Постанова № 21076560, 29.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

29 грудня 2011 р. № 2а-10435/11/1370

м. Львів

09 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий - суддяКоморний О.І.,

суддяЖуромська М.В.

суддяХома О.П.

секретар судового засідання -Гнилиця Р.І.

з участю

представника позивачаОСОБА_1

представника відповідача 1ОСОБА_2

представника відповідача 2ОСОБА_2

третя особане прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби, Львівської митниці про визнання неправомірним наказу Голови Державної митної служби України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4.

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом, у якому містяться вимоги:

- визнати неправомірним наказ голови Державної митної служби України № 1821-к від 29.08.2011р. "По особовому складу Львівської митниці" в частині припинення 29 серпня 2011 року перебування на державній службі в митних органах України старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Смільниця»Львівської митниці ОСОБА_3;

- поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Смільниця»Львівської митниці з 29 серпня 2011р.;

- стягнути з Львівської митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач присяги державного службовця не порушував та не допускав системних порушень вимог ст..40,42 Митного кодексу України ти вимог інших нормативно-правових актів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві. На думку представника позивача, в даному випадку необґрунтованим є застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про державну службу»як підставу для припинення перебування на державній службі в митних органах, просить позов задовольнити.

Відповідачі Державна митна служба України та Львівська митниця, позов заперечили повністю з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву. Зміст правової позиції з приводу даного позову зводиться до наступного. Підставою для прийняття наказу ДМС України № 1821-к від 29.08.2011 року є результати службової перевірки законності дій посадових осіб Львівської та Ягодинської митниць при здійсненні митного контролю під час перетину у період з 01.05.2011 року до 25.06.2011 року державного кордону України транспортними засобами, яка була проведена на підставі наказу ДМС України № 544 від 25.06.2011 року. Внаслідок перевірки зясувалось, що окремі транспортні засоби, якими через державний кордон України переміщувались товари, що підлягали обовязковому декларуванню та оподаткуванню, були оформлені як порожні або з товарами у кількостях, що не перевищують встановлену законом неоподатковану норму переміщення.

На митному посту «Смільниця»встановлено, що позивач здійснив митний контроль транспортного засобу, яким переміщувався товар у кількості, що підлягала оподаткуванню, як такого що перетинав митний контроль без вантажу та здійснив пропуск транспортного засобу без справляння Єдиного збору. На думку відповідачів, виявлене порушення свідчить про порушення позивачем Присяги державного службовця.

У судовому засіданні представник відповідачів позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у запереченнях, присить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Позивач, ОСОБА_3, проходив службу в митних органах з листопада 2001 року і на час звільнення перебував на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Смільниця»Львівської митниці. Присягу державного службовця склав 06.11.2001 року.

Наказом Державної митної служби України № 1821-к від 29.08.2011р. "По особовому складу Львівської митниці" за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог ст..17 пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»припинено 29.08.2011р. перебування на державній службі в митних органах старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Смільниця»Львівської митниці ОСОБА_3.

Підставою для вказаного наказу ДМС України є доповідна записка про результати службової перевірки, проведеної відповідно до наказу ДМС України № 544 від 25.06.2011 року, на предмет законності дій посадових осіб Львівської та Ягодинської митниць при здійсненні митного контролю під час перетину державного кордону України транспортними засобами (згідно зі списком) у період з 01.05.2011 р. по 25.06.2011 р. Серед іншого, у доповідній записці зазначено, що під час проведення аналітично-пошукової роботи служба з питань протидії корупції встановила вантажні та вантажно-пасажирські транспортні засоби, які протягом травня-червня 2011 року перетинали державний кордон України через міжнародні автомобільні пункти пропуску для автомобільного сполучення (далі - МППАС) на українсько-польському кордоні в зонах діяльності Ягодинської та Львівської митниць, і які, відповідно до даних ЄАТС Держмитслужби, переміщувались без вантажу. З урахуванням кількості переміщень, співвідношення кількості переміщуваних вантажів із кількістю осіб, що слідували з цими транспортними засобами, а також згідно з технічними характеристиками, притаманними аналогічним транспортним засобам, був визначений конкретний перелік сумнівних переміщень та досліджені документи їх митного оформлення в МППАС «Устилуг-Зосин», «Рава-Руська-Хребенне», «Краковець-Корчова», «Шегині - Медика»та «Смільниця-Кросценко».

