Постанова № 21074857, 21.11.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2011 р. Справа № 2a-3487/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остапюк С.В.

за участю секретаря Хоми О.В.,

представника позивача Марухній І.О.

представника відповідача Крук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових музичних інструментів»до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення за №0099982303 від 21.10.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових музичних інструментів» (далі позивач) звернулося в суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення за №0099982303 від 21.10.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 10669 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2667 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення статті 200 Податкового кодексу України винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 10669 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2667 гривень на підставі помилкового висновку, що сплачена в червні 2011 року сума податку на додану вартість в розмірі 10669 гривень за надані позивачу відкритим акціонерним товариством «Індуктор» послуги оренди виробничих приміщень та відпуску електроенергії сплачено не постачальнику таких послуг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав вказаних в позовній заві.

Представником відповідач суду надано заперечення проти заявлених позовних вимог, мотивоване тим, що здійснена позивачем у червні 2011 року сплата податку на додану вартість не може вважатися сплатою податку отримувачем послуг постачальнику таких послуг, оскільки послуги з оренди виробничих приміщень та відпуску електроенергії надавалися позивачу відкритим акціонерним товариством «Індуктор», а кошти, які позивачем зазначені як податок на додану вартість за ці послуги сплачено філії завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор», внаслідок чого, у відповідності до статті 200 Податкового кодексу України сума 10699 гривень відємного значення податку на додану вартість за липень 2011 року не дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких послуг.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечила з мотивів, викладених в письмовому запереченні.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, виходячи із наступних мотивів.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 12.11.2007 року, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 13.11.2007 року, є платником податку на додану вартість з 01.08.2008 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію за №100150409, здійснює господарську діяльність, основним видом якої є виробництво музичних інструментів.

12.03.2008 року позивач уклав договір оренди (найму) за №1/03-08 з відкритим акціонерним товариством «Індуктор», у відповідності до якого позивач прийняв у платне, строкове володіння та користування (в оренду) приміщення для здійснення господарської (підприємницької) діяльності налагодження виробництва. Вказаним договором визначені умови здійснення орендної плати та оплати за відшкодування вартості відпущеної електроенергії, визначений спосіб оплати безготівковий перерахунок на поточний рахунок орендодавця (а.с.34-37).

25.08.2010 року позивач та відкрите акціонерне товариство «Індуктор» уклали додаток до договору оренди (найму) за №1/03-08 від 12.03.2008 року, яким внесли зміни у пункт 8 вказаного договору та домовилися про те, що з 25.08.2010 року орендна плата, відшкодування вартості використаної електроенергії, відшкодування плати за дощові стоки вносяться позивачем на розрахунковий рахунок філії заводу «Оснастка» відкритого акціонерного товариства «Індуктор» (а.с.38).

30.06.2011 року відкритим акціонерним товариством «Індуктор» на підставі акту надання послуг за №220 від 30.06.2011 року виписано позивачу податкову накладну за №29 щодо поставлених послуг оренди та послуг по відпуску електроенергії на загальну суму 55621, 75 гривень, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 9270, 29 гривень (а.с.33, 39).

Позивачем за отримані послуги електропостачання та оренди сплачено відкритому акціонерному товариству «Індуктор», шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок філії - заводу «Оснастка» (а.с.23-32).

З суми спаленого позивачем податку на додану вартість в розмірі 9270, 29 гривень в ціні отриманих від відкритого акціонерного товариства «Індуктор» послуг за червень 2011 року сформовано відємне значення вказаного податку та їх включено до складу податкового кредиту з даного податку за цей період, а постачальником послуг відкритим акціонерним товариством «Індуктор» - до складу зобовязань з цього податку (а.с.45, 83).

22.08.2011 року позивачем подано відповідачу декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, де, в тому числі, до складу сум бюджетного відшкодування включено 9270, 29 гривень податку сплаченого позивачем у червні 2011 року в ціні отриманих послуг від відкритого акціонерного товариства «Індуктор» (а.с. 78-87).

