Постанова № 21077425, 19.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 р. № 2а-11052/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судового засідання Новосада В.М.

представників:

від позивача Цолта Л.Р.;

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Гриф-М»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Гриф-М»звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення за №0002662300/23323 від 19.09.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки органу державної податкової служби не відповідають чинному законодавству, оскільки грунтуються на неправильному його застосуванні, припущеннях перевіряючого та спростовуються первинними бухгалтерськими документами. Також, продовжує позивач, відсутні будь-які правові підстави вважати нікчемними договори, які укладені між позивач та його контрагентами

Представник позивача дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.

В запереченні на позовну заяву відповідач посилається на те, що платником до перевірки не надано документи, що засвідчують якість товару, комплекту перевізних докуметів залізничним чи автомобільним транспортом та інші документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей на склад ТзОВ «Гриф-М», договори на завантаження та доставку товарно-матеріальних цінностей іншим субєктам господарювання, догоаори та акти виконаних робіт по зберіганню придбаних товарів чи оренді складських приміщень. А відтак, орган державної податкової служби приходить до висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Гриф-М»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Вілмат-Електрик», ПП «Будспецмонтаж», ПП «Лівівкомфортгруп-К», ПП «Укрпрестижсервіс-М», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», тзОВ «Віктор Ко», а також з іншими підприємствами з ознаками фіктивності та реальнодіючими субєктами підприємницької діяльності за період 2009-2010 років ДПІ у Шевченківському районі м.Львова складено акт від 05.09.2011 року за №2219/254/23-1/13840827 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011 року за №0002662300/23323, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 214173 грн. 40 коп., в тому числі за основним платежем 171338 грн. 70 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 42834 грн. 70 коп.

Як вбачається за змісту акта перевірки, позивачем в порушення вимог підп.7.2.1, підп.7.2.6 п.7.2, підп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (чинного на момент вчинення зазначених в акті перевірки господарських операцій), занижено податок на додану вартість в сумі 171338 грн. 70 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо визначення податкових зобовязань з податків на додану вартість, яке повязується з правочинами між позивачем і ПП «Вілмат-Електрик», ПП «Львівкомфортбуд-К», ТзОВ «Екопласт-Львів»та ТзОВ «Іртас».

Висновки органу державної податкової служби ґрунтувались на тому, що в ході проведення дослідження фінансово-господарської діяльності товариства встановлено відсутність одержавних товарів від вищенаведених контрагентів , що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Крім цього, факт надання податковому органу первинних документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податковоїх вигоди не є підставою для її одержання, у разі коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, недостовірні та є наслідком укладання нікчемних договорів.

У відповідності до вимог підп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Пунктами 4.1 та 4.3 ст.4 згаданого Закону передбачено відповідно:

база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг);

для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Між ПП «Вілмат-Електрик»(продавець) та ТзОВ «Гриф-М»(покупець) 03.03.2009 року укладено договір №03/2009, згідно якого продавець продає, а покупець купує наступний товар механізми і агрегати, сировину, промислову продукцію, матеріали в кількості і по цінах, які зазначені в накладних на кожну окрему партію товару.

Між ТзОВ «Гриф-М»(замовник) та ТзОВ «Іртас»(генпідрядник) були укладені договори на проведення окремих видів та комплексів підрядних робіт за №04/03 від 03.03.2010 року, за №07/05-С від 12.05.2010 року, за №03/С-02 від 01.02.2010 року, за №05/04-С від 03.03.2010 року, за №08-С/09 від 01.08.2010 року, за №07/С-06 від 01.07.2010 року, за №06/С-05 від 01.06.2010 року, за №06/Са-05 від 01.06.2010 року.

