Постанова № 21075029, 15.11.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2011 року 2а-4198/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Величко І.М.,

від відповідача Величко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехнології 2000»

доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

проскасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Біотехнології 2000» з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2011 № 0000852301/725.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит за січень та березень місяці 2011 року, за результатом господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Палтеск» та ТОВ «Торговий Дім «України Молдова». Проте, на думку позивача, податковий орган безпідставно дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачем та контрагентами угод, а тому неправомірно донарахував позивачеві податкове зобовязання з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень пояснив, що договори купівлі-продажу є нікчемними, оскільки угоди, укладені між позивачем та контрагентами вчинені без мети реального настання правових, які обумовлені ними, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біотехнології 2000» є юридичною особою, що зареєстрована 19.05.2010 державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації Київської області.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля паливом, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля пальним, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, надання інших комерційних послуг.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехнології 2000» з питань достовірності визначення сум податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 та з 01.03.2011 по 31.03.2011, за результатами якої складено Акт від 18.08.2011 № 1262/2301/36890444 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Біотехнології 2000» та ТОВ «Палтеск» укладено договір поставки нафтопродуктів від 12.01.2011 № 110108, предметом якого була купівля-продаж нафтопродуктів.

Суми сплаченого податку на додану вартість (157305,43 грн.) на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Палтеск» за даних договором поставки нафтопродуктів, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2011 року.

Як вбачається з Акта перевірки, у ході її проведення перевіряючими отримано матеріали перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Палтеск», а саме Акт Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 06.06.2011 № 398/23-3/33347030 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Палтеск» (код за ЄДРПОУ 33347030) з питань правильності обчислення податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 31.01.2011».

Згідно вказаного Акта перевірки, ТОВ «Палтеск» не знаходиться за місцезнаходженням, посадові особи відсутні, встановити місцезнаходження підприємства немає можливості. У підприємства відсутні складські приміщення, транспортні засоби та устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також під час перевірки від ГВПМ Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва отримано службову записку від 06.06.2011 № 4309/2605/34, згідно з якою спеціалістом сектору техніко криміналістичного забезпечення роботи Оболонського РУ НДЕКЦ при ГУ МВС України у м. Києві складено Висновок, в якому зазначено, що за результатами дослідження підписів у документах податкової звітності директора ТОВ «Палтеск» ОСОБА_3 виконані різними способами.

За наведених обставин, посадові особи Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва дійшли висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Палтеск» з контрагентами спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди для третіх осіб та є фіктивними правочинами.

Таким чином, посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області встановили, що згідно правочину, укладеного між ТОВ «Біотехнології 2000» та ТОВ «Палтеск» товар не був поставлений, а сам договір поставки нафтопродуктів від 12.01.2011 № 110108 є нікчемним, в результаті чого позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року суму сплаченого податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Палтеск» у розмірі 157305,43 грн.

Також під час перевірки, посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області виявлено, що у березні 2011 року між ТОВ «Біотехнології 2000» та ТОВ «Торговий дім «України-Молдова» укладено договір поставки нафтопродуктів від 12.03.2011 № 01-ПК, предметом якого було купівля-продаж суміші газового конденсату та нафти.

Суми сплаченого податку на додану вартість (777663,00 грн.) на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Торговий дім «України-Молдова» за даним договором поставки нафтопродуктів, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за березень 2011 року.

Перевіркою даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «Торговий дім «України-Молдова» має стан «10» (запит на встановлення місцезнаходження), згідно додатку К 1/1 до податкової декларації з податку на прибуток за перший квартал 2011 року основних засобів підприємство не має, згідно розрахунку комунального податку за 4 квартал 2010 року середньомісячна чисельність працюючих склала 0 осіб.

При цьому, під час перевірки від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва надійшов Акт від 28.07.2011 № 1550/23-11/24926943 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Торговий дім «Україна-Молдова» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Біотехнології 2000» відомостей, згідно з яким перевірку контрагента позивач не можливо здійснити у звязку з відсутністю підприємства за податковою адресою.

