Постанова № 21071609, 07.12.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

07.12.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/12796/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Грушко Н.В.

за участю:

представника позивача Казимирової А.М.

представника відповідача Мосіної М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» до відповідача-1: контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області, відповідача-2: контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпродзержинську про скасування вимог контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 29.08.2011 р. № 27/1837 в частині відшкодування зайво виплаченої заробітної плати на суму 18 265,15 грн. та нарахувань на неї в сумі 4 025,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2011 року Комунальне підприємство «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» (далі позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області, контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпродзержинську (далі відповідачі) про скасування вимог контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 29.08.2011 року № 27/1837 в частині відшкодування зайво виплаченої заробітної плати на суму 18 265,15 грн. та нарахувань на неї в сумі 4 025,70 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне. Програмою ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2009 р. по завершений звітний період 2011 р. не передбачено проведення ревізії наявності фактів утримання понадштатних чи понаднормативних посад працівників, тому у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки зазначених питань. Під час ревізії працівниками контрольно-ревізійного відділу не був документально і фактично перевірений факт виконання обовязків бухгалтером підприємства на підставі трудового договору. При здійсненні виплати заробітної плати останньому позивачем не допущено порушення законодавства, оскільки наказом керівника підприємства до штатного розпису були внесені зміни введена посада бухгалтера. Зазначені зміни не були погоджені з міським головою через їх малозначність. В звязку з виконанням своїх посадових обовязків, бухгалтеру підприємства нараховувалася та сплачувалася заробітна плата. Зважаючи на вищевикладене, вимога контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області в особі контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпродзержинську від 29.08.2011 року № 27/1837 в частині відшкодування зайво виплаченої заробітної плати на суму 18 265,15 грн. за рахунок винної особи у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу Законів про працю України є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначила наступне. Проведення ревізії нарахування заробітної плати працівникам підприємства передбачене програмою ревізії позивача. Під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» встановлений факт зайвого нарахування та виплати заробітної плати внаслідок утримання понадштатної одиниці бухгалтера. Факт виконання посадових обовязків вказаною особою не заперечується відповідачем, проте, зміни до штатного розпису Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» внесені з порушення встановлено порядку. Вимога контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області в особі контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпродзержинську від 29.08.2011 року № 27/1837 щодо відшкодування зайво виплаченої заробітної плати на суму 18 265,15 грн. за рахунок винної особи у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу Законів про працю України не суперечить приписам чинного законодавства та підлягає виконанню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Комунальне підприємство «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» зареєстроване як юридична особа 24.01.1996 р. та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 03341629.

З 20.06.2011 року по 27.07.2011 р. контрольно-ревізійним відділом в м. Дніпродзержинську проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» за період з 01.04.2009 р. по 31.05.2011 р.

Відповідно до Програми ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2009 р. по завершений звітний період 2011 р. передбачалася ревізія законності здійснення та повноти відображення витрат (п. 8).

За результатами ревізії контрольно-ревізійним відділом м. Дніпродзержинська складено акт № 04-19/10 від 27.07.2010 р.

В ході ревізії встановлено, що в порушення п. 1.5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», листа Міністерства праці та соціальної політики України від 27.06.2007 р. № 162/06/187-07, пункту 5.5 Статуту Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення», зареєстрованого розпорядженням виконавчого комітету Нікопольської міської ради народних депутатів № 26/1 від 21.01.1996 р. зі змінами від 26.12.2003 р., ст. 2 п. 1 , ст. 4 п. 1 Закону України « Про збір на загальнообовязкове пенсійне страхування» від 26.06.1997 р., ст. 2 Закону України «Про загальнообовязкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р., ст. 6 п. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р., ст. 4 п. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. підприємством здійснена виплата заробітної плати на загальну суму 18 265,15 грн., та відповідно, нарахувань на неї в сумі 4 025,70 грн.

Як зазначено в акті, вказане порушення допущено колишнім директором Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення», дії якого призвели до завищення адміністративних витрат підприємства на суму 22 290,85 грн. та до викривлення показників фінансової звітності.

На підставі акта ревізії № 04-19/10 від 27.07.2010 р. начальником контрольно-ревізійного відділу м. Дніпродзержинська на адресу Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» було винесено вимогу № 27/1837 від 29.08.2011 року про усунення виявлених ревізією порушень, пунктом 3 якої зобовязано позивача відшкодувати зайво виплачену заробітну плату на суму 18 265,15 грн. за рахунок винної особи у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

27.04.2009 р. наказом директора Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» від 27.04.2009 р. № 18-А затверджений та погоджений з начальником управління житлово-комунального господарства штатний розпис у кількості 25,25 штатних одиниць. В зазначеному штатному розписі не передбачена посада бухгалтера.

Згідно до наказу директора Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» від 01.06.2009 р. № 19 в штатний розпис підприємства введено посаду бухгалтера в кількості однієї штатної одиниці з посадовою місячною тарифною ставкою 1 839,23 грн.

Відповідно до наказу директора підприємства від 01.06.2009 р. № 23-К на посаду бухгалтера прийнята ОСОБА_3 з випробувальним терміном на 1 місяць та оплатою згідно штатного розпису.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» № 2939-ХІІ від 26.03.1993 р. головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до абз. 1-3 ст. 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» № 2939-ХІІ від 26.03.1993 р. плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до ч. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування державною контроль-ревізійною службою, затвердженого Постановою КМУ № 550 від 20.04.2006 р. якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган служби з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Відповідно до ст. 49-50 Порядку проведення інспектування державною контроль-ревізійною службою, затвердженого Постановою КМУ № 550 від 20.04.2006 р. у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб. За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Згідно до ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обовязковими для виконання службовими особам субєктів, що ревізуються чи перевіряються.

