Постанова № 21077837, 10.01.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/9951/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Олефіренко О.В., Дерієнко Г.І.,

представника відповідача - Марущенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Нафтогаз"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Нафтогаз"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі - ДПІ у м.Полтаві)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0001722305 від 05.09.2011 року.

Позовні вимоги ТОВ "Альянс-Нафтогаз" обґрунтовував незгодою із визначенням ДПІ у м. Полтаві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 219 430 грн. за лютий 2011 року з підстав неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, сплачених ТОВ "Альянс-Нафтогаз" на користь ТОВ "Будмашпост" за договором купівлі-продажу товару газового конденсату. Відповідач стверджував про неправомірність віднесення таких сум до складу податкового кредиту, посилаючись на те, що угоди між позивачем та ТОВ “Будмашпост”не спрямовані на реальне настання правових наслідків, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства і вчинені з метою приховування сплати податків, а тому є нікчемними. У свою чергу твердження відповідача про нікчемність зазначених правочинів обґрунтовано в Акті перевірки, на підставі якого було прийняте оскаржуване рішення, тим, що позивачем не надано в ході проведення перевірки належних документів на підтвердження факту перевезення придбаного товару. Надані документи не дають, як на думку відповідача, можливості встановити реальність перевезення та передачі товару. Зокрема, у наданих на перевірку товарно-транспортних накладних не зазначено у якості вантажоодержувача ТОВ “Альянс-Нафтогаз”. Позивач стверджував про необгрунтованість висновків податкового органу, вказуючи на повне підтвердження реальності фінансово-господарських операцій первинними бухгалтерськими документами. Зазначав, що перевезення придбаних нафтопродуктів здійснювалося на умовах самовивозу, у звязку із чим перевезення від ТОВ “Будмашпост”в адресу ТОВ “Альянс-Нафтогаз”і не могло бути відображено в документах, тому вимоги податкового органу безпідставні і не ґрунтуються на фактичних обставинах господарської операції. При цьому надані повністю документи щодо внутрішнього перевезення товару позивача з пункту наливу продавця до орендованих ємностей. Вимоги податкового органу щодо надання подорожніх листів, що складалася при цих перевезеннях, теж безпідставні, оскільки подорожні листи зберігаються у підприємств-перевізників, які в даному разі залучалися позивачем до робіт з перевезення на підставі окремих договорів. Докази нікчемності правочину відсутні, а твердження про мету ухилення від оподаткування, мету, що суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, є необґрунтованими й не підтверджуються будь-якими доказами. Також позивач вказував на порушення відповідачем, допущені під час розгляду заперечень на Акт перевірки, до участі у якому він не був допущений, хоча на цьому наполягав.

При цьому позивач стверджував про те, що ним виконано усі передбачені законом умови для включення відповідних сум до складу податкового кредиту та незаконне коригування його грошових зобовязань з ПДВ, вчинене оскаржуваним рішенням, порушує його права.

В судовому засіданні представники ТОВ "Альянс-Нафтогаз" позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Надали детальне пояснення по суті фінансово-господарської операції, щодо оподаткування якої відповідачем було відкориговано грошові зобовязання. До викладеного вище додали, що твердження відповідача про відсутність у перевізників дозвільних документів на перевезення небезпечних вантажів (паливно-мастильних матеріалів) є неправдивим та надали докази наявності відповідних дозвільних документів. Також надали пояснення та документальні докази подальшого руху придбаних у ТОВ “Будмашпост” паливно-мастильних матеріалів та використання їх у своїй господарській діяльності.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, як і представник відповідача у судовому засіданні. Останнім було надано пояснення у судовому засіданні про те, що в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Альянс-Нафтогаз" встановлено наявність правовідносин позивача із ТОВ "Будмашпост" у зв'язку із купівлею-продажем газового конденсату, фактичне виконання яких не підтверджено документами, наданими до ДПІ в м. Полтаві для виїзної перевірки. Так, представник зазначив про здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом ТОВ "ПеМіКо", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 за товарно-транспортними накладними, наданими позивачем відповідачеві до перевірки, але зазначив, що в товарно-транспортних накладних неповно відображені необхідні відомості. Крім того, відповідачем зазначалося про незначну кількість основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання та інше) ТОВ "Будмашпост", що унеможливлює виконання сторонами угоди купівлі-продажу газового конденсату. З урахуванням викладеного, вважав правочин нікчемним. Стверджував, що право на формування податкового кредиту за відповідний період може виникати у платника тільки за умови сплати відповідних сум податку до бюджету, а в даному разі така сплата відсутня та просив в задоволенні позовних вимог ТОВ "Альянс-Нафтогаз" відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ТОВ "Альянс-Нафтогаз" зареєстровано виконавчим комітетом Полтавської міської ради 21 жовтня 2003 року, ідентифікаційний код юридичної особи 32689777, про що видане свідоцтво про реєстрацію. Позивач взятий на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Полтаві 23 жовтня 2003 року за № 7088. З 02.05.2009 року по 03.08.2011 року зареєстроване у якості платника податку на додану вартість.

