Постанова № 21082798, 28.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2011 року <Час проголошення >№ 2а-13975/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Григоровича П.О., секретаря судового засідання Очколяса О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть Укрнєфтєпродукт»

до Лозівської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про зобовязання вчинити певні дії внести зміни до торгового патенту ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть Укрнєфтєпродукт» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Лозівської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області та просить з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог зобовязати внести зміни до торгового патенту серії ТПВ №023867 від 18.03.2011 року, виданого на АЗС № 510 (м. Первомайський, вул. Миру, 49), шляхом визначення у торговому патенті замість формулювання «Роздрібна торгівля паливом та газом»наступне формулювання «Торгівельна діяльність у пунктах продажу товарів».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що позивачем була подана заявка на отримання торгового патенту, де в графі вид підприємницької діяльності «Торгівельна діяльність (торгівля нафтопродуктами та непродовольчими товарами), проте відповідач в порушення вимог ст. 271 Податкового кодексу України видав торговий патент в якому зазначено про право здійснення підприємницької діяльності у сфері «Роздрібної торгівлі паливом та газом»торгового патенту було вказано «Роздрібна торгівля (торгівельна діяльність (торгівля нафтопродуктами та непродовольчими товарами). З проводу цього позивач звернувся до Лозівської ОДПІ із заявою та проханням внести зміни до патенту з визначенням формулювання виду діяльності відповідно до вимог п/п. 267.1.1. ПК України «Торговельна діяльність у пунктах продажу товарів». Отже, на думку позивача, виходячи з положень ст. 267, ст. 7, п/п. 4.1.4, п. 56.21, ст. 21 ПК України та п. 8 Порядку заповнення торгового патенту, затвердженого наказом ДПА України 28.02.2011 р. № 109, існують правові підстави для задоволення позову, оскільки позиція та дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову та в обґрунтування своєї правової позиції вказує на те, що позивач повинен надати окрему заявку на придбання патенту на вид діяльності за провадження торгівельної діяльності з окремою сплатою 188 грн. за цей вид діяльності.

В судовому засіданні 21.11.2011р. встановлена можливість розглядати справу на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження, з огляду на те, що представниками сторін подано відповідну письмову заяву.

Розглянувши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТатнєфтьУкрнєфтєпродукт»зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 24.06.2004 року. Підприємству присвоєно ідентифікаційний код 33060700. Підприємство зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 9.

Підприємство має у своєму складі Харківську філію, яка зареєстрована за адресою: м. Харків, Ленінський р-н, вул. Магнітогорська, 1. Щодо філії в ЄДР внесено запис та присвоєно код 35017161 (без права юридичної особи). Згідно з довідкою з органів статистики № 206946, до видів діяльності підрозділу віднесено, зокрема, роздрібна торгівля пальним, а також роздрібна торгівля з перевагою та без переваги продовольчого асортименту.

Позивач подав до Лозівської ОДПІ заявку на придбання торгового патенту, де вказав вид торгового патенту на провадження торгівельної діяльності з роздрібної торгівлі нафтопродуктами, продовольчими та непродовольчими товарами, скрапленим газом на АЗС №510 м. Первомайськ, вул. Миру, 49. Період, на який придбавається торговий патент з 01.04.2011 р. по 31.03.2016 року. У заявці зазначено про внесення плати за патент у розмірі 376 грн. платіжним дорученням № 3772 від 01.03.2011 р.

18.03.2011 року позивачу відповідачем видано торговий патент серії ТПВ № 023867 на право здійснення торгівельної діяльності у сфері роздрібної торгівлі паливом та газом на АЗС за адресою: м. Первомайський, вул. Миру, 49, на період дії з 01.04.2011р. по 31.03.2016р..

Позивач звернувся до ОДПІ з листом №340 від 22.04.2011 р. щодо можливості внесення у патент серії ТПВ № 023867 відповідно до п/п. 267.1.1. ПК України у рядок про сферу підприємницької діяльності наступного запису «Торговельна діяльність у пункті продажу товарів»або про можливість відповідної заміни патенту.

Листом № 1350/7/10-086 від 04.05.2011 р. ОДПІ повідомило позивача, що згідно з пп. 267.3.2 п. 267.3 ПК України встановлено різні ставки збору за провадження торговельної діяльності та за провадження торгівельну діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах. Тому для здійснення торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами позивачу рекомендовано надати окрему заявку на придбання патенту на вид діяльності за провадження торгівельної діяльності з надання платних послуг з окремою сплатою 188 грн. за цей вид діяльності.

