Постанова № 2108413, 23.09.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.08 р. Справа № 26/522а

Нарадча кімната

місто Донецьк, вулиця Артема 157

Суддя господарського суду Донецької області Ушенко Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Державного підприємства „Донецьквантажтранс” м.Донецьк

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м.Донецьк

третя особа Донецька міська рада

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000680821/1/3235/10/08- 41-1 від 09.11.2004р

В присутності представників сторін:

від позивача Чеверда Г.О. довіреність

від позивача Круглова Г.В. довіреність

від позивача Ісрафілова В.І. довіреність

від відповідача Щербіна Ю.В. довіреність

від відповідача Широков В.Г. довіреність

від відповідача Асєєва О.В. довіреність

від третьої особи з боку відповідача не з"явився

прокурор: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Донецьквугілля” в особі відособленого підрозділу „Вантажно – транспортного управління” м. Донецьк звернулось із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м.Донецьк про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення №0000680821/0/29149/10/08-41-1 від 11.10.2004р.

За даним позовом було порушено провадження за правилами ГПК України.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідачем визначено податок на землю структурному підрозділу, який не має права юридичної особи, а також не є платником земельного податку. Крім того, позивач зважав на те, що ним правомірно здійснювалась плата за землю у розмірі 25% від суми земельного податку відповідно до норм земельного законодавства.

Відповідач проти позову заперечував і посилався на те, що структурний підрозділ позивача є користувачем земельної ділянки на умовах оренди і самостійно нараховує та сплачує податки та інші обов’язкові платежі до бюджету усіх рівнів, тому структурному підрозділу позивача були правомірно нараховані податкові зобов’язання з податку на землю.

Відповідно до п.6.7 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України господарським судом 28.08.2006р у справі була прийнята ухвала про продовження розгляду справи за правилами КАС України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.08.2006р було здійснено процесуальне правонаступництво, а саме позивач – ДП „Донецьквугілля” в особі відокремленого підрозділу „Вантажно – транспортне управління” був замінений на правонаступника - ДП „Вугілля України” в особі відокремленого підрозділу „Ввантажно – транспортне управління”.

Ухвалою суду від 20.09.2006р до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору була залучена Донецька міська рада

24.10.06р. прокурор м. Донецька повідомив господарський суд про вступ у справу (вх№1377)

Провадження у справі зупинялось відповідно до ст.156 КАС України, в зв’язку із реорганізацією ДП „Вугілля України” до встановлення правонаступника.

Розпорядженням Голови господарського суду Донецької області від 24.06.2008р справа 26/522а була передана на розгляд судді Ушенко Л.В.

Ухвалою суду від 26.06.2008р провадження у справі було поновлено за клопотанням позивача, в зв’язку із закінченням процесу реорганізації ДП „Вугілля України”.

04.09.2008р ухвалою суду була здійснена процесуальна заміна позивача – ДП „Вугілля України” в особі відособленого підрозділу „Вантажно – транспортне управління” на Державне підприємство „Донецьвантажтранс” за його згодою як правонаступника позивача щодо прав та обов’язків структурного підрозділу „ВТУ” ДП „Вугілля України”.

Третя особа в судове засідання не з’явилась, про день розгляду справи повідомлена належним чином.

Прокурор в судове засідання не з’явився, про день та час засідання був належним чином повідомлений.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора та третьої особи.

18.07.2008р позивач надав заяву про зміну підстав позовних вимог з урахуванням норм Кодексу адміністративного судочинства України і просить суд визнати недійсним податкове повідомлення – рішення №0000680821/1/3235/10/08-41-1 від 09.11.2004р. Додатково позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що землі, які використовує позивач є землями залізничного транспорту. Разом з тим, позивач вважає, що оскільки він та податковий орган має розбіжності в тлумаченні норм податкового законодавства стосовно п.10 ст.7 Закону України „Про плату за землю”, то це є конфліктом інтересів в розумінні п.4.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

Судовий розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, господарський суд встановив наступне.

Вантажно – транспортне управління „Донецьквугілля” було створене згідно з наказом Мінпаливенерго №58 від 07.02.03р. шляхом перетворення ДВАТ „Донецьквантажтранс” ДП ДХК „Донецьквугілля” у структурний підрозділ у складі ДП „Донецьквугілля” без права юридичної особи.

В жовтні 2004р. СДПІ по роботі з великими платниками податків м. Донецька здійснила планову документальну перевірку відокремленого структурного підрозділу „Вантажно – транспортне управління” Державного підприємства „Донецьквугілля” з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.06.2003р. по 30.06.2004р.

За результатом перевірки складений акт №555-08-41-1/26391724 від 07.10.2004р.

