Постанова № 21077631, 18.01.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 4967/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2012 року           Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Судохідно-буксирна компанія «Новофлот»до державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання нечинною першої податкової вимоги № 1/10 від 01.04.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Судохідно-буксирна компанія «Новофлот»звернулось з позовом до державної податкової інспекції у м. Іллічівську, в якому просило визнати недійсним рішення № 8872/10/10-25 від 20.04.2010 року, визнати нечинною першу податкову вимогу № 1/10 від 01.04.2010 року; визнати неправомірним виникнення права на податкову заставу активів та зобов’язати звільнити активи з податкової застави шляхом винесення рішення про скасування першої податкової вимоги №1\10 від 01.04.2010 року. В подальшому позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив визнати нечинною першу податкову вимогу № 1/10 від 01.04.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем неправомірно прийнято першу податкову вимогу № 1/10 від 01.04.2010 року, оскільки станом на 01.04.2010 року у ТОВ «СБК «Новофлот»відсутній податковий борг. Посилаючись на відсутність несплати узгодженого податкового зобов’язання, позивач зазначив, що оскаржувана вимога є нечинною.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача зазначив, що ТОВ «СБК «Новофлот»була надана скарга на податкове повідомленні-рішення, яка не містила номеру та дати, в зв’язку з чим остання була повернута без розгляду. З урахуванням наявності податкової заборгованості ТОВ «СБК «Новофлот»на загальну суму 2616,7 тис. грн., 01.04.2010 року була сформована перша податкова вимога. 21.04.2010 року ТОВ «СБК «Новофлот»було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Таким чином, представник відповідача вважає, що ДПІ у м. Іллічівську під час прийняття оспорюваної вимоги, діяла в рамках податкового законодавства та прав позивача не порушувала. В судовому засіданні представник відповідача надав витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису), відповідно до якого з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вилучено запис 9751475 на підставі п.п.93.1.1 п.93 ст. 93 Розділу II Податкового кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Судохідно-буксирна компанія «Новофлот»зареєстровано виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №403541 (а.с.21).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, відповідач був взятий на облік ДПІ у м. Іллічівську 19.09.2007 року за № 2917/4465 (а.с.22).

Відповідно протоколу №01/2009 загальних зборів ТОВ «СБК «Новофлот»від 23.01.2009 року призначено на посаду директора ТОВ «СБК «Новофлот»ОСОБА_1 (а.с.23).

01.04.2010 року ДПІ у м. Іллічівську було прийнято першу податкову вимогу, за якою сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов’язаннями складає 2616837, 84 грн. (а.с.12).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 року по справі №2а-172/10/1570 адміністративний позов «СБК «Новофлот» до ДПІ у м. Іллічівську задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000212330/0 від 18.12.2009 року. Зазначена постанова ухвалою ВАСУ від 31 березня 2011 року залишена без змін.

Позивач з прийнятою податковою вимогою не погоджується, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати її нечинною.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII 25.06.1991 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни, а відповідно до ст. 20 даного Закону контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181–ІІІ від 21 грудня 2000 року (надалі Закон № 2181–ІІІ, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно п.п. 7.7.3. п.7.7. ст. 7 цього ж Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Відповідно зазначеної статті позивачем було подано податкоу декларацію за вересень 2009 року з врахуванням суми бюджетного відшкодування.

Відповідно 7.7.5 цієї ж статті протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що 18.12.2009 року на підставі акту №3418/23-0303/35321496 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «СБК «Новофлот»від 11.02.2009 року ДПІ у м. Іллічівську винесено податкове повідомлення-рішення №0000212330/0, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 25728538 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 855255 грн.

28 грудня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000212330/0 від 18.12.2009 року.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами у судовому засіданні, що позивачем подано декларацію за лютий 2010 року станом на 01.03.2010 року. Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду складає 23307338 грн.

Згідно п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України № 2181–ІІІ при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення та згідно п.п.5.2.5 цієї ж статті з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181–ІІІ встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивач оскаржує податкову вимогу № 1/10 від 01.04.2010 року з тих підстав, що така була винесена та направлена податковим органом під час процедури судового оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи позивач листом (вих. №341 від 28.12.2009 року) повідомив ДПІ у м. Іллічівську про оскарження до Одеського окружного адміністративного суду податкового повідомлення-рішення №0000212330/0 від 18.12.2009 року.

Таким чином, судом встановлено, що перша податкова вимога № 1/10 була винесена та направлена відповідачем 01.04.2010 року під час оскарження ТОВ «СБК «Ново флот» податкового повідомлення-рішення №0000212330/0 від 18.12.2009 року, про що було повідомлено позивача.

Крім того, суд зазначає, що 02 серпня 2010 року Одеським окружним адміністративним судом винесено постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ТОВ «СБК «Новофлот» до ДПІ у м. Іллічівську про оскарження податкового повідомлення-рішення №0000212330/0 від 18.12.2009 року та 22.11.2010 року вищезазначена постанова скасована постановою Одеського апеляційного адміністративного суду, якою адміністративний позов «СБК «Новофлот» до ДПІ у м. Іллічівську задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000212330/0 від 18.12.2009 року. Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 31 березня 2011 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач діяв неправомірно при винесенні та направленні оскаржуваної податкової вимоги, оскільки позивачем було оскаржено в судовому порядку рішення податкового органу, на підставі якого прийнято вимогу.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що перша податкова вимога ДПІ у м. Іллічівську № 1/10 від 01.04.2010 року не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати нечинною податкову вимогу, яка є актом індивідуальної дії. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу ст.ст.105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. У тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність, позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування). Тому суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною та скасування оскаржуваної податкової вимоги.

Частиною 2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені у судовому засіданні факти, оцінюючи наявні матеріали справи, суд вважає, що відповідач при винесені першої податкової вимоги № 1/10 від 01.04.2010 року діяв неправомірно, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, в зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги ДПІ у м. Іллічівськ № 1/10 від 01.04.2010 року.

           Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Судохідно-буксирна компанія «Новофлот»до державної податкової інспекції у м. Іллічівську, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу державної податкової інспекції у м. Іллічівськ № 1/10 від 01.04.2010 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 січня 2012 року

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя: