Постанова № 21074074, 21.04.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/307/11

категорія 8.2.6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представника позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" <Текст >

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції <Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 31.12.2010 року за №0001312301/0. В обґрунтування своїх вимог вказав, що з прийнятим повідомленням-рішенням не згоден, вважає його безпідставними, необґрунтованим, такими що винесено при вільному трактуванні відповідачем норм чинного законодавства України, та таким, що прямо суперечить нормам законодавства. Зазначив, що акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, складений з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, та містить необґрунтовані дані та суб’єктивні припущення перевіряючих щодо встановлення фактів порушення позивачем вимог законодавства при формуванні валових доходів тв валових витрат товариства.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив з підстав, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву. Просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 25.10.2010 року по 17.12.2010 року працівниками Коростенської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року , про що було складено акт №994/23-01/34152336 від 22.12.2010 року (далі- акт перевірки).

На підставі акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001312301/0 від 31.12.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 795112 грн., в тому числі за основним платежем 662593 грн. та 132519 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З акту перевірки вбачається, що на порушення п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (зі змінами та доповненнями) (далі-Закон) ТОВ "Спецгортехніка" занижено валовий дохід за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року на суму 13505630 грн., в т.ч. за 2009 рік у сумі 3995000 грн., в т.ч. за IV квартал 2009 року та за I півріччя 2010 року, в т.ч. за II квартал 2010 року у сумі 9510630 грн.

Підставою для даного висновку стало встановлення факту отримання від фірми "НАЛІУМ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" позики, яка станом на 30.06.2010 року є неповернутою в сумі 1700000 дол. США, а тому є поворотною фінансовою допомогою та повинна відноситися до складу валових доходів.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно п.1.22.2 ст. 1 Закону поворотна фінансова допомога – це сума грошових коштів, що надана платнику податку в користування на визначений термін у відповідності до договорів, що не передбачають нарахування відсотків чи надання інших видів компенсацій в якості оплати за користування такими грошовими коштами.

Згідно п. 1.11.1 ст. 1 Закону фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 1999 року N 602, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2000 року за N 15/4236, затверджено Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті (далі-Положення).

Позивачем з компанією "НАЛІУМ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" було укладено договори позики, а саме:

- договір №6 від 07.05.2007 року (далі- Договір 1). Згідно п.1.1. цього Договору, мета використання коштів – для поповнення обігових коштів, фінансування поточних виробничих потреб позичальника згідно його статуту, погашення заборгованості по виплаті заробітної плати, заборгованості перед бюджетом по податкам, обов’язковим платежам та зборам, страховим внескам, та на інші цілі, пов’язані з господарською діяльністю позичальника. Згідно п.1.2. цього Договору сума позики складає 200000 доларів США. Згідно п.1.3. цього Договору, строк, на який надається позика, складає 1 рік. В будь-якому випадку вся сума отриманої позики повинна бути повернута не пізніше 07.05.2008 року (включно). Згідно п.2.4. цього Договору, за користування позикою Позичальник (ТОВ "Спецгортехніка") сплачує відсотки з розрахунку 3 (три) % річних від фактичної суми заборгованості по позиці. Згідно п.2.5. цього Договору, відсотки по позиці, що отримана, сплачуються Позичальником в доларах США 1 раз в кінці строку, на який була надана позика. 05.05.2008 року до Договору 1 було підписано додаткову угоду, згідно якої (п.1) позика повинна бути повернута не пізніше 08.05.2010 року.

На виконання вимог Положення, позивач зареєстрував Договір 1 в Управлінні Національного банку України в Житомирський області, що підтверджується копією реєстраційного свідоцтва №115 від 16.05.2007 року.

Крім того, 31.05.2010 року позивач отримав від компанії "НАЛІУМ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" вимогу про повернення позики по Договору 1 та відсотків за її користування.

- договір б\н від 02.10.2007 року (далі- Договір 2). Згідно п. 1.1. цього Договору, мета використання коштів – для поповнення обігових коштів, фінансування поточних виробничих потреб позичальника згідно його статуту, пов’язаних з господарською діяльністю позичальника. Згідно п.1.2. цього Договору сума позики складає 500000 доларів США. Згідно п.1.3. цього Договору, строк, на який надається позика, складає 1 рік. В будь-якому випадку вся сума отриманої позики повинна бути повернута не пізніше 07.10.2008 року (включно). Згідно п.2.4. цього Договору, за користування позикою Позичальник (ТОВ "Спецгортехніка") сплачує відсотки з розрахунку 3 % річних від фактичної суми заборгованості по позиці. Згідно п.2.5. цього Договору, відсотки по позиці, що отримана, сплачуються Позичальником в доларах США 1 раз в кінці строку, на який була надана позика. 02.10.2008 року до Договору 2 було підписано додаткову угоду, згідно якої (п.1) позика повинна бути повернута не пізніше 01.10.2010 року.

Крім того, 01.11.2010 року позивач отримав від компанії "НАЛІУМ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" вимогу про повернення позики по Договору 2 та відсотків за її користування.

На виконання вимог Положення позивач зареєстрував Договір в Управлінні Національного банку України в Житомирський області, що підтверджується копією реєстраційного свідоцтва №127 від 19.10.2007 року, додатку до реєстраційного свідоцтва №1 від 19.01.2009 року.

- договір б/н від 04.12.2007 року (далі-Договір 2/1). Згідно п. 1.1. цього Договору, мета використання коштів – для поповнення обігових коштів, фінансування поточних виробничих потреб позичальника згідно його статуту, пов’язаних з господарською діяльністю позичальника. Згідно п.1.2. цього Договору сума позики складає 500000 доларів США. Згідно п.1.3. цього Договору, строк, на який надається позика, складає 1 рік. В будь-якому випадку вся сума отриманої позики повинна бути повернута не пізніше 04.12.2009 року (включно). Згідно п.2.4. цього Договору, за користування позикою Позичальник (ТОВ "Спецгортехніка") сплачує відсотки з розрахунку 3 % річних від фактичної суми заборгованості по позиці. Згідно п.2.5. цього Договору, відсотки по позиці, що отримана, сплачуються Позичальником в доларах США 1 раз в кінці строку, на який була надана позика.

На виконання вимог Положення позивач зареєстрував Договір в Управлінні Національного банку України в Житомирський області, що підтверджується копією реєстраційного свідоцтва №135 від 19.12.2007 року.

Крім того, компанія "НАЛІУМ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" подала до господарського суду Житомирської області позов про стягнення з ТОВ "Спецгортехніка" заборгованості по Договору 1, відсотків за користування позикою, пені та 3% річних. 24 грудня 2010 року по справі №15/1340 було прийнято рішення, згідно якому на користь компанії "НАЛІУМ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" з позивача стягнуто 500000 доларів США боргу, відсотки за користування позикою 37066,18 доларів США, пеню 9100,00 доларів США, 3% річних. Рішення суду станом на 05.01.2011 року набрало законні сили.

- договір №1/2008 від 24.03.2008 року (далі-Договір 3). Згідно п.1.1 цього Договору, мета використання коштів – для поповнення обігових коштів, фінансування поточних виробничих потреб позичальника згідно його статуту, пов’язаних з господарською діяльністю позичальника. Згідно п.1.2. цього Договору сума позики складає 500000 доларів США. Згідно п.1.3. цього Договору, строк, на який надається позика, складає 1 рік. В будь-якому випадку вся сума отриманої позики повинна бути повернута не пізніше 31.03.2010 року (включно). Згідно п.2.4. цього Договору, за користування позикою Позичальник (ТОВ "Спецгортехніка") сплачує відсотки з розрахунку 3 (три) % річних від фактичної суми заборгованості по позиці. Згідно п.2.5. цього Договору, відсотки по позиці, що отримана, сплачуються Позичальником в доларах США 1 (один) раз в кінці строку, на який була надана позика.

Крім того, 10.05.2010 року позивач отримав від компанії "НАЛІУМ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" вимогу про повернення позики по Договору 3 та відсотків за її користування.

На виконання вимог Положення, Позивач зареєстрував Договір в Управлінні Національного банку України в Житомирський області, що підтверджується копією реєстраційного свідоцтва №147 від 02.04.2008 року.

- договір №2/2008 від 08.04.2008 року (далі-Договір 4). Згідно п.1.1. цього Договору, мета використання коштів – для поповнення обігових коштів, фінансування поточних виробничих потреб позичальника згідно його статуту та на інші господарські цілі. Згідно п.1.2. цього Договору сума позики складає 500000 доларів США. Згідно п.1.3. цього Договору, строк, на який надається позика, складає 2 роки. В будь-якому випадку вся сума отриманої позики повинна бути повернута не пізніше 30.04.2010 року (включно). Згідно п.2.4. цього Договору, за користування позикою Позичальник (ТОВ "Спецгортехніка") сплачує відмотки з розрахунку 3 % річних від фактичної суми заборгованості по позиці. Згідно п.2.5. цього Договору, відсотки по позиці, що отримана, сплачуються Позичальником в доларах США 1 раз в кінці строку, на який була надана позика.

На виконання вимог Положення позивач зареєстрував Договір в управлінні Національного банку України в Житомирський області, що підтверджується копією реєстраційного свідоцтва №149 від 23.04.2008 року.

- договір №3/2008 від 22.05.2008 року (далі- Договір 5). Згідно п.1.1. цього Договору, мета використання коштів – для поповнення обігових коштів, фінансування поточних виробничих потреб позичальника згідно його статуту та на інші господарські цілі. Згідно п.1.2. цього Договору сума позики складає 500000 доларів США. Згідно п.1.3. цього Договору, строк, на який надається позика, складає 2 роки. В будь-якому випадку вся сума отриманої позики повинна бути повернута не пізніше 30.06.2010 року (включно). Згідно п.2.5. цього Договору, за користування позикою Позичальник (ТОВ "Спецгортехніка") сплачує відмотки з розрахунку 3 % річних від фактичної суми заборгованості по позиці. Згідно п.2.6. цього Договору, відсотки по позиці, що отримана, сплачуються Позичальником в доларах США 1 раз в кінці строку, на який була надана позика.

На виконання вимог Положення позивач зареєстрував Договір в Управлінні Національного банку України в Житомирський області, що підтверджується копією реєстраційного свідоцтва №153 від 26.06.2008 року.

- договір №4/2008 від 17.09.2008 року (далі- Договір 6). Згідно п.1.1. цього Договору, мета використання коштів – для поповнення обігових коштів, фінансування поточних виробничих потреб позичальника згідно його статуту та на інші господарські цілі. Згідно п.1.2. цього Договору сума позики складає 1000000 доларів США. Згідно п.1.3. цього Договору, строк, на який надається позика, складає 2 роки. В будь-якому випадку вся сума отриманої позики повинна бути повернута не пізніше 30.09.2010 року (включно). Згідно п.2.5. цього Договору, за користування позикою Позичальник (ТОВ "Спецгортехніка") сплачує відмотки з розрахунку 3 % річних від фактичної суми заборгованості по позиці. Згідно п.2.6. цього Договору, відсотки по позиці, що отримана, сплачуються Позичальником в доларах США 1 раз в кінці строку, на який була надана позика.

На виконання вимог Положення позивач зареєстрував Договір в Управлінні Національного банку України в Житомирський області, що підтверджується копією реєстраційного свідоцтва №173 від 26.09.2008 року.

З аналізу вищевказаних договорів вбачається, що кошти позивачу були надані на зворотній основі, на певний строк для цільового використання і під відсоток.

Пунктом 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону передбачено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб - кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам.

Оскільки, фінансовий кредит, відноситься до операцій, які оподатковуються за особливими правилами, кошти, отримані за фінансовим кредитом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню.

Тобто, кошти, одержані позивачем за вказаними Договорами позики на загальну суму 1700000 дол. США є - фінансовим кредитом, який згідно пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону не включається до складу валового доходу платника податку, а тому не підлягає оподаткуванню.

Крім того, відповідачем в акті перевірки підтвердженого правомірність віднесення позивачем на підставі п.п.7.3.3. п.7.3. ст.7 Закону до складу валових витрат курсових різниць по отриманим фінансовим кредитам за 3 квартал 2009 року та до складу валових доходів курсових різниць по отриманим фінансовим кредитам за 4 квартал 2009 року, 1 та 2 квартал 2010 року.

Таким чином, Коростенською ОДПІ безпідставно було зроблено висновок про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки вищевказані суми не є поворотною фінансовою допомогою та не повинна включатися в суму валового доходу.

Також, в акті перевірки вказано, що у ході перевірки встановлено, що ТОВ "Спецгортехніка" уклало договір купівлі-продажу з ФОП ОСОБА_1 від 17.07.2009 року б\н про купівлю головного валу у зборі СМД-111. До перевірки не надано товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товарів, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, обов’язкових підтверджуючих документів, що підтверджують право відповідних фахівців на монтаж такого обладнання, що є порушенням вимог п.п. 2.1. п.2, п.п.3.3. п.3, п.п.4.2.2. п.4, п.п.4.4. п 4 Договору купівлі-продажу товару від 17.07.2009 року б\н. На підприємстві не здійснюється оформлення довіреностей на придбання товарів. Доручення на отримання товарів не виписувались. Перевіркою встановлено, що ТОВ "Спецгортехніка" документально не підтверджено факти оприбуткування товару від ФОП ОСОБА_1.

Однак, суд не погоджується з даними висновками відповідача.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту викладеної норми вбачається, що законодавець у якості єдиної та виключної підстави для невключення до складу валових витрат витрат, понесених платником податку за наслідками здійснення господарських операцій, передбачає повну відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для невключення до складу валових витрат Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить.

Правомірність віднесення витрат до складу валових підтверджується наданими позивачем наступними доказами, а саме:

-          видатковою накладною ФОП ОСОБА_1 на отримання товару – головного валу у зборі СМД-111 кількістю 1 шт. на суму 333333,33 грн. та ПДВ 66666,67 грн. від 21.08.2009 року №00000013;

-          прибутковою накладною №155 від 21.08.2009 року (на внутрішнє переміщення товару на склад позивача);

-          довіреністю №40 від 12.08.2009 року, що була видана позивачем на отримання від ФОП ОСОБА_1 головного валу у зборі СМД-111 кількістю 1 шт;

-          книгою реєстрації довіреностей;

-          податковою накладною ФОП ОСОБА_1 від 21.08.2009 року №0000103;

-          банківськими виписками, згідно яким позивач оплатив ФОП ОСОБА_1 за придбаний головний вал у зборі СМД-111 340000,00 грн.;

-          товарно-транспортною накладною, згідно якої головного валу у зборі СМД-111 був доставлений позивачу;

-          прибутковою накладною №79 від 31.01.2007 року на придбання позивачем дробарки СМД 111, на яку був встановлений вал у зборі СМД-111, отриманий у ФОП ОСОБА_1

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Не спростовують такого висновку і доводи відповідача про необхідність підтвердження понесених витрат ще й товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі та і т.д., оскільки за умови надання платником податку інших документів, передбачених пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 згаданого Закону, товарно-транспортна накладна не є визначальною підставою для віднесення витрат до складу валових.

