Постанова № 21072246, 19.12.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

19.12.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/12319/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни <Текст > при секретаріЛуговій В.О. за участю: представника позивача Мельник О.О. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_4 про стягнення коштів, - ВСТАНОВИВ: Лівобережний районний центр зайнятості м. Дніпропетровська звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4, в якому просить стягнути з відповідача кошти в загальній сумі 669,32 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в період з 11.03.2008 р. по 06.03.2009р. ОСОБА_4 знаходилась на обліку у Лівобережному районному центрі зайнятості м.Дніпропетровська як безробітна та в порушення вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» отримала від позивача за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття допомогу по безробіттю в сумі 669 грн. 32 коп. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи, правом участі у судовому засіданні не скористався. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, та оцінивши докази у їх сукупності, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.03.2008 року ОСОБА_4 звернулась до Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська з заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до законодавства України. В заяві зазначила, що на даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не є найманим працівником, не укладала договір цивільно-правового характеру, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років (а.с. 8).

11.03.2008 року, згідно із наказом директора Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська № НТ080311 відповідачу, надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Відповідно до наказу № НТ 090311 від 11.03.2009 року відповідач був знятий з обліку(а.с. 9).

Згідно розрахунку заборгованості Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська відповідач фактично отримав допомогу по безробіттю з 06.10.2008 року по 06.11.2008 року в сумі 669 (шістсот шістдесят девять) грн. 32 коп. (а.с. 12).

За результатами перевірки обґрунтованості призначення та виплати ОСОБА_4 матеріального забезпечення по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Лівобережним районним центром зайнятості м. Дніпропетровська було встановлено що відповідач перебувала у трудових відносинах з комунальним закладом «Дніпропетровський обласний центр з профілактик та боротьби зі СНІДом»(а.с. 10,11). В звязку з чим на адресу відповідача була направлена Претензія на суму 669,32 грн. та копія Наказу від 24.05.2011 р. №314 Про повернення коштів,виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_4, які отримані ним 09.06.2011 року (а.с.14).

Відповідно до пп. б, п. 3, ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-12 (надалі Закон України «Про зайнятість населення»), до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців та інші особи.

Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Строків для проведення розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення законодавством не встановлено.

Пп.1 п. 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата видачі та номер реєстраційного свідоцтва, дата укладення цивільно-правового договору.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000р. №307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. У разі відмови безробітного добровільно повернути зазначені кошти, питання їх повернення вирішується у судовому порядку.

Таким чином, внаслідок неправомірних дій відповідача, які полягали у наданні Лівобережному районному центру зайнятості м. Дніпропетровська недостовірної інформації щодо своєї трудової діяльності, допомога по безробіттю отримана особою підлягає поверненню. Стягненню підлягає сума виплаченої ОСОБА_4 допомоги по безробіттю в період з 06.10.2008 р. по 06.11.2008 р.

З урахуванням викладеного та враховуючи те, що до теперішнього часу в добровільному порядку відповідачем зазначені кошти не повернуті, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 669 (шістсот шістдесят девять) гривень 32 копійки.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_4 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська ( розрахунковий рахунок 37173001012050 в ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 37274485) кошти в загальній сумі 669 (шістсот шістдесят девять) гривень 32 копійки.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21.11.2011р.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >Н.В. Боженко

< Текст >