Постанова № 21075111, 21.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 року 2а-5819/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,

за участю представників сторін:

від позивача не зявився,

від відповідача-1 Роздобудько Ю.В.,

від відповідача-2 Сваволя В.В.,

від відповідача-3 Сваволя В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_3

доВідділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного Управління юстиції України, Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України

проскасування постанов державного виконавця та скасування Витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, Київської обласної філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про скасування постанов Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції № ВП 28192298 від 18.08.2011 року про відкриття виконавчого провадження, № ВП 28192298 від 08.11.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про скасування рішення посадової особи Київської обласної державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про проведення реєстрації відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №11820282 та скасувати витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №33689144.

Відповідно до ухвал від 2 грудня 2011 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 7 грудня 2011 року.

7 грудня 2011 року судове засідання було відкладено на 16 грудня 2011 року на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з першим незявленням належно повідомлених сторін в судове засідання.

В судове засідання 16 грудня 2011 року зявились представники першого та другого відповідача, позивач не зявився в судове засідання, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник другого відповідача по справі, Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, подав в судовому засіданні 16 грудня 2011 року клопотання про заміну неналежного відповідача. В клопотанні другий відповідач вказав на те, що всупереч вимог статті 48 Кодексу адміністративного судочинства щодо адміністративної процесуальної правоздатності, регіональні філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, зокрема, Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр», створені без надання їм статусу юридичної особи. Філія є відокремленим підрозділом державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, ним створюється та йому підпорядковується. Відсутність у відповідача статусу юридичної особи передбачена п.п. 1.2 та 1.6 Положення про Київську обласну філію державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, затвердженого наказом державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року №253. У звязку з зазначеним, Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України не може виступати у якості другого відповідача у справі №2а-5819/11/1070 у даній справі. Тому другий відповідач по справі просив на підставі статей 49, 51, 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснити заміну неналежного другого відповідача на належного Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Враховуючи вимоги статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 21 грудня 2011 року для виклику в судове засідання позивача для зясування його думки з приводу клопотання другого відповідача та можливості заміни неналежного другого відповідача належним.

В судове засідання 21 грудня 2011 року зявились представники першого та другого відповідачів, позивач був неодноразово повідомлений належним чином, що підтверджено звітами про відправлення телефонограм позивачу, долученими до матеріалів справи. Однак, позивач в судове засідання не зявився, із жодними поясненнями, усними чи письмовими, свого незявлення до суду не звертався.

Таким чином, у суду не було можливості зясувати думку позивача щодо клопотання другого відповідача про заміну неналежного відповідача. Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, заміна неналежного відповідача можлива лише за наявності згоди на це позивача. У звязку з відсутністю у суду будь-якої форми виявлення позивачем згоди на заміну неналежного другого відповідача належним, суд ухвалив на місці залучити третім відповідачем по справі Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 25287988, адреса: вул. Мельникова, 81-А, м. Київ, 04050, тел. (044) 206-71-38, 206-71-28 (факс)).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною, оскільки прийнята на підставі вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області про сплату боргу. На думку позивача, частина третя статті 106 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, згідно якої вимога Пенсійного фонду про сплату недоїмки є виконавчим документом втратила чинність, а тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження. Окрім того, позивач зазначив, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є незаконною, оскільки вона складена не на бланку суворої звітності, як це передбачено положеннями п. 1.7 Інструкції «Про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, а отже подальші дії державного виконавця щодо подання заяви про реєстрацію обтяження рухомого та нерухомого майна та дії Київської обласної філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України щодо здійснення реєстрації обтяження майна ОСОБА_3 є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам Закону. Порушення другого відповідача позивач вбачає в тому, що він вніс відомості про арешт майна позивача до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не перевіривши належним чином належність документів, поданих першим позивачем разом з заявою про звернення обтяжень.

