Постанова № 21073998, 12.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2012 р. справа № 2а/0570/18576/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретаріТелешові В.О.

за участю представників сторін:

позивача:ОСОБА_1 (дов.)

відповідача-1: Панкова К.М.

відповідача-2:ОСОБА_3 (дов.)

ОСОБА_4 (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку

Артемівської обєднаної державної податкової інспекції

про про визнання протиправними та відміну податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» (надалі позивач, ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку (надалі відповідач-1, СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку) та до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач-2, Артемівська ОДПІ) про визнання протиправними та відміну повідомлень рішень №0000871312/39827/10/15-16-23/3, №0000881312/39834/10/15-16-23/3 від 13.10.2011р. та №0000501742 від 10.10.2011р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 27.09.2011р. №632/15/16-23/3-31279540, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

Артемівська ОДПІ надала до суду заперечення на позов, в якому вважає, що у позивача не було підстав для звільнення від оподаткування доходу, виплаченого громадянам від операцій з земельними ділянками. В результаті неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходу громадянам за продані земельні ділянки у загальній сумі 15840000,00 грн. позивачем було занижено податок з доходів фізичних осіб у 2010 році на суму 792000,00 грн.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку також надала заперечення на позов. В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 посилається не то, що підчас проведення перевірки та підчас подачі декларації позивач не надав необхідні документи, які б в повному обсязі підтвердили виключення з обєкту оподаткування податку на додану вартість операцій із знищення, розібрання або перетворення основного фонду, а також позивачем завищено суми валових витрат та занижено податок на додану вартість.

В судовому засіданні від 12.01.2012р. представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 позов не підтримали та просили в його задоволенні відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» зареєстровано виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області в якості юридичної особи (ідентифікаційний код 31279540, місцезнаходження: 84546, Донецька область, м.Соледар, вул.Володарського,1).

СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 27.09.2011р. №632/15/16-23/3-31279540.

Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлені порушення, які розглядаються в оскаржувальній частині: пп.5.3.3 та пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого:

-занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 582033,00 грн., у тому числі: за півріччя 2010р. у суму 16293,00 грн., за 9 місяців 2010 року на суму 599175,00 грн., за 2010р. на суму 582033,00 грн.;

-занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 25299,98 грн., в тому числі: за січень 2010р. у сумі 11049,56 грн., за лютий 2010р. у сумі 5003,13 грн., за червень 2010р. у сумі 3000,54 грн., за липень 2010р. у сумі 823,73 грн., за жовтень 2010р. у сумі 785,89 грн., за листопад 2010р. у сумі 1229,28 грн., за грудень 2010р. у сумі 2282,23грн.;

-не сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 792000,00 грн.;

-завищено валові витрати за 2010 рік у сумі 364447,00 грн.

На підставі акту перевірки від 27.09.2011р. №632/15/16-23/3-31279540 відповідачем-1 були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

податкове повідомлення-рішення від 13.10.2011р. №0000871312/39827/10/15-16-23/3, згідно якого визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 31624,98 грн., у тому числі за основним платежем 25299,98 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6325,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 13.10.2011р. №0000881312/39834/10/15-16-23/3, згідно якого визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 727541,25 грн., у тому числі за основним платежем 582033,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 145508,25 грн.

На підставі акту перевірки від 27.09.2011р. №632/15/16-23/3-31279540 за порушення пп.11.2.2 та 11.2.3 п.11.2 ст.11, п.7.2 ст.7, пп.8.1.1 та пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 та п.19.2а ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме неперахування податку з доходів фізичних осіб за продаж земельних ділянок, відповідачем-2 було винесене спірне податкове-повідомлення рішення №0000501742 від 10.10.2011р., згідно якого визначено податкове зобовязання з податку на доходи найманих працівників у загальному розмірі 991058,18 грн., у тому числі за основним платежем 792916,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 198141,47 грн.

Відповідач-1 виявив порушення п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» в тому, що підприємством ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» у 2010 році проведено списання основних фондів на суму 83243,57 грн., податок на додану вартість по списаним основним фондам не нараховано.

Згідно з п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у звязку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Позивач надав до суду відповідні документи, а саме акти списання основних засобів за типовою формою №ОЗ-3, яка затверджена наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №352. Якими інвентаризаційною комісією підприємства було зафіксовано здійснення ліквідації основних засобів з підстав неможливості їх використовувати у майбутньому за первісним призначенням.

Також під час судового засідання позивач надав пояснення стосовно надання зазначених документів під час проведення перевірки.

Копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.

Враховуючи наведене суд робить висновок, що висновки акту перевірки від 27.09.2011р. №632/15/16-23/3-31279540, щодо порушення п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 25299,98 грн. не є обґрунтованими.

Відповідач-1 згідно акту перевірки від 27.09.2011р., зазначає, що позивачем в порушення пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідно до якого: «Не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб» до складу валових витрат віднесено суми податку на додану вартість при придбанні легкових автомобілів у загальному розмірі 82771,67 грн.

