Постанова № 21076931, 21.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 р. № 2а-8219/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, згідно довіреності,

за участю представника відповідача ОСОБА_3, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, в інтересах якої вступила у справу прокуратура Львівської області, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13.07.2011 року № 0001792321 та №0001782321, прийнятих ДПІ у Сихівському районі м. Львова за наслідками позапланової невиїзної перевірки з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТзОВ "Мондус" за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, оформленої актом №2697/23-209/30650355 від 30.06.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що в акті перевірки безпідставно зроблено висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану за січень-лютий 2011 року у звязку з відсутністю приміщень, необхідних трудових та матеріальних ресурсів у покупця ТзОВ "Мондус", що нібито свідчить про відсутність фактичного відвантаження останньому ТМЦ ТзОВ «Оланта»; невстановленністю місця постачання товару, відсутністю обєкта оподаткування; відсутністю основних засобів у покупця. Позивач зазначає, що у підприємства наявні всі належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують дійсність та реальність господарських операцій з контрагентом ТзОВ «Мондус», а також факт передачі товару, безпосередньо повязаного з господарською діяльністю позивача. При укладені та виконанні договору дотримані усі вимоги, встановлені законодавством, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. В зв'язку з наведеним, спірні податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Просив позов задовольнити. Додаткового пояснив, що вважає неправомірними спірні рішення податкового органу також і з тих підстав, що проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Оланта" відбулось без врахування приписів ст. 78 Податкового кодексу України, тобто з порушенням процедури.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченні від 03.10.2011 року, суть яких зводиться до наступного. Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість по періодах січень 2011 року в сумі 62333,00 грн., лютий 2011 року 136334,00 грн. за рахунок не включення до об'єкта оподаткування та, відповідно до податкового зобов'язання, суми ПДВ в ціні реалізованого товару невстановленим особам. Одним з контрагентів позивача було ТзОВ "Мондус". Відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено розбіжність по вказаному товариству з ТзОВ "Оланта". Крім того, декларація з податку на прибуток за 2010 рік та за І квартал 2011 року подана ТзОВ "Мондус" з нульовими показниками, а декларація з податку на додану вартість за січень, лютий 2011 року взагалі не подавалась. Наведене свідчить про відсутність основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ, а, отже, і про нереальність та нікчемність операцій з ТзОВ "Оланта". Крім того, враховуючи що ТзОВ "Модус" перерахувало на розрахунковий рахунок ТзОВ "Оланта" у січні-лютому 2011 року кошти в загальній сумі 1192000,00 грн., то за правилом першої події така оплата збільшує податкові зобов'язання позивача з ПДВ, в тому числі за січень 2011 року на 62333,00 грн., лютий 2011 року на 136334,00 грн. Оскільки позивачем в поданих деклараціях з ПДВ така попередня оплата не проведена, має місце порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України. Враховуючи наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Прокурор в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Суд вважає, що справу можна розглядати у його відсутності, на підставі ст. 71 КАС України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

ДПІ в Сихівському районі м. Львова 30.06.2111 року проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Оланта»з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТзОВ "Мондус" за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, оформлену актом №2697/23-209/30650355 від 30.06.2011 року.

За результатами та на підставі вказаного акта перевірки відповідачем 13.07.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0001792321, яким ТзОВ "Оланта" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 97632,00 грн., в тому числі за основним платежем - 65088,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -32544,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0001782321, яким ТзОВ "Оланта" збільшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року в розмірі 133578,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 66789,00 грн.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення винесено ДПІ В Сихівському районі м. Львова в зв'язку із встановленням перевіркою порушення позивачем п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 65088,00 грн.. в тому числі по періодах: за січень 2011 року в сумі 62333,00 грн., за лютий 2011 року - в розмірі 2755,00 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ за лютий 2011 року в сумі 133578,00 грн.

Виявлені порушення полягають у тому, що ТзОВ «Оланта" продало ТМЦ нібито невстановленій особі, а не ТзОВ "Модус". Неподання останнім податкової звітності за січень-лютий 2011 року з ПДВ та подання звітності з податку на прибуток з нульовими показниками свідчить, на думку податкового органу, про відсутність на ТзОВ "Мондус" основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ, а, отже, і про нікчемність операцій з ТзОВ "Оланта". Крім того, позивачем по першій події не збільшено податкові зобов'язання з ПДВ, в тому числі за січень 2011 року на 62333,00 грн., лютий 2011 року - на 136334,00 грн. по коштах, отриманих нібито як попередня оплата за товар від ТзОВ "Мондус".