Відповідно до умов вищенаведених договорів, замовник доручає, а генпідрядних приймає на себе виконання частини робіт згідно кошторису по поточному ремонту сходової клітки в ж/б №9 по вул Скрипника у м.Львові; по поточному ремонту сходової клітки в ж/б №18 по вул.Пісковій, ж/б №1 по вул.Крупярській та поточному ремонту каналізації по вул.Личаківській, 113 у м.Львові; по поточному ремонту сходових грат в ж/б за №125б по вул.Кривоноса, поточному ремонту сходової клітки в ж/б №63 по вул.Личаківській у м.Львові; по ремонту сходових кліток в ж/б №14 по вул.Драгана у м.Львові; по поточному ремонту сходової клітки в ж/б №9 по вул.Скрипника у м.Львові; по ремонту шатрових покрівель в ж/б №10 по вул.Кониського, в ж/б №46 на вул.Личаківській та покрівлі навчального корпусу Львівськкого професійного ліцею торгівлі та сфери послуг по вул.Новознесенській, 14 у м.Львові; по поточному ремонту сходових кліток в ж/б №12 по вул.Вернадського, ж/б №11 по вул.Сковороди, ж/б №71 по вул.Личаківській, ж/б №11 по вул.Кармалюка, ж/б №11 по вул.Заньковецької та ремонту покрівлі навчального корпусу Львівського професійного ліцею торгівлі та сфери послуг по вул.Новознесенській, 14 у м.Львові; по поточному ремонту сходової клітки в ж/б №5 по вул.Кармалюка, ж/б №61 по вул.Личаківській, ж/б №13 по вул.Вишенській, ж/б №22 по вул.Лисенка та поточному ремонту покрівлі в ж/ б №3а по вул.Солодовій, ж/б №5а по вул.Некрасова, ж/б №29 по вул.Лисенка, ж/б №25 по вул.Лисенка у м.Львові, по поточному ремонту сходової клітки в ж/б №9 по вул.Скрипника та по вул.Лисенка у м.Львові. Також, згідно з усними домовленостями ПП «Львівкомфортгруп-К»та ТзОВ «Екопласт Львів»здійснювали поставку будівельних матеріалів ТзОВ «Гриф-М».

В підтвердження виконання даних договорів позивачем додано до матеріалів справи рахунки-фактури, видаткові, прибуткові та податкові накладні, платіжні доручення, довідки про вартість виконаних робіт.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою зясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного зясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

Відповідачем було надано акти та листи органів державної податкової служби за місцем реєстрації контрагентів позивача, які зводились до наступного: контрагенти не подавали податкової звітності, місцезнаходження не встановлено, анульовано свідоцтво платника подату на додану вартість, немає необхідної кількості технічного персоналу та транспортних засобів персоналу, проти посадових осіб порушені кримінальні справи за фактом фіктивного підприємництва.

В свою чергу, позивачем було надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій.

Однак, позивачем на вимогу суду не представлено жодного документу, в підтвердження того, що згаданий товар реально йому постачався, а надані послуги з виконання ремонтних робіт виконувались.

Так, позивач не зміг пояснити яким саме транспортом здійснювалось транспортування товарно-матеріальних цінностей та хто саме виконував роботи і здійснював їх приймання передачу.

Крім того, встановлено що як у згаданих контрагентів позивача так і в нього самого відсутні транспортні засоби, що унеможливлює здійснення транспортування товару за згаданими договорами в тих обсягах, які визначені у накладних та видаткових накладних. Позивачем доказів на підтвердження укладення договорів з третіми особами про транспортування будівельних матеріалів також не представлено.

А тому, суд вважає, що з врахуванням характеру та обсягу поставлених товарів та наданих послуг, поставка та виконання таких є неможливою без залучення необхідної кількості технічного персоналу та транспортних засобів.

Оскільки обставини реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «Вілмат-Електрик», ПП «Львівкомфортбуд-К», ТзОВ «Екопласт-Львів» та ТзОВ «Іртас»»не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, суд вважає, що орган державної податкової служби прийшов до правильного висновку про безпідставність відображення платником податку в податковому обліку господарських операцій, які фактично не відбувалися.

При цьому, судом не беруться до уваги докази в підтвердження використання отриманого товару та наданих послуг, оскільки такі не спростовують факту нереальності господарських операцій між позивачем та ПП «Вілмат-Електрик», ПП «Львівкомфортбуд-К», ТзОВ «Екопласт-Львів»та ТзОВ «Іртас».

Не можна залишити поза увагою і посилання органу державної податкової служби на нікчемність згаданих правочинів, які обґрунтовуються зловживанням правом, а саме: застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімалізації сплати податків.

При цьому, суд виходив з наступних міркувань.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

3.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 січня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк