Постанова № 21083454, 29.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 год. 09 хв

29 грудня 2011 року                     № 2а-18233/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Холдинг»

до

про Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва

визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

У судовому засіданні 29 грудня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьман Холдинг» (надалі –також «Позивач», «ТОВ «Гетьман Холдинг») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва (надалі –також «Відповідач»або «ДПІ у Солом’янському районі м. Києва») про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва № 0034711501/0 від 22 грудня 2008 року.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва № 0034711501/0 від 22 грудня 2008 року є протиправними, оскільки суперечить вимогам чинного станом на час його винесення податкового законодавства.

          Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, на порушення вимог, передбачених цим Порядком, Акт перевірки не містить змісту порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, письмових пояснень посадових осіб суб’єкта господарювання щодо встановлених порушень, інформації про реквізити первинних документів, на підставі яких вчинено записи в податковому та бухгалтерському обліку, та які б підтверджували заниження ТОВ «Гетьман Холдинг»податку на прибуток за звітній період 9 місяців 2008 р. на 205000 грн.

          Представник Відповідача –Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва, –в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

          Додатково представник Відповідача зазначив про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України, а підстави для його скасування відсутні, оскільки в ході перевірки встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Станом на час виникнення спірні правовідносини регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (станом на час розгляду справи закон втратив чинність частково), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі –також «Закон № 2181»).

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Гетьман Холдинг».

За результатами перевірки складено Акт (довідку) № 15052/15-1-32524372 від 22 грудня 2008 року про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на прибуток, яким встановлено порушення Позивачем пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження податку на прибуток за звітний період 9 місяців 2008 року на 205000,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0034711501/0 від 22 грудня 2008 року, яким за порушення пунктів 16.4, 16.15 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ТОВ «Гетьман Холдинг»з податку на прибуток в розмірі 215250,00 грн.

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення № 0034711501/0 від 22 грудня 2008 року такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0034711501/0 від 22 грудня 2008 року, як рішень суб’єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що суб’єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб’єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Крім того, Суд звертає особливу увагу на те, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд перевіряє законність рішення суб’єкта владних повноважень (в тому числі податкового повідомлення-рішення) на предмет його відповідності вимогам законодавства, яке було чинним станом на час прийняття такого рішення, а також з огляду на ті обставини (документи тощо), які були наявні у суб’єкта владних повноважень при його прийнятті.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, складеного за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог:

- пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Статтею 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено порядок нарахування та строки сплати податку.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Пунктом 16.15 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом.

Станом на час періоду, що перевірявся, форму декларації з податку на прибуток підприємства та порядок її складання передбачено та затверджено Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання»від 29 березня 2003 року № 143.

Відповідно пункту 2.1 Розділу 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Як встановлено Судом, ТОВ «Гетьман Холдинг»27 листопада 2008 року подано уточнюючий розрахунок з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року вх. № 241987, який було заповнено невірно, та по якому проведено до зменшення податкові зобов’язання за 9 місяців 2008 року в сумі 205000,00 грн., що призвело до виникнення переплати по особовому рахунку платника в сумі 205000 00 грн., яка фактично не сплачена грошовими коштами, оскільки згідно поданої декларації за 9 місяців податок не нараховувався та не сплачувався.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Таким чином, Відповідач дійшов вірного висновку про те, що Позивачем було порушено вимоги пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки неправильно заповнено уточнюючий розрахунок з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року, що призвело до виникнення переплати по особовому рахунку платника в сумі 205000,00 грн.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків (абзац в) підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що викладені в акті перевірки висновки Відповідача є обґрунтованими.

Суд також акцентує особливу увагу на тому, що представником Позивача не надано Суду жодних доказів правильності формування показника податку на прибуток за 9 місяців 2008 року.

В той же час, на початку судового засіданні 29 грудня 2011 року Суд пропонував представникам сторін надати докази на підтвердження власних позицій, в тому числі –представнику Позивача (на підтвердження правомірності формування показника податку на прибуток за 9 місяців 2008 року), однак представниками сторін не виявлено такого бажання.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

П О С Т А Н О В И В

В задоволенні адміністративного позову –відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська