Постанова № 21074486, 10.11.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-9913/10/0670

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представника позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісресурс" <Текст >

до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції <Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісресурс" звернулось з позовом до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступник ДПІ в Малинському районі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 року №0000832340/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 650757,00 грн., з яких 433838,00 грн. - основний платіж та 216919,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 року №0000852340/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 373072,50 грн., з яких 248715,00 грн. - основний платіж та 124357,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В обґрунтування своїх вимог посилається на відповідність дій підприємства вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення про відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного податкового законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Лісресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, за наслідками якої складено акт від 31.03.2010 року №39/23-10/32002758. Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на прибуток 317316 грн. та податку на додану вартість 328390. Такий висновок, зокрема, мотивований тим, що ТОВ "Лісресурс" не мав права віднести до складу валових витрат вартість товаро-матеріальних цінностей в сумі 1735350,66 грн. без ПДВ, отриманиї від ТОВ "НДФ-Проммоніторинг" та безпідставно включило до складу податкового кредиту вартість придбаної сировини та матеріалів для виробництва, отриманих від ТОВ "НДФ-Проммоніторинг", посилаючись на той факт, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою в справі № 2-а-1276/09 від 26.01.2009 року припинив юридичну особу - ТОВ "НДФ- Проммоніторинг". Крім того, вказав, що в наданих товаро-транспортних накладних не зазначено час прибуття автомобіля під навантаження і вибуття його після закінчення операції та час простою під навантаженням, не вказаний номер подорожнього листа. Також, на думку податкового органу, здійснення щоденних перевезень одним і тим же автомобілем та водієм, враховуючи відстань, час на завантаження та розвантаження, - є неможливим.

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури апеляційного узгодження визначених контролюючим органом сум податкових зобовязань відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.11.2010 року №0000832340/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 650757,00 грн., з яких 433838,00 грн. - основний платіж та 216919,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 року №0000852340/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 373072,50 грн., з яких 248715,00 грн. - основний платіж та 124357,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіривши оскаржувані рішення на відповідність їх вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, судом встановлено, що 01.04.2007 року між ТОВ "НДФ-Проммоніторинг" (Продавець) та ТОВ "Лісресурс" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №01/4/2007, на виконання умов якого позивачу у період, що перевірявся, були поставлені товаро-матеріальні цінності (дошка дубова, брус дубовий, полубрус із дуба тощо) на загальну суму 17353350,66 грн. (в тому числі ПДВ 347070 грн.) та видані видаткові накладні № РН-701/5 від 01.07.2008 р., № РН-801/13 від 01.08.2008 р., № РН-901/7 від 01.09.2008 Р., № РН-905/5 від 05.09.2008 Р., № РН-912/5 від 12.09.2008 р., №РН-1001/8 від 01.10.2008 р., № РН-1003/4 від 03.10.2008 р., №РН-1007/5 від 07.10.2008 р., №РН-1009/4 від 09.10.2008 р., №РН-1016/7 від 16.10.2008 р. та податкові накладні від 01.07.2008 року №701-5, від 01.08.2008 року №801/13, від 01.09.2008 року №901/7, від 05.09.2008 року №905/5, від 12.09.2008 року №912/, від 01.10.2008 року №1001/8, від 03.10.2008 року № 1003/4, від 07.10.2008 року №1007/5, від 09.10.2008 року №1009/4, від 16.10.2008 року №1016/7. Розрахунок за отримані товари був здійснений шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку ТОВ "Лісресурс", відкритого в ТОВ "Діалогбанк".

Згідно п. 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності..

Відповідно п. п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Зі змісту викладеної норми вбачається, що законодавець у якості єдиної та виключної підстави для невключення до складу валових витрат витрат, понесених платником податку за наслідками здійснення господарських операцій, передбачає повну відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для невключення до складу валових витрат Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить.

Таким чином, вартість понесених валових витрат підтверджена наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Суд не погоджується з висновком податкового органу про те, що здійснення щоденних перевезень вантажів одним і тим же автомобілем та водієм є неможливим з урахуванням відстані, часу навантаження та розвантаження, оскільки факт транспортування товарів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Зокрема, судом встановлено, що 05.05.2008 року ТОВ "Лісресурс" уклало договір оренди автомобіля №05/08 з СПД ОСОБА_1 Згідно п. 1.1 даного Договору, Орендодавець передав в платне користування Орендарю автомобіль марки КАМАЗ 54112 54112, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 1992, номер свідоцтва про реєстрацію з органах ДАІ НОМЕР_2, який належить Орендодавцю на праві власності, згідно технічного серії РСА НОМЕР_2 від 12.08.2006 року.

Передача автомобіля в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 05.05.2008 року. Використання автомобіля на умовах оренди підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3-А від 31.07.2008 року; № 4-А від 31.08.2008 року; № 5-А від 30.09.2008 року; № 6-А від 31.10.2008 року. Оплата за оренду автомобіля підтверджується банківськими виписками від 16.07.2008 року; 04.09.2008 року; 11.09.2008 року; 03.10.2008 року; 15.10.2008 року; 22.12.2008 року.

Згідно товаро-транспортних накладних та подорожніх листів, копії яких містяться в матеріалах справи, автомобільне перевезення вантажу в період липень - жовтень 2008 року здійснювали водії ОСОБА_5 (посвідчення водія НОМЕР_3), ОСОБА_3 (посвідчення водія НОМЕР_4) та директор ОСОБА_4 (посвідчення водія НОМЕР_5).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Правило належності доказів не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів, висновок стосовно чого повинен зробити суд у ході оцінки доказів. Статтею86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виконуючи приписи ст. 11 КАС України, щодо додержання принципу офіційного зясування обставин справи, суд задоволив клопотання відповідача щодо виклику у судове засідання ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою їх допиту у якості свідків для підтвердження факту транспортування відповідних товарів у обсягах, що зазначені в первинних документах.