Однак, позивач не погоджується з правомірністю позиції податкового органу та звернувся до суду за захистом своїх прав.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.п. 68.1.14 ПК України збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності для цілей розділу XII цього Кодексу, це сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту.

Згідно з п.п.250.1.14 ПК України торговий патент для цілей розділу XII цього Кодексу, це державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.

При цьому, згідно з п.п. 246.1.14 ПК України, під торгівельною діяльністю для цілей розділу XII цього Кодексу, розуміється роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

Порядок та строки сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності встановлено п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу.

Відповідно до п/п. 267.1.1. ПК України платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Пунктом 267.3 ст. 267 Податкового кодексу визначено ставки збору за провадження торговельної діяльності, які диференційовані залежно від місцезнаходження пунктів продажу товарів (їх асортименту) або надання платних послуг (їх видів), а також прив'язані до мінімальної заробітної плати як законодавчо встановленого розміру оплати праці за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну і погодинну норму праці.

Відповідно до п. 8 ст. 40 Бюджетного кодексу розмір ставки збору щороку визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, однак у деякі роки значення мінімальної заробітної плати встановлювалися окремими нормативно-правовими актами, в яких коригувалися її розміри залежно від стану соціальної сфери та фінансово-економічної ситуації

Ставка збору за провадження торгівельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) встановлена пп. 267.3.2, пп. 267.3.3 п. 267.3 ст. 267 ПК України. Ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлена пп. 267.3.4 п. 267.3 ст. 267 ПКУ.

Тобто, Податковим кодексом України встановлені різні ставки збору за провадження торговельної діяльності з нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах та за провадження іншої торговельної діяльності.

Ставки збору за провадження торгівельної діяльності у м. Первомайську визначені у Додатку №1 до Положення «Про порядок обчислення та сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у м. Первомайський», затвердженого рішенням Первомайської міської ради Харківської області №86-9/6 від 10.03.2011р.. зокрема:

п/п. 1. магазини та інші торгові точки, що знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх часинах і мають торговий зал пля покупців або використовують для торгівлі його частину : - 0,2 частки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року -941 грн., що складає 188,20 грн. (з округленням до 188 грн. відповідно до п/п. 267.3.9. ПК України).

п/п. 5 стаціонарні, малогабаритні та пересувні автозаправні станції, заправні пункти, що здійснюють торгівлю нафтопродуктами та скрапленими газами - 0,4 частки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року -941 грн., що складає 376,40 грн. (з округленням до 376 грн. відповідно до п/п. 267.3.9. ПК України).

Як свідчать матеріали справи, позивачем при подані заявки на отримання торгового патенту сплачено 376 грн. (платіжне доручення №3772 від 01.03.2011р.), що є сплатою ставки збору за один вид діяльності за провадження торгівельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим газом та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях.

Суд вважає хибним трактування позивачем норм статті 267 Податкового кодексу України та не вважає правомірним позицію позивача щодо можливості застосування до спірних правовідносин аналогії законодавства.

Так, представник позивача, обґрунтовуючи свою правову позицію, вказав на те, що Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року № 727/98 в пункті 2 зазначалось, що у разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Окружний адміністративний суд м. Києва в даному випадку вважає за необхідне звернути увагу на те, що зазначений Указ Президента України припинений з 1 січня 2012 року згідно Закону України від 4 листопада 2011 року N 4014-VI, а Податковий Кодекс України аналогічної норми, по відношенню до торгових патентів, не містить.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що в даному випадку позивач має право на отримання одного торгового патенту на право здійснення торгівельної діяльності на АЗС за адресою: м. Первомайськ, вул. Миру, 49 у сфері роздрібної торгівлі нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях та у сфері роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, лише за умови подання заявки та сплати ставки збору за обидва види діяльності, тобто в сумі 376 грн. + 188 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що Лозівська ОДПІ правомірно, на підставі заявки та за умови сплати позивачем ставки збору лише у розмірі 376 грн., видала позивачу торговий патент серії ТПВ №023867 на право здійснення торгівельної діяльності у сфері роздрібної торгівлі паливом та газом та відмовила у внесенні до виданого патенту у рядок про сферу діяльності запису «Торгівельна діяльність у пункті продажу товарів».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність вчинених дій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Татнєфть Укрнєфтєпродукт»в даному випадку задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69, 71, 94, 97, ч. 6 ст. 128,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович