Постанова № 21074434, 10.11.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/8893/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представників позивача, представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" <Текст >

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції <Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262301 від 04.04.2011 р.,-

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" звернулося з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2011р. №0000262301, відповідно до якого Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34867,00грн. та штрафна санкція в розмірі 8717,00грн..

В судовому засіданні представники Позивача свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що 21.03.2011 року Бердичівською ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ "Укрзакордонгеологія" за грудень 2010р.. За результатами перевірки Відповідачем було складено акт №938/2301/00217426 від 21.03.2011 року та винесено дане оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Вказане рішення мотивоване тим, що на порушення п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010р. на 25800,00грн., занижено податок на додану вартість на 34867,00грн. в грудні 2010р.. Така позиція Відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства, так як інспекторами контролюючого органу не визнано чинними первинні документи по придбанню природного газу та зв'язок придбаного газу з веденням господарської діяльності підприємства.

Представники Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили і пояснили, що за результатами акту перевірки від 21.03.2011р. було зроблено висновок, що ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010р. на 25800,00грн., занижено податок на додану вартість на 34867,00грн. в грудні 2010р.. При проведенні перевірки з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ "Укрзакордонгеологія" за грудень 2010р. було встановлено, що до податкового кредиту грудня 2010 року віднесено податкові накладні з придбання газу природного ВАТ "Укрзакордонгеологія" на суму ПДВ 60667,00грн. відповідно до наступних податкових накладних: №255 від 31.12.10р. на суму 301696,00грн. в т.ч. ПДВ 60283,00грн. та №256 від 31.12.10р на суму 2303,00грн. в т.ч. ПДВ 384 грн.. Проте, в актах виконаних робіт та податкових накладних ВАТ "Укрзакордонгеологія" не вказано приймальної розподільчі пункти по прийманню та розподіленню газу, що не дає можливості довести зв'язок придбаного газу з веденням господарської діяльності підприємства.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та заперечення представників Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що 21.03.2011року Бердичівською ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ "Укрзакордонгеологія" за грудень 2010р.. За результатами такої перевірки Відповідачем було складено акт №938/2301/00217426 від 21.03.2011 року та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000262301 від 04.04.2011 р..

Зокрема, в акті перевірки вказано, що на порушення п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010р. на 25800,00грн., занижено податок на додану вартість на 34867,00грн. в грудні 2010р..

Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що в актах виконаних робіт та податкових накладних ВАТ "Укрзакордонгеологія" не вказано приймально розподільчі пункти по прийманню та розподіленню газу. Таким чином, підприємством до складу податкового кредиту віднесено вартість придбаного газу по актах виконаних робіт без порядкових номерів від 31.12.2010 р., заповнених з порушеннями, що не дає можливості довести зв"язок придбаного газу з веденням господарської діяльності підприємства.

Після подання Позивачем скарги на податкове повідомлення-рішення № 0000262301 від 04.04.2011 р., відповідачем був складений додатковий акт позапланової перевірки від 08.06.2011 року № 2661/2301/00217426, в якому зроблений висновок про те, що договір поставки природного газу від 16.03.2009 року № 63-03, укладений між Позивачем та ВАТ "Укрзакордонгеологія" є нікчемним на підставі ч.1 та ч.2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України.

Суд вважає, що такі доводи Відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства виходячи із наступного.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною 2 цієї ж статті визначено перелік обов'язкових реквізитів для первинних та зведених облікових документів.

Як вбачається з копії акту прийому-передачі природного газу по договору № 63-03 від 16.03.2009 року, складеного між ВАТ "Укрзакордонгеологія" та ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", у ньому зазначено об"єм отриманого в грудні 2010 року Позивачем природного газу, його вартість. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печаткими. Тобто, вказаний первинний документ містить необхідні реквізити та відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У акті приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 року від ПАТ "Житомиргаз" не зазначена посада та прізвище службової особи Позивача, яка брала участь у здійсненні господарських операцій. Однак, на думку суду, при наявності підпису та печатки Позивача це не позбавляло Відповідача можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, висновок Відповідача про невідповідність акту приймання-передачі ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є безпідставним.

Щодо висновку Відповідача про нікчемність договору поставки природного газу від 16.03.2009 року № 63-03, укладеного між Позивачем та ВАТ "Укрзакордонгеологія", суд зазначає наступне.

Як вказано в акті перевірки від 08.06.2011 року, даний висновок обгрунтовується тим, що в актах виконаних робіт та податкових накладних ВАТ "Укрзакордонгеологія" не вказано приймально розподільчі пункти по прийманню та розподіленню газу. Таким чином, підприємством до складу податкового кредиту віднесено вартість придбаного газу по актах виконаних робіт без порядкових номерів від 31.12.2010 року, заповнених з порушеннями, що не дає можливості довести факт здійснення господарської операції.

Однак, суд вважає даний висновок безпідставним, виходячи з наступного.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України прийняв постанову від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", п.18 якої визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладений між Позивачем та ВАТ "Укрзакордонгеологія" договір не віднесено законом до нікчемного, а також Відповідачем не надано судового рішеня про визнання його недійсним.

Виконання даної угоди підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а придбання природнього газу пов"язано з господарською діяльністю Позивача, а відтак висновок про нікчемність угоди є безпідставним.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З акту прийому-передачі об'єму природного газу за договором №63-03 від 16.03.2009р. укладеним між ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" та ВАТ "Укрзакордонгеологія" вбачається придбання товару (природного газу) на суму 295503,84грн., крім того ПДВ 60282,78грн..

Подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" придбаного товару підтверджується відомостями розподілу природного газу між підрозділами підприємства та службовими записками економічно-відокремлених підрозділів підприємства.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, враховуючи, що природній газ позивачем був придбаний для здійснення виробництва, суд вважає, що дані витрати безпосередньо пов"язані з його господарською діяльністю. Крім того, вся сума ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, що не заперечується відповідачем, тобто позивачем правомірно віднесені дані суми до податкового кредиту.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ Житомирської області від 26.07.2011 р. №0000381601 винесене з порушеннями вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" у вигляді 3,40грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати винесене Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення № 0000262301 від 04.04.2011 року.

Відшкодувати Відкритому акціонерному товариству "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 15 листопада 2011 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.