Постанова № 21077189, 16.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2012 р. № 2а-9192/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Якимець О.І.

представника прокуратури Турчина І.Я.

представника позивача Сольвара О.М.

представника відповідача Грушки М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Прокурора Сокальського району Львівської області в інтересах Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області до Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс»про стягнення податкового боргу в сумі 86410,00 грн., -

встановив :

Прокурор Сокальського району Львівської області в інтересах Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (далі ДПІ у Сокальському районі Львівської області) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс»(далі КП «Сокальжитлокомунсервіс»), в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість з податку на додану вартість в сумі 86410,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у відповідача існує заборгованість по сплаті самостійно визначеного податкового зобов'язання. Так, у декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року відповідачем самостійно визначено суму ПДВ яка підлягає сплаті в розмірі 86410,00 грн. Враховуючи те, що відповідачем тривалий час не вживаються заходи щодо ліквідації заборгованості самостійно, просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник прокуратури уточнив позовні вимоги, згідно яких вказав на те, що у зв'язку з допущенням механічної помилки, яка міститься в описовій частині позовної заяви, а саме щодо зазначення декларацій за січень 2010 рік слід читати січень 2011 рік. Просить стягнути з відповідача податковий борг в сумі 86410,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що КП «Сокальжитлокомунсервіс»являється платником податку, самостійно визначає податкове зобовязання та сплачує податкові зобовязання, визначені податковими деклараціями, що відображені в обліковій картці. У звязку з тим, що значна частина податкового боргу по податку на додану вартість перед бюджетом, що становить суть позовних вимог погашена, про що свідчать копії платіжного доручення № 249 від 25.02.2011 р. та виписка з банку від 25.02.2011 р. вважає дії органу податкової служби щодо самовільної зміни ним призначення платежів неправомірними, а позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

КП «Сокальжитлокомунсервіс»14.03.2003 року зареєстроване Сокольською районною державною адміністрацією, ідентифікаційний код 31963156, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 591051.

01 січня 2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-IV яким регламентовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до положення норми ч.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи податкової служби зобовязані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, призначеного платником податку.

Так, у відповідності до положень пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України чітко встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З вказаної норми передбачено не право, а встановлений законом обовязок податкової служби здійснювати зарахування платежів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Вказані норми Податкового кодексу України діють з 01.01.2011 року і поширюються на платежі позивача, які вчинені з вказаного терміну.

18.02.2011 року КП «Сокальжитлокомунсервіс»до ДПІ у Сокальському районі Львівської області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 рік, згідно якої за вказаний період (періоду, який є предметом даного спору) задекларовано загальну суму податкового зобов'язання в розмірі 86410,00 грн.

КП «Сокальжитлокомунсервіс»було сплачено податкові зобовязання з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі: 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 249 від 25.02.2011 р., 31410,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1335 від 20.09.2011 р. та за лютий 2011 року в розмірі 25000,00 грн., що підтверджується випискою з банку від 25.02.2011 р.

Як вбачається із довідки ДПІ у Сокальському районі Львівської області від 03 січня 2011 року № 61/10/24-0, податковий борг КП «Сокальжитлокомунсервіс»по сплаті грошових зобов'язань станом на 03.01.2012 року становить 3611957,80 грн., в тому числі податковий борг, який переданий на стягнення по позовній заяві від 25.07.2007 р. в сумі 86410,00 грн. по податку на додану вартість з юридичних осіб (згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 9000530971 за січень 2011 року).

Представником відповідача у судовому засіданні не заперечувався факт того, що у підприємства обліковується податковий борг за попередні періоди.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, ДПІ у Сокальському районі Львівської області з урахуванням положення п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, сплачена відповідачем сума коштів в розмірі 86410,00 грн. з податку на додану вартість яка задекларована у податкових деклараціях за січень 2011 року, зарахована в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що податковим органом правомірно враховані сплачені відповідачем суми по податку на додану вартість в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного відповідачем.

Таким чином, за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті податку на додану вартість в розмірі 86410,00 грн. (згідно податкової декларації за січень 2011 року).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача, на виконання пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»направлялись перша податкова вимога №1/42 від 21 січня 2003 року та друга податкова вимога №2/173 від 22 лютого 2003 року. Вказані вище податкові вимоги вручені відповідачу, у встановлені строки процедура оскарження таких не порушувалась, а тому на виконання п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога на адресу відповідача не надсилалась.

Положеннями пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 Податкового Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 Кодексу, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п.5.41 ст.41 Кодексу, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Згідно з пп. 20.1.18. п.20.1 ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

У відповідності до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно припису ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс»на користь державного бюджету податковий борг в сумі 86 410 (вісімдесят шість тисяч чотириста десять) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 20 січня 2012 року.

Суддя Мричко Н.І.