Тобто, у відповідності до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону вартість придбання головного валу у зборі СМД-111 кількістю 1 шт. на суму 333333,33 грн. та ПДВ 66666,67 грн. правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що ТОВ "Бехівський гранітний кар’єр" виписало ТОВ "Спецгортехніка" податкову накладну №12 від 29.01.2010 року, видаткову накладну №1 від 29.01.2010 року та акт наданих послуг №1 від 29.01.2010 року на проведення ремонтних робіт в січні 2010 року. У акті наданих послуг зазначено найменування виконаних робіт (послуг), а саме: оренда офісу: кількість – 16, одиниця виміру – грн.., сума без ПДВ -136,0 грн.; оренда майна: кількість – 1, одиниця виміру – грн.., сума без ПДВ – 874,20 грн., ремонт орендованої техніки – 1, одиниця виміру – шт., сума без ПДВ – 2306040,20 грн.

Загальна вартість виконаних робіт складає 2768460,48 грн., в т.ч. ПДВ – 461410,08 грн.

Податкова та видаткова накладна повторюють зміст вищевказаного акту наданих послуг.

Однак, акти надання послуг, які були надані для перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства, не містять змісту господарської операції та її вимірників (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Перевіркою встановлено, що надані копії актів про надання послуг оформлені довільною формою, не є підставою для включення до складу валових витрат в не відповідають вимогам п.9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки в них відсутня інформація про фактично понесені витрати, пов’язані з проведенням ремонтних робіт гірничо-видобувної техніки.

В результаті вищевикладеного та на порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" неправомірно віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 2306040 грн. по ремонту орендованої техніки ТОВ "Бехівський гранітний кар’єр", оскільки в ході перевірки ТОВ "Спецгортехніка" не надало відповідних документів, які підтверджували б фактичне отримання послуг в розрізі конкретно виконаної роботи та в розрізі конкретної одиниці техніки, ремонт якої проводився, крім акту наданих послуг та податкової накладної, яка повторювала зміст акту та не надало документів, які засвідчували б де було використано й його господарський діяльності дані послуги.

Однак, суд не погоджується з даними висновками з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат тільки частина витрат по ремонту орендованої техніки ТОВ "Бехівський гранітний кар’єр" за 1 квартал 2010 року в сумі 166235,00 грн. та за 2 квартал 2010 року в сумі 726511,00 грн. на загальну суму 892746,00 грн. (а не 2306040,20 грн., як зазначено на арк. 15 акту).

Витрати в сумі 1407729,00 грн. (2306010,20 грн. – 892746,00 грн.) були віднесені позивачем на поліпшення основних фондів підприємства на підставі п.п. 8.7.1 п.8.7. ст. 8 Закону, а саме: платники податків мають право протягом звітного періоду віднести до складу валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, які підлягають амортизації, в тому числі витрати на поліпшення орендованих основних засобів в сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Дані обставини підтверджуються зведеною таблицею обліку валових витрат ТОВ "Спецгортехніка" за 2 півріччя 2009 року та 1 півріччя 2010 року, що була складена ТОВ "Спецгортехніка" на підставі даних декларацій з податку на прибутку підприємств за відповідний період та відомості обліку валових витрат відповідача (додаток 2.5 до довідки про загальну інформацію Акту).

Крім того, сума 1407729,00 грн. була сформована позивачем в розмірі 508029,53 грн. за рахунок придбання позивачем запчастин у ПІК "Віртген Україна" та тільки 899499,47 грн. за рахунок придбання позивачем послуг по ремонту спецтехніки у ТОВ "Бехівський гранітний кар’єр".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Однак, зазначена норма Закону не зазначає перелік конкретних документів, обов’язкових для ведення та зберігання при здійсненні податкового обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставоюдля бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження понесених валових витрат та, відповідно, отримання послуг по оренді офісу, майна та ремонту орендованої техніки, правомірності віднесення цих витрат до валових та сум ПДВ у їх складі до податкового кредиту та податкових зобов’язань позивачем були надані документи, а саме:

