Постанова № 21078152, 12.01.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/9866/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

при секретарі Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - Демченко О.І.,

представника відповідача - Дмитрук Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Спецтехмаш"до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областіпро визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2011 року Приватне підприємство "Спецтехмаш" (далі - ПП "Спецтехмаш", позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - Гадяцька МДПІ, відповідач)про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 р. №0000642301.

Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що висновки акту перевірки від 21.10.2011 р. №893/23-32765119 щодо заниження ПП "Спецтехмаш" податкових зобов'язань по податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 13 093,33 грн. є хибними, а податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 р. №0000642301 про збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 13 094,33 грн. (13 093,33 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Позивач вказує, що господарські операції з ТОВ "НПК "Ресурспром", на підставі яких було сформовано податковий кредит звітного періоду, що перевірявся, зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, зокрема належним чином оформленими податковими накладними. Відтак, на думку позивача, в діях ПП "Спецтехмаш" під час формування податкових зобов'язань по ПДВ відсутні порушення податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ПП "Спецтехмаш" в результаті відносин з ТОВ "НПК "Ресурспром" протягом перевіряємого періоду штучно сформувало податковий кредит за рахунок взаємовідносин з ТОВ "НПК "Ресурспром" в результаті чого занизило податкові зобов'язання з ПДВ на суму 13 093,33 грн. Фактично у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності згідно з даними ЄДРПОУ. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, що доводить нереальність задекларованих платником операцій за недійсними правочинами.

Отже, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, а позовні вимоги ПП "Спецтехмаш" - необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення проти позову та просила суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ПП "Спецтехмаш" зареєстроване як юридична особа Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 29.04.2004 р. (ідентифікаційний код 32765119) та є платником ПДВ (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №23606821 від 20.05.2004 р.) На даний час позивач перебуває на податковому обліку у відповідача.

З 10.10.2011 р. по 14.10.2011 р. на підставі наказу від 10.10.2011 р. №720 старшим державним податковим ревізором - інспектором сектору перевірок платників податків відділу податкового контролю юридичних осіб Гадяцької МДПІ згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.пп.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України з урахуванням матеріалів невиїзної документальної перевірки ТОВ "НПК "Ресурсопром" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по ПДВ за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р. проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ПП "Спецтехмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по ПДВ за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ "НПК "Ресурсопром", результати якої оформлено актом від 21.10.2011 р. №893/23-32765119.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим встановлено заниження податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 13 093,33 грн., у тому числі за січень 2011 року в сумі 3 983,33 грн., за лютий 2011 року в сумі 9 110,00 грн.

Не погодившись із висновками податкового органу ПП "Спецтехмаш" надало до Гадяцької МДПІ заперечення на вказаний акт перевірки, за результатами розгляду яких висновок викладений в акті перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 21.10.2011 р. №893/23-32765119 Гадяцькою МДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 р. №0000642301, яким ПП "Спецтехмаш" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 13 094,33 грн., у тому числі 13 093,33 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Податковий кодекс України.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, позивач протягом перевіряємого періоду формував податковий кредит, за наслідками взаємовідносин з ТОВ "НПК "Ресурсопром" (ідентифікаційний код 37148631).

Так, 02.12.2010 р. між ТОВ "НПК "Ресурспром" (продавець) та ПП "Спецтехмаш" (покупець) укладено договір купівлі - продажу №17/1, за яким продавець на умовах даного договору зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах передбачених даним договором товар.

02.12.2010 р. між ТОВ "НПК "Ресурспром" та ПП "Спецтехмаш" укладено додаткову угоду №1 до договору №17/1 від 02.12.2010 р., у відповідності до якої змінено п.4.1 даного договору та викладено його в наступній редакції: "Поставка товару здійснюється за рахунок продавця".

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивач надав:

- податкову накладну від 07.02.2011 р. №110;

- накладну від 07.02.2011 р. №110;

- платіжні доручення від 11.02.0211 р. №17, від 17.02.2011 р. №1011 та від 14.03.2011 р. №1014;

- виписку по рахунках за період з 01.03.2011 по 01.03.2011 р.

Також 10.11.2011 р. між ТОВ "НПК "Ресурспром" (продавець) та ПП "Спецтехмаш" (покупець) укладено договір купівлі - продажу №01, за яким продавець на умовах даного договору зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах передбачених даним договором товар.

10.01.2011 р. між ТОВ "НПК "Ресурспром" та ПП "Спецтехмаш" укладено додаткову угоду №1 до договору №01 від 10.01.2011 р., у відповідності до якої змінено п.4.1 даного договору та викладено його в наступній редакції: "Поставка товару здійснюється за рахунок продавця".

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивач надав:

- податкову накладну від 10.01.2011 р. №176;

- накладну від 10.01.2011 р. №176;

- платіжні доручення від 25.01.2011 р. №9, від 26.01.2011 р. №1010 та від 17.02.2011 р. №1012;

- виписку по рахунках за період з 09.03.2011 р. по 09.03.2011 р.

Аналізуючи фактичні обставини справи суд зважає на таке.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проте в ході перевірки та судового розгляду позивачем не надано товаросупроводжувальних документів, що підтверджували б фактичне відвантаження та транспортування товару.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.4 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (далі Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином відсутність доказів реального переміщення товару свідчить про неправомірність включення сум ПДВ за договором купівлі - продажу з ТОВ "НПК "Ресурспром" до податкового кредиту ПП "Спецтехмаш". Відсутність доказів реального вчинення господарської операції у свою чергу виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією, незважаючи на наявність податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Разом з тим під час перевірки достовірності та правомірності віднесення сум ПДВ ТОВ "НПК "Ресурсопром", результати якої оформлені актом перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 06.06.2011 р. №791/231/37148631 (а.с. 122-143) встановлено, що фактично суб'єкт господарювання не знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул.Каховська, 37. За результатами перевірки встановлено, що правочини укладені з контрагентами ТОВ "НПК "Ресурспром" порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування ПДВ та податком на прибуток. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Матеріали перевірки ТОВ "НПК "Ресурспром" направлені до ДПІ, на обліку в яких знаходяться контрагенти - покупця, зокрема і ПП "Спецтехмаш", для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України. За підсумками акта перевірки направлені запити на ДПІ за місцем реєстрації контрагентів які мали взаємовідносини з ТОВ "НПК "Ресурспром" в січні, лютому 2011 року для стягнення в дохід бюджету за операціями, що встановлені як нікчемні.

За наведених обставин наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних може бути підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач не надав належних доказів реальності постачання придбаного товару, а накладні виписані платником, який фактично не виступав продавцем товару, зазначеного у вказаних накладних, не здійснював їх поставку та відвантаження та, відповідно, не формував податкові зобовязання.

Сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що купівля-продаж та поставка мали місце. Про відсутність реального характеру відповідних операцій свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як відсутність у продавця ТОВ "НПК "Ресурспром" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів/робіт/послуг, операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Отже надані позивачем до суду первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне отримання товарів від ТОВ "НПК "Ресурспром" та їх використання у господарській діяльності, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження ПП "Спецтехмаш" податкового зобов'язання в розмірі зазначеному в акті перевірки.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000642301 від 09.11.2011 р. прийняте Гадяцькою МДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак позовні вимоги ПП "Спецтехмаш" задоволенню не підлягають.

З огляду на приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Спецтехмаш" до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17.01.2012 р.

СуддяЄ.Б. Супрун