Постанова № 21075296, 19.01.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2011 року 8970/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю представників сторін:

від позивача: Левицький В.А.,

від відповідача: Мацюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд»

доДержавної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області (надалі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.09.2010 № 0021901502/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 70378, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та вважає рішення податкового органу незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 19.01.2011 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.01.2011 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, листом від 27.08.2010 за №6979/10/15317 відповідач запропонував позивачеві у десятиденний термін надати податковому органу пояснення та копії документів у звязку з проведенням документальної невиїзної (камеральної) перевірки обґрунтованості заявленого до відшкодування у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів відповідно до декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2010 року.

08 вересня 2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень місяць 2010 року.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), що виявилось у завищені суми заявленої до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодах по податковій декларації за липень місяць 2010 року на суму 70378, 00 грн.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 08.09.2010 № 552/1502/33077892 (надалі Акт перевірки).

Як вбачається із змісту Акта перевірки, у ході перевірки даних податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень місяць 2010 року, перевіряючими не підтверджено суму заявленого до відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів у розмірі 70378, 00 грн. у звязку з ненаданням позивачем до початку проведення перевірки у встановлені листом від 27.08.2010 за № 6979/10/15317 строки первинних документів, що підтверджують факт оплати товарів (послуг) основним постачальникам, та реєстрів отриманих і виданих податкових накладних.

На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2010 № 0021901502/0, яким згідно з підпунктами «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (надалі Закон України № 2181), позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад місяць 2010 року на 70378,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач звертався до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області з запереченням до Акту перевірки.

За наслідками розгляду заперечень позивача, Державною податковою інспекцією у Києво - Святошинському районі Київської області позивачеві був направлений лист від 28.09.2010 № 8241/10/15-317, відповідно до якого висновки акту перевірки залишено без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований пунктами 7.4, 7.5, 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування).

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, у липні місяці 2010 року позивачем прийнято рішення, яке відображене у декларації позивача за липень місяць 2010 року, про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у розмірі 70378, 00 грн. у зменшення податкових зобов'язань з цього податку у наступних податкових періодах.

Відповідно до положень підпункту 7.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З метою запровадження механізму адміністрування податку на додану вартість, відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та на виконання Указу Президента України від 1 червня 2005 року № 901 "Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики" наказом Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 № 350 (у редакції наказу ДПА України від 20.10.2009 № 568), було затверджено Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Методичні рекомендації).

Організація і проведення саме документальної невиїзної (камеральної) перевірки декларації з заявленим до відшкодування з бюджету податком на додану вартість врегульована пунктом 3 зазначених Методичних рекомендацій.

Так, відповідно до підпунктів 3.1., 3.2 пункту 3 Методичних рекомендацій, підрозділи, що здійснюють адміністрування податку на додану вартість, протягом 30 днів, наступних за днем надходження податкової декларації до податкового органу, проводять документальну невиїзну перевірку.

Документальна невиїзна перевірка включає в себе:

- доперевірочний аналіз з обов'язковим дослідженням питання наявності у платника права на отримання бюджетного відшкодування з урахуванням вимог пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

- звірку даних декларації з наявними в податкових органах інформаційними базами даних, у тому числі достовірності здійснення операцій з імпорту товарів; перевірку на наявність арифметичних та логічних помилок у декларації;

- визначення наявності та стан усунення розбіжностей (заниження податкових зобов'язань, завищення податкового кредиту) в податкових періодах, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення; побудову ймовірних схем залучення платником до ланцюгів постачання ризикових контрагентів, які при здійсненні оподатковуваних операцій не задекларували податкові зобов'язання або мають стан (затверджений наказом ДПА України від 10.06.2003 № 287) 3 "прийнято рішення про припинення", 4 "порушено провадження у справі про банкрутство", 5 "порушено провадження у справі про припинення", 7 "до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей", 8 "до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", 10 "запит на встановлення місцезнаходження", 11 "припинено, але не знято з обліку", 12 "припинено, але не знято з обліку", 14 "визнано банкрутом", 15 "перейшов до іншої ДПІ", 16 "припинено (ліквідовано, закрито)", 22 "знято з обліку", 23 "місцезнаходження не встановлено".

За наявності достатніх підстав вважати здійснення розрахунку суми бюджетного відшкодування з порушенням норм податкового законодавства податковий орган має право протягом 30 днів провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника (пункт 3.11 Методичних рекомендацій).