В доповідній записці зазначено, що з метою встановлення фактичних даних щодо технічних характеристик транспортних засобів, кількості та номенклатури товарів, що переміщувались ними, під час перевірки було направлено запити до МРЕВ ДАІ ГУ МВС України у Львівській області (за місцем переважної реєстрації транспортних засобів), а також до митних органів Республіки Польща, на які отримано вичерпні відповіді за кожним із визначених переміщень. За результатами співставлення інформації, отриманої від митних органів Республіки Польща з даними, що містяться в ЄАІС Держмитслужби України, програмно-інформаційному комплексі «Інспектор 2006»та автоматизованій системі «Аркан»встановлені розбіжності щодо номенклатури і кількості товарів, ввезених на митну територію України.

У доповідній записці зазначено, що позивач здійснив 28.06.2011 року митний контроль транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1, та не стягнув 08.06.2011 року Єдиний збір з транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_2, що на думку комісії свідчить про наявність у діях позивача системних порушень ст.ст. 40, 42 Митного кодексу України. У підсумку службового розслідування комісія дійшла висновку про те, що позивач порушив Присягу державного службовця, у зв'язку з чим служба в митних органах України повинна бути припинена.

Щодо підстав припинення перебування позивача на службі в митних органах України за порушення Присяги державного службовця, доводів сторін щодо наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин інституту дисциплінарної відповідальності, суд зазначає, що правова кваліфікація дій або бездіяльності державного службовця як дисциплінарного правопорушення або як порушення Присяги має істотне значення з огляду на різне правове регулювання порядку встановлення, оцінки фактичних обставин та можливих наслідків правопорушення.

У разі кваліфікації цих дій як дисциплінарного правопорушення: 1) на посадову особу митного органу поширюється дія Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України»від 06.09.2005, № 2805-ІУ (далі - ДСМС); 2) до неї можуть бути застосовані різні види дисциплінарних стягнень (від зауваження до звільнення з митного органу) (п. 23 ДСМС); 3) дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи (п. 27 ДСМС); 4) враховується характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередня поведінка посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах (п. 27 ДСМС); 5) застосовуються строки притягнення до дисциплінарної відповідальності (не пізніше одного місяця від дня виявлення і шести місяців від дня вчинення) (п. 37 ДСМС). Ці вимоги є юридичними гарантіями дотримання прав державного службовця під час застосування до нього заходів дисциплінарної відповідальності.

Натомість, у разі кваліфікації дій державного службовця як порушення Присяги, на ці правовідносини не поширюється дія ДСМС України, і як наслідок, не враховуються тяжкість та характер порушення, ступінь вини, особа службовця і не застосовуються строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну службу»№ 3723-ХІІ від 16.12.1993 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 3723) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки»(ст. 17 Закону №3723).

Як зазначено в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Вищу раду юстиції»від 11.03.2011р. (реєстраційний №2-рп/2011), присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання державного службовця. Вона є особистою обіцянкою про вірність служби народові України. У присязі знаходить вияв конституційне положення про те, що джерелом влади є народ України, і саме йому адресована присяга, яку складає державний службовець.

Присяга, як урочиста офіційна обіцянка додержувати певних зобов'язань, як клятва вірності обраній справі, має, насамперед, моральне, етичне значення, її окремі елементи є етичними правилами поведінки державного службовця (ст. 5 Закону). Отже, норми Закону України «Про державну службу»щодо Присяги не створюють безпосередньо права та обов'язки, а їх головне призначення у формуванні відповідних моральних засад діяльності державного службовця.

Основними обов'язками державних службовців, незалежно від посади, яку вони посідають, зокрема, є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ст. 10 Закону № 3723).

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст. 11 Закону № 3723).

Відповідно до ст. 2 Закону № 3723 посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Таким чином, конкретне коло службових повноважень (прав та обов'язків) визначається посадою державного службовця.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.30 № 3723, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Закон не містить чітких ознак діяння, яке слід кваліфікувати як порушення Присяги. Вищий адміністративний суд України неодноразово висловлював правову позицію, що суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій (Постанови від 09.09.2010 р. № П-95/10, 28.10.2010 р. № П-96/10, 08.06.201 1 р. № П/9991/45/1 1); незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги (Ухвала ВАС України від 18.01.2007 р., справа № К-29167/06).

З об'єктивної сторони порушення Присяги передбачає дію (дії) або бездіяльність державного службовця, які порушують одне або декілька зобов'язань, які складають зміст Присяги. З огляду на підстави, зазначені в оскаржуваному наказі, позивачеві ставиться у провину недотримання Конституції України та законів України, несумлінне виконання своїх обов'язків.

Суд відзначає, що як порушення Присяги може бути кваліфіковано лише недотримання Конституції України та законів України, а не будь-яких нормативно-правових актів взагалі. Тому недотримання, в тому числі невиконання, порушення підзаконних нормативних актів (указів Президента України, постанов Кабінету міністрів України, наказів та розпоряджень Державної митної служби України та її органів) не становить порушення Присяги.

