Постанова № 21077636, 20.01.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/8757/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

за участю секретаря Рачкової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива-12»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 14 червня 2011 року № 0002521502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що покладені в основу акту перевірки висновки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не ґрунтуються на вимогах законодавства, що регулює спірні правовідносини. Так, позивач вважає, що висновки за актом перевірки від 19.05.2011 року № 1486/15-218 про те, що позивачем порушені вимоги пп.4.6.7 Порядку № 41 є безпідставними, оскільки сам факт проведення перевірки та складання відповідного акту не породжує у платника податків будь-яких прав та обовязків, оскільки являється лише носієм доказової інформації для прийняття відповідного рішення в подальшому. При цьому, на підставі акту попередньої перевірки - № 53/23-213/35817892 від 21.02.2011 року податковим органом не приймалось будь-яких податкових повідомлень рішень. У зв'язку із цим, у підприємства були відсутні підстави для зміни податкових зобовязань. Крім того, позивач зазначає про безпідставність висновків за актом перевірки № 53/23-213/35817892 від 21.02.2011, зважаючи на те, що податковий кредит за грудень 2010 року сформований з урахуванням податкової накладної, виписаної постачальником у минулому податковому періоді, і отриманою позивачем саме в грудні 2010 року, що узгоджується з приписами законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заперечення на адміністративний позов не надав.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову.

Судом встановлено, що співробітником ДПІ у Малиновському районі проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій декларації з ПДВ ТОВ «Перспектива-12»за березень 2011 року, в якій підприємство задекларувало позитивне значення між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного періоду 23400 гривень, значення рядка 24 декларації попереднього періоду 1995231 гривень, залишок від'ємного значення попереднього періоду за вирахуванням суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного періоду 1971831 гривень, залишок від'ємного значення, який після відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду 1971831 гривень.

Перевіркою встановлено, що у декларації з ПДВ за березень 2011 року у рядку 21.3 не відображено зменшення залишку від'ємного значення на 2034000 гривень за результатами акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 21.02.2011 року № 53/23-213/35817892 гривень.

Згідно пп.4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 (далі Порядок № 41), який був чинним момент виникнення спірних правовідносин, рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Податковий орган дійшов висновку, що в порушення вищезазначеного пп.4.6.7 Порядку № 41, позивач у декларації з ПДВ за березень 2011 року не врахував зафіксоване актом перевірки від 21.02.2011 року № 53/23-213/35817892 завищення суми від'ємного значення з ПДВ на 2034000 гривень, що призвело у березні 2011 року до зменшення залишку від'ємного значення, який після відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р.24) на 1971831 гривень та до збільшення суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (р.25) на 162169 гривень.

На підставі акту перевірки № 1486/15-218 від 19.05.2011 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено податкове повідомлення-рішення № 0002521502 від 14.06.2011 року, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 62169 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 гривні.

ТОВ «Перспектива-12»були здійснені заходи адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, за результатами розгляду яких рішенням про результатами розгляду первинної скарги ДПА в Одеській області від 12.06.2011 року № 28227/10/250007, рішенням про результатами розгляду повторної скарги ДПА України від 20.10.2011 року № 3963/6/10-2115 скарги підприємства залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню.

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки 1486/15-218 від 19.05.2011 року покладені дані акту перевірки 53/23-213/35817892 від 21 лютого 2011 року та сам факт проведення попередньої документальної виїзної перевірки підприємства щодо правомірності формування податкового кредиту та повноти визначення сум податку на додану вартість.

Так, судом встановлено, що з 08.02.2011 року по 14.02.2011 року співробітником ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено позапланову документальну виїзну перевірку щодо правомірності формування податкового кредиту та повноти визначення сум ПДВ ТОВ «Перспектива-12», за результатами якої складений акт № 53/23-213/35817892 від 21 лютого 2011 року. Перевіркою встановлено порушення підприємством пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму відємного значення з податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 2034000 гривень, у тому числі за грудень 2010 року на суму 2034000 гривень.

Зокрема, в основу висновків податкового органу покладено факт включення ТОВ «Перспектива-12»до складу податкового кредиту грудня 2010 року податкової накладної від 03.06.2008 року № 1317а, виписаної ВАТ «Одесаобленерго»із порушенням вимог пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». В акті перевірки зазначено, що документів, які підтверджують дату надходження такої податкової накладної від продавця оформлених належним чином до перевірки надано не було. Також не було надано до перевірки скарг ТОВ «Перспектива-12»на постачальника ВАТ «Одесаобленерго»щодо ненадання/несвоєчасного надання первинних документів.

Разом із тим, до матеріалів адміністративного позову додану копію конверту (а.с.49), яким ВАТ «Одесаобленерго»направило на адресу ТОВ «Перспектива-12»податкову накладну від 03.06.2008 року № 1217а. З копії даного конверту убачається, що накладна була направлена листом з рекомендованим повідомлення про вручення, на конверті наявні відбитки календарних поштових штемпелів.

Також, в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних № 12 (а.с. 52-53) зазначена дата отримання податкової накладної від 03.06.2008 року № 1217а 18.12.2010 року.

