Постанова № 21074134, 09.09.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/3727/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2011 р.

м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представника позивача, представників відповідача, прокурора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "СТК Молоко" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі <Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0001591601/0 від 16.03.2011 року. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ПП "СТК Молоко" протягом перевіряємого періоду не допускало порушень Закону України "Про податок на додану вартість", зазначені в акті перевірки факти порушень закону є недостовірними та такими що суперечать фактичним обставинам та документами бухгалтерського обліку товариства. А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість є протиправним та таким що підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги уточнив, просив визнати незаконними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі податкові повідомлення-рішення № 0001591601/0 від 16.03.2011 року та № 0004031601 від 23.05.2011 року.

Представники відповідача проти позову заперечували, з мотивів викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м.Житомирі була проведена камеральна перевірка декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року ПП "СТК Молоко", за наслідками якої складено акт від 18.02.2011 року №663/15-2.

З акту перевірки вбачається, що ПП "СТК Молоко" при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі 21.01.2011 року за № 222976) безпідставно перенесено до рядка 23.2 "значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду" залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 6326827 грн., який зменшено актом позапланової виїзної перевірки (№ 7838/23-2/36548926 від 13.10.2010 року) на суму 4071358 грн., чим порушено пункт 5.12.5 Наказу/Порядку "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30 травня 1997 року № 166 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 250/2054 9 липня 1997 року та підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З урахуванням вищевикладеного позивачу визначено суму, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 2070568 грн. та зменшено залишок від'ємного значення в сумі 2000790 грн., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі акту перевірки ПП "СТК Молоко" ДПІ у м. Житомирі податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2011 року № 0001591601/0 визначено зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2070568 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 517642 грн..

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення до ДПІ в м.Житомирі, за результатами розгляду яких, відповідачем листом від 23.05.2011 року № 28024/10/15-2 донараховано суму, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 25246,00 грн. та зменшено залишок від"ємного значення в сумі 931358,00 грн, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004031601 від 23.05.2011 року, яким визначено завищення суми від"ємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 2000790,00 грн..

Суд не погоджується з висновками податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступного.

За висновками ДПІ у м. Житомирі позивач при складанні декларації з ПДВ за грудень 2010 року повинен був врахувати висновки акту про результати документальної невиїзної перевірки ПП "СТК Молоко" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2010 п. по 31.08.2010 р. № 7838/23-2/36548926 від 13.10.2010 р..

Однак, в декларації з ПДВ за грудень 2010 року позивачем враховано від'ємне значення попереднього звітного періоду, тобто листопада 2010 року. А відтак, акт перевірки від 13.10.2010 року не може мати відношення до визначення розміру податкового кредиту за листопад 2010 року, оскільки зазначеною перевіркою цей період не охоплювався.

Також, в акті перевірки від 18.02.2011 року вказано на порушення позивачем пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 5.12.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166.

Згідно п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до запону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, вказана норма визначає порядок визначення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного періоду.

Однак, даний підпункт не визначає порядок врахування від'ємного значення в наступних звітних періодах, а тому посилання на його порушення в акті перевірки є безпідставним.

Згідно підпункту 5.12.5 пункту 5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість встановлено порядок заповнення рядку 23.4 декларації.

Разом з тим, в акті перевірки податковий орган вказує на порушення при заповненні значення рядка 23.2 декларації, у зв'язку з чим посилання на порушення підпункту 5.12.5 пункту 5.12 розділу 5 зазначеного Порядку, який регулює порядок заповнення рядка 23.4, є також безпідставним, оскільки такого порушення актом перевірки не зафіксовано.

Щодо висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 13.10.2010 року, відносно того, що угоди, укладені між позивачем і його контрагентами є нікчемними, суд вважає такі твердження податкового органу також безпідставними.

Так, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та його контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ у м.Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Не знайшли свого підтвердження пояснення в судовому засіданні представників відповідача про те, що під час перевірки позивачем не надавались документи, які підтверджували б факти порушень законів України про оподаткування.

Відповідачем не доведений факт "безтоварності" операції, тобто відсутність придбання-продажу товару.

Разом з тим, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положення п.1.7 ст.1 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді позивач отримував податкові накладні від постачальників, за товар, поставлений в попередніх звітних періодах та суми сплаченого ПДВ відносив до податкового кредиту, що підтверджується реєстрами отриманих накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно до положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Крім того, аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що у даному Законі передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. Дата отримання податкової накладної за придбані товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту по здійсненим господарським операціям відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

Натомість, представником відповідача в судовому засіданні вказано на відсутність розбіжностей по додатку № 5 в розрізі контрагентів до декларацій з ПДВ позивача в наступних податкових періодах, а тому тим самим підтверджено правомірність формування ПП "СТК Молоко" податкового кредиту в грудні 2010 року.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що відповідачем не були підтверджені належними достатніми доказами зроблені ним висновки про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання незаконними податкових повідомлень-рішень № 0001591601/0 від 16.03.2011 року та № 0004031601 від 23.05.2011 року, які прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі, підлягають задоволенню, а зазначені рішення скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі податкові повідомлення-рішення № 0001591601/0 від 16.03.2011 року та № 0004031601 від 23.05.2011 року.

Відшкодувати Приватному підприємству "СТК Молоко" з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 14 вересня 2011 р.