Рішення № 2109460, 29.09.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2008 р. Справа № 40/05-08

вх. № 2267

Суддя господарського суду Хотенець П.В.

при секретарі судового засідання Карімов В.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Скорик Л.М., посвідчення № 206 від 28.09.2007 року позивача - не з*явився 3-й особи - не з*явився відповідача - Макаренко О.А., дов. від 11.10.2007 року

розглянувши справу за позовом Заступника Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора, м.Харків в інтересах держави. в особі Зміївської селищної ради, с. Зміїв 3-я особа Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-2005", м. Зміїв

про стягнення 49507,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 49507,45 грн., заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки площею 2,6755 га., яка розташована за адресою: Харківська область, м. Зміїв, Пролетарське шосе, 49 та використовується під розміщення та експлуатацію нежитлових будівель на користь Зміївської міської ради до місцевого бюджету на розрахунковий рахунок 33117331700228 банк ГУДКУ в Харківській області, УДК у Зміївському районі, МФО 851001, код ОКПО 24134337, код платежу 24062100.

Прокурор у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримує заявлені прокурором позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні і у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 23 вересня 2008 року було оголошено перерву до 29 вересня 2008 року до 12 годин з метою виготовлення повного тексту процесуального документа.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача, судом встановлено наступне.

Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранс-2005" порушені вимоги статті 125 Земельного кодексу України про те, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одерження її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Прокурор вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранс-2005" займає без правоустановчих документів під розташування та експлуатацію нежитлових будівель із земель промисловості, транспорту, зв*язку, енергетики, оборони та іншого призначення земельну ділянку площею 2,6755 га., яка розташована за адресою: м. Зміїв, Пролетарське шосе, 49.

Розмір шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного використання вказаної земельної ділянки, становить 49507,47 грн., її розрахунок проведено управлінням з контролю та охороною земель в Харківській області відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покрову (родючого нару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України № 963 від 25 липня 2007 року.

Прокурор посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранс-2005" повинно орендувати у Зміївської селищної ради земельну ділянку і сплачувати орендну плату, а не земельний податок, який значно менше ніж орендна плата і право на його сплату надається лише власникам землі та постійним користувачам.

Суд розглянув заявлені позовні вимоги та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно договорів купівлі-продажу від 11 вересня 2007 року, 06 липня 2007 року та 17 квітня 2006 року відповідачем було придбано нежитлові будівлі розташовані за адресою: Харківська область, м. Зміїв, Пролетарське шосе, 49. Згідно статті 377 Цивільного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговувння. Таким чином відповідач набув право на землю в установленому законодавством порядку.Також відповідачем розпочато процедуру оформлення оренди спірної земельної ділянки належним чином, про що свідчить укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранс-2005" 22 червня 2007 року № 51 з Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Велін" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки, орієнтованою площею 5,5760 га., розташованої за адресою: м. Зміїв, Пролетарське шосе, 49.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одерження її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Наявність рішення уповноваженого органу про передачу земельної ділянки у власність або надання її у користування поки що не створює права на землю і є лише умовою для виникнення такого права у майбутньому. Це ж стосується земельних ділянок, право на які набуто на підставі міни, дарування, успадкування, інших цивільно-правових угод, у тому числі на підставі угод про купівлю-продаж майна чи земельних ділянок. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації. Земельний кодекс України забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одерження документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

З огляду на наведені законодавчі положення суть самовільного зайняття земельної ділянки інколи вбачається у зайнятті та використанні особою чужої земельної ділянки без законних на те підстав, тобто за відсутності оформленого у встановленому порядку права власності чи іншого права на землю. Зокрема, до самовільного зайняття належить користування наданою земельною ділянкою до здійснення відведення землі в натурі (на місцевості) та одерження й реєстрації документа, що посвідчує право на землю. Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одерження документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Водночас не будь-яке заволодіння земельною ділянкою без належним чином оформленого і зареєстрованого правовстановлювального документа (а ним є державний акт на право власності за немельну ділянку, державний акт на право постійного користуванння земельною ділянкою або договір оренди) може розглядатися як самовільне зайняття земельної ділянки, оскільки у це поняття у Законі України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" вкладено широкий зміст. В Україні одерження та реєстрація державного акта про право на землю триває в середньому від шести місяців до двох років, і використання протягом цього часу земельної ділянки, наданої особі за рішенням уповноваженого органу або отриманої на іншій законній підставі, є не самовільним зайняттям земельної ділянки, а використання останньої без правовстановлювального документа.

Фактично у випадку здійснення експлуатації земельної ділянки до одерження документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстарції мають місце дії, які не пов*язані з порушенням прав власника земельної ділянки або користувача нею. Таким сином, якщо землекористувач набув право на землю в установленому законодавством порядку його дії не можна кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки, а за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів Кодексом України про адміністративні правопорущення відповідальність не передбачено.

У листі Державного комітету України по земельних ресурсах від 16 серпня 2006 року № 14-17-4/6045 "Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки" вказується на неправільність кваліфікації як самовільного зайняття земельної ділянки у випадках використання земельної ділянки особою, яка хоч і не має поки що належного правовстановлювального документа, однак: одержала земельну ділянку у власність або користування на підставі рішення органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування); набула право на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору (наприклад, міни, дарування, довічного утримання) або в порядку прийняття спадщини.

Отже, під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміється лише фактичне заволодінням та (або) користування чужою земельною ділянкою, вчинене в особистих інтересах або інтересах інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому порядку не надавалась у користування (постійне, оренда, земельній сервитут), або не передавалась у власність

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає вимоги прокурора та позивача необгрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Госпордарського процесульного кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на відповідача не покладаються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписаний 29.09.2008 року.

Суддя Хотенець П.В.