Так судом встановлено, що відповідно до накладної від 17.06.10 №ПН-КІ0004011 у Іноземного підприємства «АІС Донецьк-преміум» було придбано автомобіль АУДІ А6 на загальну суму 391020,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 65170,00 грн. Вказана сума податку на додану вартість позивачем віднесена до складу валових витрат за півріччя 2010 року.

У відповідності до накладної від 07.12.2010р. №ПН-КІ0004011 у Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС Автодом Донецьк» було придбано автомобіль УАЗ 39095 на загальну суму 105610,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 17601,67 грн. Вказана сума податку на додану вартість позивачем віднесена до складу валових витрат за півріччя 2010 року.

Згідно з пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Підпунктом 5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не включається до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Тобто, згідно з пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля, повинна бути віднесена до складу валових витрат, однак цього не можна робити згідно з пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість по цих операціях до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.

Згідно пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашенняя зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи наведене Суд робить висновок, що позивач правомірно відніс до валових витрат суму податку на додану вартість при придбанні легкових автомобілів у загальному розмірі 82771,67 грн.

Відповідач-1 наполягає, що у 2010 році позивачем до складу валових витрат віднесено суму витрат, що не підтверджено первинними документами у розмірі 364447,24 грн., а саме на послуги транспортування підприємством Дочірне підприємство «Кнауф Маркетинг Баупродукти».

Під час судового розгляду позивач надав до суду копії документів, підтверджуючих здійснення вказаних операцій, а саме договір комісії №15-05/09 від 15.05.2009р., товаро-транспортні накладні, акти виконаних робіт, які підтверджують факт надання послуг позивачу та вартість таких послуг.

Суд вважає, що у позивача наявні всі необхідні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з транспортування.

Пунктом 85.6 ст.85 Податкового кодексу України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Посилання відповідача-1 на ненадання вказаних документів документально не підтверджується.

Згідно з пояснень відповідача-1 позивачем за 2010 рік до складу валових витрат віднесено 83304032,15 грн., тоді як ліміт відповідно до норм пп.5.5.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» становить 81423120,70 грн. (364447,24+1/2(962212757,00-364447,24-(710188489,00-83304032,15)-172846506,00), за 9 місяців 2010 року до складу валових витрат віднесено 65175629,55 грн., тоді як ліміт становив 62864098,00 грн. (210477,58 +1/2(737570269,00-210477,58-(531634319,00-65175629,55)-132985300,00), в наслідок чого було завищено розмір валових витрат на 1880911,46 грн., що стало наслідком донарахування позивачеві відповідної суми податку на прибуток та штрафних санкцій.

«Кнауф Інтернаціональ ГмбХ» є засновником ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» з часткою, що перевищує 50 відсотків статутного капіталу.

У 2010 році позивач, на виконання умов договорів позики з нерезидентом «Кнауф Інтернаціональ ГмбХ», нарахував такому нерезиденту суми процентів за відповідними борговими зобовязаннями. Суми вказаних процентів нарахованих на користь «Кнауф Інтернаціональ ГмбХ» позивач включав до складу валових витрат.

Так за 9 місяців 2010 року позивачем було включено до складу валових витрат суму відсотків в розмірі 65175629,55 грн., а за 2010 рік позивачем було включено до складу валових витрат суму в розмірі 83304032,15 грн.

Відповідно до пп.5.5.2 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для платника податку, 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобовязаннями на користь таких нерезидентів та повязаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

У відповідності з пп.5.5.4 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей підпункту 5.5.2 оподатковуваний прибуток без врахування процентів визначається як скоригований валовий доход звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів, зменшений на суму валових витрат звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, повязаних із виплатою процентів.

Таким чином, розраховуючи ліміт, розмір якого напряму залежить від оподаткованого прибутку звітного періоду, без урахування процентів, необхідно також керуватись нормою пп.5.5.4 п.5.5 ст.5 зазначеного Закону України, якою встановлено порядок розрахунків такого оподаткованого прибутку звітного періоду, без урахування процентів.

В цілях визначення ліміту з віднесення суми процентів до складу валових витрат, відповідно до пп.5.5.2 та пп.5.5.4 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суму оподаткованого прибутку потрібно розраховувати шляхом віднімання від скоригованого валового доходу (без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів) суми валових витрат (за вийнятком валових витрат звітного періоду, повязаних із виплатою процентів).

Як вбачається з акту перевірки від 27.09.2011р. №632/15/16-23/3-31279540 відповідач-1 при розрахунку встановленого ліміту керувався нормами п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Суд зазначає, що відповідач-1 необгрунтовано здійснив розрахунок встановленого ліміту, оскільки віднімав амортизаційні відрахування у розмірі 172846506,00 грн. та 132985300,00, що не повинні враховуватись за пп.5.5.4 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, позивач мав право включати до валових витрат за 9 місяців 2010 року суму відсотків в розмірі 65175629,55 грн. (при ліміті в 135661028,56 грн.), а за 2010 рік в розмірі 83304032,15 грн. (при ліміті в 167846373,69 грн.).

