Постанова № 21072155, 18.12.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

18.12.2011

копія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/13573/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. <Текст > розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ТОВ "АТБ-маркет" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000508822/0 від 07.06.2011 року, - ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (надалі ТОВ „АТБ-маркет”, позивач), звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.06.2011 р. № 0000508822/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1970 221 грн., в тому числі 1970 220 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтовування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ „АТБ-маркет” є незаконним, оскільки перевірку було проведено без будь-якої участі ТОВ «АТБ-маркет», при її проведенні на порушення п.79.1 Податкового кодексу не було досліджено жодного первинного, бухгалтерського та іншого, наданого до перевірки платником податків документу (договори, податкові накладні тощо), ані в наказі, ані в повідомленні про проведення перевірки відповідачем не зазначено жодної обставини, передбаченої статтею 78 Податкового кодексу України, отже перевірка була незаконною, право на її проведення податковим органом не обґрунтовано, відповідно СДПІ не мала права складати акт за результатами такої перевірки та виносити податкове повідомлення. Щодо висновків, які стали підставою для донарахування підприємству ПДВ, позивач вважає, що своїми діями відповідач неправомірно визначив ТОВ „АТБ-маркет” податкові зобовязання по податку на додану вартість, наголошує на тому, що ТОВ „АТБ-маркет” у спірних правовідносинах діяло як добросовісний субєкт господарювання при укладенні угод про поставку товару та мало за мету настання реальних наслідків, а саме придбання товару з метою продажу через роздрібну торгівельну мережу у ТОВ фірма „Валісей” та ТОВ „Торгстройінвест”, жодної ознаки нікчемності чи недійсності правочину в договорах з вищевказаними підприємствами немає, а тому посилання відповідача на ст.ст. 203, 215, 228 є безпідставними, ТОВ „АТБ-маркет” отримувало від постачальників реальний товар, умови договорів виконані сторонами у повному обсязі, та ТОВ „АТБ-маркет” має відповідні підтверджуючі первинні документи, відповідно, це надає ТОВ „АТБ-маркет” право на відображення сум сплаченого постачальникам ПДВ у складі податкового кредиту. Позивач вважає, що ТОВ „АТБ-маркет” не відповідає за будь-які дії своїх постачальників та дії відповідно постачальників своїх постачальників, у тому числі порушення третіми особами податкового законодавства, тим більш, що належних доказів порушень законодавства з боку контрагентів позивача в акті перевірки не зазначено. Таким чином, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 р. №0000508822/0 прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, а отже є повністю незаконним і підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню.

Відповідач в своїх запереченнях на позов з позовними вимогами не погодився та пояснив суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 23.05.2011 р. № 909/08-03/2-30487219 „Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ „АТБ-маркет” (код ЄДРПОУ 30487219) з питань своєчасності, правильності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ „Торгстройінвест” (код ЄДРПОУ 34366845), ТОВ фірма „Валісей” (код ЄДРПОУ 24232471) за період з 01.02.11 по 28.02.11 р.”. В обґрунтування своїх заперечень на позов представник відповідача послався на положення п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, які, на думку СДПІ, порушив позивач, в результаті чого ним було занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на суму 1970220 грн., в тому числі на 1116754,17 грн. внаслідок включення до податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виписаних ТОВ «Торгстройінвест» та на 853466,08 грн. внаслідок включення до податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виписаних ТОВ фірма «Валісей». Відповідач у своїх запереченнях на позов зазначає, що висновки по акту перевірки ТОВ «АТБ-маркет» здійснювалися на підставі акту перевірки, складеного ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Торгстройінвест» з питання дотримання податкового законодавства згідно податкової декларації за січень, лютий 2011 року та акту перевірки, складеного ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ фірма «Валісей» з питання дотримання податкового законодавства за лютий 2011 року. Виходячи з висновків зазначених актів перевірок ТОВ «АТБ-маркет» було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від постачальників, які відсутні за юридичною адресою, не подають або подають з нульовими показниками податкову звітність до контролюючих органів, документально не підтверджують факт транспортування товарів, не мають необхідних умов для здійснення господарської діяльності (основних фондів та працівників), або які мають ланцюг постачання, в якому присутні підприємства з вищенаведеними ознаками. З вказівкою на ст.ст.203, 207, 215 та 228 Цивільного кодексу України відповідач вважає, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Торгстройінвест», ТОВ фірма «Валісей» є нікчемними. Відтак, позивач не мав права на відображення суми сплаченого ПДВ у складі податкового кредиту, відповідно підстав для визнання протиравним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач не вбачає і просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „АТБ-маркет” з питань своєчасності, правильності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ „Торгстройінвест” (код ЄДРПОУ 34366845), ТОВ фірма „Валісей” (код ЄДРПОУ 24232471) за період з 01.02.11 по 28.02.11 р., за результатами якої складено акт від 23.05.2011 р. № 909/08-03/2-30487219. На підставі акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську винесено податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 р. №0000508822/0, яким донараховано позивачу податку на додану вартість в сумі 1970221 грн., в т.ч. 1970 220 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафних санкцій.

Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку відповідно до ДПА у Дніпропетровській області та ДПС України, однак рішеннями податкових органів скарги ТОВ „АТБ-маркет” залишені без задоволення.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ТОВ „АТБ-маркет” від ТОВ «Торгстройінвест», ТОВ фірма «Валісей» з підстав того, що вважає угоди, укладені позивачем з ТОВ «Торгстройінвест», ТОВ фірма «Валісей», нікчемними.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

Згідно п.п. 79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України „79.1. Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. 79.2. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки”.

В наказі про проведення перевірки від 20.05.2011 р. №339 та повідомленні про її проведення, копії яких містяться в матеріалах справи, не зазначено жодної обставини, передбаченої ст.78 Податкового кодексу України. Водночас в статті 78 Податкового кодексу України наведено ряд обставин, які можуть бути підставою для проведення позапланової перевірки, лише в разі ненадання відповіді платником податків протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом відхиляються доводи відповідача про ненадання первинних документів до перевірки, адже з наданих до матеріалів справи доказів, зокрема копій запиту відповідача про надання документів (із зазначенням дати отримання та вхідним номером) та відповіді позивача вбачається, що перевірку було проведено без дотримання строку для надання відповіді платником податків на запит контролюючого органу, відтак перевірка була проведена з порушенням законодавчо встановленої процедури та без належних правових підстав, без будь-якої участі платника податків та дослідження первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „АТБ-маркет” мало взаємовідносини:

1) з ТОВ фірма «Валісей» згідно договору поставки №29171 від 01.01.2011 р. ТОВ фірма «Валісей» поставило ТОВ „АТБ-маркет” у лютому 2011р. продовольчі товари (овочі, фрукти в асортименті) на загальну суму 5120796,48 грн., в т.ч. ПДВ 853466,08 грн. На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ фірма «Валісей» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: податкові накладні, видаткові накладні. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ „АТБ-маркет” у безготівковій формі. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту за лютий 2011р. Надалі ТОВ «АТБ-маркет» реалізувало придбану у ТОВ фірма «Валісей» продукцію кінцевому споживачу через мережу роздрібних магазинів, що підтверджується поясненнями позивача та не спростовано матеріалами справи.

Як на час укладення вищевказаного правочину Позивача із ТОВ фірма «Валісей» так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними (виходячи з довідки від 03.10.2011 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЄ №081899). Відповідачем не надано до матеріалів справи належних доказів на спростування факту можливості підприємств вступати в господарські правовідносини в період існування спірних правовідносин.

2) з ТОВ «Торгстройінвест» згідно договорів поставки від 01.01.2010 №23077, від 01.01.2011 №28050. ТОВ «Торгстройінвест» поставило ТОВ „ АТБ-маркет ” у лютому 2011р. продовольчі товари (масло вершкове) на загальну суму 6700525,04 грн., в т.ч. ПДВ 1116754,17 грн. На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ «Торгстройінвест» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. Якість продукції, виробником якої є ВАТ «Жашківський маслозавод», підтверджена відповідними посвідченнями про якість, копії яких завірені постачальником. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ „АТБ-маркет” у безготівковій формі. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту за лютий 2011р. Надалі ТОВ «АТБ-маркет» реалізувало придбану у ТОВ «Торгстройінвест» продукцію кінцевому споживачу через мережу роздрібних магазинів, що підтверджується поясненнями позивача та не спростовано матеріалами справи.

Як на час укладення вищевказаних правочинів Позивача із ТОВ «Торгстройінвест» так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними, підприємство ТОВ «Торгстройінвест» і надалі продовжувало працювати після складення акту перевірки відносно нього (відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЄ №081483). Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на спростування факту можливості підприємств вступати в господарські правовідносини в період існування спірних правовідносин.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товарів постачальниками ТОВ фірма «Валісей», ТОВ «Торгстройінвест» було виписано на адресу ТОВ „АТБ-маркет” податкові накладні та накладні. Постачальник ТОВ «Торгстройінвест» також виписав товарно-транспортні накладні. Зауваження щодо форми та змісту наданих накладних та податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні та в ході судового розгляду справи також не заявлялися. На момент складання вказаних документів ТОВ „АТБ-маркет”, ТОВ фірма «Валісей», ТОВ «Торгстройінвест» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для предявлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким документом, в свою чергу є видаткова накладна. Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податкового кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обовязково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не витрати з придбання ТМЦ. Крім того, обовязкове надання товарно-транспортних накладних покупцю не передбачено договорами поставки, укладеними між ТОВ „АТБ-маркет” та ТОВ фірма «Валісей», ТОВ «Торгстройінвест». Позивач до матеріалів справи надав копії товарно-транспортних накладних від ТОВ «Торгстройінвест», копії посвідчень про якість товару, що поставлявся ТОВ «Торгстройінвест», копії пропусків, що виписані службою охорони складів ТОВ „АТБ-маркет” та відомості пропуску постачальників, зокрема ТОВ фірма «Валісей», на КПП, в яких зазначено: підприємство-постачальник, час прибуття і вибуття, номерний знак автомобіля, проставлено штамп відповідного складу та підпис особи, що відповідальна за приймання товару. Наведені документи підтверджують факт надходження товарів на склади ТОВ «АТБ-маркет» від ТОВ фірма «Валісей», ТОВ «Торгстройінвест».