14.10.2011 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року, за наслідками якої складено акт перевірки за №8857/23-3/35516783 (а.с.9-24).

Висновками проведеної перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок якого допущено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року на 10699 гривень. Підставою для встановлення вказаного висновку слугував той факт, що оплата за надані послуги перерахована на розрахунковий рахунок філії завод «Оснастка» відкритого акціонерного товариства «Індуктор», яка є відособленим структурним підрозділом відкритого акціонерного товариства «Індуктор» та не являється постачальником послуг платнику податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість філії завод «Оснастка» відкритого акціонерного товариства «Індуктор» скасовано -18.02.1998 року.

За наслідками розгляду вказаного акту відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0099982303 від 21.10.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 10669 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2667 гривень (а.с.25).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно підпункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

При цьому, бюджетним відшкодуванням згідно із підпунктом 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України є відшкодування відємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.7 статті 7 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналіз вищенаведених норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку суду про те, що підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані податкової декларації за звітний період.

Крім того, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті198 цього Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 цього Кодексу).

Придбання позивачем послуг є підтвердженим та сторонами не заперечується.

Визначальним для вирішення даного спору є встановлення фактичної сплати позивачем як отримувачем послуг сум податку у попередніх податкових періодах постачальнику таких послуг відкритому акціонерному товариству «Індуктор».

Суд вважає невірними та помилковими висновки Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при зарахуванні сум сплаченого податку філії завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор» до відємного значення податку на додану вартість за червень 2011 року, формуванні з цих сум податкового кредиту та заявлення їх до бюджетного відшкодування, а твердження відповідача про не здійснення позивачем фактичної сплати сум податку у попередніх податкових періодах постачальнику таких послуг відкритому акціонерному товариству «Індуктор» таким, що не відповідає дійсності, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (частина 1). Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частина 3).

Частиною 4 статті 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Філія завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор» створена відповідно до наказу президента відкритого акціонерного товариства «Індуктор» за №142 від 25.09.1995 року, є структурним підрозділом акціонерного товариства, наділена його майном, не являється юридичною особою та діє на підставі положення про неї, затвердженого президентом акціонерного товариства (а.с.57-62).

Відкритим акціонерним товариством «Індуктор» відкрито рахунок в ПАТ «Укрсиббанк» для обслуговування створеної ним філії - заводу «Оснастка» (а.с.56).

Як зазначалося судом вище, позивачем та відкритим акціонерним товариством «Індуктор» 25.08.2010 року додатком до договору оренди (найму) за №1/03-08 від 12.03.2008 року змінено пункт 8 даного договору та обумовлено внесення з 25.08.2010 року орендної плати, відшкодування вартості використаної електроенергії, відшкодування плати за дощові стоки на розрахунковий рахунок філії заводу «Оснастка» відкритого акціонерного товариства «Індуктор».

Крім того, судом встановлено, що сплачені, в тому числі в червні 2011 року, на такий рахунок кошти отримані ВАТ «Індуктор», ним оприбутковані, а включений в ціну наданих послуг податок на додану вартість внесений до складу податкових зобовязань акціонерного товариства та сплачений до бюджету (а.с.45, 46).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем правомірно визначена в липні 2011 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість та є правомірним заявлення до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість сплачені в ціні отриманих в червні 2011 року від відкритого акціонерного товариства «Індуктор», як постачальника послуг, а здійснення перерахування коштів, в тому числі податку на додану вартість в оплату наданих послуг на розрахунковий рахунок його філії (структурного підрозділу) є фактичною сплатою за ці послуги постачальнику.

За таких обставин, є протиправним зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових музичних інструментів» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 10669 гривень. Також, у звязку із відсутністю порушення позивачем податкового законодавства при заявлені до відшкодування в липні 2011 року податку на додану вартість є протиправним застосування до нього штрафних (фінансових) санкції в розмірі 2667 гривень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення за №0099982303 від 21.10.2011 року є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення за №0099982303 від 21.10.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року товариству з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових музичних інструментів» в розмірі 10669 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 2667 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 28.11.2011 року.