Постанова № 21082399, 25.01.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
25.01.2012
Номер справи
2а/2570/6/2012
Номер документу
21082399
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

25.01.2012 Справа № 2а/2570/6/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<Список >

19 січня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіСоломко І.І.,

за участю секретаряРозмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

05.01.2012 року ОСОБА_1 (далі-позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату (далі відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним рішення Комісії Чернігівського обласного військового комісаріату щодо розгляду питань, повязаних із визначенням учасників бойових дій, викладене в протоколі № 13 від 27.10.2011 року про відмову у встановлені йому статусу учасника бойових дій та зобовязати Комісію Чернігівського обласного військового комісаріату щодо розгляду питань, повязаних із визначенням учасників бойових дій вчинити дії щодо визнання його учасником бойових дій на території інших держав колишнього СРСР і видати посвідчення встановленого зразка.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 26.02.1990 року по 01.06.1991 року він проходив військову службу у військовій частині № 31747 та виконував службові обовязки по охороні правопорядку в умовах надзвичайного стану, повязаного з антигромадськими проявами у формі збройних конфліктів в Азербайджанській республіці. 30 серпня 2011 року він звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій, але рішенням йому відмовлено, у звязку з тим, що Азербайджанська республіка не входить до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.1994 року переліку держав, де велись бойові дії. Проте позивач вважає, що під поняттям «інші країни після 1979 року», яке міститься в Постанові Кабінету Міністрів України № 63 від 8 лютого 1994 року, слід розуміти в т.ч. і колишній Союз PCP. Крім того, відповідно до Інформаційного листа Міністерства закордонних справ України від 21.09.2005 року (копія якого додається до матеріалів позовної заяви), Міністерство закордонних справ України в результаті розгляду листа Міністерства оборони України стосовно внесення змін до переліку держав, де велись бойові дії, надало інформацію згідно якої Азербайджанська Республіка визнає ведення бойових дій на її території у період з жовтня 1988 року по квітень 1994 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на наступне. Азербайджанська республіка не входить до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.1994 року переліку держав, де велись бойові дії, тому вимоги позивача про надання йому статусу учасника бойових дій є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, в історичному формулярі даної військової частини зазначено, що полк приймав участь в підтримці суспільного порядку при надзвичайних обставинах повязаних з антисуспільними проявами в Азербайджанській Республіці. Про бойові дії, які вела військова частина 31747 чи забезпечення цією частиною бойової діяльності військ, у жодному з наданих позивачем документів мова не йде. У звязку з цим, підтримка суспільного порядку не може трактуватись як ведення бойових дій. Позивач не надав жодного документа, на підставі якого можна було б зробити висновок про те, що саме позивач приймав участь у бойових діях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 26.02.1990 року по 01.06.1991 року позивач проходив військову службу у військовій частині № 31747 та виконував службові обовязки по охороні правопорядку в умовах надзвичайного стану, повязаного з антигромадськими проявами у формі збройних конфліктів в Азербайджанській республіці, що підтверджується копією військового квитка серії УН № 0338754 та копіями довідок, виданими 12.02.2002 року та 24.09.2002 року Центральним архівом Міністерства оборони Російської федерації, згідно яких підтверджено факт проходження позивачем служби у військовій частині № 31747, яка, за даними історичного формуляру, приймала участь у підтриманні громадянського порядку в умовах надзвичайного стану в Азербайджанській республіці у періоди з 25.01.1990 по 31.12.1990 року та з 01.01.1991 по 31.12.1991 року. (11-13, 14, 15, 16, 17).

30.08.2011 року позивач звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, яка створена та діє при Чернігівському обласному військовому комісаріаті, із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій (а.с.19-20).

В результаті розгляду даної заяви, 27.10.2011 року Комісія з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій прийняла рішення, яким відмовила позивачу у встановленні статусу учасника бойових дій (а.с.21-22, 23).

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ лишнього Союзу PCP (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи убезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території, де також міститься вказівка, що бойові дії велися і в інших країнах після грудня 1979 року, але інформацію про участь в них надає Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР відносно військових фахівців.

