Постанова № 21075941, 12.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 р. № 2а-6010/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючої судді:Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Якимець О.І.

представника позивача Хомина Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТОТ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001612300/2/324, № 0001612300/2/325 від 10.01.2011 року, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ТОТ»(далі - ТзОВ Фірма «ТОТ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова (далі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просить скасувати податкові повідомлення -рішень № 0001612300/2/324, № 0001612300/2/325 від 10.01.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зсилається на те, що висновки відповідача про безпідставність віднесення до валових витрат суми сплаченої ТОВ фірма «ТОТ»за період 3 кв.2007 року 1 кв.2010 року орендної плати у розмірі 64742,00 грн. не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству. Також не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»висновки відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 12948,00 грн. за період з 01.07.2007 року по 31.03.2010 року. Невідповідність висновків відповідача чинному законодавству, позивач обґрунтовує неправильним застосуванням відповідачем норм цивільного законодавства в частині дотримання форми (нотаріальної чи простої письмової) укладеного між позивачем та ЛКП «Зелений Львів»договору оренди нерухомого майна №П-028 від 08.09.2006 року.

Відповідач заперечує проти позовних вимог ТОВ фірма «ТОТ», у запереченні на позовну заяву обґрунтовував свою позицію наступним. Відповідно до п.4.1. вищевказаного договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 08.09.2006 року термін дії договору з 08.09.2006 року до 07.09.2007 року. У п.4.3. даного договору зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Строк даної умови пять років з дати підписання даного договору. Далі відповідач зазначає, що у відповідності до вимог ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний. Згідно із ст.793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а отже зважаючи на нікчемність вищевказаного оренди нерухомого майна №П-028 від 08.09.2006 року, ТОВ «ТОТ»було позбавлене права в подальшому на валові витрати та податковий кредит у розмірі орендних платежів.

У судові засідання, призначені на 10.11.2011 року, 28.11.2011 року та 12.12.2011 року, відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд при вирішенні даного спору виходив з наступного

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ Фірма «ТОТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 10.06.2010 року №726/143/23-2/20790375 за результатами якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0001612300/2/324 від 10.01.2011 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 19422,00 грн. (в т.ч. основний платіж 12 948,00 грн. та штрафні санкції 6474,00грн.), та податкове повідомлення-рішення №0001602300/2/325 від 10.01.2011, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 24278,25 грн. (в т.ч. основний платіж 16 185,50 грн. та штрафні санкції 8092,75 грн.).

Як свідчать матеріали справи, між ТзОВ Фірма «ТОТ»та ЛКП «Зелений Львів»було укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №П-028 від 08.09.2006. На підставі даного договору ЛКП «Зелений Львів»передає, ТОВ «ТОТ» приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення першого поверху площею 75,80 кв.м. та приміщення підвалу площею 48,60 кв.м, що в загальному становить 124,40 кв.м. за адресою м.Львів, вул.Варшавська, 49.

Відповідно до умов п.4.1 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №П-028 від 08.09.2006 р. термін такого договору оренди визначений за згодою сторін з 08 вересня 2006 року до 07 вересня 2007 року та становить 11 місяців та 29 днів.

Відповідно до умов п.4.3. оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №П-028 від 08.09.2006 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Строк дії даної умови пять років з дати підписання даного договору.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами), які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України, Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 793 ЦКУ (в редакції яка діяла на момент укладення договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.2 ст.631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації …

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з системного аналізу змісту вищезазначених статей Цивільного кодексу України, вимога щодо обовязковості нотаріального посвідчення має істотне значення лише для тих договорів, у яких саме на момент укладення встановлюється строк дії, більший за вказаний у ст.793 Цивільного кодексу України строк. Оскільки на момент укладення договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №П-028 від 08.09.2006 року ст.793 Цивільного кодексу України було передбачено строк один рік та більше, а вищевказаний договір оренди було укладено на 11 місяців та 29 днів, суд приходить до висновку, що нотаріальне посвідчення такого договору не вимагалося в момент його укладення та не було обовязковим і після його пролонгації в порядку ст.764 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави вважати нікчемним договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №П-028 від 08.09.2006 р.