Актом перевірки встановлено, що відокремлений підрозділ „Вантажно – транспортне управління” ДП „Донецьквугілля” самостійно подавав податкову звітність з податку на землю до СДПІ і при розрахунку податку на землю керувався ст.7 п.10 Закону України „Про плату за землю” обчислюючи податок в розмірі 25% від суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч.1, 1 ст.7 зазначеного закону. Податковий орган вважає, що позивач не мав права застосовувати пільги , передбачені п.10 ст.7 Закону України „Про плату за землю” при здійсненні розрахунку податку на землю, оскільки не має відношення до залізниці і його основним видом діяльності є перевезення вантажів залізничним транспортом незагального користування.

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків м. Донецька прийняла податкове повідомлення-рішення №0000680821/0/29149/10/08-41-1 від 11.10.2004р., яким Відокремленому підрозділу „Вантажно – транспортне управління” ДП „Донецьквугілля” визначила податкове зобов’язання з податку на землю у сумі 803995,38грн та застосувала штрафну санкцію у сумі 401997,69грн.

Податкове зобов’язання визначене згідно з п.”б” п.4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а штрафні санкції застосовані відповідно до п.17.1., 17.1.3 ст.17 зазначеного Закону.

Відокремлений підрозділ „Вантажно – транспортне управління” м.Донецьк не погодився із визначеними йому податковими зобов’язаннями з податку на землю і в порядку адміністративного оскарження, передбаченого ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” звернувся із скаргою до СДПІ по роботі з великими платниками податків.

Рішенням №32422/10/08/31-013 від 09.11.2004р скарга Відокремленого підрозділу „Вантажно – транспортне управління” була залишена без задоволення, а податкове повідомлення – рішення без змін.

За результатами адміністративного оскарження СДПІ по роботі з великими платниками податків м. Донецька на адресу Відокремленого підрозділу „Вантажно – транспортне управління” було направлено нове податкове повідомлення – рішення №0000680821/1/3235/10/08-41-1 від 09.11.2004р, яким з посиланням на п.”б” п.4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначене податкове зобов’язання з податку на землю у сумі 803995,38грн та застосована штрафна санкція у сумі 401997,69грн з посиланням на п.17.1.3. ст.17 Закону. Дане податкове повідомлення – рішення є предметом спору у даній справі.

В подальшому згідно наказу Міністерства палива та енергетики України №493 від 18.08.2004р було створено Державне підприємство „Донецька вугільна коксівна компанія” до складу якої був приєднаний відокремлений підрозділ „Вантажно – транспортне управління” м.Донецьк, шляхом виділення його із складу ДП „Донецьквугілля”.

ДП „Донецька вугільна коксівна компанія” стала правонаступником прав та обов’язків стосовно відокремленого підрозділу ВТУ ДП „Донецьквугілля”.

Наказом Міністерства палива та енергетики” №242 від 30.05.2005р були внесені зміни до наказу Мінпаливенерго №492 від 18.08.2004р, згідно яких ДП „Донецьквугілля” реорганізується шляхом виділення із його складу відокремленого підрозділу „Ванатажно – транспортне управління” з приєднанням його до ДП” Вугілля України”.

Згідно „Положення про відокремлений підрозділ „Вантажно – транспортне Управління” ДП „Вугілля України” воно створено згідно із наказом ДП „Вугілля України” від 28.07.2005р №94 і не мало статусу юридичної особи.

Наказом Мінвуглепрому України від 25.09.06р. №478 та наказом ДП „Вугілля України” від 13.10.06р. №88 відокремлений підрозділ „Вантажно – транспортне управління” ДП „Вугілля України” було виділено зі складу ДП „Вугілля України” і створено на його базі самостійна юридична особа: ДП „Донецьквантажтранс”, яка згідно статутних документів та передатного балансу є правонаступником ДП „Вугілля України” в частині прав та обов’язків ліквідованого вантажно-транспортного управління ДП „Вугілля України”.

Відокремлений підрозділ „Вантажно – транспортне управління” ДП Донецьквугілля” подавало до СПДІ у м. Донецьку розрахунки земельного податку, в яких земельний податок визначався із застосуванням ставки земельного податку, визначеної згідно ч.10. ст. 7 Закону „Про плату за землю” та з урахуванням грошової оцінки землі згідно довідок Донецького міського управління земельних ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що відокремлений підрозділ на момент перевірки не мав правоустановчих документів на землю, але здійснював фактичне користування земельними ділянками за функціональним призначенням – землі транспорту та зв’язку (ділянки залізниці) (згідно довідок про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих Донецьким міським управлінням земельних ресурсів).

Згідно довідки облуправління статистики від 29.03.03р. №7-25-520, виданої „Вантажно-транспортному управлінню” ДП „Донецьквугілля” основним видом діяльності підрозділу за кодом КВЕД 51 114 – залізничний транспорт незагального користування.

Відповідно до п. 10 ст.7 Закону України „Про плату за землю” податок на земельні ділянки, надані для залізниць, справляється у розмірі 25% суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч.1, 2 ст.7 Закону.

