Постанова № 21075997, 27.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2011 р. № 2а-13047/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Галан Л.Ю.,

представників позивача Яценко С.А., Куци Л.П., Драного В.М.,

представників відповідачівПастернак У.І., Кусьпіся М.Г.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Виробничого кооперативу «Крок»до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2011 р. № 0000732301, № 0000742301, -

ВСТАНОВИВ:

Виробничий кооператив "Крок" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2011 р. № 0000732301, № 0000742301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкового зобовязання з ПДВ та податку на прибуток та про нікчемність та фіктивність господарських операцій внаслідок господарських операцій ВК «Крок»з ПП “Галторгцент”, ТзОВ «Втордеревпром»не відповідають дійсності. Реальність з поставки будівельних матеріалів та їх використання при виконанні ВК «Крок»будівельних робіт спростовується належними первинними документами. Наявність товарно-транспортних накладних не є обовязковою, а їх відсутність не свідчить про нереальність поставки будівельних матеріалів. Крім того, вважає, що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на висновках актів перевірки щодо контрагентів позивача. З цих підстав просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.

ДПІ позов заперечила. Вважає вимоги ВК "Крок" необгрунтованими та незаконними. Зазначає, що правочини між ВК "Крок" та ПП “Галторгцент”, ТзОВ «Втордеревпром»щодо поставки будівельних матеріалів є нікчемними, оскільки в ході проведення перевірки встановлено відсутність належним чином оформлених ТТН, актів прийому передачі, письмових договорів; дані результатів перевірки ПП “Галторгцент”, ТзОВ «Втордеревпром»свідчать про фактичну не можливість виконувати господарські зобовязання, відсутні необхідні документи, які підтверджують поставку будівельних матеріалів, що, на думку ДПІ, свідчить про заниження податкових зобовязань, укладення нікчемних правочинів, без мети настання реальних наслідків.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ВК "Крок" зареєстровано 21.12.1998 р. виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради як юридична особа, основним видом діяльності якого є виробництво готових для використання бетонних сумішей.

В 2008 році ВК "Крок" здійснювало господарську операцію з придбання будівельних матеріалів від ПП «Галагроцентр». Письмовий договір між ВК "Крок" та ПП «Галагроцентр»не укладався.

ВК "Крок" придбало у ПП «Галагроцентр»праймер бітумний в кількості 496 кг., ущільнюючу масу в кількості 238 кг., мастику ізоляційну в кількості 270 кг. Вартість матеріалів складає 16773,19 грн., в т.ч. ПДВ 2795,543 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН 11-2507 від 25.11.2008 р. Сума ПДВ згідно податкової накладної, отриманої від ПП «Галагроцентр»№ 1125000007 від 25.11.20-08 р. на суму ПДВ 2795,53 грн., включена ВК "Крок" до складу податкового кредиту за грудень 2008 р., а вартість товару без ПДВ згідно виданих накладних включена до складу валових витрат звітного періоду їх видачі, а саме за 2008 р. Прихід будівельних матеріалів ВК "Крок" відобразило на рахунках бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з ПП «Галагроцентр»та 205 «Будівельні матеріали»та їх облікових регістрах.

ВК "Крок" платіжним дорученням від 08.09.2008 р. № 892 на суму 16773,19 грн., в т.ч. ПДВ 2795,53 грн. оплатив отримані матеріали. Заборгованість між сторонами відсутня. Товар доставлявся Продавцем, тобто ПП «Галагроцентр», а товарно-транспортні накладні не видавались.

ВК "Крок" підтвердив подальше використання отриманих від ПП «Галагроцентр»будівельних матеріалів при виконанні будівельних робіт та відобразив списання матеріалів по рахунках бухгалтерського обліку 205 «будівельні матеріали»та в облікових регістрах:

- Бориславської центральної міської лікарні (договір на виконання підрядних робіт від 08.10.2008 р. № 50, довідка про вартість робіт за листопад 2008 р., акт приймання виконаних підрядних робіт від 28.11.2008 р, податкова накладна від 07.11.2008 р. № 286);

- УЖКГ Калуської міської ради (договір на виконання підрядних робіт від 30.03.2008 р. № 245, акт приймання виконаних робіт від 27.11.2008 р., довідка про вартість робіт від 19.11.2008 р., 07.11.20011 р., податкова накладна від 07.10.2008 р. и№ 247, від 24.109.2008 р. № 266, від 18.11.2008 р. № 293, від 07.11.2008 р. № 291);