У разі порушення підзаконних нормативних актів дії посадової особи митних органів можуть бути кваліфіковані як дисциплінарне правопорушення, оскільки відповідно до п. 22 ДСМС України до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать, зокрема:

1)порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників;

2)порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Порушенням Присяги є порушення державним службовцем зобов'язання сумлінно виконувати свої обов'язки, тобто несумлінне їх виконання.

Водночас, порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (п. 21 ДСМС України).

Таким чином, невиконання або неналежне виконання посадовою особою митного органу своїх службових обов'язків є дисциплінарним порушенням, а несумлінне виконання обов'язків - порушенням Присяги. Різниця між цими складами правопорушень полягає в колі обов'язків (основні чи службові) та ставленні до них правопорушника (сумлінному чи несумлінному).

Обов'язками, несумлінне виконання яких є порушенням Присяги, є обов'язки, які зазначені в Законі «Про державну службу», тобто основні (загальні) обов'язки державних службовців. Така правова позиція наведена Вищим адміністративним судом України у справі № К-27395/09, в якій Суд зазначив, що припинення державної служби з підстав порушення Присяги є заходом відповідальності за невиконання обов'язків державного службовця, визначених у ст. 17 Закону України «Про державну службу». Водночас, у разі невиконання службових (посадових) обов'язків, до особи може бути застосовано такий захід дисциплінарного стягнення як звільнення з митних органів (Ухвала ВАС України від 19.07.2011р.).

Підставою для висновку про неналежне виконання своїх службових обовязків позивача є відомості долучені до листа-відповіді митного органу Республіки Польща на запит ДМСУ, відповідно до яких автомобіль д.н.з НОМЕР_1 перетнув 28.06.2011р. митний кордон Республіки Польща у напрямку до України з оформленим у митному відношенні вантажем вагою 709 кг. (електричні автомати, кабель). При цьому позивач провів митний контроль вказаного транспортного засобу без сплати митних платежів.

З долучених до справи доказів вбачається, що при вїзді на митну територію України транспортного засобу з д.н.з. НОМЕР_1, такому було видано контрольний талон для проходження по «зеленому коридору»як транспортному засобу що слідує без причепа та без товарів, що підлягають обовязковому письмовому декларуванню та (або) оподаткуванню

Митний контроль зазначеного автомобіля провів позивач, та оформив його як такий, що їхав без вантажу і дозволив перетин кордону без сплати митних платежів.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З урахуванням вищезазначених норм КАС України, Суд не може брати до уваги повідомлення митних органів Республіки Польща, як доказ пропуску позивачем транспортного засобу з порушенням чи уникненням митних процедур, оскільки відповідачами не надано належни доказів щодо кількості чи вартості товарів, що переміщалися через митний кордон транспортним засобом з державним реєстраційним номером д.н.з. НОМЕР_1, як і не надано належних та допустимих доказів, що вказаним транспортним засобом взагалі переміщувалися товари чи вантаж, який відповідно до законодавства підлягав митному оформленню, з огляду на те, що транспортний засіб перетинав митний кордон по «Зеленому коридору». У матеріалах справи відсутні дані про затримання вказаного автомобіля та складення щодо осіб які у ньому перетинали митний кордон України протоколу про порушення митних правил

Суд констатує, що за наведених обставин відповідач, з метою встановлення об'єктивної істини, міг та повинен був звернутися до польської сторони про надання копій документів, що підтверджують чи спростовують факт оформлення 28.06.2011р. в митному відношенні автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 як такого, що перевозив вантаж. Проте таких дій не було вчинено, що свідчить про односторонність та поверхневість проведеної службової перевірки. З огляду на це, висновки перевірки не є достовірними та однозначними, а носять характер припущень.

З матеріалів справи судом встановлено також оформлення позивачем 08.06.2011 року транспортного засобу з д.н.з. НОМЕР_2.

Згідно відомостей зазначених у контрольному талоні та ПІК «Інспектор 2006», транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_2 зазначено як мікроавтобус.

Водночас у відповіді Львівського ВРЕР ДАІ на запит митниці транспортний засіб з д.н.з. НОМЕР_2 зазначено як вантажний, при цьому будь-які інші відомості про марку, модель, обєм двигуна, тип кузова чи масу відсутні.

Наведені обставини ставлять під сумнів висновок перевірки про пропуск позивачем зазначеного транспортного засобу без сплати Єдиного збору, оскільки у поясненнях позивача що містяться у матеріалах справи, позивач пояснив, що у предявленому йому водієм транспортного засобу з д.н.з. НОМЕР_2 свідоцтві про реєстрацію було зазначено його як вантажопасажирський.

