Постанова № 21070867, 23.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

23.11.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/11761/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. <Текст > при секретаріГрачовій В.М. за участю: представника позивача Фрідман В.Б. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молагробізнес" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про скасування подактового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» до Державної податкової інспекції Бабушкінського району м.Дніпропетровська, в якому позивач просить скасувати повідомлення-рішення від 06 червня 2011 року № 0000192306 виписане на підставі Акту перевірки № 1224/23-3/32495188 від 23 травня 2011 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідачем зроблені неправильні висновки в Акті перевірки №1224/23-3/32495188 від 23.05.2011 року щодо порушення позивачем ч.1 ст.203, ст.215, ст.228, ст.655, ст.656, ст.662 ЦК України; п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством у січні 2011 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 270190,60 грн. На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року №00001922306 про сплату 270192,00 грн. В ході адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Зазначене податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням норм законодавства та підлягає скасуванню. Відповідач проти позову заперечував, в судовому засіданні посилався на те, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Вєнтек», ТОВ «Інтерсервіс-Постач» - ТОВ «Молагробізнес» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Вєнтек» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» - ТОВ «Молагробізнес» порушують ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Враховуючи вищевикладене, вважають нібито укладені правочини між ТОВ «Молагробізнес» та підприємствами постачальниками такими, що не спричинили реального настання юридичних наслідків. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків

Встановлено, що Державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Молагробізнес», під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Вєнтек», ЄДРПОУ 36494829 та ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ЄДРПОУ 37276482 за січень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1224/23-3/32495188 від 23.05.2011 року.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлені порушення, а саме:

- ч.1 ст.203, ст.215, ст.228, ст.655, ст.656, ст.662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТОВ «Вєнтек» та ТОВ «Інетрсервіс-Постач»;

- п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством у січні 2011 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 270190,60 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 06.06.2011 року Державною податковою інспекцією Бабушкінського району м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192306 про сплату 270191,00 грн за основним платежем та 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про виявлені порушення у звязку з тим, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Вєнтек», ТОВ «Інтерсервіс-Постач» - ТОВ «Молагробізнес» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Вєнтек» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» - ТОВ «Молагробізнес» порушують ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Враховуючи вищевикладене, правочини нібито укладені між ТОВ «Молагробізнес» та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків. Та як наслідок суми за операціями з ТОВ «Вєнтек»та ТОВ «Інтерсервіс-Постач», які підприємством - позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 270190,60 грн. донараховано в якості грошового зобовязяння по ПДВ.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що договором поставки від 05.01.2011 року за №46/С, згідно якого ТОВ «Вєнтек» далі „Постачальник" зобовязується передати у власність покупцеві (ТОВ «Молагробізнес») продукцію сухе молоко 25% жиру, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію.

На виконання умов договору суб'єктом господарювання, відповідно до наданих документів, виписані наступні податкові накладні та видаткові накладні №25 від 12.01.2011 року та №26 від 19.01.2011 року.

24.12.2010 року ТОВ «Молагробізнес» уклало договір поставки №18/С з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» згідно якого, Постачальник (ТОВ «Інтерсервіс-Постач») передає у власність Покупцеві (ТОВ «Молагробізнес») продукцію - сухе молоко, а Покупець (ТОВ «Молагробізнес») зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Суб'єктом господарювання отримано товар, на що отримано такі податкові та видаткові накладні:

№17 від 02.01.2011 року, №34 від 06.01.2011 року, №52 від 10.01.2011 року, №161 від 12.01.2011 року, №193 від 13.01.2011 року, №226 від 14.01.2011 року, №259 від 17.01.2011 року, №337 від 19.01.2011 року, №418 від 24.01.2011 року, №Рн-498 від 26.01.2011 року, №Рн-561 від 28.01.2011 року, №Рн-625 від 31.01.2011 року.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами значена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первині документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізти: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 185.1 ст.185 Податкового Кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України;

з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку;ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В основу висновків акту покладено результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Інтерсервіс - Постач" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ з січень 2011 року щодо встановлення нікчемних правочинів (акт перевірки №81009/23-307/37276482 від 05.04.2011р.)

Актом перевірки зазначеного товариства від 05.04.2011р. зроблено висновок про відсутність у ТОВ "Інтерсервіс - Постач"необхідних умов для відповідної господарської, економічної діяльності, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів. А тому, здійснені правочини є нікчемними, та такими, що не створюють юридичних наслідків.

Також, в основу висновків акту покладено результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Вєнтек" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ з січень 2011 року щодо встановлення нікчемних правочинів (акт перевірки №817/233/36494829 від 05.04.2011р.)

Актом перевірки зазначеного товариства від 05.04.2011р. зроблено висновок про відсутність у ТОВ «Вєнтек» необхідних умов для відповідної господарської, економічної діяльності, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів. А тому, здійснені правочини є нікчемними, та такими, що не створюють юридичних наслідків.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням від 09.06.2011 р. Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеного в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 року по справі №4676/2011р. за позовом ТОВ «Вєнтек» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо визнання дій протиправними по проведенню перевірки, за наслідками якої складено акт від 05.04.2011р №817/233/36494829 та зобовязання вчинити певні дії а саме відновити показники податкових зобовязань та податкового кредиту, що були відкореговані на підставі акту перевірки від 05.04.2011р.

Таким чином, акт перевірки ТОВ "Молагробізнес" не містить обставин, які є безумовними для віднесення вказаних в акті правочинів до таких, що порушують публічний порядок.

Виходячи з викладеного, суд вважає неправомірними дії відповідача щодо щодо донараххування податкового зобовязання податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2011 року №00001922306.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги повністю доведені позивачем, підтверджується матеріалами справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2011 року № 0000192306 винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська на підставі Акту перевірки № 1224/23-3/32495188 від 23.05.2011р.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2011 року

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О.В. Єфанова

< Текст >