Як вбачається з Акта перевірки, у ході її проведення було встановлено, що транспортування придбаного товару за договором поставки нафтопродуктів від 12.03.2011 № 01-ПК здійснено залізничним транспортом. Згідно наданих до перевірки залізничних накладних від 26.03.2011 № 46789970 та від 29.03.2011 № 46847828 та від 30.03.2011 № 46904744 на транспортування газоконденсату відправником вказано ПАТ «Чорноморнафтогаз» та одержувач ДП «Маунтфілд Комодітіс Лімітед Юкрейн».

У звязку з цим, відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ «Біотехнології 2000» не підтверджено факт транспортування товару від ТОВ «Торговий дім «Україна-Молдова» згідно договору від 12.03.2011 № 01-ПК.

Таким чином, посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області дійшли висновку про те, що договір від 12.03.2011 № 01-ПК укладений між позивачем та «Торговий дім «Україна-Молдова» не ствроює юридичних наслідків та має ознаки нікчемного.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

-частини першої статті 203, частин першої та другої статті 215 та статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, здійснених ТОВ «Біотехнології 2000» при придбанні та продажу товарів;

-пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 157305,43 грн. за січень 2011 року та завищення податкового кредиту на суму 777646,00 грн., що вплинуло на завищення відємного значення з податку на додану вартість за березень 2011 року.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 № 0000852301/725, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 934953,00 грн., з них: 934592,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафним (фінансовими) санкціями.

Отже, в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про нікчемність договорів, укладених між ТОВ «Біотехнології 2000» та ТОВ «Палтеск» і ТОВ «Торговий Дім «Україна Молдова».

Непогоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 ЦК України).

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Як вже зазначалось, висновки податкового органу про нікчемність договору, укладеного між позивачем і ТОВ «Палтеск», ґрунтуються на тому, що контрагент позивача ТОВ «Палтеск» не знаходиться за місцезнаходженням, а також на тому, що документи податкової звітності ТОВ «Палтеск» підписані від імені директора іншою особою.

Однак, такий висновок податкового органу є необґрунтованим, адже закон взагалі не повязує нікчемність правочину з вказаними обставинами.

Як установлено під час судового розгляду, зобовязання за договором поставки нафтопродуктів від 01.01.2011 № 110108 були виконані сторонами: нафтопродукт и поставлені і прийняті позивачем, за поставлений товар сплачені кошти, жодних претензій до виконання договору у сторін під час перевірки не встановлено.

Це свідчить про наявність у сторін правочину ТОВ «Біотехнології» та ТОВ «Палтеск» волі на укладення вказаного договору.

Факт поставки нафтопродуктів і оплати їх вартості підтверджується документально, а саме наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями податкової накладної від 13.01.2011 № 23, видаткової накладної від 13.01.2011 № РН-34, рахунку-фактури від 12.01.2011 № С-00П-17, акта прийому передачі нафтопродуктів від 13.01.2011 № ОУ-031, а також виписками з рахунків у банку ПАТ «Альфа-Банк» (а.с.59-82). Крім того, в матеріалах справи наявна також належним чином засвідчена копія квитанції про приймання вантажу від 13.01.2011 № 32051162 (а.с.60), згідно з якою ТОВ «Палтеск» за допомогою залізничного транспорту відправлено на адресу ТОВ «Біотехнології 2000» паливо дизельне вагою 107 тон 900 кг, а тому твердження податкового органу про порушення сторонами під час укладення договору поставки нафтопродуктів від 01.01.2011 № 110108 частин третьої і пятої статті 203 Цивільного кодексу України не відповідає дійсності і є помилковим.

