Постанова № 21074589, 13.01.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/9732/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

за участі представників сторін:,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення рішення №0003132301 від 04.10.2011 р.,-

встановив:

Дочірне підприємство "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом, зазначає, що за результатами документальної планової перевірки з питань господарських взаємовідносин з ТОВ "ВТО Укрексп" за період з 01.06.11 року по 30.06.11 року, посадовими особами ДПІ у м. Житомирі був складений акт від 16.09.2011 р. №4146/23-1/32176931/01100. На підставі матеріалів перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення№0003132301 від 04.10.2011 р. про визначення позивачу додаткового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 132839 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 грн. Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, просить визнати протиправними та скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що були зазначені ним в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив:

Державною податковою інспекцією у м. Житомирі проведено перевірку Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" з питань господарських взаємовідносин з ТОВ "ВТО Укрексп" за період з 01.06.11 року по 30.06.11 року, за результатами якої було складено акт від 16.09.2011 р. №4146/23-1/32176931/01100. В акті перевірки зазначено, що податковим органом під час перевірки виявлено наступні порушення:

- ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП "Молочний завод" ТОВ ВФ "Молочна фабрика "Рейнфорд" при придбанні послуг від постачальника ТОВ "ВТО Укрексп". Послуги пол вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

- п.п. 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено зобовязання з податку на додану вартість на суму 132839 грн. за червень 2011 року.

За наслідками розгляду акту перевірки, ДПІ у м. Житомирі прийняте податкове повідомлення - рішення №0003132301 від 04.10.2011 р. про визначення позивачу додаткового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 132839 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 грн.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає оскаржуване рішення протиправним з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 1 вересня 2010 року між ДП "Молочний завод" ТОВ ВФ "Молочна фабрика "Рейнфорд" та ТОВ "ВТО Укрексп" уклали договір транспортної експедиції вантажів автомобільним транспортом №76.

Відповідно до договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом №76 від 01.09.2010 року постачальник ТОВ "ВТО "Укрексп", в особі директора Губенко О.В., покупець ДП «МЗ» ТОВ МФ "Рейнфорд" особі директора Ніколаєва С.С. уклали договір, а саме:

1. Предмет договору.

Експедитор приймає на себе обов'язки за плату і за рахунок коштів клієнта організувати виконання послуг, передбачених у п.2.1 даного договору, пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом.

2.1. Загальні умови.

На підставі даного договору експедитор надає одну або декілька наступних послуг:

- організовує виконання перевезення вантажів клієнта транспортними засобами по

території України на підставі заявок;

- виконує підготовку і розсилку товарно-транспортної документації;

- проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу;

- за згодою сторін виконує інші доручення клієнта.

Термін дії договору з дати його підписання до 31.12.2011 року.

На виконання договору, було отримано від ТОВ "ВТО "Укрексп" послуги по перевезенню вантажів у червні 2011 року на загальну суму 797034 грн., в тому числі ПДВ 132839 грн.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності; які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язкова видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші вид звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерської обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерском обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі; 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження виконання вказаних правочинів позивачем надані копія договору, видаткові та податкові накладні, акти приймання - передачі виконаних робіт, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення та довіреності на отримання товару (копії знаходяться в матеріалах справи).

Контролюючий орган вважає, що у позивача немає документального підтвердження фактичного отримання послуг, а саме при наявності товарно - транспортних та видаткових накладних, актів приймання - передачі виконаних робіт вони не відповідають вимогам до вказаних документів, оскільки містять підписи невідомих осіб. На підставі цього відповідач прийшов до висновку про нікчемність укладеного між ДП "Молочний завод" ТОВ ВФ "Молочна фабрика "Рейнфорд" та ТОВ "ВТО Укрексп" договору, внаслідок чого у позивача відсутнє право формувати податковий кредит з податку на додану вартість по цих операціях.

Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, посилаючись на неможливість реалізації продукції контрагентами позивача, відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару вважає, що договори купівлі продажу укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угода, укладена між ДП "Молочний завод" ТОВ ВФ "Молочна фабрика "Рейнфорд" та ТОВ "ВТО Укрексп" спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеною відповідачем нікчемною угодою, підтверджено тим, що за цією угодою контрагент ТОВ "ВТО Укрексп" виконав повністю взяті на себе зобовязання по наданню експедеційних послуг вантажів. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ДП "Молочний завод" ТОВ ВФ "Молочна фабрика "Рейнфорд" та ТОВ "ВТО Укрексп" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції, підтверджені первинними документами ДП "Молочний завод" ТОВ ВФ "Молочна фабрика "Рейнфорд", у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладеного договору є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Крім того, на думку суду, окремі неточності в оформленні первинних документів не можуть слугувати підставою для неприйняття їх, як доказів ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за червень 2011 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг».

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податковий кредит звітного періоду ... складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку .... протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог».

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках: .. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...».

Згідно з п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Судом встановлено, що ДП "Молочний завод" ТОВ ВФ "Молочна фабрика "Рейнфорд" на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формувало податковий кредит. В акті перевірки не зазначено, що податкові накладні чи інші первинні документи оформлені всупереч вимогам законодавства.

В той же час висновки перевіряючих викладені в акті, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених первинними документами.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до довідки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 03.10.11 року № 3755/23-3/35935646 про результати зустрічної звірки ТОВ ВТО "Укрексп", щодо документального підтвердження господарських відносин з ДП "Молочний завод" ТОВ ВФ "Молочна фабрика "Рейнфорд" за червень 2011 року, звіркою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин та відображення в податковому обліку господарських операцій ТОВ ВТО "Укрексп" з ТОВ ВФ "Молочна фабрика "Рейнфорд" (копія довідки знаходиться в матеріалах справи).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту червня 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 132839 грн. по отриманих податкових накладних від ТОВ ВТО "Укрексп".

Суд також, зазначає, що відповідачем на підставі пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України застосовано до платника штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. за порушення податкового законодавства. Однак на думку суду, враховуючи, що порушення податкового законодавства позивачем спростовані, відсутні і підстави для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятого ним спірного рішення, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та скасувати податкове повідомлення - рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163,186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0003132301 від 04.10.2011 р.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 18 січня 2012 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.