-          договір оренди майна від 01.01.2007 року;

-          додаткова угода №1 до договору оренди майна від 01.01.2007 року;

-          додаткова угода №2 від 03.01.2007 року до договору оренди майна від 01.07.2007 року, де у новій редакції викладений п.п.5.1. статті 5 договору в тому числі з доповненням його обов’язком Орендаря проводити поточний\капітальний ремонт та технічне обслуговування орендованого майна;

-          акт надання послуг №1 від 29.01.2010 року на загальну суму 2768460,48 грн. в том числі ПДВ 461410,08 грн. де зазначено найменування робіт, послуг: оренда офісу, оренда майна, ремонт орендованої техніки;

-          податкова накладна;

-          виписки банку про оплату ТОВ "Бехівський гранітний кар’єр" за надані послуги від на загальну суму 1930000 грн..

Надані позивачем документи у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки з їх змісту можливо ідентифікувати учасників господарської операції, визначити зміст проведених операцій, а також загальну суму коштів, що сплачена за надані послуги.

Тобто, дані первинні документи підтверджують фактичність здійснення господарських операцій та суму понесених витрат. Тому, суд вважає, що ті недоліки в оформленні актів надання послуг, на які посилається відповідач, не роблять вказані первинні документи недійсними та не можуть свідчити про їх неналежність та недопустимість як підстави для формування валових витрат, а відтак їх оцінка відповідає правильному застосуванню пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, позивач правомірно, на підставі зазначених норм Закону, відніс до складу валових витрат витрати по ремонту орендованої техніки ТОВ "Бехівський гранітний кар’єр" за 1 квартал 2010 року в сумі 166235,00 грн. та за 2 квартал 2010 року в сумі 733264,47 грн. на загальну суму 899499,47 грн; а 1406540,73 грн. на поліпшення основних фондів підприємства.

Крім того, в акті зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 3 квартал 2009 р. – півріччя 2010 р. встановлено завищення задекларованого товариством показника у рядку 04.9 Декларацій "від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього податкового року" – підприємством не враховано результати документальної перевірки №473/23-01/34152336 від 21.10.2009 р. за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2009 р. (а саме зменшення збитків за 2008 р.), в результаті чого завищено рядок 04.9 за 2009 рік та відповідно за 1 півріччя 2010 року на суму 4793428 грн., що призвело до завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2010 року на суму 4793428 грн..

Однак, суд не погоджується з даним висновком з наступних підстав.

Як встановлено судом позивачем не було враховано результати документальної перевірки №473/23-01/34152336 від 21.10.2009 р. за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2009 р., а саме: зменшення збитків за 2008 р., в зв’язку з тим, що акт в цій частині містив необгрунтовані дані, що не підтверджувались даними податкового обліку позивача.

Так, на арк.11 акту документальної перевірки №473/23-01/34152336 від 21.10.2009 р. зазначено, що на порушення п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товариством завищено валові витрати на загальну суму 6014497 грн., в т.ч. за 2008 рік на суму 4169983 грн. Однак, позивач на підставі п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону не відносив до складу валових витрат отримані позики від нерезидента, що підтверджується таблицею обліку валових витрат товариства за 2008 рік.

Таким чином, висновок відповідача про завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток є безпідставним.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідачем, крім акту перевірки інших доказів суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що, відповідачем рішення винесене з порушенням вимог законодавства, оскільки висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач поніс судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. , що підтверджується квитанцією про сплату № 302 від 13.01.2011 р., а тому на його користь з Державного бюджету слід відшкодувати понесені судові витрати.

Керуючись ст.ст.86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняте Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення № 0001312301/0 від 31.12.2010 року.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка"з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 3 грн. 40 коп. судового збору.*

          Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 26 квітня 2011 р.