Постанова № 21074126, 30.08.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/3716/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2011 р.м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокурора Вихристюк О.Л,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флорес Плюс" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі <Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флорес Плюс" звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001072304/1 від 10.11.2010 року, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12152538,00 грн.; штрафні санкції - 6076268,00 грн., а разом - 18228806,00 грн.; № 0001332304/1 від 10.11.2010 року, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 302677,00 грн.; штрафні санкції - 151340,00 грн., а разом - 454017,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ТОВ "Флорес Плюс" протягом перевіряємого періоду не допускало порушень Закону України "Про податок на додану вартість", а зазначені в акті перевірки факти порушень закону є недостовірними, такими, що суперечать фактичним обставинам та документами бухгалтерського обліку товариства. Тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість є протиправним та такими, що підлягають скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити.

Представники відповідача проти позову заперечили, з мотивів викладених у письмовому заперечені. Просили в позові відмовити.

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" податкові органи мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Встановлено, що з 21.07.2010 року по 10.08.2010 року ДПІ у м.Житомирі була проведена позапланової виїзної перевірки ТОВ "Флорес Плюс" з питань правомірності відображення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2010 року та правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по деклараціям за жовтень 2009 року в розмірі 208250 грн., за листопад 2009 року в розмірі 123263 грн., за січень 2010 року в розмірі 342940 грн., за результатами якої складено акт перевірки № 6470/23-2/36389492 від 18.08.2010 року (надалі - Акт).

В зазначеному Акті вказано, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", підприємством завищено податковий кредит в сумі 2404381,00 грн. за лютий 2010 року по придбанню нафтопродуктів від ТОВ "Славія" по угоді, яка має ознаку нікчемності. Також , перевіркою встановлено при заповненні платником податкової декларації за лютий 2010 року порушення пп.7.2.3 п.7.2 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме включено до складу податкового кредиту за лютий 2010 року суму ПДВ у розмірі 2404381,00 грн. по ТОВ "Славія". Включення даних сум податку до складу податкового кредиту не підтверджено податковими зобов'язаннями продавця в зв'язку з неподанням вказаним контрагентом податкового звіту з ПДВ за лютий 2010 року до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на суму ПДВ -2404381,00 грн. На підставі викладеного, зроблено висновок про донарахування суми, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 12 152 538,00 грн..

На підставі акту перевірки та за результатами апеляційного оскарження ДПІ в м.Житомирі прийняті податкове повідомлення-рішення №0001072304/0 від 10.11.2010 року, яким до позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 18228806 грн., з яких 12152538 грн. основного платежу та 6076268 грн. штрафної (фінансової) санкції, а також податкове повідомлення-рішення № 0001332304/1 від 10.11.2010 року, яким визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 454017 грн., з яких 302677 грн. основного платежу та 151340 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення зазначених податкових зобов"язань стали висновки Акту перевірки, в якому податковим органом вказано на відсутність підтверджуючих документів у підприємства щодо приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Славія", зокрема документів, які підтверджують транспортування товару.

Крім того, в Акті робиться висновок про нікчемність угоди поставки паливно-мастильних матеріалів та газу скрапленого №89-03/09-В від 19.03.2009 року, укладеної між ТОВ "Флорес Плюс" та ТОВ "Славія".

На думку суду, вищевказані висновки податкового органу є безпідставними, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.03.2009 року між ВАТ "Дніпронафтопродукт" (Зберігач) та ТОВ "Флорес-Плюс" (Поклажодавець) було укладено договір зберігання №1603/09-9, в порядку та на умовах якого Зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються Поклажодавцем, і повернути їх Поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою. Згідно п.1.2 даного Договору, Зберігач має право здійснювати відпуск Товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах зі Сторонами цього Договору, тільки за вимогою Поклажодавця .

Крім того, 24.12009 року між ВАТ "Дніпронафтопродукт" (Зберігач) та ТОВ "Флорес Плюс" (Поклажодавець) було укладено договір зберігання №2412/09-5, в порядку та на умовах якого Зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються Поклажодавцем, і повернути їх Поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою. Згідно п.1.2 даного Договору, Зберігач має право здійснювати відпуск Товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах зі Сторонами цього Договору, тільки за вимогою Поклажодавця.

Також, ТОВ "Флорес-Плюс" (Покупець) було укладено 19.03.2009 р. договір купівлі-продажу №89-03/09-В з ТОВ "Славія" (Продавець). За умовами даного Договору Продавець зобов'язується доставити і передати у власність Покупцю нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму в терміни, обумовлені даним Договором . Умови доставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачення термінів "Інкотермс" (2000) - ЕХ\У склад ВАТ "Дніпронафтопродукт" м. Дніпропетровськ, або на інших складах, які знаходяться в користуванні ВАТ "Дніпрнафтопродукт" на підставах, що не суперечать діючому законодавству.

16.03.2009 року між ВАТ "Дніпронафтопродукт" (Перевізник) та ТОВ "Флорес Плюс" (Замовник) було укладено договір №1603/09-10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким Перевізник зобов'язується доставляти ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на отримання вантажу, а Замовник зобов'язується оплатити послуги перевезення в повному обсязі та в порядку, який передбачений цим Договором .