Враховуючи те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), та з урахуванням визначення, наданого пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення N 88), податкова накладна відноситься до категорії первинних документів.

Порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням № 88, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 року № 799 (далі - Порядок N 799), звіти, розрахункові документи і декларації (далі - звіти) приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі - поштові відправлення) з позначкою «Звіт»та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Враховуючи зазначене, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються адресатам під розписку (пункт 11 Порядку N 799). У містах Києві та Севастополі, обласних центрах, містах обласного підпорядкування, районних центрах повідомлення про вхідні поштові відправлення доставляються адресатам не пізніше робочого дня, що настає після надходження відправлення до підприємства поштового зв'язку (пункт 10 Порядку N 799). Відправнику надсилається повідомлення після вручення поштового відправлення адресату (пункт 6 Порядку N 799).

Таким чином, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення № 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Отже, у разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником в поточному звітному періоді (податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах), але лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку - покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних з урахуванням особливостей його заповнення, визначених пунктом 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244 «Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 1652 (з урахуванням змін і доповнень), і (за умови дотримання вимог щодо формування податкового кредиту) в рядку 10.1 розділу II «Податковий кредит»податкової декларації з податку на додану вартість.

При цьому записи в податковому обліку про податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах, не можуть бути прирівняними до записів про самостійно виправлені помилки, оскільки такі операції не відповідають визначенню арифметичної чи методологічної помилки (лист ДПА України від 11.08.2004 р. N 15316/7/15-2417).

Аналогічне розяснення доведено Державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополілистом ДПА України від 26.10.2010 року № 22882/7/16-1517 для керівництва у роботі.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому законодавство, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяло включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів. Крім того, платник податку має право включити до складу податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) в ціні товару ПДВ не раніше податкового періоду, в якому платник податку фактично отримує податкову накладну на придбаний товар, оскільки відсутність податкової накладної таке право платника податку виключає.

Законом України «Про податок на додану вартість»встановлені дві підстави для невключення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість, зокрема, відсутність податкової накладної та невикористання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності. Спеціальним Законом також не передбачена відповідальність платника податку за порушення його контрагентами вимог законодавства, як і не передбачена залежність права покупця на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту із своєчасністю надання продавцем податкових накладних.

З аналізу вищенаведених норм виплаває, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому законодавство, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяло включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів. Крім того, платник податку має право включити до складу податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) в ціні товару ПДВ не раніше податкового періоду, в якому платник податку фактично отримує податкову накладну на придбаний товар, оскільки відсутність податкової накладної таке право платника податку виключає.

На підставі викладеного та враховуючи, що накладна постачальника ВАТ «Одесаобленерго»від 03.06.2008 року № 1217а була направлена листом з рекомендованим повідомлення про вручення, на конверті наявні відбитки календарних поштових штемпелів, в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних № 12 (а.с. 52-53) зазначена дата отримання вказаної податкової накладної - 18.12.2010 року, суд дійшов висновку про правомірне відображення позивачем даних зазначеної податкової накладної у податковій декларації за грудень 2010 року.

Також, висновок акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону є необґрунтованим, оскільки дані норми, в їх сукупності, не зобовязують платника податку отримувати податкові накладні у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця, та не встановлюють обмежень в частині відображення у податковому обліку податкових накладних, виписаних у іншому, ніж звітній, податковому періоді.

Крім того, подання ТОВ «Перспектива-12»скарги про ненадання податкової накладної в порядку пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону є виключеним правом, а не обовязком покупця, у зв'язку із чим відповідні висновки податкового органу є також необґрунтованими.

Суд дійшов висновку, що позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Поряд із тим, суд враховує, що на підставі акту перевірки № 53/23-213/35817892 від 21.02.2011 року ДПІ у Малиновському районі не складалось відповідне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до Податкового кодексу України (далі - Кодекс), Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби надано право визначати суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість розроблено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 985.

Згідно з п.2.3 вказаного Порядку, у випадку, якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 8 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника (форма «В4»).

Судом не встановлено прийняття ДПІ у Малиновському районі м. Одеси будь-яких податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки від 21.02.2011 року № 53/23-213/35817892, а отже посилання на порушення ТОВ «Перспектива-12»пп.4.6.7 Порядку № 41 є безпідставними, оскільки сам факт проведення перевірки та складання відповідного акту не породжує у платника податків будь-яких прав та обовязків, оскільки являється лише носієм доказової інформації для прийняття відповідного рішення в подальшому.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ «Перспектива-12»правомірно відобразило у податковій звітності за березень 2011 року від'ємне значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.24), в розмірі 1995231 гривень, у зв'язку із чим відповідні висновки за актом перевірки є неправомірними, а складене на його підставі податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та підлягаючим скасуванню.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин 2, 3 ст.159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обовязок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у звязку із чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива-12»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 14 червня 2011 року № 0002521502.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 20 січня 2012 року.

Суддя /ПІДПИС/І.В. Завальнюк