- ДП «БУ-41»ВАТ «Прикарпатбуд»(договір субпідряду № 38 від 03.11.2008 р., акт приймання виконаних підрядних робіт від 28.11.2008 р., відомість ресурсів до акту виконаних підрядних робіт, податкова накладна від 06.11.2008 р. № 285, податкова накладна № 296 від 24.11.2008 р.);

- ДП «Стрийський вагоноремонтний завод»(договір підряду від 27.03.2008 р. № СВРЗ-02-15-08-19/10, акт приймання виконаних підрядних робіт від 28.11.2008 р., відомість ресурсів до акту виконаних підрядних робіт, податкова накладна від 28.11,2008 р. № 303);

- ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» (договір підряду від 20.10.2008 р. № 53, акт приймання виконаних підрядних робіт від 27.11.2008 р., відомість ресурсів до локального кошторису, податкова накладна від 06.11.2008 р. № 283);

- Бісковицької сільської ради (договір на виконання підрядних робіт № 55 від 03.11.2008 р., акт приймання виконаних підрядних робіт від 28.11.2008 р., відомість ресурсів до акту приймання підрядних робіт, податкова накладна № 284 від 06.11.2008 р., № 294 від 21.11.2008 р.);

- ВАТ «Миколаївцемент»(договір № 344 від 14.12.2009 р., акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010 р., відомість ресурсів до акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 р., податкова накладна від 12.08.2010 р. № 38; договір № 29/07 від 12.12.2008 р., акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 р., відомості ресурсів до акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 р., податкова накладна від 24.12.2008 р. № 317).

В 2009 р. ВК "Крок" прибав у ТзОВ «Втордеревпром»будівельні матеріали, а саме арматуру в кількості 17, 673 т. Вартість матеріалів складає 88365,07 грн., в т. ч. ПДВ - 14727,51 грн. Про придбання та поставку арматури свідчить видаткова накладна № РН-8-03005 від 03.08.2009 р. В серпні 2009 р. сплачений ПДВ в сумі 14727,51 грн. ВК "Крок" відніс до податкового кредиту на підставі отриманої від ТзОВ «Втордеревпром»податкової накладної від 03.08.2009 р. № 803000006, а прихід будівельних матеріалів відображено на рахунках бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з ТзОВ «Втордеревпром»»та 205 «Будівельні матеріали»та в облікових регістрах.

Отримані будівельні матеріали були використані ВК "Крок" при будівництві лікувально-оздоровчого комплексу за адресою м. Трускавець, вул. Суховоля, 23 та траси для лижного спорту та біатлону для фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів.

У звязку з цим ВК "Крок" уклало з ТзОВ «Нотіс-2006»договір підряду на капітальне будівництво № 25 від 25.08.2009 р. відповідно до якого ВК "Крок" зобовязується збудувати і здати конструкції залізобетонних колон та перекриття 2-го поверху лікувально-оздоровчого комплексу за адресою м. Трускавець, вул. Суховоля, 23. Виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних робіт, податковою накладною від 31.08.2009 р. № 89, від 07.08.2009 р. № 78. На виконання цього договору № 25 від 12.08.2009 р. між ВК "Крок" та ТзОВ «Втордеревпром»був укладений договір субпідряду від 01.10.2009 р. , відповідно до якого ТзОВ «Втордеревпром», як субпідрядник зобовязується з використанням власних та залучених матеріально-технічних ресурсів і засобів здійснити будівництво лікувально-оздоровчого комплексу по вул. Суховоля у м. Трускавці. Про виконання робіт сторонами в жовтні було підписано акт приймання виконаних робіт. В жовтні 2009 р. ПДВ в сумі 18304,53 грн. ВК "Крок" на підставі отриманої від ТзОВ «Втордеревпром»податкової накладної від 30.10.2009 р. № 1030000027 відніс до податкового кредиту.

Списання матеріалів відображено по рахунках бухгалтерського обліку 205 «Будівельні матеріали»та в облікових регістрах, а заборгованість ВК "Крок" перед ТзОВ «Втордеревпром»становить 198194,04 грн.

Про використання будівельних матеріалів для будівництва траси свідчить договір субпідряду № 1/2 від 29.05.2009 р., укладений між ВК "Крок" та ТзОВ «Атлантік Крим». Будівельні роботи були виконані ВК "Крок", про що сторонами підписано акт приймання виконаних робіт та видано податкову накладну від 30.07.2009 р. № 71.

19.05.2011 р. ДПІ у Дрогобицькому районі провела позапланову перевірку ВК "Крок" з питань дотримання вимог податкового законодавства по придбанню товарів (робіт, послуг) у ПП «Галагроцентр» та ТзОВ «Втордеревпром»у серпні та жовтні 2009 р. та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у вказаних платників податків.

За результатами перевірки складено Акт від 19.05.2011 року № 399/23-1/19162403. Встановлено порушення ВК "Крок" пп.5.1, 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 44785 грн.; пп.7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 , пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 35829 грн.

За результатами перевірки винесено податкові повідомлення рішення від 08.06.2001 р. № 0000732301 за платежем ПДВ на суму 35829 грн. основний платіж, 8957 грн. штрафна санкція, № 0000742301 за платежем податок на прибуток на суму 44785 грн. основний платіж, 11197 грн. штрафна санкція.

ВК "Крок" оскаржувало податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарга платника податків була залишена без задоволення, а рішення без змін, а тому платник звернувся до суду.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між ВК "Крок" з ПП “Галторгцент”, ТзОВ «Втордеревпром»з приводу придбання будівельних матеріалів.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, пп. 5.2.1., 5.2.10. п. 5.2., пп. 5.3.9. п 5.3. статті 5, пп. 8.7.1. п. 8.7. статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (надалі Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 122632,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. цього Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податкові зобовязання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.12.1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено ПДВ.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарської операцій між ВК "Крок" з ПП “Галторгцент”, ТзОВ «Втордеревпром»з приводу придбання будівельних матеріалів. Податковий орган вважає, що відсутність договорів, актів прийому передачі, товарно-транспортних накладних, свідчать про нереальність господарських операції, їх нікчемність. Крім того в основу висновків про заниження податкових зобовязань та нікчемність правочинів ДПІ покладено те, що у ПП “Галторгцент”, ТзОВ «Втордеревпром»відсутні основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, а отже відсутні і фінансово-господарська діяльність.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає ці доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Представник ВК "Крок" пояснив, що письмові договори між кооперативом та ПП “Галторгцент”, ТзОВ «Втордеревпром»не укладались, так як придбання-поставка була разовими і потреби в укладенні письмових договорів не було, а про купівлю свідчать податкові та видаткові накладні. Крім того, вважає, що відсутність письмового договору, документів на переміщення товару не свідчить про нереальність придбання будівельних матеріалів та не порушує законодавства. Реальність подальшого використання придбаних будівельних матеріалів позивач підтверджує первинними документами, які свідчать про виконання будівельних робіт на користь різних субєктів (договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними документами, довідками, кошторисом, актами виконаних робіт). Зауважень щодо оформлення цих первинних документів, в податкового органу немає.

Також зазначив, що ВК "Крок" має усі достатні ресурси для здійснення ремонтно-будівельних робіт. Крім того, між ним та ТзОВ «Втордеревпром»було підписано договір субпідряду 01.10.2009 р., а останнім представлено ліцензію на будівельну діяльність серії АВ № 331860 від 20.06.2007 р., свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Щодо відсутності ТТН про поставку товару від ПП “Галторгцент”, то представник позивача пояснив, що продавець здійснив поставку матеріалів за свій рахунок в м. Дрогобич, вул. Репіна,18 на склад будматеріалів ВК "Крок". Дані матеріали використані і списані на обєкти, що простежується по бухгалтерському обліку. ТТН взагалі не є обовязковою. Позивач пояснив, що твердження ДПІ про відсутність фінансово-господарської діяльності цих контрагентів не підтверджене у встановленому порядку.

В акті перевірки від 19.05.2011 р. ДПІ у Дрогобицькому районі покликається на дані перевірки, проведеної 22.11.2010 р. щодо ПП “Галторгцент” за період з 2008 р. по 2010 р., якою встановлено зайве включення до складу валового доходу суми продажу товарів по безтоварних операціях, а саме підприємство визнано банкрутом; дані перевірки від 24.09.2010 р. відносно ТзОВ «Втордеревпром»за період з 2009 р. по 2010 р. зайво включено до складу валового доходу суми продажу товарів по безтоварних операціях. Щодо обох субєктів зроблено висновок про відсутність основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності підприємств.