Основними видами діяльності підприємства, згідно реєстраційних документів, є оптова торгівля паливом, добування нафти, природного газу, надання послуг, повязаних із добуванням нафти й газу, будівництво будівель, інші види оптової торгівлі.

ДПІ у м. Полтаві з 28.07.2011 року по 03.08.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Альянс-Нафтогаз" з питань правомірності декларування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за травень 2011 року.

Правомірність призначення та проведення позапланової перевірки сторонами не оспорювалася.

За результатами даної перевірки, ДПІ в м. Полтаві складений акт від 10 серпня 2011 року № 6339/23-6/32689777 (надалі по тексту Акт перевірки), у висновках якого відповідачем зазначено про порушення ТОВ "Альянс-Нафтогаз" вимог пунктів 1,2 статті 215 та статті 228 Цивільного кодексу України пункту 44.1 статті 44, статті 198, та статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками травня 2011 року в розмірі 219 429,99 грн. ( у висновках Акту помилково вказано за підсумками лютого 2011 року) (а.с. 10-21)

На підставі наведених висновків Акту та з посиланням на цей Акт ДПІ в м. Полтаві було винесене податкове повідомлення-рішення від 05 вересня 2011 року №0001722305, яким визначене позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 219 430 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на суму 219 431 грн. (а.с. 9)

За наслідками адміністративного оскарження платником прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, його скарги залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

ТОВ "Альянс-Нафтогаз" по цьому, не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду із позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ в м. Полтаві від 05 вересня 2011 року №0001722305, виходячи із наведених критеріїв, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правовідносини щодо формування податкового кредиту, що склалися в даному випадку внормовані нижченаведеними положеннями Податкового кодексу України, про порушення яких одночасно стверджував відповідач.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 44.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Досліджуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що 03 березня 2011 року між ТОВ "Альянс-Нафтогаз" та ТОВ "Будмашпост" укладений договір купівлі-продажу газового конденсату, відповідно до умов якого останнє зобов'язалося передати у власність позивача товар, а ТОВ "Альянс-Нафтогаз" зобов'язалося прийняти цей товар та оплатити його (а.с. 33-34).

ДПІ в м. Полтаві зазначено в Акті перевірки, що бухгалтерські документи, якими оформлене виконання господарської операції між ТОВ "Альянс-Нафтогаз" та ТОВ "Будмашпост", не доводять факту виконання вищевказаного договору та використання його у власній господарській діяльності ТОВ "Альянс-Нафтогаз", адже перевезення товару, придбаного позивачем в ТОВ "Будмашпост" здійснювалось автомобільним транспортом ТОВ "ПеМіКо", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 за товарно-транспортними накладними, в яких неповно відображені необхідні відомості. Крім того, відповідачем зазначалося про незначну кількість основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання та інше) ТОВ "Будмашпост", що унеможливлює виконання сторонами угоди купівлі-продажу газового конденсату.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації па їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій документів первинного бухгалтерського обліку: податкових накладних, накладних, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), платіжних доручень, товар за договором від 03 березня 2011 року оплачений та отриманий позивачем у пункті наливу ПММ, визначеному в договорі поставки.

Таким чином, в судовому засіданні позивачем із наданням відповідних письмових доказів доведено фактичне виконання договору від 03 березня 2011 року, укладеного із ТОВ "Будмашпост".

Крім того, в ході судового розгляду справи, представником ТОВ "Альянс-Нафтогаз" надавалися пояснення щодо придбання ТОВ "Будмашпост" товару (газовий конденсат), який було продано ТОВ "Альянс-Нафтогаз", у ТОВ "Прайм-газ" згідно Договору №ГК 04-11 від 01 квітня 2011 та договору №ГК08-11 від 01 липня 2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи, та який відвантажувався ТОВ "Альянс-Нафтогаз" з Кавердинського УППГ.

Розвантаження придбаного товару здійснювалось у м. Полтаві у ємності, що орендувалися ТОВ "Альянс-Нафтогаз" у НВ ТОВ "Енергобуд" за договором оренди ємностей №04/01-11 від 04 січня 2011 року, копія якого є в матеріалах справи (а.с. 36-37). Виконання вказаного договору оренди підтверджується оформленими актами здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжними дорученнями.

