Постанова № 21070433, 16.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

16.11.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/7515/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потолової Г.В.

при секретарі Козачок К.О.

за участю: представника позивача Вишневського А.Є.

представника відповідача Влошиної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська Паперова Фабрика»до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська Паперова Фабрика»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000562302/7080 від 18.03.2011р. Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги. В обґрунтування позовних вимог стверджує, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та прийняте без достатніх підстав, а вимога про сплату нарахованого податкового зобов'язання неправомірними. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у звязку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська Паперова Фабрика», зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 10.07.2007р.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровськ з 10.07.2007 року за №6432 (а.с.81).

Отже, позивач належним чином зареєстрований, як юридична особа, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності в Україні.

На підставі направлення від 14.02.2011р. №000132 фахівцями податкового органу, згідно із п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу №193 від 11.02.2011р. у звязку з надходженням постанови слідчого СГ ПМ ДПА України по кримінальній справі №08-3846 про проведення позапланової документальної перевірки з питань взаємовідносин ТОВ «Дніпропетровська Паперова Фабрика»з ПП «Експерт-Логітик»за 2010 рік проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Експерт-Логітик»за 2010 рік.

За результатами перевірки складено акт від 03.03.2011р. №373/23-2/35114464, в якому ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська прийшла до висновків про відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств постачальників за період 3 квартали 2010 року в розумінні ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та за вересень 2010 року в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім цього, перевіркою ТОВ «Дніпропетровська Паперова Фабрика»встановлено: порушення п.п.7.4.1. п.п. 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- завищено податковий кредит вересня 2010 року на суму 272781грн.25коп., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість на суму 272781грн.25коп., у тому числі за вересень 2010р. на суму 272781грн.25коп.; порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- позивачем завищено валові витрати за 9 місяців 2010року на суму 1363906грн.26коп., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2010 року у розмірі 340976грн.57коп., в т.ч. з 3 квартал 2010року у розмірі 340976грн.57коп.

А також, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. В даному випадку відсутні, як база, так і обєкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

На підставі акту перевірки від 03.03.2011р. №373/23-2/35114464 прийняте податкове повідомлення-рішення №000056302/7080 від 18.03.2011р., згідно якого до позивача застосовано податкове зобовязання у сумі 340976грн.57коп., в тому числі 272781грн.25коп. за основним платежем та 68195грн.32коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за наслідками реалізації продукції (папір) до податкових зобовязань підприємства з податку на додану вартість правомірно було включено 454204грн.50коп.

Також, позивач зазначає, що товар, який був придбаний у ПП «Експерт-Логістик»(код ЄДРПОУ 36366302), був використаний у власному виробництві ТОВ „Дніпропетровська паперова фабрика", а виготовлена продукція була реалізована покупцям (за наслідками чого, були нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість), а тому є вкрай необґрунтованими та безпідставними висновки податкової перевірки, що правочини між ПП «Експерт-Логістік»та ТОВ «Дніпропетровська Паперова Фабрика»є безтоварними та нікчемними.

Крім того, представник позивача звертає увагу на наступне. Відповідно акту перевірки від 03.03.2011р. №373/23-2/351, відповідачем зроблено висновок про відсутність у ТОВ „Дніпропетровська паперова фабрика" права на віднесення до складу валових витрат загальної суми 1363906грн.26коп. та на податковий кредит у загальній сумі 272781грн.25коп. по операціям з ПП „Експерт-Логістик" у вересні 2010 року, постачальником якого є ТОВ „Оптдевайс". Згідно останнього, рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2011р. по справі №23/040-11 встановлено, що договір про надання послуг від 27.05.2010р. та договір поставки за №25/05 від 25.05.2010р., укладені між ПП «Експерт-Логістик»та ТОВ «Оптдевайс», відповідають вимогам ст.180 Господарського кодексу України та не містять жодних умов, за яких можуть бути визнані судом недійсними. Крім того, судом встановлено, що дані договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Позивач зазначає, що 31.08.2011р. по справі №2а/0470/7514/11 прийнята постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, і з огляду на вимоги ч.1 ст.72 КАС України висновок суду про те, що «обставини, наведені відповідачем у акті перевірки є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати договір №28 від 01.09.2010р. нікчемним на підставі ст.228 ЦК України і відповідно для нарахування податкових зобовязань внаслідок нікчемності цього договору»є преюдиціальним при вирішенні даної справи, що в свою черг є безумовною та обґрунтованою підставою для задоволення позову.

Тобто, позивач вважає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів, що були вчинені між ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика»та іншими контрагентами, в розумінні ч.1, 2 ст.215 ЦК України зроблений на підставі невірного тлумачення податковою інспекцією змісту вказаної норми матеріального права. Та додає, що чинне законодавство не надає податковій інспекції повноважень як самостійно визнавати правочин, який укладений між субєктами господарювання недійсним чи нікчемним у даному випадку це виключна компетенція судів України.

