Постанова № 21074908, 27.12.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2011 р. Справа № 2а-2089/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Рудій В.О.

за участю: представників позивача - Кудли О.Й., Маюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіБіСі-Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетулія"

про стягнення коштів, одержаних за нікчемною угодою.,-

ВСТАНОВИВ:

26.06.2011 року Долинська обєднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області звернулась до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіБіСі-Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетулія" про стягнення коштів в сумі 8124490 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що вказані кошти отримані відповідачем за правочином, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, порушує публічний порядок та є нікчемним.

09.09.2011 року позивачем подано суду заяву про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої просить стягнути в дохід держави кошти в розмірі 674304,00 грн. отриманих за нікчемною угодою, укладеною між ТОВ "ДіБіСі-Груп" на ТОВ "Бетулія", застосувавши наслідки передбачені ст. 208 Господарського кодексу України (а.с. 109).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві.

Представники відповідачів в судове засідання не зявилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник позивача не підтримано раніше заявлене клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача управління СБУ в Івано-Франківській області, в звязку з чим вказане клопотання не розглядалось.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

21.03.2011 року Долинською обєднаною державною податковою інспекцією за результатами проведеної документальної перевірки складено акт №506/231/36382167, яким зафіксовано порушення ТОВ "ДіБіСі-Груп" вимог податкового законодавства при здійснені операцій з купівлі-продажу доліт для буріння, придбаних у ТОВ "Бетулія" за період з 14.07.2009 року по 30.06.2010 року. У відповідності до висновків акту перевірки перевіряючі дійшли висновку про порушення ТОВ "ДіБіСі-Груп" також ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст.. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийняття до виконання документів на операції, що порушують публічний порядок і суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як встановлено в судовому засіданні, між ТОВ "ДіБіСі-Груп" та ТОВ "Бетулія" 02 листопада 2009 року укладено договір №DBC-02/11/09, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей, згідно специфікацій укладених між сторонами. Протягом 2009-2010 років ТОВ "Бетулія" здійснювалась поставка доліт бурових, що встановлено та відображено в акті перевірки на загальну суму 6770408,30 грн. без ПДВ. Вказані операції відображені ТОВ "ДіБіСі-Груп" у бухгалтерському та податковому обліку, що також знайшло відображення в акті перевірки.

Зокрема, судом встановлено, що поставка доліт бурових на виконання умов договору від 02.11.2009 року проводилась на загальну суму 8124500 грн. (в т.ч. ПДВ 1345100 грн.), а саме протягом листопада 2009 року по червень 2010 року.

На підставі висновку щодо нікчемності правочину податковим органом заявлено вимоги щодо стягнення в дохід держави коштів в розмірі 674304,00 грн. згідно заяви про уточнення позовних вимог від 09.09.2011 року.

Як встановлено судом з матеріалів справи висновок щодо нікчемності договорів зроблено на підставі фактів викладених в довідці позапланової перевірки ТОВ «Бетулія» з питань взаємовідносин з ТОВ "ДіБіСі-Груп" від 07.10.2010 року №1374/23/34278728, згідно якої встановлено, що ТОВ "Бетулія" не є виробником продукції, яка отримана ним від ТОВ "Рошес". При цьому, податковий орган посилається на інформацію, викладену в акті Шевченківської ДПІ у м. Києві від 03.11.2010 року №1617/23-11/34278728, у відповідності до якої встановлено неможливість проведення перевірки ТОВ "Рошес", в звязку з відсутністю останнього за юридичною та фактичною адресою.

Крім цього, податковий орган посилається на наявність кримінальної справи №573 порушеної слідчим відділом Управління Служби Безпеки України в Івано-Франківській області за фактом переміщення через митний кордон доліт бурових Вовківим Я.Б., директором ТОВ "ДіБіСі-Груп" з приховуванням від митного контролю, як на обставину, що підтверджує факт нікчемності укладеного правочину між ТОВ "ДіБіСі-Груп" та ТОВ "Бетулі".

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, позивачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, вирішуючи спір про встановлення факту недійсності угод з підстав укладення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільству, в усіх випадках потребують встановлення та доведення обставин, що підтверджують наявність умислу в діях хоча б однієї зі сторін.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод між ТОВ "ДіБіСі-Груп" та ТОВ "Бетулія", що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності, оскільки мета є субєктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Судом встановлено, що матеріалах справи відсутні обставини, на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, відповідачі діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. При цьому, слід зазначити, що позивачем не надано суду доказів кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ "ДіБіСі-Груп" та ТОВ "Бетулія" та відповідальності субєктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Доказів на підтвердження факту порушення відповідачами встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як чинні податкові вимоги, надіслані відповідачам в звязку з несплатою ним сум податкових зобовязань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобовязань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у відповідачів, представником Долинської оДПІ, також суду не надано. Не доведено також позивачем й наявності кримінальної відповідальності посадових осіб відповідачів за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Позивачем не було надано суду будь-яких судових рішень про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ТОВ "ДіБіСі-Груп" та ТОВ "Бетулія" та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, яка б набрала законної сили та якою б було доведено наявність у сторін (сторони) протиправного умислу при укладенні спірного договору.

Надані позивачем докази в підтвердження того, що за результатами перевірки ТОВ "ДіБіСі-Груп" позивачем було встановлено факт порушення ним податкового законодавства, а саме Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" судом не приймається до уваги та вказана обставина не є беззаперечною підставою визнання недійсними всіх угод укладених платником податків, виходячи з наступного.

Порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обовязкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Окрім того судом встановлено, що товар, який став предметом купівлі-продажу оспорюваної угоди, не виключено із цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно його виготовлення та купівлі-продажу.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін оспорюваної угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для застосування визначених в статті 215 та 216 ЦК України правових наслідків, повязаних із стягненням вартості виконаного.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Таким чином, Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст. ст. 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в дохід держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Позивачем також не доведено належними та допустимими доказами те, що поставка бурових доліт на виконання спірного договору не відбулася, договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат відповідачів та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Вказані обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Крім цього, слід зазначити, що у відповідності до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Також судом встановлено, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду із позовними вимогами про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою, оскільки датою звернення податкового органу є 26 червня 2011 року. При цьому, поставка товару у відповідності до договору №DBC-02/11/09 від 02.11.2009 року укладеного між ТОВ "ДіБіСі-Груп" та ТОВ "Бетулія" здійснювалась протягом листопада 2009 року по червень 2010 року. Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення коштів отриманих за нікчемною угодою.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку, що відсутні підстави для висновку про укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки не вбачається, в чому ж полягала така мета, а також не доведено, що метою її укладання було настання протиправних наслідків. Окрім того, позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення коштів отриманих за нікчемною угодою, що є наслідком для відмови у задоволенні позовних вимог у відповідності до ст. 100 КАС України.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 <Текст >Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

< Резолютивна частина рішення - НЕ ВИДАЛЯТИ >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 30.12.2011 року.