Відповідач протягом усього часу розгляду справи явку ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у судове засідання забезпечити не зміг, мотивуючи це причинами, які не можуть бути визнані судом поважними.

При цьому, допитаний у судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ "Лісресурс" ОСОБА_4 підтвердив, що в період липня-жовтня 2008 року ним та іншими водіями, які працювали на підприємстві, здійснювались перевезення товарів (дошка дубова, брус дубовий, полубрус із дуба тощо) з м.Дніпропетровська від ТОВ "НДФ-Проммоніторинг" . В подальшому дана сировина була використана для виготовлення ТОВ "Лісресурс" різних товарів, які були реалізовані покупцям, в т.ч. на експорт, та підприємством отриманий прибуток.

Таким чином, вищевказані твердження відповідача не підтверджені належними та допустими доказами, а носять характер припущення і тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Також є безпідствними доводи відповідача про те, що недодержання форми товаро-транспортниї накладної не є підставою для включення витрат на придбання товарів до складу валових витрат та податкового кредиту.

Як вже зазначалось на підтвердження факту отримання позивачем товару були надані первинні бухгалтерські документи- видаткові та податкові накладні.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Розділом V вказаного Закону передбачена відповідальність за порушення у сфері ведення бухгалтерського обліку у вигляді накладення адміністративних штрафів на керівників та інших посадових осіб підприємств.

Зокрема, ст.164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність на порушення ведення бухгалтерського обліку у встановленому порядку.

На думку, суд певні недоліки в оформленні первинних бухгалтерських документів, з урахуванням всіх обставин, можуть бути підставою для відповідальності службових осіб підприємства за порушення при їх складанні, але не можуть спростовувати факту проведення господарської операції.

Щодо припинення юридичної особи - ТОВ "НДФ- Проммоніторинг" відповідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суд вважає ці доводи відповідача безпідставними з огляду на наступне.

В акті перевірки податковий орган вказує, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 26.01.2009 року по справі № 2а-1276/09 припинив юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "НДФ-Проммоніторінг".

Господарська діяльність між ТОВ "НДФ-Проммоніторінг" та ТОВ "Лісресурс" здійснювали в перод липень - жовтень 2008 року. Сам факт припинення юридичної особи не може свідчити про відсутність юридичної особи- контрагента позивача в зазначений період. Також припинення/скасування державної реєстрації підприємства не тягне недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної її і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч.4 ст.87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створена з дня її державної реєстрації. Згідно ч.4. ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 2 ст. 104 ЦК України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 7 ст. 59 Господарського кодексу України встановлено, що скасування державної реєстрації позбавляє і господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу. Частина 8 тієї ж статті зазначає, що оголошення про реєрганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур"єр" та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення і суб'єкта господарювання.

Окрім того, юридичним наслідком припинення/скасування державної реєстрації підприємства мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт припинення/скасування державної реєстрації підприємства не тягне недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Як вже зазначалось, господарська діяльність між контрагентами - ТОВ "Лісресурс" та ТОВ "НДФ-Проммоніторінг" здійснювалась в період липень - жовтень 2008 року. Згідно постанови суду ТОВ "НДФ-Проммоніторінг" припинило свою діяльність лише в 2009 році. Таким чином, на момент проведення зазначених операцій та видачі податкових накладних ТОВ "НДФ-Проммоніторінг" являлося суб'єктом господарювання та було зареєстроване платником податку на додану вартість у ДПІ Бабушкінського району м. Дніпропетровська, а тому, відповідно до вимог пп.7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні.

Так, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку, а саме: відсутність податкової накладної. Інших підстав, для не включення до складу податкового кредиту по сплаті податку, зазначений Закон не передбачає.

У зв'язку із викладеним, можна зробити висновок, що на момент укладання договору 01/4-2007 від 01.04.2007 року та здійснення господарської діяльності за даним договором в період липень-жовтень 2008 року, ТОВ "НДФ-Проммоніторінг" та ТОВ "Лісресурс" мали право вчиняти правочини та займатись підприємницькою діяльністю, не забороненою законом, оскільки у юридичної особи здатність і дієздатність виникають одночасно від моменту її створення і припиняються також часно від дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її створення чи припинення відповідно.

Щодо податкового кредиту з ПДВ по вказаним операціям суд також зазначає, що вказані відповідачем обставини не є тими правовими підставами, з якими законодавець пов'язує можливість позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ ТОВ "НДФ-Проммоніторінг" товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були. Крім того, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання товарів, їх отримання шляхом відвантаження безпосередньо зі складу, на якому вказані товари зберігались, а також шляхом їх транспортування автомобільним транспортом, що, зокрема, підтверджено наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, договором про оренду транспортного засобу, актами здачі-приймання послуг, подорожніми листами, товаро-транспортними накладними, даними про розрахунки з продавцем, а також видатковими та податковими накладними.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно спірному податковому повідомленні-рішенні, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання. Не можуть бути визнані такими підстави і ті недоліки в заповненні товарно-транспортних накладних, на які вказує відповідач, оскільки такі доводи не спростовують реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ "НДФ-Проммоніторінг" .

Крім того, надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів у ТОВ "НДФ-Проммоніторінг", яке видало позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку, що не спростовано відповідачем.

З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" умов для включення понесених витрат до валових та сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених видаткових і податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржувані рішення Малинською МДПІ не відповідають вимогам названих законів, з огляду на що вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Малинською міжрайонною державною податковою інспекцією податкові повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 0000832340/3 та № 0000852340/3.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісресурс" з Державного бюджету України 6 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У .разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 15 листопада 2011 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.