Таким чином, дані обставини свідчать, що ТОВ „АТБ-маркет” мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту. У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Також суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що незнаходження за місцем реєстрації та відсутність основних фондів у постачальників товарів по ланцюгу постачання товару тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, по-перше, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Податковий кодекс України, а по-друге, законами України не передбачена відповідальність платника податків за порушення його контрагентами податкового законодавства, у тому числі за несплату контрагентами ПДВ до бюджету. Крім того, у справі відсутні будь-які докази того, що постачальники ТОВ «АТБ-маркет» не сплачували податки, у тому числі ПДВ до бюджету.

Щодо висновку СДПІ про порушення позивачем ст.ст.203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, оскільки правочини, укладені між позивачем та ТОВ фірма «Валісей», ТОВ «Торгстройінвест» не спрямовані на настання реальних наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання її недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як субєкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Відповідач посилається на те, що зобовязання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобовязань ст. 207 ГК України не надав.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на протиправні дії і наявність умислу сторін угоди, однак суд вважає за необхідне зауважити, що докази, які б свідчили про наявність умислу на ухилення від сплати податків чи інших шкідливих наслідків відсутні.

Суд зазначає, що виходячи з положень ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ТОВ «Торгстройінвест», ТОВ фірма «Валісей» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не заперечувалося відповідачем. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, ТОВ „АТБ-маркет” та ТОВ «Торгстройінвест», ТОВ фірма «Валісей» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ТОВ „АТБ-маркет” було відомо про порушення ТОВ «Торгстройінвест», ТОВ фірма «Валісей» та їх постачальниками вимог податкового законодавства.

Отже, будьякі умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, суд не вважає зазначені угоди фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваними правочинами, реально настали для обох сторін цих угод, відтак, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення угод із ТОВ «Торгстройінвест», ТОВ фірма «Валісей» та відображенні такої операції в податковому обліку ТОВ „АТБ-маркет” мети завуальованої та завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.

Письмові пояснення директора ТОВ фірма «Валісей» ОСОБА_2 про те, що вона не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ фірма «Валісей» не є єдиним достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені (з огляду на відсутність судових рішень про визнання установчих документів недійсними, судових рішень про визнання угоди недійсною з будь-яких підстав, будь-якого вироку у кримінальній справі та інше).

На підтвердження нікчемності угод відповідач посилається на те, що перевіркою ТОВ «Торгстройінвест» встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціям з придбання товарів у ТОВ «Ламберт-Н» та по операціям з їх подальшої реалізації, а оскільки основним покупцем ТОВ «Торгстройінвест» в січні, лютому 2011 року є ТОВ «АТБ-маркет», то відповідно обєкт оподаткування відсутній також і по взаємовідносинам ТОВ «Торгстройінвест» з ТОВ «АТБ-маркет».

Судом відхиляються ці доводи відповідача з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме товар, що поставлений від ТОВ «Ламберт-Н» до ТОВ «Торгстройінвест» є предметом договорів між останнім та позивачем. Як слідує з пояснень представника відповідача СДПІ не досліджувалися договори та складені на їх підставі первинні документи між ТОВ «Ламберт-Н» та ТОВ «Торгстройінвест». Аналіз зазначених правочинів відсутній і в акті перевірки, складеному ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Торгстройінвест» від 20.04.2011 №818/236/34366845. Отже, твердження про неможливість здійснення поставки ТОВ «Торгстройінвест» на користь позивача через неотримання товару від ТОВ «Ламберт-Н» є лише припущенням відповідача.

Щодо наведених в акті посилань на пояснення директора ТОВ «Торгстройінвест» ОСОБА_3 необхідно зазначити, що з них не випливає те, що поставка на користь ТОВ «АТБ-маркет» не мала місця, тим більш, що наявні в справі документи доводять факт здійснення господарських операцій.

Також на підтвердження нікчемності угод відповідач посилається на те, що у постачальників позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, постачальники не знаходяться за юридичною адресою. У якості доказів для такого висновку відповідач посилається на матеріали невиїзних перевірок, в ході яких, зокрема, щодо ТОВ фірма «Валісей», не досліджувались первинні документи, а висновки про неможливість здійснення господарської діяльності постачальниками зроблено за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності чи інших документів, які не є первинними.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обовязковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обовязковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал. Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальниками господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують «товарність» проведених між ТОВ «АТБ-маркет» та його контрагентами операцій купівлі-продажу товарів.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем та постачальниками є нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, а за результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки та запереченнях на позов відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Висновки, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними належними доказами і носять характер субєктивних припущень.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000508822/0 від 07.06.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АТБ-маркет” державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки,передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис)

< Список >

Постанова не набрала законної сили 12.11.2011

Суддя Р.А. БарановськийР.А. Барановський

< Текст >