Постанова № 21075747, 16.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2012 року Справа № 2а-11386/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Пляшкової К.О.,

при секретарі:Бурихіні О.С.,

за участю представників

позивача:ОСОБА_1 (довіреність № 07-11-4 від 03.01.2012),

відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Візир» - «Луганьхміль» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків у сумі 1699,51 грн., -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Візир» - «Луганьхміль» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків у сумі 1699,51 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено таке.

Відповідач - дочірнє підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Візир» - «Луганьхміль», зареєстроване як платник збору на обовязкове державне соціальне страхування, що має найману робочу силу, в Сватівській міжрайонній виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за № 440430000580.

Відповідно до ст.1 Закону України від 11.01.2001 № 2213 «Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування» та п.п.3.1.1 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 року № 16, відповідач як субєкт підприємницької діяльності, що має найману робочу силу, повинен нарахувати 1,4% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників та 0,5% - 1,0% від суми оплати праці найманих працівників.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.27 Закону України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ «Про загальнообовязкове соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» страхувальник зобовязаний нарахувати та сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.

Згідно фінансового звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, повязані з загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності, форми 4-ФСС, станом на 01.07.2010 за відповідачем рахується не погашена частина заборгованості у сумі 1699,51 грн., яка є заборгованістю, повязаною з невиплатою заробітної плати.

На підставі викладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання явку свого повноважного представника повторно не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Правом надати відзив на позовну заяву відповідач також не скористався.

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд ухвалив адміністративну справу розглянути за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідач дочірнє підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Візир» - «Луганьхміль», зареєстроване як платник збору на обовязкове соціальне страхування, що має найману робочу силу, в Сватівській міжрайонній виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за № 440430000580 (а.с.7).

Згідно ст.1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.14 Основ законодавства України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» встановлено, що страхувальник зобовязаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно абз.2 та 5 п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», перерахування сум здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені ст.30 цього Закону.

Оглядом фінансового звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, повязані із загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку із тимчасовою втратою працездатності форми 4-ФСС (а.с.6) та довідки (а.с.12) встановлено, що станом на 01.07.2010 за відповідчем рахується заборгованість у розмірі 1699,51грн., яка скаладається з заборгованості з невиплатою заробітної плати у сумі 1699,51 грн.

На час розгляду справи у суді, відповідачем суму заборгованості у добровільному порядку не сплачено.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження при розгляді адміністративної справи.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що 08.07.2010 прийнято Закон України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011.

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» встановлено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Візир» - «Луганьхміль» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків у сумі 1699,51 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Візир» - «Луганьхміль» (ідентифікаційний код 30895489, зареєстрованого за адресою: 92143, Луганська область, Троїцький район, с. Малоолександрівка) на користь виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на р/р 37172500100001 в УДК Луганської області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 21785643 заборгованість у розмірі 1699,51 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять гривень п'ятдесят одна копійка).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 23 січня 2012 року.

<Текст >

СуддяК.О. Пляшкова