За результатами виконання умов договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №П-028 від 08.09.2006 р. сторонами такого договору, а саме ЛКП «Зелений Львів»та ТзОВ Фірма «ТОТ»було підписано Акти передавання приймання наданих послуг : від 31.07.2007 року на суму 1529,39 грн.; від 31.08.2007 року на суму 1538,56 грн.; від 30.09.2007 року на суму 1572,41 грн.; від 31.10.2007 року на суму 1618,00 грн.; від 30.11.2007 року на суму 1653,61 грн.; від 31.12.2007 року на суму 1688,33 грн.; від 31.01.2008 року на суму 1737,29 грн.; від 29.02.2008 року на суму 1784,20 грн.; від 31.03.2008 року на суму 1852,00 грн.; від 30.04.2008 року на суму 1839,51 грн.; від 31.05.2008 року на суму 1863,42 грн.; від 30.06.2008 року на суму 1878,33 грн.; від 31.07.2008 року на суму 1868,93 грн.; від 29.08.2008 року на суму 1867,06 грн.; від 30.09.2008 року на суму 1887,60 грн.; від 31.10.2008 року на суму 1919,69 грн.; від 28.11.2008 року на суму 1948,49 грн.; від 31.12.2008 року на суму 1989,41 грн.; від 30.01.2009 року на суму 2047,10 грн.; від 27.02.2009 року на суму 2077,81 грн.; від 31.03.2009 року на суму 2106,90 грн.; від 30.04.2009 року на суму 2125,86 грн.; від 29.05.2009 року на суму 2136,49 грн.; від 30.06.2009 року на суму 2159,99 грн.; від 31.07.2009 року на суму 2157,83 грн.; від 31.08.2009 року на суму 2153,51 грн.; від 30.09.2009 року на суму 2170,74 грн.; від 30.10.2009 року на суму 2190,28 грн.; від 30.11.2009 року на суму 2214,37 грн.; від 30.12.2009 року на суму 2234,30 грн.; від 29.01.2010 року на суму 2274,52 грн.; від 26.02.2010 року на суму 2317,74 грн.; від 31.03.2010 року на суму 2338,60 грн., що в загальному становить 64742,00 грн. Вищевказані послуги з оренди були оплачені ТОВ Фірма «ТОТ»на рахунок ЛКП «Зелений Львів»у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано усі копії Актів приймання-передавання наданих послуг оренди за період з 01.07.2007 року по 31.03.2010 року.

Усі вищевказані первинні документи були належним чином оформленні у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у якій зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З чого вбачається, що на основі таких документів позивач правомірно включив до валових витрат суми витрат понесені ним у звязку із отриманням послуг оренди від ЛКП «Зелений Львів».

Отже, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставними, надані відповідачем обґрунтування заперечень на позов суперечать фактичним обставинам справи, а отже, суд вважає прийняття податкового повідомлення-рішення 0001602300/2/325 від 10.01.2011 року необґрунтованим та такими що не відповідає чинному законодавству.