Під визначенням «інші країни після грудня 1979 року», яке міститься в Постанові Кабінету Міністрів України № 63 від 8 лютого 1994 року, слід розуміти в т.ч. і колишній Союз РСР, оскільки 24 серпня 1991 року внаслідок проголошення України незалежною демократичною державою, Україна стала незалежною державою, по відношенню до будь-якої країни, в т.ч. і по відношенню до колишнього Союзу РСР. Таким чином, враховуючи те, що визначення «інші країни після 1979 року» міститься в Постанові Кабінету Міністрів України, яка прийнята у відповідності до законодавства незалежної держави України, то термін «інші країни» слід розуміти по відношенню саме до незалежної держави Україна, а не по відношенню до колишнього Союзу РСР.

Слід зазначити, що в примітці № 6 до п. «інші країни після грудня 1979 року» встановлено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялись військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

На відміну від інших приміток №№ 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8 до цього пункту, в яких безпосередньо зазначено, що вони поширюються на обмежене коло осіб примітка 6 до пункту «інші країни після 1979 року» лише встановлює, що надання пільг військовим фахівцям, які направлялись Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР. При цьому зазначена примітка № 6 ніяким чином не обмежує коло осіб на яких розповсюджується позиція «інші країни після грудня 1979 року».

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не містить визначення терміну «бойові дії», а також вичерпних характеристик, які б давали можливість визначити певні дії як бойові. Таким чином, при визначенні чи мають дії, в яких позивач брав участь на території Азербайджанської РСР, характер бойових дій, слід враховувати в повному обсязі обставини, які супроводжували його перебування на зазначених територіях. Тобто, безпосередня участь, в бойових діях не є обовязковою вимогою для присвоєння статусу учасника бойових дій.

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи Інформаційного листа Міністерства закордонних справ України від 21 вересня 2005 року № 620/14-110-1410 останнім було розглянуто лист Міністерства оборони України стосовно внесення змін до переліку держав, де велись бойові дії, та було надано інформацію щодо юридично визначених періодів бойових дій на територіях держав Кавказу та Молдови. Зазначено, що Азербайджанська Республіка визнає ведення бойових дій на її території у період з жовтня 1988 року по квітень 1994 року. У травні 1994 року між Азербайджанською Республікою та Республікою Вірменія була укладена Угода про припинення вогню, яка періодично порушується по сьогоднішній день.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Загальновідомими є факти про те, що в період, який передував відокремленню колишніх союзних республік Союзу РСР та створення на їх території незалежних держав, а саме з 1998 по 1991 роки в СРСР, зокрема в кавказьких республіках виникали непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками. Збройні сили СРСР і органи внутрішніх справ в даних регіонах виконували бойові завдання метою яких були захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін. На час існування Союзу РСР та партійної ідеології, яка панувала в той період, не визнавалось, що в союзних республіках могли вестись бойові дії, і реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалась. Хоча Азербайджанська РСР не включена в перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63, при розгляді справи встановлено, що позивач виконував завдання в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах в останній із застосуванням вогнепальної зброї і піддавав ризику своє життя і здоров'я.

За таких обставин, суд не приймає твердження представника відповідача, оскільки позивачем надані всі необхідні докази на підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях на території іншої країни.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки під визначення «інші країни після 1979 року», яке міститься в Постанові Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.1994 року, слід розуміти в тому числі і колишній Союз РСР, тому рішення відповідача про відмову в наданні позивачу статусу «учасника бойових дій», є протиправним.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії є обгрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Комісії Чернігівського обласного військового комісаріату щодо розгляду питань, повязаних із визначенням учасників бойових дій, викладене в протоколі №13 від 27.10.2011 року про відмову у встановлені статусу учасника бойових дій ОСОБА_1.

Зобовязати Комісію Чернігівського обласного військового комісаріату щодо розгляду питань, повязаних із визначенням учасників бойових дій вчинити дії щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій на території інших держав колишнього СРСР і видати йому посвідчення встановленого зразка.

Стягнути з Державного бюджету (р/р 31212206700002 в ГУДКС України в Чернігівськійобласті, МФО 853592, код 22825965) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 28,23 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Соломко І.І.

Часті запитання

Який тип судового документу № 21082399 ?

Документ № 21082399 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 21082399 ?

Дата ухвалення - 25.01.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 21082399 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 21082399 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 21082399, Чернігівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 21082399, Чернігівський окружний адміністративний суд було прийнято 25.01.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.

Судове рішення № 21082399 відноситься до справи № 2а/2570/6/2012

Це рішення відноситься до справи № 2а/2570/6/2012. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 21082397
Наступний документ : 21082419