У письмових запереченнях, наданих до суду, відповідачі позовні вимоги не визнають та просять суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що дії та рішення відповідають вимогам чинного законодавства. Перший відповідач по справі пояснив, що вимога про сплату боргу, на підставі якої було відкрито виконавче провадження, виконавчим документом, який відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Що ж до правомірності винесення постанови про арешт перший відповідач пояснив, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 листопада 2011 року була винесена першим відповідачем в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень (ВП 28192298), оскільки дорученням Головного управління юстиції у Київській області №533-15-01 від 17 березня 2010 року державних виконавців зобовязано вчиняти всі виконавчі дії лише в Єдиному реєстрі.

Таким чином, станом на 8 листопада 2011 року, тобто на момент винесення оскаржуваної постанови про арешт, державними виконавцями всі без вийнятку постанови виносяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, а не на бланках суворої звітності.

Представник другого та третього відповідача по справі також заперечив проти позову. Зазначив, що Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України своїми діями не порушував права позивача, оскільки відповідно до статті 43 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18 листопада 2003 року №1255-IV, реєстраторам Державного реєстру забороняється вимагати від обтяжувача подання додаткових документів чи інформації, а також перевіряти достовірність і обґрунтованість відомостей, що містяться в заяві. Обтяжувач несе відповідальність згідно із законом за достовірність відомостей, що містяться в заяві. Враховуючи, що вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі рухомого майна є похідним від виникнення чи припинення обтяження, саме обтяжувач несе відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в заяві. Тому Київська обласна філія Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України при отриманні належним чином оформленої заяви про обтяження та при внесенні у звязку з цим відомостей про обтяження майна до реєстру обтяжень рухомого майна не повинна аналізувати правомірність виникнення обтяження майна позивача та перевіряти наявність/достовірність підстави, зазначеної в заяві, як підстава обтяження майна.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників відповідачів по справі, суд встановив наступне.

Постановою від 18.08.2011 року ВП № 28192298, прийнятої головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Роздобудько Ю.О., відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області від 01.07.2011 року № Ф-1443 про сплату боргу в розмірі 656,34 грн. з ОСОБА_3 на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області.

Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу позивача 25.08.2011 року, про що свідчить наявний в матеріалах справи копії витягу з реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції, а також копії повідомлення про вручення рекомендованого листа позивачу.

У звязку з невиконанням вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області у строк, встановлений для її добровільного виконання, головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Роздобудько Ю.О. 08 листопада 2011 року винесено постанову ВП № 28192298 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить позивачу, який є боржником у виконавчому провадженні, у межах суми звернення стягнення 656 гривень 34 копійки.

Зазначена постанова була направлена на виконання до Бориспільського БТІ, Бориспільського МРЕВ ДАІ та боржнику до відома 10 листопада 2011 року за вхідними номерами 91716, 91717, 91718 відповідно, що слідує з супровідного листа першого відповідача від 10 листопада 2011 року №91716, 91717, 91718 відповідно. На підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 8 листопада 2011 року внесено заборону на відчуження всього рухомого майна ОСОБА_3 до Держаного реєстру обтяжень рухомого майна (витяг №33689144 від 8 листопада 2011) та до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна (витяг 33689110 від 08.11.2011).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 6 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Однією з позовних вимог ОСОБА_3, є - скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції №ВП 28192298 від 18 серпня 2011 року про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до повідомлення про вручення, оригінал якого був наданий першим відповідачем по справі, а копія міститься в матеріалах справи, позивач отримав 31 серпня 2011 року.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження позивач послався на те, що вимога територіального управління Пенсійного фонду не є виконавчим документом, оскільки частина третя статті 106 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування”, яка визначала вимогу про сплату недоїмки виконавчим документом, втратила чинність. У звязку з цим, суд звертає увагу на наступне.

Частиною третьою статті 106 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” в редакції, що діяла до 01.01.2011 року, було визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У звязку із набранням чинності з 01 січня 2011 року Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування”, частина третя статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” була виключена.

Відповідно до пункту 3 розділу VІІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування” з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Таким чином, дії норм Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування” поширються на позивача, і позивач, відповідно, є платником єдиного внеску.