Відповідно до п. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до п. 1, 2, 5 ст. 64 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Так, відповідно до п. 1 ст. 24 Господарського кодексу України - управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Пунктом 1.1 Статуту Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» затвердженого рішенням Нікопольської міської ради від 26.12.2003 року № 30.10/XXIV, перереєстрованого Виконавчим комітетом Нікополської міської ради від 31.12.2003 року встановлено, що Комунальне підприємство «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» засноване на власності територіальної громади міста Нікополя. Власником підприємства є територіальна громада м. Нікополя в особі Нікопольської міської ради, орган управління виконавчий комітет Нікопольської міської ради в особі Управління житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради.

Пунктом 1.2 зазначеного Статуту визначено, що в своїй діяльності підприємство керується Конституцією України, Законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, рішенням власника та статутом.

Відповідно до п. 5.5. Статуту Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» директор підприємства самостійно визначає структуру управління підприємством, встановлює штати, які попередньо узгоджуються з міським головою та подає на затвердження органу управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу Законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 133 Кодексу Законів про працю України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Відповідно до ст. 136 Кодексу законів про працю України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора.

Відповідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом директора Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» особа була прийнята на роботу на посаду бухгалтера.

В штатному розписі підприємства від 27.04.2009 р., затвердженому наказом директора та погодженому з начальником управління житлово-комунального господарства, зазначена посада не передбачена.

Доводи позивача про внесення змін до штатного розпису від 27.04.2009 р. наказом директора Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» від 01.06.2009 р. не приймаються судом до уваги, оскільки вказані зміни не були погоджені з міським головою та затверджені органом управління, а також фактично не відображені в діючому штатному розписі.

Твердження позивача про відсутність у контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпродзержинську правових підстав для проведення перевірки питання утримання позаштатних працівників не враховуються судом з огляду на те, що п. 8 Програми ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2009 р. по завершений звітний період 2011 р. передбачена перевірка законності здійснення та повноти відображення витрат.

Проте, не зважаючи на допущене Комунальним підприємством «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» порушення, п. 3 вимоги контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області в особі контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпродзержинську в частині зобовязання позивача здійснити відшкодування зайво виплаченої заробітної плати на суму 18265,15 грн. за рахунок винної особи у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу Законів про працю України не підлягає виконанню з наступних підстав.

В акті ревізії № 04-19/10 від 27.07.2010 р. встановлено, що винним в зайвому нарахуванні та виплаті заробітної плати особі, яка працювала на посаді, не зазначеній в штатному розписі підприємства, є колишній директор Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» ОСОБА_4

Вказана особа не є такою, яка відповідно до вимог діючого законодавства несе повну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 133 Кодексу Законів про працю України керівники підприємств, установ, організацій в разі заподіяння шкоди підприємству, установі, організації зайвими грошовими виплатами несуть обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Таким чином, зазначена в п. 3 вимоги сума в 18 265,15 грн., яка підлягає стягненню з встановленої в акті ревізії винної особи, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 136 Кодексу Законів про працю України покриття шкоди може провадитись шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора.

Вимога контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області в особі контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпродзержинську від 29.08.2011 року № 27/1837 адресована директору Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення». Особа, яка, встановлена в акті винною у заподіянні шкоди, на теперішній час є колишнім директором підприємства, проте, шкоду ця особа спричинила, працюючи на посаді директора Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» - таким чином, шкода спричинена керівником підприємства. В такому випадку, з позовом про стягнення шкоди до суду повинен звернутися вищестоящий в порядку підлеглості орган. Директор Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення», з метою вжиття заходів щодо відшкодування спричиненої підприємству шкоди, має звернутися до вищестоящого в порядку підлеглості органу з проханням здійснити звернення до суду з позовом до винної особи про стягнення коштів на відшкодування завданої підприємству шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» про скасування вимог контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області в особі контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпродзержинську від 29.08.2011 року № 27/1837 в частині відшкодування зайво виплаченої заробітної плати на суму 18 265,15 грн. та нарахувань на неї в сумі 4 025,70 грн. такими, які підлягають задоволенню частково.

Судом встановлений факт зайвого нарахування та виплати заробітної плати в розмірі 18 265,15 грн. особі, яка працювала на посаді, не передбаченій штатним розписом підприємства, в звязку з цим, шкода, заподіяна наведеним порушенням, підлягає відшкодуванню.

Вимога про відшкодування за рахунок винної особи шкоди в розмірі 18 265,15 грн. задоволенню не підлягає, оскільки судом встановлено, що особа, встановлена в акті як винна в спричиненні шкоди, несе обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з її вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Вимога про зобовязання Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» здійснити відшкодування шкоди за рахунок винної особи задоволенню не підлягає, оскільки стягнення з зазначеної особи спричиненої підприємству шкоди, в даному випадку, відповідно до вимог законодавства, здійснюється за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Відповідно до п. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» до відповідача-1: контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області, відповідача-2: контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпродзержинську про скасування вимог контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 29.08.2011 року № 27/1837 в частині відшкодування зайво виплаченої заробітної плати на суму 18 265,15 грн. та нарахувань на неї в сумі 4 025,70 грн. задовольнити частково.

Скасувати п. 3 вимоги контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області в особі контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпродзержинську в частині зобовязання здійснити відшкодування зайво виплаченої заробітної плати на суму 18 265,15 грн. та в частині зобовязання Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення» здійснити відшкодування шкоди за рахунок винної особи у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу Законів про працю України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в розмірі 1,70 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення».

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 28 листопада 2011 року

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О.С. Рябчук

< Текст >