Відповідно до вимог п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», згідно його Преамбули, визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, у тому числі керівників митних органів щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

Відповідно до норм Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління (ст. 1 Закону № 2805).

Порушення службової дисципліни це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (ст. 21 Закону №2805).

Діяння, визначені цим Статутом як порушення службової дисципліни, є дисциплінарними правопорушеннями (ст. 22 Закону № 2805).

Статтями 22 та 28 Дисциплінарного статуту митної служби України передбачено перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни і встановлено вичерпний перелік випадків, в яких до посадової особи митної служби може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Аналізуючи наведені вище норми Конституції України та Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», суд дійшов висновку, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митних органів службових обовязків насамперед повинно кваліфікуватися як дисциплінарне правопорушення, а не як порушення Присяги державного службовця.

Водночас чіткого розмежування діянь державних службовців які є порушенням присяги та підставою для припинення державної служби, як і діянь які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності (у тому числі і для звільнення), чинне законодавство не містить.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про державну службу»дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Конституційний Суд України у справі про відповідальність юридичних осіб (рішення від 30 травня 2001 року в справі № 1-22/2001), аналізуючи приписи пункту 22 статті 92 Конституції України, зазначив, що ця норма спрямована не на встановлення видів юридичної відповідальності. Цією нормою визначено, що винятково законами України мають врегульовуватися засади цивільно-правової відповідальності, підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.

З огляду на викладене, звільнення з державної служби за порушення присяги є спеціально обумовленим видом відповідальності, на який не поширюються строки для застосування і зняття дисциплінарних стягнень.

З наведених вище положень чинного законодавства суд робить висновок, що за неналежне (несумлінне) виконання посадових обовязків, позивача, як державного службовця, може бути притягнуто як до дисциплінарної відповідальності, так і звільнено за порушення ним присяги.

Проте, на переконання суду, щоб порушення могло бути кваліфіковане (визначене) як порушення присяги, воно повинно бути більш тяжким, більш суттєвим, ніж порушення щодо невиконання чи неналежного виконання службових обовязків, яке є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, зокрема і у вигляді звільнення. Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом у постанові від 27.04.2011 року, винесеній за результатами розгляду справи К-19960/08 (номер в ЄДРСР 16783388).

Жодних обґрунтувань чому встановлені порушення не можуть бути визначені як дисциплінарний проступок, у чому полягає їх особлива тяжкість, а головне, доказів встановлення умисності допущених порушень та настання тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного порушення, у матеріалах справи немає.

Також з матеріалів справи не вбачається вчинення позивачем дій, що перешкоджали б нормальному функціонуванню державного органу. Порушень встановлених законом обмежень для державних службовців, повязаних з проходженням державної служби, позивач не допускав, а також не зафіксовано вчинків, які порочать його як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому він працює.

В наказі № 1821-к від 29.08.2011р. не зазначено, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачі не довели що порушення позивачем своїх посадових обовязків визначених у посадовій інструкції є порушенням присяги Державного службовця, а не підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про прийняття наказу Державної митної служби України без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу голови Державної митної служби України № 1821-к від 29.08.2011 року «По особовому складу Львівської митниці»в частині припинення 29.08.2011 року перебування на державній службі в митних органах України старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Смільниця»Львівської митниці ОСОБА_3 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. Отже, порушене відповідачем право ОСОБА_3 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середньомісячна заробітна плата позивача згідно довідки Львівської митниці становила на день звільнення 3067,22 грн., середньоденна 149,64 грн.

З урахуванням положень п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02. 1995р. №100 (в редакції на час виникнення спірних відносин) за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати 12643,38 грн. ( 3067,22 х 3 (місяці) + 149,64 х 23 дні).

Згідно з ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст..94 КАС України, судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №1821-к від 29.08.2011 року «По особовому складу Львівської митниці»в частині припинення перебування 29.08.2011 року на державній службі в митних органах старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Смільниця»Львівської митниці ОСОБА_3.

3.Поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Смільниця»Львівської митниці з 29.08.2011р.

4.Стягнути з Львівської митниці (м. Львів, вул. Костюшка 1, код ЄДРПОУ 35775617) в користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12643,38 (дванадцять тисяч шітсот сорок три) гривни 38 копійок.

5.Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Смільниця»Львівської митниці та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 3067,22 (три тисячі шістдесят сім) гривень 22 коп. - виконується негайно.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 03.01.2012р. о 14:00 год.

Головуючий-суддя (підпис) Коморний О.І.

Суддя (підпис) Журомська М.В

Суддя (підпис) Хома О.П.

З оригіналом згідно.

Суддя Коморний О.І.