Постанова № 21084277, 04.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.01.12 об 12 год. 25 хв.Справа №2а-3310/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - Лотової Ю.В.; при секретарі: Бартиші В.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність від 30.06.2010 року та ОСОБА_2, довіреність від 10.01.2011 року;

відповідача ОСОБА_3, довіреність № 5843/10 від 18.10.2011 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф» (вул. Гер. Севастополя, буд. 13, м. Севастополь, 99001);доДержавної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул.7 Ноября, буд. 3, м. Севастополь, 99042); про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи:

21.10.2011 товариство з обмеженою відповідальністю «Севморверф» (далі по тексту позивач або товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (далі по тексту відповідач або ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0003841503 від 17.09.2011 року про застосування штрафної санкції у розмірі 83971,78 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.10.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3310/11/2770.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.10.2011 року закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Податкове повідомлення-рішення вважають протиправним та таким, що прийнято відповідачем з порушенням норм діючого законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у податкового органу до 2011 року повноважень самостійно змінювати призначення платежів, встановлених платником податків та призначених для погашення поточних зобовязань, та зараховувати їх у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше та обовязком відповідача після 01.01.2011 року зараховувати платежі у календарної послідовності виниклої заборгованості. Вважають, що заборгованість за період, що перевірявся ще не погашена.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнала, надала суду заперечення, у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог (арк.с.60-62). Податкове повідомлення-рішення № 0003841503 від 17.09.2011 року про застосування штрафної санкції у розмірі 83971,78 грн. вважає правомірним та таким, що прийнято відповідачем на підставі норм діючого законодавства.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Севморверф» зареєстровано як юридична особа Нахімовською районною державною адміністрацією міста Севастополя, узяте на облік органами державної податкової служби та є платником податків, зборів (обовязкових платежів), про що надані відповідні свідоцтва. (арк.с. 20-21)

Позивач на підставі договору оренди землі від 12.04.2006 року № 12/06-З користується земельною ділянкою загальною площею 9,0652 га, яка розташована у м. Севастополі, Сімферопольське шосе, 36. (арк.с.43-46)

29.08.2011 року співробітниками Держаної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя проведено перевірку товариства з питання повноти і своєчасності внесення до бюджету орендної плати за землю за листопад-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 29.08.2011 року № 87/605/1503/23664754 (арк.с.6-7) (далі по тексту акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення вимог ст. 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-XII та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Зокрема зазначено, що у позивача зявилась податкова заборгованість із земельного податку, що була погашена:

-за листопад 2009 року, у розмірі 81100,80 грн.. терміном сплати 30.12.2009 року, сплачена 02.03.2011 року (платіжне доручення № 8342) та 12.04.2011 року (платіжне доручення № 35);

-за грудень 2009 року, у розмірі 81100,83 грн.. терміном сплати 01.02.2010 року, сплачена 12.04.2011 року (платіжне доручення № 35) та 29.04.2011 року (платіжне доручення № 8358);

-за січень 2010 року, у розмірі 85885,75 грн., терміном сплати 02.03.2010 року, сплачена 29.04.2011 року (платіжне доручення № 8358) та 31.05.2011 року (платіжне доручення № 8372);

-за лютий 2010 року, у розмірі 85885,75 грн., терміном сплати 30.03.2010 року, сплачена 31.05.2011 року (платіжне доручення № 8372) та 05.07.2011 року (платіжне доручення № 8387);

-за березень 2010 року, у розмірі 85885,75 грн., терміном сплати 30.04.2010 року, сплачена 05.07.2011 року (платіжне доручення № 8387) та 29.07.2011 року (платіжне доручення № 8402).

Термін затримці склав більше ніж 30 днів за всі періоди.

За результатами розгляду матеріалів перевірки та на підставі акту від 29.08.2011 року № 87/605/1503/23664754 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003841503 від 17.09.2011 року про застосування штрафної санкції у розмірі 83971,78 грн. (арк.с. 8)

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1996 року визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 4 та 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (далі по тексту Закон України № 509) державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади. Завданнями органів державної податкової служби є, у тому числі, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 9 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних податків та зборів належить плата за землю.

Згідно з п.п. 20.1.4 та 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

Таким чином, органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків й зборів, у тому числі плати за землю, та застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Статтею 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд вважає, що у відповідача були підстави для проведення перевірки.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до акту перевірки вона була проведена з відома керівника позивача. Представники позивача у судовому засіданні цього факту не заперечували.