Статтею 1 Закону України „Про залізничний транспорт” наведено поняття „залізниця”, під яким слід розуміти статутне територіально – галузеве об’єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації, залізничного транспорту і яке при централізованому управлінні здійснює перевезення пасажирів та вантажів у транспортній мережі.

Позивач в особі підрозділу „Вантажно – транспортне управління” ДП „Донецьквугілля” повною мірою не відповідав визначеному поняттю „залізниця”, хоча і здійснює залізничні перевезення вантажів, а також підпорядковане Мінпаливенерго.

Господарський суд погоджується з висновком СДПІ в тій його частині, що структурний підрозділ не був „залізницею” в розумінні ст. 7 Закону України „Про плату за землю” і на нього не поширювались положення п.10 ст. 7 зазначеного закону.

Разом з тим, донарахування земельного податку відповідачем здійснено відокремленому підрозділу ДП „Донецьквугілля”, а не юридичній особі до складу якої він входив на момент перевірки і за цих обставин господарський суд вважає, що відповідач на момент перевірки не мав підстав для прийняття податкового повідомлення – рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на землю саме відокремленому структурному підрозділу позивача – Вантажно – транспортному управлінню ДП „Донецьквугілля” з огляду на наступне.

Одним із основних видів діяльності відокремленого підрозділу „Вантажно – транспортне управління ДП Донецьквугілля” (на момент перевірки СДПІ) являлось забезпечення перевезення вантажів по належних підприємству залізничних під’їзних коліях, ремонт залізничних, трамвайних локомотивів та рухомого складу (КВЕД 60.10.2 – вантажний залізничний транспорт).

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.2 Земельного Кодексу України суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Юридичні особи можуть бути суб’єктами права власності лише на землі приватної власності, в інших випадках вони можуть набувати земельні ділянки у постійне користування або на умовах оренди (ст.80, 92, 93 Земельного Кодексу України).

Відповідно до ст2 Закону України „Про плату за землю” використання землі в Україні є платним.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Під терміном „податок” в розумінні ст.1 Закону України „Про плату за землю” розуміється обов`язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

За приписами ст.5 Закону, об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка(пай), яка перебуває у власності або користуванні, в т.ч. на умовах оренди.

Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, в т.ч. орендар.

Відповідно до ст.13 Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про плату за землю” юридичні особи самостійно обчисляють суму земельного податку в порядку, визначеному Законом України „Про плату за землю” за формою, встановленою центральним податковим органом (ДПА України) і власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст. 15 Закону України „Про плату за землю”).

Таким чином, аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що під поняттям „власника землі” слід розуміти громадян, юридичних осіб, заснованих громадянами України або юридичними особами України – відносно земель приватної власності (ст. 80, 82 ЗК України ), а землекористувачами є юридичні особи, що набули земельні ділянки у постійне користування із земель комунальної та державної власності (ст. 92 Закону України), або на умовах оренди – (ст. 93 ЗК України), які зобов’язані сплачувати земельний податок або орендну плату за землю.

Фактично, земельний податок спірним податковим повідомленням – рішенням був нарахований відокремленому підрозділу „Вантажно – транспортне управління” у складі ДП „Донецьквугілля”, який не був юридичною особою і не являвся відповідно до закону самостійним платником податку на землю, оскільки платником земельного податку є юридична особа.

Оскільки з огляду на приписи законодавства, платником земельного податку є юридична особа (ст. 1,2, 5 Закону України „Про плату за землю”, ст.. 14 Конституції України, ст.. 2, 92, 120 земельного кодексу України), а не її філія чи іншій відокремлений підрозділ то обов’язок подавати податкову звітність щодо плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, що знаходяться в сфері податкового контролю відповідного податкового органу покладений на юридичну особу, тому судом не приймаються доводи відповідача про те, що оскільки структурний підрозділ самостійно подавав податковий розрахунок земельного податку, то він являється платником цього податку.

Оскільки донарахування податку структурному підрозділу позивача здійснено неправомірно, то і застосування штрафної санкції у загальній сумі 401997,69 грн. є також неправомірним.

Судові витрати у справі-судовий збір 3 грн. 40 коп. підлягають присудженню з коштів Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись Законом України „Про плату за землю”, Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, ст. 2, 17, 71, 72, 86, 94, 185-186, 254 КАС України, господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства „Донецьквантажтранс” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку, третя особа: Донецька міська рада про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000680821/1/3235/10/08- 41-1 від 09.11.2004р – задовольнити.

Визнати недійсним в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0000680821/1/3235/10/08- 41-1 від 09.11.2004р про визначення податку на землю у сумі 803995,38 грн. та штрафної санкції у сумі 401997,69 грн., відокремленому підрозділу „Вантажно – транспортне управління” ДП „Донецьквугілля”.

Присудити з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Донецьквантажтранс” м. Донецьк судовий збір 3,40грн.

Вступну та резолютивну частину постанови долучити до справи.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через господарський суд Донецької області заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ушенко Л.В.

Повний текс постанови виготовлений 29.09.08р.