Поряд з цим, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що право на отримання від платника податку на додану вартість саме завірених копій первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам, та копії реєстрів отриманих і виданих податкових накладних у ході проведення камеральної перевірки, було передбачено пунктом 3.1 Методичних рекомендацій у редакцій, яка діяла до 20.10.2009.

Тобто, з 20.10.2009 року у податкового органу відсутні законодавчо визначені підстави витребування зазначених у листі відповідача від 27.08.2010 № 6979/10/15317 документів, саме у разі проведення невиїзної документальної перевірки достовірності нарахування платником податків бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, як на підставу правомірності витребування вказаних у зазначеному листі документів, відповідач послався на пункт 1, 3, 4 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу»та підпункт 4.2 розділу 4 наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266.

Проте, як вбачається із змісту вказаних норм права, під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб мають право: одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків; вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

А відтак, жодний зазначений нормативно-правовий акт, на які посилається відповідач у своєму листі, не передбачає саме за наведених обставин та у ході проведення невиїзної документальної перевірки права вимагати у позивача інші документи, окрім пояснень.

Поряд з цим, судом встановлено, що лист датований відповідачем 27.08.2010 та зареєстрований за № 6979/10/15317 був фактично відправлений поштою лише 01.09.2010 та отриманий позивачем 02.01.2010, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскальний чек та штамп поштового відділення на конверті у якому відправлено лист.

9 вересня 2010 року, тобто на шостий день після отримання листа, позивачем до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області були надані відповідні пояснення та документи, які вимагались, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача на листі позивача від 9.09.2010 № 09/09-10.

З огляду на ці обставини, судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що позивачем був порушений строк надання необхідних документів, встановлений податковим органом, що призвело до прийняття рішення останнім про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 70378, 00 грн., оскільки подані позивачем 09.09.2010 пояснення та документи не були враховані відповідачем.

Суд вважає за необхідне зазначити, що встановлення відповідних строків є законодавчою гарантією держави на повну і своєчасну реалізацію фізичними та юридичними особами належних їм прав та виконання покладених на них обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною першою статті 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Визначення початку строку має велике практичне значення, оскільки від цього залежить як правильність обчислення строку, так і встановлення факту закінчення строку, що обумовлює ті чи інші юридичні наслідки, які настають у зв'язку з закінченням строку.

Визначення початку перебігу строку шляхом посилання на певну подію може застосовуватись перш за все як засіб захисту інтересів однієї із сторін.

Зі змісту листа відповідача від 27.08.2010 № 6979/10/15-317 вбачається, що запитувану інформацію позивачеві необхідно було надати в десятиденний термін, однак не зазначено початок перебігу такого строку.

Як правило, перебіг строків починається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про їх наявність, якщо інше не передбачено законодавством.

З огляду на зазначене, суд вважає, що перебіг строку для надання відповіді на лист відповідача у позивача розпочався з наступного дня від дня отримання ним запиту, тобто з 03.09.2010.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.5 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, редакції наказу Державної податковоїадміністрації України від 30.12.2009 № 742, відповідно до якого, у разі неотримання пояснень, передбачених пунктом 4.2 Методичних рекомендацій, протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником ПДВ (отримувачем) працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб передає перелік таких платників до підрозділу податкової міліції з наданням інформації про вжиті заходи (телефонний дзвінок, направлений запит тощо) для здійснення заходів, передбачених пунктом 6.2 розділу VI Методичних рекомендацій.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто законодавець, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

Всупереч зазначеним приписам, відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували розмір суми податку на додану вартість, заявлену позивачем до бюджетного відшкодування, доказів ненадання документального підтвердження понесених витрат позивача по сплаті податку на додану вартість, відповідно до листа відповідача від 27.08.2010 № 6979/10/15-317, не сплату до Державного бюджету України заявленої позивачем суми податку на додану вартість постачальниками (контрагентами) позивача, доказів щодо наявності порушень стосовно оформлення податкових накладних, виданих постачальниками, або їх відсутності.

З огляду на зазначене та беручи до уваги ту обставину, що єдиною підставою для зменшення позивачеві заявленої суми до бюджетного відшкодування було твердження відповідача про несвоєчасне надання позивачем витребуваних документів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у звязку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської від 28.09.2010 №0021901502/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

постанову виготовлено у повному обсязі та підписано - 24 січня 2011 року.