Статтею 25 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування” визначено, що рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обовязковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування” територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, враховуючи, що приписами статті 25 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування” визначено, що вимога територіального органу Пенсійного фонду є виконавчим документом, державний виконавець виконав свій обовязок і прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, який відповідає вимогам Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV “Про виконавче провадження”, тому підстави для скасування постанови від 18.08.2011 року ВП № 28192298 про відкриття виконавчого провадження відсутні.

Разом з тим, враховуючи вимоги статті 181 та частини 6 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України, останній день строку на оскарження позивачем постанови про відкриття провадження настав 12 серпня 2011 року.

Відповідно до відмітки канцелярії Київського окружного адміністративного суду, позовна заява була подана позивачем лише 2 грудня 2011 року, тобто з порушення десятиденного строку на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В матеріалах справи відсутні будь-які обставини, які б давали суду вважати пропуск зазначеного десятиденного строку поважним.

Зважаючи на вищезазначене, суд ухвалив позовну заяву в частині позовної вимоги скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження залишити без розгляду.

Стосовно інших позовних вимог суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вищезазначеного Закону та інших законів України, а також рішеннями, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року, підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Підстави для відкриття виконавчого провадження наведені у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року, - державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року, державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до пятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець, одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Таким чином у разі надходження до державної виконавчої служби виконавчого документа державний виконавець зобовязаний перевірити його на відповідність вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-XIV та, у разі відповідності виконавчого документа приписам даної норми, відкрити виконавче провадження.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 8 листопада 2011 року винесена головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, Роздобудько Ю.О. в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.

Підпунктом 1.7.2 пункту 1.7 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, зокрема передбачено, що з використанням бланків складається постанова про арешт майн боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Так, з оскаржуваної постанови головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Роздобудько Ю.О. від 08.11.2011 року ВП № 28192298 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження вбачається, що вона складена без застосування бланку суворої звітності.

Разом з цим, вказана постанова містить всі необхідні реквізити, передбачені додатком 26 до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, підписана державним виконавцем, затверджена виконуючим обовязки начальника Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, підпис якого скріплено гербовою печаткою відділу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що основні правила з документами в органах державної виконавчої служби , діловодство з виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішень) у всіх органах державної виконавчої служби, оформлення документів, технічного забезпечення їх підготовки, контролю за виконанням документів, а також здійснення діловодних процесів організації документообігу, формування справ і зберігання документів (далі - діловодство) визначає Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 року № 2274/5 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3.1 Порядку діловодство з виконання рішень в органах державної виконавчої служби це сукупність процесів, що забезпечують документування управлінської інформації і організацію роботи із службовими документами, що віднесенні до компетенції органів державної виконавчої служби, з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі в архів.

Пунктом 3.2 Порядку передбачено, що документи, віднесенні до компетенції органів державної виконавчої служби, складаються з документів виконавчого провадження та інших службових документів.

Так, згідно з пунктом 5.2 Порядку, документи виконавчого провадження оформлюються відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження”, інших законодавчих і нормативно-правових актів, а також цього Порядку.

Відповідно до пункту 5.4 Порядку, документ має юридичну силу за наявності обовязкових реквізитів: найменування (або бланк із зазначенням назви) органу державної виконавчої служби (автора), її місцезнаходження, посади особи, яка підписала документ, дати, підпису та за необхідності - відбиток печатки, реєстраційний номер.

Таким чином, судом встановлено, що кожному документу, що фіксує виконавчі дії державного виконавця (в даному випадку постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) присвоюється єдиний номер виконавчого провадження, а отже оскаржувана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.11.2011 року ВП № 28192298 містить всі необхідні реквізити.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа Головного управління юстиції України у Київській області від 01.04.2011 року № 387-15-10 “Щодо бланків документів виконавчого провадження”, то в ньому зазначено, що “У звязку з набранням чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)”, яким змінено нумерацію статей, підстави для прийняття процесуальних рішень, а також змінено процедуру примусового виконання рішень, державними виконавцями не можуть використовуватись бланки суворої звітності, зразки яких затверджено наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2000 року № 62/5 “Про затвердження зразків і технічних описів бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження та внесення доповнень Інструкції про проведення виконавчих дій”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.2000 року за № 964/5185”.