Відносно висновку податкового органу про нікчемність договору на поставку нафтопродуктів від 12.03.2011 № 01-ПК, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що висновок суду стосовно недійсності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З огляду на те, що позивач стверджував про нікчемність господарської операції між відповідачем та ТОВ «Торговий Дім «Україна-Молдова», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В матеріалах даної справи наявна копія договору купівлі-продажу від 12.03.2011 № 01-пк (а.с.-83). Відповідно до пункту 1.1 даного договору постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки нафтопродукти, зокрема: суміші газового конденсату та нафти, покупець зобовязується прийняти та оплатити товару на умовах викладених у Договорі.

Факт виконання вказаного договору підтверджується даними наявних у матеріалах справи належним чином засвідчених копіях видаткових накладних від 23.03.2011 № РН-0000003, від 25.03.2011 № РН-0000004, та від 28.03.2011 № РН-0000005, податкових накладних від 12.03.2011 № 3, від 14.03.2011 № 4 та від 14.03.2011 № 5, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 12.03.2011 № 3, від 14.03.2011 № 4, від 14.03.2011 № 4 та від 14.03.2011 № 5, акта здачі-приймання робіт (виконання послуг) від 29.03.2011 № ОУ-0000001 (а.с.86-96).

Крім того, в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії накладних на маршрут або групу товарів від 21.03.2011 № 46789970, від 23.03.2011 № 46847828 та від 25.03.2011 № 46904744 (а.с.97-114).

Як вбачається з вказаних накладних, відправником газового конденсату є ПАТ «Чорноморнафтогаз», а одержувачем ТОВ «Маунтфілд Комодітіс Лімітед Юкрейн».

Оскільки у ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено факт транспортування товару від ТОВ «Торговий Дім «Україна-Молдова», суд дослідив дані обставини та встановив наступне.

Як вбачається зі змісту наданої представником позивача копії договору купівлі-продажу газового конденсату та нафти від 02.03.2011 № А150/5969-ГК, укладеного між ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ТОВ «Торговий Дім «Україна-Молдова», згідно умов даного договору контрагент позивача - ТОВ «Торговий Дім «Україна-Молдова» придбав на аукціоні газовий конденсат у кількості 1500 тонн загальною вартістю 9625500,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія Договору про надання послуг з переробки сировини від 03.03.2011 № 08-11ДС, укладеного між ТОВ «Біотехнології 2000» та ТОВ «Маунтфілд Комодітіс Лімітед Юкрейн» (а.с.115-117).

Згідно пункту 1.1. вказаного договору виконавець (ТОВ «Маунтфілд Комодітіс Лімітед Юкрейн») приймає на себе зобовязання на давальницьких умовах прийняти від замовника (ТОВ «Біотехнології 2000») та переробити газовий конденсат та/або нафту, надалі - сировина, а замовник приймає на себе зобовязання оплатити виконавцю послуги по переробці сировини та розпорядитися обсягом готової продукції шляхом її вивезення.

Під час судового розгляду справи, представником позивача було надано суду належним чином засвідчену копію договору на переробку давальницької сировини від 01.11.2011 № 35, укладеного між ТОВ «Біотехнології 2000» та ТОВ «Пасіпол», відповідно до якого переробник (ТОВ «Пасіпол») зобовязався виконати переробку газового конденсату та нафти сирої (конденсатних покладів) в готову продукцію, а замовник (ТОВ «Біотехнології 2000») зобовязався прийняти готову продукцію та оплатити переробнику за виконані послуги по переробці сировини. Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору результатом виконаних робіт є конденсат газовий стабільний, компонент палива дизельний та залишок кубовий.

Також суду було надано копії товарно-транспортних накладних за період з 30.03.2011 по 20.04.2011, згідно яких ТОВ «Біотехнології 2000» поставило ТОВ «Папісол» суміш газового конденсату та нафти.

