Постанова № 21076289, 12.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2012 р. № 2а-12403/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В.,

представника позивача - Завалишина Ю.О., представника відповідача Палій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Львівський локомотиворемонтний завод»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0000260804/0/10734 від 31.05.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинним документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів з контрагентом позивача - ТзОВ «Аверс-СП ЛТД»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 02.11.2011 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 12.01.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що податковий орган не мав правових підстав для проведення перевірки господарської діяльності позивача, а також висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що перевірка господарської діяльності позивача проведена на підставі наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі СДПІ ВПП у м. Львові) №185 від 20.05.2011 року «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», який отримано підприємством 20.05.2011 року. В даному наказі допущено описку, зокрема в абзаці першому помилково зазначено п.п. 78.1.8 Податкового Кодексу України, при цьому, наказом СДПІ ВПП у м.Львові №231 від 15.06.2011 року виправлено таку описку та зазначену вірну норму п.п.78.1.1 Податкового Кодексу України. Такий наказ отримано підприємством 16.06.2011 року. Вказані вище накази не оскаржені позивачем у порядку встановленому чинним законодавством. Також представник відповідача пояснив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблений з урахуванням висновків Акту перевірки ТзОВ «Аверс-СП ЛТД», проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, про те, що неможливо підтвердити фактичне отримання робіт ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»від ТзОВ «Аверс-СП ЛТД».

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу СДПІ ВПП у м. Львові № 185 від 20.05.2011 року проведено документальну (невиїзну) позапланову перевірку ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Аверс-СП ЛТД» за грудень 2010 року. Результати перевірки відображені в Акті №16/08-04/00740599 від 25.05.2011 року.

Податковим органом встановлено, що ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»порушено вимоги ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг, а також вимоги п. 1.7 та п. 1.8 ст.1, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо неправомірного включення ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суми ПДВ в розмірі 12724,00 грн. по взаєморозрахунках із ТзОВ «Аверс-СП ЛТД», тим самим занижено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на 12724,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000260804/0/10734 від 31.05.2011 року, яким ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»збільшено суму грошового зобовязання за платежем - податок на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 15905 грн., з них 12724 грн. за основним платежем, 3181 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку до вищестоящих органів державної податкової служби. Первинна та повторна скарги позивача до ДПА у Львівській області та ДПА України залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000260804/0/10734 від 31.05.2011 року - без змін.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

З приводу позовних вимог про безпідставність проведення податковим органом перевірки ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» з приводу підтвердження господарських відносин із ТзОВ «Аверс-СП ЛТД»за грудень 2010 року, судом встановлено наступне.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з абзацом першим п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з абзацом пятим цього ж підпункту документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені статтею 79 Податкового кодексу України. Зокрема, згідно з п.п.79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Наказ СДПІ ВПП у м. Львові № 185 від 20.05.2011 року «Про проведення документальної перевірки ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»прийнятий на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 , п. 200.11 ст. 200 ПК України.

При цьому, згідно п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини як подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Оскільки фактично такої обставини як подання позивачем декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V Податкового Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, не було, то відповідач не мав права керуватись п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст.79 ПК України та призначати проведення невиїзної документальної перевірки ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод».

Однак, суд такі твердження позивача не бере до уваги, оскільки наказом СДПІ ВПП у м. Львові №231 від 15.06.2011 року виправлено описку, допущену у наказі №185 від 20.05.2011 року щодо посилання на п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, та зазначено, що перевірка податкового органу проводиться на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, тобто обставиною, що зумовила проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»є те, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» було повідомлено про зміст зазначеного наказу СДПІ ВПП у м. Львові 16.06.2011 року.

Щодо позовних вимог про безпідставність висновків податкового органу, наведених в Акті перевірки відповідача №16/08-04/00740599 від 25.05.2011 року, судом встановлено наступне.

Висновки Акта перевірки № 16/08-04/00740599 від 25.05.2011 року ґрунтуються на даних Акта позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Аверс-СП ЛТД»№306/23-118/20782588 від 16.03.2011 року з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. Зокрема, податковим органом зроблений висновок про нікчемність господарських операцій ТзОВ «Аверс-СП ЛТД» з іншими контрагентами, у т.ч. з ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТзОВ «Аверс-СП ЛТД»укладено договір підряду № ВГМ-10/32220К від 26.11.2010 року з виконання робіт по влаштуванню бетонної підлоги в будівлі відділення для тимчасового відстою кузовів електровозів ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод».

Для підтвердження реальності взаємовідносин між ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»та ТзОВ «Аверс-СП ЛТД» позивачем представлені первинні бухгалтерські документи, які в тому числі надавались відповідачу на його запит № 6824/08-04/709 від 08.04.2011 року, зокрема:

- лист ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»№ 1360 від 21.04.2011р. ;

-копії податкових накладних за грудень 2010 року;

-договір підряду № ВГМ-10/32220К від 26.11.2010 р.;

-копії рахунків за період за період з 01.12.2010 р. до 31.12.2010р. ;

-акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів від 02.12.2010р.;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат;

-копії платіжних доручень на загальну суму 76 344 грн., у т.ч. сума ПДВ 12 724 грн.;

-акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт;

-акт робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення;

-акт звірки взаєморозрахунків.

Про надання вищевказаних документів контролюючому органу зазначено на стор.4 акта перевірки ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»№ 16/08-04/00740599 від 25.05.2011 року.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас судом враховано принцип офіційного зясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та пятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми судом вжито передбачені законом заходів, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом запропоновано позивачу подати докази, яких, на думку суду, не вистачає, а саме докази які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень.

Зокрема, судом досліджено наступні документи:

-витяг з журналу реєстрації машин ввозу або вивозу ТМЦ ППАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», яким підтверджується переміщення матеріалів для виконання будівельних робіт та присутність з цього приводу працівників ТзОВ «Аверс-СП ЛТД»на територію ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»;

-витяг з журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», з якого вбачається, що працівники ТзОВ «Аверс-СП ЛТД»прибули на територію ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»та були перед початком виконання робіт проінструктовані з питань охорони праці;

- видаткові накладні від 26.11.2010 №№ РН-0006145, РН-0006146, РН-0006147, РН-0006148, РН-0006158 на бетон для облаштування площадки;

- документи про якість бетонної суміші;

- баланс ТзОВ «Аверс-СП ЛТД»на 31.12.2010 р., з якого вбачається, що підприємство має основні засоби із залишковою вартістю на кінець року 141,7 тис. грн., (рядок 030), та нараховувало зарплату найманим працівникам.

Такі первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та ТзОВ «Аверс-СП ЛТД», суд вважає безпідставним не взяття їх до уваги відповідачем.

Щодо укладення договору підряду № ВГМ-10/32220К від 26.11.2010 року між позивачем та ТзОВ «Аверс-СП ЛТД» без мети настання реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, таким правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правом чи який визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду із вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства для стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами це встановлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору підряду з ТзОВ «Аверс-СП ЛТД»без наміру створити наслідки, які передбачені цим договором. Не надано цих доказів відповідачем і під час судового розгляду справи. ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»документально доведено виконання зобовязань щодо придбання торів.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що господарські операції позивача з вищевказаним контрагентом не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами. Субєктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

У листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для зясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обовязок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобовязання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові №0000260804/0/10734 від 31.05.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» (ЄДРПОУ 00740599) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 16 січня 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.