Що стосується порушення вимог до оформлення акту перевірки, то суд дійшов висновку, що ці порушення не могли вплинути на законність прийнятого ДПІ рішення, а тому не можуть бути підставою для його скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю», що діяв на момент виникнення податкових зобовязань, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Товариством 21.01.2009 року надано відповідачу податковий розрахунок орендної плати за земельні ділянки за 2009 рік, відповідно до якого щомісячний платіж орендної плати за січень листопад 2009 року складає 81100,80 грн., за грудень 81100,83 грн. 01.02.2010 року позивачем надано відповідачу податковий розрахунок орендної плати за земельні ділянки за 2010 рік, відповідно до якого щомісячний платіж орендної плати за 2010 рік склав 85885,75 грн. (арк.с. 47-49)

Відповідно до п.п. 5.1. та 5.3. ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" що діяв на момент виникнення податкових зобовязань, (далі по тексту Закон України № 2181) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю» визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, позивач повинен був сплачувати плату за землю за листопад 2009 березень 2010 року щомісяця не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним. Але, здійснив цю оплату у 2011 році.

Суд не може прийняти до уваги посилання представників позивача, що платіжними дорученнями № 8343 від 02.03.2011 року, № 35 від 12.04.2011 року, № 8383 від 29.04.2011 року, № 8372 від 31.05.2011 року № 8387 від 05.07.2011 року та 3 8402 від 29.07.2011 року здійснювалась орендна плата за землю за період з лютого 2011 року по червень 2011 року.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, наведені норми зобов'язують органи державної податкової служби зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Твердження представників позивача, що на момент зарахуванням відповідачем платежів, здійснених у березні-липні 2011 року, в рахунок погашення заборгованості за листопад 2009 року березень 2010 року, товариство мало несплачену заборгованість за попередні періоди, зокрема починаючи із січня 2009 року суперечить матеріалам справи. Так, відповідно до розрахунку, наданому представником відповідача, та даним облікової картки товариства за період з 2009 року по серпень 2011 року заборгованість за попередні період була погашена у повному обсязі. (арк.с.116-132)

Так само твердження представників позивача, що ДПІ не були враховані грошові кошти сплачені згідно з платіжним дорученням № 28 від 28.01.2011 року, не відповідає матеріалам справи. Відповідно до облікової картки позивача, вказані грошові кошти були зараховані в рахунок погашення боргу за вересень-жовтень 2009 року.

Крім того, суд приймає до уваги, що постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.06.2011 у справі № 2а-1192/11/2770, що залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011, за адміністративним позовом ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя до TOB „Севморверф" стягнуто заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 901 678, 73 гри. за квітень 2009 року - лютий 2010 року. У Відділі Державної виконавчої служби Нахімовського РУЮ у місті Севастополі перебуває на виконанні виконавчий лист в адміністративній справі № 2а-1192/10/2770. Постановою від 06.06.2011 відкрите виконавче провадження.

Товариство звернулось до ДПІ з листами від 15.06.2011 вих. № 45-44 та від 07.07.2011 вих. № 45-53, якими позивач просив відповідача здійснити зарахування сплачених ним грошових коштів за платіжним дорученнями від 02.03.2011 № 8342, від 12.04.2011 № 35, від 31.05.2011 № 8372, від 05.07.2011 № 8387 у рахунок погашення заборгованості за рішенням суду від 30.06.2010. (арк.с. 70-73)

Суд дійшов висновку, що відповідач правомірно, на виконання вимог п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України та на прохання товариства здійснив зарахування вищезазначених грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за період з листопада 2009 року по березень 2010 року.

Відповідно до пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181, що діяв на момент виникнення заборгованості, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно зі ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах при затримці до ЗО календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд вважає, що відповідач правомірно застосував до товариства штраф у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Що стосується застосування штрафної санкції в розмірі 1,0 грн. згідно із вимогами Податкового кодексу України, то цей довід позивача не заснований на вимогах діючого законодавства з наступних підстав.

Пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як свідчать обставини справи, заборгованість з орендної плати за землю виникла у товариства ще у 2009 році та тривали до липня 2011 року, тобто порушення податкового законодавства відбулося раніше ніж строки визначені п. 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а тому ця норма не може бути застосована до позивача.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено, що податкове повідомлення-рішення № 0003841503 від 17.09.2011 року про застосування штрафної санкції у розмірі 83971,78 грн. є правомірним, прийнято обґрунтовано та з дотриманням вимог діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позову не має.

Постанова викладена у повному обсязі 10.01.2012 року.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя< підпис >Ю.В. Лотова

< З оригіналом згідно >

Суддя< підпис >Ю.В. Лотова