Використання у своїй господарській діяльності придбаного у ТОВ "Будмашпост" товару ТОВ "Альянс-Нафтогаз", за поясненнями, наданими представниками в ході розгляду справи, здійснювало шляхом переробки паливно-мастильних матеріалів ТОВ "Пасіпол" за договором на переробку давальницької сировини №36 від 01 лютого 2011 року та подальшого продажу переробленого продукту іншим підприємствам.

Такі пояснення позивачем в повній мірі документально підтверджено. Копії відповідних документів надано до матеріалів справи, а саме: акти виконаних робіт по переробці давальницької сировини, отриманої від ТОВ "Альянс-Нафтогаз" за травень 2011 року, платіжні доручення, акти визначення світлих нафтопродуктів при переробці сировини (а.с. 161-183).

Отримані після переробки нафтопродукти ТОВ "Альянс-Нафтогаз" реалізувало своїм контрагентам: ТОВ "Внешпромімпорт" за договором поставки №200601 від 20 червня 2011 р., ПП "Інтеркрайт" за договором поставки №110301 від 11 березня 2011 року, ТОВ "Агросправа" за договором поставки №110401 від 11 квітня 2011 року та така реалізація документально підтверджена позивачем (а.с. 225а-225б, 228, 230в).

Відтак, суд знаходить, що твердження відповідача про непідтвердженість фактичного виконання господарських операцій з ТОВ “Будмашпост”позивачем спростовано.

Суд приймає до уваги пояснення представників позивача, зміст якого було викладено вище, в частині необґрунтованості вимоги податкового органу про зазначення у товаросупровідних документах назви ТОВ “Альянс-Нафтогаз”, про надання подорожніх листів на перевезення паливно-мастильних матеріалів, оскільки такі вимоги дійсно не узгоджуються з фактичними обставинами фінансово-господарських операцій, так як надані товарно-транспортні накладні стосуються перевезення товару між обєктами платника, а не від покупця до платника та перевезення здійснювалося залученими на підставі договорів сторонніми підприємствами, які й повинні були виписувати й зберігати подорожні листи по відповідних перевезеннях.

Крім того, такі вимоги не можуть бути покладені в обґрунтування тверджень про нікчемність відповідних правочинів, на яких наполягав відповідач. Будь-які інші докази ознак нікчемності відповідачем не надані й не названі.

Доводи представників відповідача про відсутність у перевізників придбаного товару дозвільних документів на перевезення небезпечних вантажів (паливно-мастильних матеріалів) суд оцінює критично, такі доводи не відповідають дійсності, оскільки представниками позивача у судовому засіданні надані належним чином завірені фотокопії відповідних документів й долучені до матеріалів справи (а.с. 136-145).

Неможливо прийняти як обґрунтований довод відповідача про недостатність активів, працюючих, виробничих приміщень й т.ін. у ТОВ “Будмашпост”- такі доводи не враховують характеру оподатковуваної операції, для здійснення якої (поставки ПММ у пункті наливу) не потрібні значні виробничі активи. Крім того, дане питання належним чином податковим органом не перевірено й зустрічна перевірка ТОВ “Будмашпост”не проведена, як не проведені й зустрічні перевірки ТОВ "ПеМіКо", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, що здійснювали перевезення придбаного позивачем товару.

Окремо суд звертає особливу увагу на довідку ДПІ в м. Полтаві про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ "Альянс-Нафтогаз" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Будмашпост", їх реальності та повноти відображення і обліку за період червень 2011 року, у висновках якої вказано про підтвердження звіркою реальності здійснення господарських відносин із ТОВ "Будмашпост", їх вид, обсяг, якість та розрахунки.(а.с.114-119). Згідно змісту даного документу, податковим органом перевірено повністю аналогічні господарські взаємовідносини за інший період, однак при повній ідентичності фактичних обставин, вчинено протилежні висновки.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено належними доказами, товар, в ціні якого ТОВ "Альянс-Нафтогаз" сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагента, що зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товару від ТОВ "Будмашпост" та подальшій реалізації в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відтак, позивач правомірно включив відповідні оспорювані суми до складу податкового кредиту за травень 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач доказів в спростування вищевикладеного та правомірності свого рішення не довів, доказів та пояснень позивача по суті справи не спростував.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Альянс-Нафтогаз" і, відповідно - про протиправність і необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 05 вересня 2011 року № 0001722305.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві № 0001722305 від 05.09.2011 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь ТОВ "Альянс-НАфтогаз" з Державного бюджету України судові витрати у сумі 29,55 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2012 року.

СуддяІ.С. Шевяков