За наслідками розгляду справи суд вважає такі висновки відповідача передчасними, не обґрунтованими та такими, що побудовані на припущеннях, виходячи з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 11.01.2011 року позивачем (Постачальник) укладено з ТзОВ “Мондус” (Покупець) договір постачання №104898, предметом якого є поставка ТзОВ "Оланта" продукції (товарів) в кількості, асортименті, за цінами та на суму, що зазначені в товарно-транспортних накладних або видаткових накладних Постачальника, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.3 вказаного договору встановлено, що продукція поставляється транспортом Покупця або Постачальника (за згодою сторін).

За період січень-лютий 2011 року згідно договору № 104898 було здійснено гуртової поставки побутової хімії та філе курей бройлерних, що підтверджується копіями видаткових накладних та відповідних їм податкових накладних.

Отримані ТМЦ були оплачені ТзОВ "Мондус", що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку позивача. Станом на 28.02.2011 року дебіторська заборгованість становить 1006493,65 грн.

Крім наведеного, реальність поставки стверджується долученими до матеріалів справи карточками складського обліку за період з 01.01.2011 року по 20.12.2011 року, з яких вбачається, що ТМЦ було відпущено безпосередньо на складі позивача для ТзОВ "Мондус".

Від імені ТзОВ "Мондус" первинні бухгалтерські документи підписані ОСОБА_4 на підставі довіреності № 1 від 08.10.2010 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не було висловлено зауважень до оформлення первинних документів.

З матеріалів справи випливає, що зміст господарської операції між ТзОВ "Оланта" та ТзОВ "Модус" не суперечить виду господарської діяльності кожного з них оптова торгівля.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем за період січня-лютого 2011 року вже було проведено виїзні позапланові документальні перевірки правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту ТзОВ "Оланта", за наслідками яких порушень податкового законодавства, в тому числі і по операціях з ТзОВ "Мондус", виявлено не було, про що свідчать відповідні довідки перевірок № 640/23-209/30650355 від 06.04.2011 року та № 822/23-209/30650355 від 27.04.2011 року.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Відповідно до 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Як вже було зазначено вище, судом встановлено, що ТзОВ "Оланта" протягом січня-лютого 2011 року здійснювало поставку ТМЦ на ТзОВ "Мондус" і включило до податкового зобов'язання ПДВ по першій події - в саме тому періоді, коли здійснювалась поставка січень, лютий 2011 року. Вказане підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий 2011 року з додатком №5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт неподання контрагентом звітності та несплата ним ПДВ не може свідчити про фіктивність господарської операції.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України чи ст. 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податкових зобов'язань з ПДВ від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, тим більше, що податок на додану вартість по операціях з ТзОВ "Модус" позивачем було в повному обсязі сплачено до бюджету.

Суд також зазначає, що критично ставиться до тверджень представника відповідача про правомірність проведення 30.06.2011 року перевірки ТзОВ "Оланта". На вимогу суду ДПІ в Сихівському районі м. Львова було представлено обов'язковий письмовий запит податкового органу про надання документів до перевірки, датований 08.04.2011 року № 5103/23-209. У вказаному запиті ДПІ в Сихівському районі м. Львова просила надати документи фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Оланта", що підтверджують правильність формування податкового зобов'язання з ПДВ та податкового кредиту за лютий 2011 року.

Як вже зазначалось вище, 27.04.2011 року ДПІ в Сихівському районі м. Львова проводило виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ "Оланта" з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за лютий 2011 року, за наслідками якої складено довідку № 822/23-209/30650355.

Таким чином, суд вважає, що наданий представником відповідача запит від 08.04.2011 року стосується саме перевірки, проведеної 27.04.2011 року, але ніяк не перевірки, проведеної 30.06.2011 року, за наслідками якої було винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Інший документів на підтвердження виконання вимог ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем на вимогу суду представлено не було, проведеної 30.06.2011 року.

Враховуючи все наведене, у податкового органу не було законних підстав для початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, оскільки відсутні умови та обставини, передбачені чинним законодавством для проведення такої перевірки.

Частиною 3 статті 70 КАС України, передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що твердження відповідача, викладене в акті від 30.06.2011 року, про порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині укладення угод, що не спрямовані на реальне настання наслідків, ґрунтуються на доказах, які отримані з порушенням закону.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушень ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 30.06.2011 року.

Висновки відповідача, як органу державної податкової служби, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними спірні податкові повідомлення-рішення, якими ТзОВ "Оланта" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 65088,00 грн. та збільшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року в розмірі 133578,00 грн. А, відтак, відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

Звідси, спірні податкові повідомлення-рішення від 13.07.2011 року № 0001792321 та № 0001782321 підлягають скасуванню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 3,40 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 13.07.2011 року № 0001792321 та № 0001782321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта»(ЄДРПОУ 30650355) 3,40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 26.12.2011 року.

Суддя Потабенко В.А.

З оригіналом згідно

Суддя Потабенко В.А.