Керуючись вищенаведеним суд робить висновок, що відповідач-1 протиправно зменшив суму оподаткованого прибутку на певну додаткову суму, зменшив і розмір встановленого ліміту для включення процентів до складу валових витрат, що призвело до протиправного донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток.

У 2010 році ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» здійснило купівлю земельних ділянок у 33-х громадян, по 2,0 га у кожного. Відчужені земельні ділянки були отримані громадянами у власність безоплатно, згідно з нормами ст.121 Земельного Кодексу України, у розмірі по 2,0 га, в межах території Бахмутської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач-2 вважає, що земля як нерухомість є самостійним обєктом оподаткування яка при відчуженні, згідно з п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підлягає оподаткуванню за ставкою 5%.

Артемівська ОДПІ встановила порушення позивачем пп.11.2.2 та пп.11.2.3, п.11.2 ст.11, п.7.2 ст.7, пп.8.1.1 та пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 та п.19.2а ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме неперахування податку з доходів фізичних осіб за продаж земельних ділянок

Підпунктом 4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зазначається, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Згідно з пп.11.1.1 п.11.1 ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі обєкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 квадратних метрів.

Тобто такі доходи не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

З пояснень відповідача-2 вбачається, що основна сума податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб була нарахована позивачу у звязку з тим, що у 2010р. позивач не сплатив суму податку з доходів фізичних осіб, які були виплачені фізичним особам за договорами купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Також в обґрунтування своєї позиції відповідач-2 посилається на те, що на вказані землі поширюється дія мораторію на продаж земельних ділянок.

У відповідності з пп.«б» п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Необхідною умовою застосування мораторію є продаж земельних ділянок особами, які попередньо були власниками земельних часток (паїв), що згодом виділялись в натурі. При цьому, виділення в натурі земельних ділянок власника земельних часток (паїв) є не єдиним способом набуття права власності фізичними особами на земельні ділянки для ведення особистого господарського господарства.

Фізична особа може набути право власності на земельні ділянки не лише шляхом виділення в натурі часток (паїв), а й шляхом безпосередньої передачі таким фізичним особам у власність земельних ділянок для ведення особистого сільского господарства. Таким способом були отримані земельні ділянки у власність фізичними особами контрагентами позивача.

Поняття земельної ділянки та земельної частини (паю) не є тотожними.

Частина 1 ст.79 Земельного кодексу України визначає, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

В той же час, земельна частка (пай) не містить данних про конкретні межі та розташування частини земної поверхні.

З пояснень позивача вказані земельні ділянки фізичним особам передавались у власність з наданням відповідних актів на право власності на земельні ділянки, без попереднього надання права земельного паю та наступного його виділення в натурі.

Позиція позивача підтверджується листом відділу держкомзему у Артемівському районі Донецької області від 22.11.2011р. №590/03, наданого на запит позивача. Згідно якого земельні ділянки отримані у власність громадянами у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства (ст.121 Земельного кодексу України), а не шляхом виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), і не суперечить діючому земельному законодавству.

Таким чином вказані набуття права власності на земельні ділянки не підпадають під дію мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.

Також відповідач-2 обґрунтовує свою позицію ти, що громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства 12.02.2010р., але 15.02.2010р. здійснили продаж земельних ділянок ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас». Отже безоплатно отримані фізичними особами земельні ділянки завідома були призначені для продажу, а не для ведення особистого селянського господарства (тобто у земель відсутнє «сільськогосподарське призначення»).

Згідно ч.1 ст.19 Земельного кодексу України Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та інші.

Відповідно до ч.1 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частина 3 ст.20 Земельного кодексу України зазначає, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок, Державних актів на право власності на земельні ділянки позивач придбав землі сільськогосподарського призначення, тобто цільове призначення вказаних земель не було змінено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позиція відповідач-2 стосовно донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 792000,00 грн. є не обґрунтованою та спростовується під час судового слухання.

Керуючись наведеним, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення №0000871312/39827/10/15-16-23/3, №0000881312/39834/10/15-16-23/3 від 13.10.2011р. та №0000501742 від 10.10.2011р., винесені відповідачем-1 та відповідачем-2 за результатами акту перевірки від 27.09.2011р. №632/15/16-23/3-31279540, винесені без урахування фактичних обставин справи, безпідставно та в порушення приписів податкового законодавства.

З урахуванням наведеного, Суд вбачає наявність підстав для повного задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку та до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку:

№0000871312/39827/10/15-16-23/3 від 13.10.2011р., згідно якого визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 31624,98 грн., у тому числі за основним платежем 25299,98 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6325,00 грн.;

№0000881312/39834/10/15-16-23/3 від 13.10.2011р., згідно якого визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 727541,25 грн., у тому числі за основним платежем 582033,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 145508,25 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської обєднаної державної податкової інспекції №0000501742 від 10.10.2011р., згідно якого визначено податкове зобовязання з податку на доходи найманих працівників у загальному розмірі 991058,18 грн., у тому числі за основним платежем 792916,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 198141,47 грн.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 12 січня 2012 року, повний текст виготовлено 17 січня 2012 року.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Буряк І. В.