Постанова № 21072079, 16.12.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

16.12.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/11552/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. <Текст > розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства Софіївське автотранспортне підприємство про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 4463,14 грн., - ВСТАНОВИВ:

15.09.2011р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства Софіївське автотранспортне підприємство та просить стягнути з відповідача на їх користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 4358,34 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 104,80 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Стаття 20 зазначеного Закону встановлює, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 16.04.2011р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 4358,34 грн. У звязку з тим, що відповідачем не була сплачена вищезазначена сума адміністративно-господарських санкцій самостійно, йому була нарахована пеня у розмірі 104,80 коп. Отже, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4463,14 грн., яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Позивач в судове засідання не зявився, однак 28.11.2011р. надав до канцелярії суду клопотання в якому просить розглянути справу без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. (а.с. 28).

Відповідач в судове засідання не зявився, причину неявки суду не повідомив, з клопотаннями про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується поштовим повідомлення з відміткою про вручення від 06.10.2011р. (а.с. 12).

Відповідач наданим йому правом згідно до вимог ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України на участь у судовому засіданні не скористався, письмових заперечень на позов, на вимогу суду, не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача, який не є субєктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищенаведене, клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, те, що відповідач був повідомлений про розгляд справи у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, строки розгляду і вирішення справи, визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами та у письмовому провадженні відповідно до ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у звязку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991р. підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно статті 19 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991р. для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначаються у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» вiд01.03.1991р.№803-XII підприємства, установи, організації незалежно від форм власності щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач один раз на рік повинен подавати звіт до Фонду соціального захисту інвалідів форми 10-ПН про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Так, згідно наданого відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2010 році становила 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників становить 104,6 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 870 грн. (а.с. 6).

Однак, згідно розрахунку суми позову, наданого позивачем, на підприємстві відповідача повинно було бути створено 1 робоче місце для працевлаштування інваліда у 2010 році та з урахуванням розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача адміністративно-господарська санкція становить 4358,34 грн. (а.с. 7).

Судом встановлено, що відповідач не звертався до центру зайнятості і не надавав у 2010 році звіти 3-ПН про потребу у працівниках з обмеженими фізичними можливостями, що підтверджується копією листа від 14.10.2011р. (а.с. 19).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було вжито всіх передбачених законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця на протязі 2010 р. у звязку з чим відповідач повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію, яка становить 4358,34 грн. згідно з наданим розрахунком.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначені адміністративно-господарські санкції повинні були бути сплачені відповідачем у строк до 15.04.2011р. за 2010 рік.

Відповідачем у встановлений строк не були сплачені адміністративно-господарські санкції у сумі 4358,34 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Так, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений строк, тобто до 15.04.2011р., позивачем була нарахована відповідачу пеня за період з 16.04.2011р. по 04.07.2011р. в сумі 104,80 грн.

Отже, враховуючи, що вказаним вище Законом строк сплати адміністративно-господарської санкції встановлений до 15.04.2011р., то позивачем правомірно нарахована пеня з 16.04.2011р. по 04.07.2011р. за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції.

Згідно розрахунку позову загальна сума боргу по адміністративно-господарській санкції та пені становить 4463,14 грн. (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У судове засідання відповідач не зявився, заперечень на вимогу суду не надав, а також не надав доказів створення на підприємстві у 2010 році 1 робочого місця для працевлаштування інваліда або доказів сплати адміністративно-господарської санкції у встановлений законодавством строк.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є обґрунтованими , доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства Софіївське автотранспортне підприємство про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 4463,14 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Софіївське автотранспортне підприємство (53100, Дніпропетровська область, Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Жовтнева, 50, МФО 306351, р/р 26004301034940, код ЄДРПОУ 21899967) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 11, отримувач: Софіївський район, банк отримувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/р 31210230700326, МФО 805012, ЕДРПОУ 25005978):

- адміністративно-господарські санкції у розмірі 4358,34 грн. (чотири тисячі триста пятдесят вісім гривень 34 коп.);

- пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 104,80 грн. (сто чотири гривні 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 05.12.2011р.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >С.О. Конєва

< Текст >