Крім того, позивач посилається на те, що сторони повністю виконали свої зобовязання, а тому висновок податкової інспекції про те, що операції щодо придбання товару, здійснені між ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика»та ПП «Експерт-Логістик», та подальшому продажу позивачем переробленого тору іншим контрагентам, не спричиняють настання правових наслідків є невірним, оскільки це твердження спростовується накладними, банківськими виписками, податковими накладними.

Таким чином, на думку позивача, підлягає скасуванню прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, якими необґрунтовано визначено суму зобов'язань у розмірі 340976грн.57коп., в тому числі 272781грн.25коп. за основним платежем та 68195грн.32коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що згідно перевірки вчинений позивачем правочин порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а також є нікчемним.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали наступні обставини.

Так, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і обєкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Тобто, зазначене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обовязкових платежів. Отже, такі угоди носять фіктивний характер.

Відповідач стверджує, що висновок по акту невиїзної документальної перевірки ПП «Експерт-Логістик»(код ЄДРПОУ 36366302) зроблено на підставі того, що податковий кредит ПП «Експерт-Логістик»формувався за рахунок ТОВ «Оптдевайс»(код ЄДРПОУ 36900457).

Також відповідач зазначає, що згідно висновку по акту невиїзної документальної перевірки співробітниками податкового органу Васильківської ОДПІ Київської області, встановлено, що відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, правочини щодо придбання та продажу товару мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Таким чином, відповідач зробив висновок, що метою укладених угод між ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика»та ПП «Експерт-Логістик»та з іншими підприємствами-покупцями за вересень-листопад 2010 року є штучне створення податкового кредиту з ПДВ вищезазначених покупців товарів (робіт, послуг). Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких підприємство не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.

На думку відповідача, вищевикладене в повній мірі підтверджує факт здійснення позивачем правочинів, які не створюють юридичних наслідків, а отже дії податкового органу правомірні, а викладений висновок у акті перевірки 03.03.2011р. №373/23-2/35114464 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютного та іншого законодавств, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, відповідно до п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Таким чином передача запиту на отримання інформації до підрозділу податкової міліції не є законним способом отримання податкової інформації від платника.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі Порядок №984), визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.5.2. Розділу II Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Наведене вказує на те, що відповідач зобов'язаний був звернутися до позивача з дотриманням порядку отримання податкової інформації, встановленого статтею 73 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку позивача - скласти акт про таку відмову, або у разі отримання таких документів дослідити їх та систематизовано, як того вимагає пункт 4 Розділу І Порядку №984, викласти факти, що міститься в таких первинних документах та надати їм об'єктивну оцінку. Однак, відповідачем не виконано приписи вказаних правових норм. При цьому, в акті перевірки фактично лише наводяться цитати з актів перевірок інших підприємств без підтвердження цих фактів первинними документами. Логіко-граматичне тлумачення нормативних актів, що регулюють правовідносини пов'язані з проведенням контролюючим органом перевірок та складання актів перевірок, вказує на те, що акт перевірки не є підставою для виникнення будь-яких прав та обов'язків ані у платника ані у податкового органу, а тому відомості, зазначені в актах податкових перевірок інших підприємств, не мають преюдиційного значення, а підлягають встановленню на загальних підставах.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання копій первинних документів (оригінали яких оглянуто у судовому засіданні).

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України. Крім того, суд вважає, що викладення висновку про нікчемність правочинів в акті перевірки суперечить також нормам цивільного законодавства, виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті Договори є двосторонніми правочинами.

Згідно ч.1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст.228 ЦК, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Системний аналіз вищевказаних норм говорить про те, що правочином є лише ті зобов'язання сторін, які витікають із цивільно-правового (господарського) договору.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій. В акті перевірки взагалі не зазначено аналізу (проведеного на підставі текстів угод, додатків до угод, документів на підтвердження виконання (невиконання) зобов'язань та ін.) жодного із правочинів, які вчинені в період, що був предметом перевірки, і, на думку відповідача, є нікчемними.

Зазначенні в Акті припущення, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність взагалі усіх правочинів без дослідження конкретних угод за участю учасників таких угод та з врахуванням (спростуванням) пояснень (заперечень) учасників правочинів, є беззмістовними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів.

Аргументи відповідача у акті перевірки про порушення товариством норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та норма Закону України «Про податок на додану вартість»суд вважає таким, що не підтверджується фактичними обставинами справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірні висновки відповідача не відповідають нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову повністю.

Стаття 19 Конституції України зобовязує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно вимог ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2011р. у справі №2а/0470/7514/11 та рішення господарського суду Київської області від 08.04.2011р. у справі №23/040-11 набрали законної сили на час розгляду адміністративної справи.

Таким чином, відповідачем не додержано встановленого законодавством порядку здійснення перевірки, що свідчить про протиправність дій щодо відображення у акті перевірки фактів нікчемності угод в наслідок порушення ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень вбачається, що субєкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика»судові витрати у розмірі 3грн.40коп., сплачені квитанцією №358 від 20.06.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська Паперова Фабрика»до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська №0000562302/7080 від 18.03.2011р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська Паперова Фабрика»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Каспійська, 2) 3грн.40коп. (три грн. 40коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 16.11.2011 р.

Суддя Г.В. Потолова