Постанова № 21082519, 25.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2011 року           <Час проголошення >          № 2а-3612/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качур І.А., при секретарі Хрімлі К.О. за участю представників сторін:

           від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 23.09.2011р. №02-14/464)

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 16.03.2011р. №9796/9/10-209)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного акціонерної компанії ,,Хліб України ,, до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним повідомлення - рішення № 0001952309/0 від 06.03.2009р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.10.2011 року в 11 год. 51 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

Державна акціонерна компанія ,,Хліб України,, (надалі –позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі –відповідач) про визнання недійсним повідомлення - рішення № 0001952309/0 від 06.03.2009р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є неправомірним, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи та прийняте на думку позивача на підставі помилкового тлумачення ревізорами норм чинного законодавства України. Позов просив задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що спірне рішення на його думку є обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства. В судовому засіданні надав пояснення аналогічні письмовим запереченням наявним у матеріалах справи. У задоволені позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про відмову у задоволені позову, з огляду про наступне.

На підставі направлення на перевірку від 30.12.2008 року №1223/23-9 та від 03.02.2009 року №110/23-9, виданого відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 06.2008 року валютного законодавства та іншого законодавства за період 01.07.2007 року по 30.09.2008 року. За результатами перевірки складений акт від 23.02.2009 року №110/23-9/20047943, на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення №0001952309/0 від 06.03.2009 року.

Як вбачається із матеріалів справи, що перевіркою встановлено, що в вересні 2008 року позивачем проведено коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно розрахунку №68 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 21.02.06 №218.

Причина коригування зазначена у графі 2 Розрахунку - зміна кількості у графі 5 Розрахунку зазначена кількість товару 4457,506 тон, що підлягало коригуванню, загальна сума відкоригованих обсягів поставки 4 531 990,93 г податкового зобов'язання, що зменшено товариством 906 398,19 грн.

Зазначена податкова накладна № 218 була виписана 21.02.06 позивачем як платником податку Продавцем, для особи зазначеної, Покупець, Nordbank, Німеччина, яка не є платником податку. Податкова накладна №218 виписана на поставку пшениці 3 класу в кількості 4457,506 і і: ліні 1016,71 грн. без урахування ПДВ на загальну суму 4531990,93 гр. податкові зобов'язання по зазначеній податковій накладній складали 906398, 19 грн.

Матеріалами справи встановлено, що у бухгалтерській довідці від 30.09.08, що надана до перевірки, пояснення проведених коригувань, головний бухгалтер позивача посилається на те, що коригування податкових зобов'язань проведене та підставі того, що накладна Д-00000036 підписана лише з боку керівників підприємства у зв'язку з чим був зроблений висновок, про відсутність факту поставки товару та безпідставність віднесення до складу податкових зобов'язань за лютий 2006року суми 906398,19 грн.

Однак суд звертає увагу, на те, що у бухгалтерській довідці інші підстави та договірні умови, на яких виникали правовідносини між контрагентами не зазначені.

Відповідно до даних попереднього акту перевірки від №677/23-2/20047943 від 16.11.2007, що підписаний посадовими особами позивача, в схемі товарно-грошових потоків позивача за 2006 рік покупцем зазначений "Нордбанк", Німеччина, Товар (пшениця) - 4457,506 тон грошові кошти - 121 913 ,9 тис. грн.

Згідно з даними оборотно-сальдових відомостей по 36 рахунку, що були надані до перевірки, по контрагенту "Нордбанк" Німеччина в відомостях не зафіксовано наявність заборгованості станом на 01.07.2008 року та не зафіксовані відображення інших взаємовідносин із зазначеним контрагентом. Таким чином, згідно акту попередньої перевірки, в 2006 році позивач реалізував Nordbank, Німеччина пшеницю, розрахунки із Nordbank Німеччина за реалізовану в 2006 році пшеницю були проведенні до 01.07. 2007року.

Суд особливу увагу акцентує на тому, що посилання позивача на результати проведеної самоперевірки, не можуть сприйматись як такі, що повністю і об’єктивно відображають обставини справи. Оскільки, ним не було надано жодних документів, які слугували правовою підставою для проведення самоперевірки, та документи на підставі яких була зафіксована в бухгалтерському обліку господарська операція, що зазначена в розрахунку коригування.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 №168/97-ВР поставка товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання... або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

В п.4.5 ст. 4 Закону №168/97-ВР визначено, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 4.5.3. п. 4.5 ст. 4 Закону №168/97-ВР визначено, що зменшення суми податкових зобов'язань платника податку постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише: -при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості; -при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів.

Суд приходить до висновку, що оскільки, при проведенні коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у вересні 2008 року факт повернення товару, а саме пшениці 3 класу в кількості 4457,506 тон. у власність позивача не засвідчено документально, в бухгалтерському обліку таке повернення не зафіксовано, проведення коригування податкових зобов'язань платника у зв'язку зі зміною кількості показників до податкової накладної не може бути прийняте до уваги.

Таким чином, в порушення п. 1.4 ст. 1, п. 4.5 ст. 4 Закону України від 03.04.97 №168-97 позивачем у вересні 2008 року безпідставно занизило суму ПДВ рядок 8 Декларацій з податку на додану вартість на суму 906 398,19 грн. шляхом відображення у податковому обліку підприємства розрахунку коригування №68 від 30.09.08р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, прийнявши до уваги висновок судово –економічної експертизи №10744/10745/10-19, суд приходить до висновку, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, податкове повідомлення-рішення №0001952309/0 від 06.03.2009 року винесене у відповідності з вимогами чинного законодавства, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Доводи позивача, надані у позовні заяві та поясненнях, наданих під час розгляду справи спростовані матеріалами справи.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2,69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову Державної акціонерної компанії ,,Хліб України,, відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     І.А. Качур