Наведені висновки ДПІ у Дрогобицькому району, які покладені в основу акту перевірки від 19.05.2011 р. та порушень ВК "Крок", Суд вважає упередженими та не може брати до уваги, оскільки, по-перше, визнання угод нікчемними відбувається в судовому порядку, а по-друге, такі висновки ДПІ не підтвердила доказами.

Суд вважає, що ДПІ у Дрогобицькому району мала можливість самостійно перевірити та встановити ці дані. Оскільки вони не підтверджені належними і допустимими засобами доказування, висновки податкового органу є безпідставними і ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, Суд відзначає, що перевірки відносно цих субєктів проводились і раніше, а тому про відсутність фінансово-господарської діяльності підприємств мали б свідчити і попередні результати перевірок, адже такі дані не є одномоментними, і це б прослідковувалось протягом тривалого часу діяльності підприємств. Однак і таких доказів Суду не надано.

Суд враховує, що покликання на відомості, які є в “Системі автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” та дані податкової звітності контрагентів не може вважатися доказом, оскільки відповідно до ст. 70 КАС України засобами доказування є пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів.

Разом з тим, податковий орган не висловлював сумнівів у спроможності ВК "Крок" виконувати будівельні роботи та фактичне їх виконання для своїх замовників.

Оцінюючи ці факти, Суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, а також враховує, що про реальність господарських операцій з ПП “Галторгцент”, ТзОВ «Втордеревпром»свідчить те, що отримані від цих контрагентів будівельні матеріали були реально використані при будівельних роботах для Бориславської центральної міської лікарні, УЖКГ Калуської міської ради, ДП «БУ-41»ВАТ «Прикарпатбуд», ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод», Бісковицької сільської ради, ВАТ «Миколаївцемент», а також для будівництва траси для лижного спорту та біатлону, лікувально-оздоровчого комплексу. Відповідач не заперечує, що доходи, отримані від виконання зазначених робіт, були включені до складу валових доходів, задекларовані та вплинули на визначення податкових зобовязань позивача.

Щодо тверджень ДПІ про те, що відсутність ТТН свідчить про фіктивність господарських операцій, Суд відзначає наступне. Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН (яка, на думку відповідача, є єдиним документом, що підтверджує правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ) не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Форма ТТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 07.08.1996 р. № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. № 483/1508 “Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи”, проте дія вищевказаного наказу зупинена відповідна до повідомлення Держкомпідприємництва від 28.04.2006 р. та рішення про державну реєстрацію наказу скасовано на підставі висновку Мінюсту № 10/68 від 15.05.2006 р. Таким чином, форма ТТН не затверджена і її застосування для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не передбачена.

Крім того, продавцем у податковій накладній товаротранспортні витрати не відображались, оскільки таких не було, як не оформлялись і самі ТТН на перевезення товару. Відтак, відсутність ТТН у субєкта господарювання, що купує чи перевозить товар, не може вплинути на податковий кредит з ПДВ, прибуток підприємства, за умови доведення реальності господарської операції іншими, належним чином оформленими документами. Транспортні витрати не включалися до складу валових витрат, не вплинули на визначення оподатковувано доходу, а тому ТТН не є підставою для віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ВК “Крок” і контрагентами ПП “Галторгцент”, ТзОВ «Втордеревпро컴рунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 18.03.2011р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ВК “Крок” на укладення договорів з контрагентом ПП “Галторгцент”, ТзОВ «Втордеревпром»(та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобовязань щодо купівлі-продажу товару. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним використанням будівельних матеріалів для іншого підприємствам, де позивач виступає Генпідрядником, реальністю дій ВК “Крок” щодо оплати за отриманий товар. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобовязання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобовязання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Тому недоліки, які на думку ДПІ мали місце під час укладення та виконання договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. До того ж самі ці звіти (декларації) суду як докази відповідачем надано не було. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести субєкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин повязана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ВК “Крок” Закону України “Про податок на додану вартість” та “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого занижено податкові зобовязання по ПДВ та податку на прибуток. Відтак, не відповідають закону і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняте за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області від 08 червня 2011 р. № 0000732301 та № 0000742301.

Зобовязати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь Виробничого кооперативу «Крок»судові витрати у розмірі 30,00 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 30 грудня 2011 р.

Суддя В.М.Кравчук