Крім того, представником позивача у судовому засіданні було надано копії видаткових накладних (у переробку) і актів визначення світлих нафтопродуктів при переробці сировини, поставленої ТОВ «Біотехнології 2000» складених ТОВ «Папісол» за період з 30.03.2011 по 02.04.2011, які підтверджують факт переробки сировини в конденсат газовий стабільний, компонент палива дизельний та залишок кубовий.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що відправником та одержувачем газового конденсату не є ТОВ «Торговий Дім «Україна Молдова» та ТОВ «Біотехнології», а отже транспортування товару згідно укладеного договору від 12.03.2011 № 01-ПК відсутнє, спростовуються вказаними обставинами, а відтак, є безпідставними.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до накладних на маршрут або групу товарів від 21.03.2011 № 46789970, від 23.03.2011 № 46847828 та від 25.03.2011 № 46904744 (а.с.97-114), які засвідчені печатками посадових осіб Укрзалізниці, власником газового конденсату є ТОВ «Торговий Дім «Україна Молдова».

Таким чином, вищевказані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки нафтопродуктів та переробки сировини.

При цьому, відповідачем не заперечував факт того, що основним видом діяльності ТОВ «Біотехнології 2000» є роздрібна та оптова торгівля паливом.

Тобто, зазначене підтверджує фактичне здійснення відповідачем господарської операції щодо купівлі-продажу товару з урахуванням його виду економічної діяльності.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів того, що контрагенти позивача не є юридичними особами на час виконання господарських операцій.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представниками позивача, що на час укладання та виконання договорів поставки нафтопродуктів позивач та контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Біотехнології 2000», ТОВ «Палтеск» і ТОВ «Торговий Дім «Україна Молдова» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору поставки.

Позивачем також не надано суду доказів визнання договорів, укладених між відповідачем та контрагентами недійсними у судовому порядку.

Крім того, як вбачається з Акта перевірки, на час її проведення, а також станом на день розгляду даної справи, ані відносно посадових осіб ТОВ «Біотехнології 2000», ані відносно посадових осіб ТОВ «Палтеск» і ТОВ «Торговий Дім «Україна Молдова» не було порушено кримінальних справ та не прийнято вироків суду з питань ухилення позивачем та вказаними підприємствами від сплати податків.

Враховуючи викладене, твердження податкового органу про порушення сторонами правочину частини пятої статті 203, частин першої та другої статі 215, а також статті 216 Цивільного кодексу України під час укладення договорів від 12.01.2011 № 110108 і від 12.03.2011 № 01-ПК не відповідає дійсності і є помилковим.

Як вже зазначалось судом, податкове зобовязання з податку на додану вартість визначено позивачу у звязку з віднесенням до складу податкового кредиту за січень 2011 року та березень 2011 року суму сплаченого податку на додану вартість в оплату поставлених нафтопродуктів ТОВ «Палтеск» і ТОВ «Торговий Дім «Україна Молдова».

Відповідно пункту 198.1 статі 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено під час судового розгляду та відображено в Акті перевірки і не заперечувалось сторонами, на підтвердження права на податковий кредит позивач отримав від ТОВ «Палтеск» і ТОВ «Торговий Дім «Україна Молдова» податкові накладні на суму 934951,43 грн. Факт виконання робіт і оплати їх вартості, у тому числі сплати сум ПДВ у складі ціни за виконані роботи, підтверджується документально.

Крім того, про наявність будь-яких сумнівів щодо достовірності даних бухгалтерських документів, а також невідповідності цих документів вимогам чинного податкового законодавства ані в Акті перевірки, ані у ході судового розгляду справи податковий орган не зазначав.

Враховуючи дані Акта перевірки, зміст первинних документів, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про те що всі умови формування податкового кредиту виконані позивачем у відповідності до вимог статті 198 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Проте, податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу поставки нафтопродуктів є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів ТОВ «Палтеск» та ТОВ «Торговий Дім «Україна Молдова», оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на висновках Актів перевірок інших податкових органів і жодним чином не підтверджена належними та допустимими доказами і не має фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, податкове повідомлення рішення від 05.09.2011 № 0000852301/725 є протиправним та підлягає скасуванню як безпідставне і незаконне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 05.09.2011 № 0000852301/725.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехнології 2000» судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністартивного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Панова Г. В.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21 листопада 2011 року.