Рішення № 2109470, 25.06.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.08 Справа № 1/14/08

Суддя О.І. Немченко

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Моліс”, м. Запоріжжя (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченко, 31)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Валентина”, м. Запоріжжя (69001, м. Запоріжжя, вул. Нижньо-Дніпровська, 6)

про стягнення 9 420,72 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

Від позивача: Хотюн А.В., дор. б/н від 08.04.2008 р.;

Від відповідача: Хведчик В.М. - директор, довідка № 24/4871 від 19.09.2000 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

          27.03.2008 р. в господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Моліс” до товариства з обмеженою відповідальністю “Валентина” про стягнення 9 420,72 грн. основного боргу на підставі Договору поставки товару від 05.01.2007 р. та ст.ст. 525, 526, 692 ЦК України.

28.03.2008 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 22.04.2008 р. Ухвалами суду від 22.04.2008 р., 06.05.2008 р. та 10.06.2008 р. розгляд справи відкладався. Ухвалою від 06.05.2008 р. строк розгляду спору продовжено до 27.06.2008 р. Судове засідання закінчено 25.06.2008 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Позивач в судовому засіданні 25.06.2008 р. надав суду заяву про зменшення позовних вимог у зв’язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу, що підтверджується платіжними дорученнями № 208 від 10.06.2008 р. на суму 1000,00 грн. та № 223 від 24.06.2008 р. на суму 500 грн., у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача 7920,72 грн.

Заява позивача не суперечить діючому законодавству, не порушує нічиїх інтересів, та приймається судом. Позов розглянуто на суму 7920,72 грн.

Відповідач суму боргу визнав.

В судовому засіданні надав суду письмову заяву, в якій просить суд відстрочити виконання рішення суду на три місяці.

Позивач заперечив проти заяви відповідача.

Справа розглядається без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки товару (надалі –Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору постачальник – позивач зобов’язується систематично постачати покупцю –відповідачу товар, а покупець зобов’язується його приймати та своєчасно здійснювати оплату.

Відповідно до п.4.3. Договору відповідач зобов’язався проводити розрахунки з позивачем за кожну отриману партію товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав наступний товар –сир сичужний твердий «Російський 50%»за видатковими накладними № МТ-0810012 від 10.08.2007 р на суму 2104,43 грн. та № МТ-0813011 від 13.08.2007 р. на суму 4151,00 грн., сир сичужний твердий «Пошехонський 45%»за видатковою накладною № МТ-0817023 від 17.08.2007 р., всього на загальну суму 9420,72 грн.

          Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за Договором, отриманий товар на суму 9420,72 грн. не оплатив.

Як свідчать платіжні доручення № 208 від 10.06.2008 р. на суму 1000,00 грн. та № 223 від 24.06.2008 р. на суму 500 грн., копії яких були надані позивачем у судовому засіданні, після звернення позивача до суду, відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 1 500 грн.

Згідно з п. 11 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що провадження у справі, в частині стягнення 1 500 грн. основного боргу, підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Судом встановлено, що відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 7920,72 грн., яка до теперішнього часу є не погашеною.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7920,72 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності…(п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення умов, визначених змістом Договору та факт наявності заборгованості відповідача в сумі 7920,72 грн., позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7920,72 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення на три місяці у зв’язку зі складним фінансовим станом на підприємстві –зниження купівельного попиту, та несвоєчасне перерахування коштів бюджетними організаціями.

Позивач не погоджується з твердженнями відповідача, зауважує, що виконати зобов’язання за договором, а саме оплатити отриманий товар відповідач повинен був ще у 2007 році.

Заслухавши пояснення відповідача та заперечення позивача з приводу відстрочення, суд вважає, що у задоволенні даної заяви слід відмовити, оскільки відповідач не надав жодного доказу, який би підтвердив складний фінансовий стан на підприємстві, а також що у відповідача існують ускладнення щодо виплати суми основного боргу.

Суд вважає, що судові витрати слід покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір з його вини доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Валентина” (69001, м. Запоріжжя, вул. Нижньо-Дніпровська, 6, р/р 26001202876001 в Запорізькому РУ «Приватбанк», м. Запоріжжя, МФО 313399, код 24517268) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Моліс” (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченко, 31, р/р 600001752436 в філії «Укрсімбанк», м. Запоріжжя, МФО 313979, код 34718799) 7 920 (сім тисяч дев’ятсот двадцять) грн. 72 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Провадження у справі в частині стягнення 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. основного боргу припинити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

          Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 03 липня 2008 року.