Постанова № 21081732, 19.01.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 року Справа № 2а/2370/8859/2011

19.01.12

10 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ільченко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Золотоніського міжрайонного прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Золотоніської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, -

встановив:

Золотоніський міжрайонний прокурор Черкаської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Золотоніської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника з податку на додану вартість в сумі 7833,13грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в порушення вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181 (далі по тексту - Закон №2181) та Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України), відповідач невчасно та не в повному обсязі сплачує податки та збори, внаслідок чого виник податковий борг з податку на додану вартість в сумі 7833,13грн. Отже, оскільки відповідачем не сплачена сума податкового боргу зі сплати податку на додану вартість, позивач просив стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не зявились.

Прокурор та представник позивача надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідач суду не повідомив причини повторної неявки у судове засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності 15.01.2007р. виконавчим комітетом Золотоніської міської ради Черкаської області, за ідентифікаційним номером НОМЕР_1 (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було самостійно подано податкові декларації з податку на додану вартість від 01.11.2010р. №9005368304 на суму 3080,00грн., від від 20.12.2010р. №9005773603 на суму 169,00грн., від 19.01.2011р. №9006353940 на суму 19,00грн.,

від 19.04.2011р. №9002 на суму 1700,00грн., від 19.04.2011р. №9008 на суму 667,00грн., від 17.08.2011р. №9006799634 на суму 850,00грн. (а.с.15-17, 21-22, 23-24, 29-30, 31-32, 36-38).

Крім того, контролюючим органом було проведено перевірки відповідача з питань своєчасності подання податкової звітності, про що складено акти №1651/1701 від 01.12.2010р., №208/1701/2400817197 від 24.02.2011р., №338/1701/2400817197 від 22.03.2011р. (а.с.19, 25, 27).

Висновками вказаних актів перевірки встановлено, що відповідачем в порушення п. «а»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України №2181 та п.203.1 ст.203 ПК України не подано податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року та січень-лютий 2011 року.

На підставі вказаних актів перевірки, були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими до відповідача застосовано штрафні санкції, а саме: №1164691701/0 від 01.12.2010р. на суму 170,00грн., №0000861701/0167 від 24.02.2011р. на суму 170,00грн., №0001321701/243 від 22.03.2011р. на суму 1020,00грн. (а.с.20, 26, 28). Вказані податкові повідомлення-рішення отримані особисто відповідачем 11.12.2010р., 04.03.2011р. та 31.03.2011р. (а.с.20, 26, 28).

Відповідно до вимог ст.59 Податкового Кодексу України відповідачу було направлено корінець податкової вимоги №33 від 02.02.2011р. на суму 3426,13грн. Вказана вимога була вручена фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 02.02.2011р. (а.с.14).

Спеціальним законом, який на час виникнення спірних правовідносин визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (у подальшому Закон №168/97).

Платником податку на додану вартість згідно статті 1 Закону №168/97 визначено: особу-суб'єкта підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій, інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, а також фізичну особу (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), що здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до ст. 2 Закон №168/97 платником податку на додану вартість, зокрема, визначено будь-яку особу, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону №2181, який був чинний на час виникнення правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону №2181, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 5 Закону №2181 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 вказаного вище Закону №2181, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

На підставі п.п. 17.1.1. п.17.1 ст.17 Закону №2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Крім того, 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі за текстом ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 203.1 статті 203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 вищевказаної статті ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобовязання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобовязання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обовязок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 59.4 зазначеної статті ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобовязань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 зазначеної статті ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пункт 95.2 вказаної статті передбачає, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.120.1 ст. 120 ПК України за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, сума податкового боргу відповідача відповідно до розрахунку складає 7833,13грн. (3068,13грн. + 170,00грн. + 169,00грн. + 19,00грн. + 170,00грн. + 1020,00грн. +1700,00грн. + 667, 00грн. + 850,00грн. = 7833,13грн.).

Відповідно до пункту 20.1.28 ст. 20 Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи, що відсутні відомості про сплату відповідачем зазначеного податкового боргу, позовні вимогиє законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 41, 86, 128, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Золотоніського міжрайонного прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Золотоніської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (19700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника до Державного бюджету України через Золотоніську обєднану державну податкову інспекцію Черкаської області (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 153, ідентифікаційний код 21367396) податковий борг з податку на додану вартість в сумі 7833 (сім тисяч вісімсот тридцять три) гривні 13 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Ю. Гриньковська

постанова складена в повному обсязі 19.01.2012р.