Постанова № 21076245, 09.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2011 р. № 2а-10606/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіКостецького Н.В.

при секретарі Голодніков О.В.

з участю представників:

від позивача Пашковського Я.В.

від відповідача Карпин Я.С.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ Пласт»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ТзОВ «ТТ Пласт»звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0002562302/30086 від 15.09.2011року, виданого Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовано доводами викладеними у позовній заяві, зокрема позивач зазначає, що відповідач безпідставно видав оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки позивач нікчемних правочинів не укладав, здійснював діяльність спрямовану на реальне настання правових наслідків.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених в акті перевірки та в письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку. При цьому, надання правової оцінки згаданим висновкам суд робить в розрізі обґрунтованості чи необґрунтованості податкової вигоди.

19.08.2011р. відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «ТТ Пласт»з питань достовірності відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобовязання та податкового кредиту по декларації за березень 2011р.

За наслідками перевірки відповідачем 19.08.2011р. складено акт №2209/23-2/35968963, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0002562302/30086, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 1420801,25 грн., штрафна (фінансова) санкція 1 грн. разом 1420801,25 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТзОВ «ТТ Пласт»порушило п.1,2 ст.215, ст.203, 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 198.2, 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 1420800,25 грн.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що дані відображені у деклараціях з податку на додану вартість не відповідають показникам фінансово-господарської діяльності ТзОВ «ТТ Пласт», оскільки правочини ТзОВ «ТТ Пласт»з ТзОВ «Інтехмаш»та ТзОВ «Альфа-Мед» є нікчемними.

Зокрема, перевіряючим органом зроблено висновок про нікчемність правочинів позивача з ТзОВ «Інтехмаш»на підставі висновків перевірки Харківської обєднаної ДПІ. Так, перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а також відсутність директора ТзОВ «Інтехмаш»за юридичною адресою підприємства. За таких обставин, перевіркою зроблено висновок про те, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Інтехмаш»не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними.

Також, перевіркою встановлено нікчемність правочинів позивача з ТзОВ «Альфа-Мед 2006», зокрема, встановлено відсутність ТзОВ «Альфа-Мед 2006»за місцезнаходженням, працюючих на підприємстві, а, відтак, перевіркою зроблено висновок про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем з ТзОВ «Інтехмаш»договору купівлі-продажу №203 від 02.03.2011.

Виконання обумовленого договору стверджується податковими накладними, видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

В свою чергу ТзОВ «ТТ Пласт»уклало договір з ТзОВ «Сан Піпл Плюс», про виконання яких свідчать видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

З вказаних документів вбачається, що ПП «ТТ Пласт»здійснювало поставку товарів ТзОВ «Сан Піпл Плюс», які належали позивачу на праві власності.

Крім того, між ТзОВ «ТТ Пласт»(покупець) та ТзОВ «Альфа-Мед-2006»(продавець) укладено Договір №7 від 17.01.2011р., виконання якого стверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Також, як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ТзОВ «Ельпласт-Львів»украдено Договір зберігання №01/03-01 від 01.03.2011р., виконання якого підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі на відповідальне зберігання, актами відпуску товару.

В судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_4. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 прийнятий на посаду головного енергетика в ТОВ «Ельпласт-Львів» 05.05.2009р. Наказом від 02.12.2009р. №274-ос переведено на посаду головного інженера на ТОВ «Ельпласт-Львів», а наказом від 16.05.2011р. №77-ос переведений на посаду технічного директора-головного інженера.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердив факт передачі товарів від ТзОВ «ТТ Пласт»на зберігання ТОВ «Ельпласт-Львів». Крім цього свідок зазначив, що переданий на зберігання товар згідно податкових та видаткових накладних отримано від ТзОВ «Інтехмаш»та ТзОВ «Альфа-Мед 2006».

Також, в судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_5, який 01.09.2010р. наказом №1/2010р. призначений на посаду Генерального директора ТзОВ «ТТ Пласт», який підтвердив факт отримання товарів від ТзОВ «Інтехмаш»та ТзОВ «Альфа-Мед 2006»які в подальшому було передано на відповідальне збереження ТОВ «Ельпласт-Львів».

Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на акт перевірки № 1427/234/37263473 від 05.07.2011року стосовно ТзОВ «Інтехмаш»оскільки перевірка проводилася у липні 2011 року а правовідносини між позивачем та ТзОВ «Інтехмаш»виникли протягом березня 2011 року, а відтак посилання відповідача на те, що за місцем реєстрації ТзОВ «Інтехмаш»відсутні його посадові особи не береться судом до уваги. Крім цього згідно акту перевірки ТзОВ «Інтехмаш»№ 1427/234/37263473 така проводилася стосовно дотримань вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 19.10.2010 року по 31.01.2011 року який не охоплює періоду правовідносин з ТзОВ «ТТ Пласт».

Також суд критично ставиться до посилання відповідача на висновки викладені у акті перевірки №17/67/23/34631561 від 08.06.2011 року стосовно ТзОВ «Альфа-Мед 2006», оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року скасовано наказ ДПІ у Московському районі м.Харкова від 08.06.2011р. № 1155 на проведення такої перевірки та визнано неправомірними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Альфа Мед 2006”, результати якої оформлені актом від 08.06.2011р. №1767/23/34631561.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому у висновках акті перевірки зазначено про порушення позивачем ч.5 ст.203. ч.1.2 ст.215. ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662. 655 та 656 ЦК України. Крім того, як вбачається зі змісту згаданого акту також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст.228 ЦК України.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

А оскільки відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази спростовують висновки органу державної податкової служби щодо безтоварності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Інтехмаш»та ТзОВ «Альфа-Мед 2006».

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюється прийняте відповідачем, субєктом владних повноважень, за результатами проведеної невиїзної перевірки податкове повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14,17,18,49,51,158,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

п о с т а н о в и в:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 15.09.2011 року №0002562302/30086

3.Стягнути з державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ Пласт3 грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.12.2011р.

Суддя/підпис/ Костецький Н.В.

З оригіналом згідно

СуддяКостецький Н.В.