Постанова № 21077087, 21.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 р. № 2а-11088/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКостецького Н.В.,

за участю секретаря судового засіданняГолоднікова О.В.

представника позивачаКунцьо В.І.

представника відповідачаБоднара В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вавілон»до Державної податкової інспекції у м. Трускавці про скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Вавілон»звернулось в суд з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Трускавці про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2011р. №0001142308. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у письмовому запереченні.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази по справі, суд виходив з наступного.

Як вбачається із Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ТзОВ «Вавілон»зареєстроване як юридична особа 24.01.1997р. виконавчим комітетом Трускавецької міської ради Львівської області.

16.06.2011р. працівниками ДПА у Львівській області проведено перевірку за дотриманням ТзОВ «Вавілон» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт №2495/13/01/23/13825676 та встановлено порушення підприємством п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011р. №0001142308, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 1680 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Як вбачається з акту перевірки №2495/13/01/23/13825676 підприємством порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995р. № 265/95 із змінами і доповненнями, а саме в ході перевірки встановлено непроведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 1835 грн. З письмового пояснення матеріально відповідального працівника ТзОВ «Вавілон», відібраного під час проведення перевірки, вбачається, що прихідні накладні на алкогольні товари ним не можливо представити, оскільки такі документи знаходяться у бухгалтерії підприємства.

Як вбачається із супровідного листа, вказані прихідні накладні були скеровані позивачем до ДПІ в м. Трускавці 22.06.2011р. Відтак, на думку позивача, ним було дотримано вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щодо обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Відповідно до п.12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст.6 вказаного Закону облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Згідно ст.15 цього ж Закону контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до пунктів 1, 3, 5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції, в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Дія зазначеного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Як слідує із змісту Акта перевірки і складеного до нього додатку, позивачем було представлено до реалізації товар, на який під час проведення перевірки в місці реалізації були відсутні прихідні документи.

Наведена обставина стверджується також поясненнями керівника підприємства, який визнав факт виявленого порушення; переліком описаного товару, що слід вважати належними доказами по справі.

За таких обставин податковий орган прийшов до вірного висновку про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Оскільки під час проведення перевірки відповідні документи щодо обліку товарів за місцем їх реалізації підприємством не було надано, суд вважає, що позивачем не було належним чином дотримано вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щодо обовязку субєктів господарювання вести облік товарних запасів,а, відтак, висновки, викладені у акті перевірки суд вважає такими, що відповідали фактичним обставинам, встановленими при її проведенні.

Крім того, в обгрунтування безпідставності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач покликається на п. 80.2.6 ст..80 Податкового кодексу України, відповідно до якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.

Згідно п. 75.1.3 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відтак, позивач вважає, що посадові особи відповідача порушили вимоги чинного законодавства щодо проведення фактичної перевірки, оскільки під час проведення попередньої перевірки не зазначено, яким чином підприємством порушено вимоги законодавства щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв у т.ч. про виробництво та обіг підакцизних товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2011р. працівниками ДПА у Львівській області проведено перевірку за дотриманням ТзОВ «Вавілон»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результати якої складено акт №2335/13/01/23/13825676 та встановлено порушення підприємством п.12 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 312 грн. Як вбчається із вказаного акту перевірка проводилась в присутності працівника ТзОВ «Вавілон»Костишин Т.В., про що свідчить підпис вказаної особи в акті перевірки. Відтак, у суду відсутні підстави вважати обґрунтованими доводи позивача щодо необізнаності у проведенні перевірки та у порушенні підприємством вимог норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин справи спростована відповідачем, підтверджена документально, доведена матеріалами справи, що, в свою чергу, дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 49, 51, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.12.2011 р.

Суддя Костецький Н.В.