Рішення № 2109060, 23.06.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.08 Справа № 11/770/07-8/299/08

Суддя Попова І.А.

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі структурного підрозділу з експлуатації та ремонтів будівель і споруд Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя

до відповідача-1 Ленінського районного відділу Запорізького міського управління УМВС України в Запорізькій області, м.Запоріжжя

до відповідача-2 Запорізького міського управління УМВС України в Запорізькій області, м.Запоріжжя

про стягнення 733 грн. 44 коп.

Суддя І. А. Попова

Представники:

Від позивача: Васильченко Я.Я., дов. № 214 від 21.05.2008р.

Від відповідачів : Рошиян І.В., дов. № 26/2-139 від 12.08.2007р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 733 грн. 44 коп..

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2008 р. скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.02.2008 р. по справі № 11/770/07, справу передано на розгляд господарському суду Запорізької області.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області від 21.05.2008 р. справу № 11/770/07 передано на розгляд судді Поповій І.А., справу прийнято до розгляду, та присвоєно номер 11/770/07-8/299/08.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 23.06.2008р..

Позивач просить стягнути 733,44 грн. основного боргу відповідно до ст..ст.. 11,509,530,1212,1213 ЦК України. В обґрунтування вимог зазначає, що ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Комбінату комунальних послуг (згідно з протоколом № 9 Загальних зборів акціонерів ВАТ «ЗОЕ»від 30.04.2004 р. структурна одиниця ВАТ “ЗОЕ” - Комбінат комунальних послуг перетворена в структурний підрозділ з експлуатації та ремонтів будівель і споруд ВАТ «ЗОЕ») та ЗМУ УМВС України в Запорізькій області Ленінським районним відділом укладений договір № 14 на постачання води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби та прийом каналізаційних стоків. Угодою від 28.09.2004 р. договір № 14 від 26.03.2002 р. був розірваний. Однак, згідно з актами по використаній воді Позивач забезпечував Відповідача водою на господарсько-питні, побутові та технічні потреби та прийом каналізаційних стоків, а Відповідач отримував і користувався водою та каналізацією у жовтні, листопаді та грудні 2004 року.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій. Акти по використаній воді, які підписані обома Сторонами та скріплені печатками свідчать, що Позивач фактично поставив воду Відповідачу на суму 733, 44 грн.. Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. 19.11.2007 р. Відповідачу був направлений рахунок з вимогою сплатити послугу в розмірі 733 грн. 44 коп. Однак, до теперішнього часу Відповідач ухиляється від сплати послуг, які ним фактично споживались.

Оскільки між Позивачем і Відповідачем договір був розірваний, послуга Відповідачем отримана без достатньої правової підстави.

Відповідач заявлені позовні вимоги оспорив. У запереченнях на позов вказує, що позовні вимоги не можуть бути задоволенні у зв'язку із спливом терміну позовної давності з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Позивачем були заявлені вимоги про стягнення суми на підставі договору. Разом із цим, як було встановлено при попередньому розгляді справи судом першої інстанції, було підтверджено апеляційною інстанцією і ця обставина не заперечувалась позивачем, між сторонами у справі мається додаткова угода про припинення договірних зобов'язань.

З огляду на вищенаведену норму вбачається, що термін позовної давності переривається у випадку, якщо позивачем подано позов за предметом, на який він має право. Ще до подання позовної заяви позивач не мав права пред'являти вимоги на підставі договору. Тобто, згідно ст. 264 ЦК України, термін позовної давності не переривався.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності у даних спірних правовідносинах.

Заслухавши представників, дослідивши додані матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково внаслідок наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій. Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній та письмовій формі. При цьому письмовою формою вважається як підписання одного документу, так і обмін листами, телеграмами тощо, з яких вбачається, що сторони правочину досягли згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду. Внаслідок вчинення правочину у сторін виникають певні зобов’язання. Зобов’язання відповідно до ст. 509 ЦК України –це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вивчені матеріали свідчать, що 26.03.2002р. ВАТ “Запоріжжяобленерго” та ЗМУ УМВС України у Запорізькій області укладено угоду № 14 за умовами якої позивач зобов’язався забезпечувати відповідачу постачання питної води на господарсько –побутові потреби та приймання стічних вод власними мережами. Розрахунок за воду здійснювався виходячи із спожитих об’ємів згідно показників засобів обліку.

28 вересня 2004р. сторонами укладено угоду про розірвання договору № 14, як зазначено, в зв'язку з передачею мереж водоводу та каналізації до комунальної власності згідно рішення виконкому Запорізької міської ради № 316/3 від 26.08.2004р.. Але розпорядженням Запорізького міського голови від 29.09.2004р. № 1297р ВАТ “Запоріжжобленерго” зобов’язано забезпечити подачу питної води споживачам до 01.01.2005р., а КП “Водоканал” забезпечити постачання води з 01.01.2005р.. Впродовж жовтня, листопада та грудня 2004р. відповідач отримував послуги з постачання води та приймання стоків від ВАТ “Запоріжжобленерго”, про що свідчить підписані сторонами акти. Тобто, між позивачем та відповідачем продовжували існувати фактичні договірні відносини щодо постачання води та приймання стоків. В актах визначені обсяги отриманої води та прийнятих стоків, визначена вартість цих послуг та загальна сума до сплати. Також, в актах визначено строк оплати наданих послуг, який складав три дні.

Таким чином, суд вважає, що договірні відносини з зазначеного предмету у період жовтень –грудень 2004 року між сторонами спору мали місце.

Як передбачено приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов є хибними внаслідок наступного:

По –перше, позов заявлено юридичною особою –ВАТ “Запоріжжяобленерго”, яка була стороною у господарських відносинах з відповідачем - 2 у зазначений період часу в особі свого структурного підрозділу. Реорганізація структурного підрозділу не впливає на взаємовідносини юридичної особи з іншими суб’єктами та не припиняє прав та зобов’язань .

По –друге, що стосується спливу строків позовної давності, суд вважає, що наслідки спливу позовної давності можуть бути застосовані лише до зобов’язань за жовтень 2007р., оскільки даний позов подано до суду 19.11.2007р.. І предмет і підстави позову в зв'язку з наданням позивачем 23.06.2008р. заяви про уточнення позовних вимог залишились тими ж –стягнення суми боргу в зв'язку з невиконанням зобов’язань, які виникли із господарських взаємовідносин сторін (із правочину).

Таким чином, позовні вимоги задовольняються судом частково у сумі 552,73 грн. за отримані послуги у листопаді та грудні 2004р. за рахунок відповідача –2.

Оскільки Ленінський РВ УМВС України в Запорізькій області не має статусу юридичної особи провадження у справі відносно відповідача 1 припиняється.

Судові витрати покладаються на відповідача –2 пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного ст..ст.. 11, 205, 526 ЦК України, 193 ГК України, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Запорізького міського управління УМВС України в Запорізькій області (м.Запоріжжя, пр. Леніна, 191, ЄДРПОУ 08672408) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі структурного підрозділу з експлуатації та ремонтів будівель і споруд Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (м. Запоріжжя, вул. Каховська, 3а, ЄДРПОУ 00130926) 552,73 грн. основного боргу та 157,22 грн. судових витрат. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Провадження по справі відносно Ленінського РВ ЗМУ УМВС України припинити.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 10.07.2008р.