Стосовно визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість, суд встановив наступне.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги)відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено судом, виконання договору оренди нерухомого майна №П-028 від 08.09.2006 року, укладеного між позивачем та ЛКП «Зелений Львів», мало реальний характер, оскільки, як вбачається з реєстраційних даних позивача, приміщення яке було передано в оренду на виконання вищевказаного договору оренди і яке розташоване за адресою м.Львів, вул.Варшавська, 49, являється місцезнаходженням позивача. Надання послуг з оренди підтверджується відповідними первинним документами, а саме Актами передавання-приймання наданих послуг за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року. За результатами надання послуг з оренди ЛКП "Зелений Львів»було виписано податкові накладні: №14 від 31.07.2007р. на суму 305,88 грн.; №14 від 31.08.2007р. на суму 307,71 грн.; №13 від 30.09.2007р. на суму 314,48 грн.; №8 від 31.10.2007р. на суму 323,60 грн.; №10 від 30.11.2007р. на суму 330,72 грн.; №14 від 31.12.2007р. на суму 337,37 грн.; №5/01 від 31.01.2008р. на суму 347,46 грн.; №5/02 від 29.02.2007р. на суму 356,84 грн.; №6/03 від 31.03.2007р. на суму 370,40 грн.; №12/04 від 30.04.2008р. на суму 367,90 грн.; №11 від 30.05.2008р. на суму 372,68 грн.; №6 від 30.06.2008р. на суму 375,67 грн.; №7/07 від 31.07.2008р. на суму 402,31 грн.; №18 від 29.08.2008р. на суму 373,41 грн.; №7/09 від 30.09.2008р. на суму 377,52 грн.; №14/10 від 31.10.2007р. на суму 383,94 грн.; №10 від 28.11.2008р. на суму 389,70 грн.; №11 від 31.12.2008р. на суму 397,88 грн.; №14/01-09 від 30.01.2009р. на суму 409,42 грн.; №16/02-09 від 27.02.2009р. на суму 415,56 грн.; №8/03-09 від 31.03.2009р. на суму 421,38 грн.; №9/04-09 від 30.04.2009р. на суму 425,17 грн.; №22/05-09 від 29.05.2009р. на суму 427,30 грн.; №14/06.09 від 25.06.2009р. на суму 432,00 грн.; №19/07 від 31.07.2009р. на суму 431,57 грн.; №10/08 від 31.08.2009р. на суму 430,70 грн.; №12/09 від 30.09.2009р. на суму 434,15 грн.; №7/10 від 30.10.2009р. на суму 438,06 грн.; №9/11 від 30.11.2009р. на суму 442,87 грн.; №10/12 від 30.12.2009р. на суму 446,86 грн.; №6 від 29.01.2010р. на суму 454,90 грн.; №6 від 26.02.2010р. на суму 463,55 грн.; №7 від 31.03.2010р. на суму 467,72 грн.; що в загальному становить - 12 948,00 грн.

У відповідності до вимог пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених(нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку із придбанням товарів(робіт, послуг). Підставою віднесення Позивачем до податкового кредиту сум податку сплаченого (нарахованого) у звітному періоді (липень 2007 березень 2010 р.р.), були податкові накладні, які, згідно вимог пп. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону, були виписані надавачем (виконавцем) послуг ЛКП „Зелений Львів” в момент виникнення у останнього податкових зобовязань. Окрім того, слід зазначити, що з порівняльного аналізу пп.7.2.3. п.7.2. та пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону, податкова накладна являється єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено позивачем : чи то сплату податку на додану вартість чи то отримання послуг від виконавця (ЛКП «Зелений Львів»)(що є підставою для нарахування такого податку), а тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту 12948,00 грн. на підставі вищевказаних податкових накладних.

За таких обставин, висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі складених ЛКП «Зелений Львів» податкових накладних, суд вважає помилковими. Формування позивачем податкового кредиту за фактом отримання податкових накладних повністю відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним включення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0001612300/2/324 від 10.01.2011 р., за результатами дослідження наданих сторонами доказів справи, прийнято відповідачем необґрунтовано та не відповідає чинному законодавству.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, щодо неправомірності податкових повідомлень - рішень №0001602300/2/325 від 01.01.2011 року, №0001612300/2/324 від 01.01.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-14, 17-18, 49, 51, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001602300/2/325 від 01.01.2011 року, №0001612300/2/324 від 01.01.2011 року винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТОТ»(код ЄДРПОУ 20790375), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Варшавська,49, 3 грн.40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 16 грудня 2011 року.

Суддя Мричко Н.І.