Крім того, 28.12.2009 року між ВАТ "Дніпронафтопродукт" (Перевізник) та ТОВ "Флорес Плюс" (Замовник) було укладено договір № 2812/09-26 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким Перевізник зобов'язується доставляти ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на отримання вантажу, а Замовник зобов'язується оплатити послуги перевезення в повному обсязі та в порядку, який передбачений цим Договором .

01.04.2009 року між ТОВ "Флорес Плюс" (Відправник) та ТОВ "Солара-М" (Перевізник) було укладено договір №С/09-13 перевезення вантажів, відповідно до якого Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Відправником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, яким є склади, в т.ч. власні та орендовані, до місця призначення, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

02.04.2009 року між ТОВ "АЙЛЕНД ОІЛ" (Перевізник) та ТОВ "Флорес Плюс" (Замовник) було укладено договір №0204-4/09А перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якого Перевізник зобов'язується приймати, а Замовник надавати для перевезення вантажі в обсязі й порядку, установленому умовами даного Договору.

З огляду на викладене, договір купівлі-продажу нафтопродуктів позивачем було укладено лише з ТОВ "Слівія", а з іншими суб"єктами господарювання укладено відповідно договори на перевезення та зберігання даного товару.

Тобто, ТОВ "Флорес Плюс" придбавало нафтопродукти у ТОВ "Славія" на складі ВАТ "Дніпронафтопродукт".

Обставини зберігання нафтопродуктів на базі ВАТ "Дніпронафтопродукт" підтверджуються листами ТОВ "Славія" від 01.10.2009 року № 935\р, від 01.10.2009 року № 934\р, від 01.11.2009 року №1034/р, від 01.11.2009 року № 1033/р, від 01.01.2010 року № 38/р, від 01.01.2010 року № 37/р, від 01.02.2010 року № 135/р, від 01.02.2010 року № 134/р..

Факт транспортування нафтопродуктів від ТОВ "Славія" підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, актами виконаних робіт та товаро-транспортним накладними, складеними ТОВ "Флорес Плюс" з ТОВ "АЙЛЕНД ОІЛ", ТОВ "Солара-М", ТОВ "Престиж Ойл".

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п.7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива і енергетики, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02.09.2008р. №8015496 (надалі Інструкція), відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортною накладною у чотирьох примірниках, з яких :

- перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу . Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства ( п. 7.5.7. Інструкції ).

Відповідно до п.5.1.1 Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Представниками відповідача в судовому засіданні не заперечувався факт наявності на час перевірки у ТОВ "Флорес Плюс" товаро-транспортиних накладних на перевезення нафтопродуктів. Однак, як пояснила представник ДПІ в м.Житомирі ОСОБА_3, надані документи не відповідали встановленій формі.

Разом з тим, на підтвердження даних обставни представниками відповідача будь-яких належних доказів суду надано не було, що суперечить вимогам ст.70 та ч.2 ст.71 КАС України щодо обов"язку суб"єкта владних повноважень довести правомірість прийтятого ним рішення належними та допустимими доказами.

А відтак, за наявності в матеріалах справи, крім інших документів, також і копій товаро-транспортних накладних на перевезення нафтопродуктів, виписаних на ім"я ТОВ "Флорес Плюс", доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги.

Також, не приймаються до уваги доводи відповідача щодо відсутності у позивача документів, що засвідчують якість та безпеку нафтопродуктів, адже дані документи не є документами бухгалтерського обліку в розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки вони не містять відомості про господарську операцію та не підтверджують її здійснення.

Щодо нікчемності угоди, укладеної між ТОВ "Флорес Плюс" та ТОВ "Славія" суд вважає за необхідне зазначити також наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України далі - ЦК України), та ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України (далі- ГК України) договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 1 ст. 180 ГК України та абзацу 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України, крім вищевизначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом.

Відповідно до частини 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Здійсненні сторонами дії були вчиненні з метою переходу права власності, тобто відповідали вільному волевиявленню та наміру сторін .

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, а суд прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ "Флорес Плюс" та ТОВ "Славія" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

ДПІ в м. Житомирі не надано належних доказів щодо "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій, а тому такий висновок є припущенням.

Факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Славія" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а купівля паливно-мастильних матеріалів пов`язана з господарською діяльністю позивача, оскільки основним видом діяльності товариства є роздрібна торгівля пальним.

Крім того, у відповідності до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", обєктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобовязана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту.

За змістом п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав, які передбачають не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, зазначений Закон не містить.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як встановлено судом, на момент видачі податкових накладних ТОВ "Славія" та ТОВ "Флорес Плюс" були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платники податку на додану вартість, а отже мали право складати податкові накладні. Матеріалами справи підтверджено, та не заперечується ДПІ, що на момент здійснення перевірок податковий кредит по господарським операціям з ТОВ "Славія" підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами по всьому ланцюгу поставок, а тому доводи відповідача про нікчемність укладеного між ТОВ "Флорес Плюс" та ТОВ "Славія" договору купівлі-продажу від 19.03.2009 року, є безпідставними.

Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувалося на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, оскаржувані податкові повідомлення-рішення щодо визначення позивачу податкового збов"язання з податку на додану вартість прийті супереч вимог закону, а тому підлягають скасуваванню.

Керуючись ст.ст. 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Житомирі № 0001072304/1 від 10.11.2010 року та № 0001332304/1 від 10.11.2010 року.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Флорес Плюс" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 6 грн. 80 коп. сплаченого судового збору

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 05 вересня 2011 р.