Також, цим листом зобовязано начальників відділів державної виконавчої служби у строк до 06 квітня 2011 року провести підрахунок бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження, які станом на 01.04.2011 року залишились не використаними, та зі складанням актів приймання-передавання передати їх до головних управлінь юстиції для зберігання до вирішення питання щодо подальшого розпорядженням ними.

Отже, з даного листа вбачається, що Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції немає у своєму користуванні бланки суворої звітності, зокрема, у вигляді постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Таким чином, формальне недотримання відповідачем вимог п. 1.7 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, щодо складання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на бланку суворої звітності суд вважає недостатнім для визнання вказаної постанови незаконною, за умови дотримання всіх інших вимог, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.11.2011 року ВП № 28192298 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про скасування рішення Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про реєстрацію обтяжень рухомого майна №11820282 та про скасування витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 33689144 від 08.11.2011 року, виданого Київською обласною філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, з огляду на таке.

Порядок внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про виникнення, зміну та припинення обтяжень регулюється Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18.11.2003 року № 1255-ІV (далі - Закон України від 18.11.2003 року № 1255-ІV).

Відповідно до ст. 43 Закону України від 18.11.2003 року № 1255-ІV реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються:

1) відомості про обтяжувача та боржника:

для юридичних осіб - резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

для юридичних осіб - нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

для фізичних осіб - іноземців або осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст. Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк виконання вимоги обтяжувача. Для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення грошових коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача;

3) опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації;

4) відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження.

Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер. Відповідно до ч. 6 ст. 43 Закону України від 18.11.2003 року № 1255-ІV заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо, обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою. Якщо, заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача. Згідно з вимогами статті 44 Закону України від 18.11.2003 року № 1255-ІV запис про обтяження рухомого майна вноситься держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача.

Судом встановлено, що державним виконавцем було подано до Київської обласної філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України заяву про реєстрацію обтяження рухомого майна від 08.11.2011 року за вих. № 26 в електронному вигляді.

З даної заяви про реєстрацію обтяження рухомого майна вбачається, що вона оформлена належним чином та містить всю необхідну інформацію для здійснення реєстрації відповідного обтяження.

На підставі вищезазначеної заяви Київською обласною філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Реєстру обтяжень рухомого майна було внесено відповідний запис за реєстраційним номером 11820382.

Частиною 7 статті 43 Закону України від 18.11.2003 року № 1255-ІV передбачено, що Держателю та реєстраторам Державного реєстру забороняється вимагати від обтяжувача подання додаткових документів чи інформації, а також перевіряти достовірність і обґрунтованість відомостей, що містяться в заяві. Обтяжувач несе відповідальність згідно із законом за достовірність відомостей, що містяться в заяві.

Отже, реєстраційні дії у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є похідними від виникнення та припинення обтяження.

Відповідно до пункту 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05 липня 2004 року № 830, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Так, після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом пяти днів зобовязаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що лише після припинення обтяження, а саме зняття державним виконавцем арешту, накладеного на майно позивача-боржника, Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції обтяжувач у виконавчому провадженні ВП № 28192298 зобовязаний самостійно або протягом пяти днів з дня отримання письмової вимоги позивача-боржника у цьому виконавчому провадженні направити Київській обласній філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Таким чином, суд приходить до висновків, що Київська обласна філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України діяла на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, тому підстав для скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 11820382 у суду немає.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про залишення позовниї заяви без розгляду в частині скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 18.08.2011 ВП № 28192298 та про відмову у задоволенні в решті позовних вимог, як безпідставних.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги в частині скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 18.08.2011 ВП № 28192298 залишити без розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови складено та підписано - 23.12.11.