Постанова № 21070374, 15.11.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

15.11.2011копія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2011 р. Справа № 2а-9666/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. <Текст > при секретаріБринза О.В. за участю: представників позивача представника відповідача Слєпкової М.М., Корди С.Ф. Шевченко Н.О. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання податкового повідомлення-рішення №0000638823/0 від 15.07.10 недійсним ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську. Звернувшись до суду позивач просить визнати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000638823/0 від 15.07.2010р. недійсним. Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення, що оскаржено.

Представники позивача, що прибули у судове засідання, позов підтримали та надали пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача, позов не визнав.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.06.09 по 01.03.10 було складено акт від 01.07.10 № 1486-08-03/3-03341305 (далі - акт), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2010 №0000638823/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку більше ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (далі - ПДВ) у сумі 1 849 249,23 грн.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Податкове зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01.06.09 по 01.03.10 було самостійно визначене Позивачем у податкових деклараціях: від 20.05.09 №6787 на суму 1 590 539,00 грн., від 19.06.09 №8091 на суму 2 332 271,00 грн., від 20.07.09 №9865 на суму 2 151 732,00 грн., від 21.09.09 №13680 на суму 2 461 299 грн., від 20.10.09 №15169 на суму 2 651 956,00 грн., від 20.11.09 №18256 на суму 153 904,00 грн., від 21.12.09 №19196 на суму 148 141,00 грн. та від 20.01.10 №20081 на суму 2 658 283,00 грн., а отже сума податкових зобов'язань вважається узгодженою з дня подання таких податкових декларацій.

Відповідно до пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону № 2181 для подання податкової декларації.

Штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 849 249,23 грн. були застосовані до позивача за затримку більше ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах по деклараціям від 20.05.09 № 6787 на суму 1 590 539,00 грн., від 19.06.09 № 8091 на суму 2 332 271,00 грн., від 20.07.09 № 9865 на суму 2 151 732,00 грн., а також від 20.10.10 № 15169 на суму 2 651 956,00 грн. Це підтверджується розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, наведеного в додатку № 17 до акту перевірки від 01.07.10 №1486-08-03/3-03341305.

В свою чергу Позивач вважає, що штрафна санкція була застосована на суму ПДВ, щодо якої були укладені договори про розстрочення податкових зобов'язань і тому граничний термін сплати податкового зобов'язання наступає після закінчення терміну дії такого договору.

Згідно з положенями ст.14 Закону № 2181 платник податків має правову підставу для розстрочення податкових зобов'язань. Так, розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти в результаті чого укладається договір розстрочки податкового зобов'язання.

Що стосується розстрочення сум податкових зобов'язань по деклараціям з ПДВ по вітчизняним товарам, щодо яких була нарахована штрафна (фінансова) санкція, то необхідно зазначити, що між СДПІ ВПП та МКВП „Дніпроводоканал" за період з 01.06.09 по 01.03.10 було укладено договір про розстрочення податкових зобов'язань з ПДВ від 30.07.09 №270 на суму 459 309,00 грн., на підставі якого частково розстрочені податкові зобов'язання відповідно до податкової декларації від 20.07.09 № 9865 на суму 2 151 732,00 грн.

Однак, відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (додаток №17 до акту перевірки) штрафна (фінансова) санкція нарахована на суму 1 692 423,00 грн., яка була узгоджена відповідно до декларації від 20.07.09 № 9865, та яка не була розстрочена відповідно до договору про розстрочення податкових зобов'язань з ПДВ від 30.07.09 №270.

Тобто штрафні санкції у сумі 1 849 249,23 грн. застосовано не до суми розстрочених податкових зобов'язань, а до суми узгоджених податкових зобов'язань згідно декларацій за період травень 2009 року - лютий 2010 року.

Позивач в адміністративному позові посилається на преамбулу Закону №2181 та зазначає, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України від 14.05.92 № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343) .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.06 було порушейо провадження у справі про банкротство МКВП „Дніпроводоканал" згідно зі ст.ст. 11, 12 Закону № 2343 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В свою чергу податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкції за несвоєчасну сплату суми узгоджених податкових зобов'язань №0000658823/0 винесено 15.07.10, тобто податкові зобов'язання у вигляді штрафних санкцій вникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Мораторій слід розцінювати як захід забезпечення цілісності майна боржника, який полягає в зупиненні виконання боржником своїх зобов'язань, а не в припиненні їх існування.

Протягом дії мораторію на зобов'язання, що виникли до дня його введення не нараховується пеня, не застосовуються інші фінансові санкції відповідно до пункту 4 статті 12 Закону № 2343, тобто протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.1 Закону України від 14.05.92 № 2343-ХІІ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Тобто, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Положення ч.4 ст.12 Закону № 2343 слід застосовувати у контексті зі ст.1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Таким чином мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на Законі.

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону № 2343 положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.

Рішенням Дніпропетровської міської ради V скликання від 25.03.09 №2/44 визначено, що до МКВП „Дніпроводоканал" не застосовуються положення Закону №2343; В свою чергу Рішенням Конституційного Суду України від 20.06.07 № 5-рп/2007 у справі " за конституційним зверненням ВАТ "Кіровоградобленерго" про офіційне тлумачення положень Закону №2343 (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) визначено, що провадження у справі про банкрутство комунальних унітарних підприємств у випадках, передбачених ч.8 ст.5 Закону № 2343, підлягає припиненню незалежно від того чи прийнято рішення відповідної ради органу місцевого самоврядування про незастосування положень цього Закону до цих підприємств до чи після порушення судом загальної юрисдикції провадження у справі про їх банкрутство.

Враховуючи вищезазначене прокуратура Дніпропетровської області заявою від 15.05.10 вступила у справу № Б15/3 3-06 про визнання банкрутом МКВП „Дніпроводоканал" і заявила клопотання про припинення провадження у вищезазначеній справі.

Відповідно провадження у справі № Б15/33-06 про визнання банкрутом МКВП „Дніпроводоканал" було припинено, про що винесена постанова від 13.10.10.

Виходячи з вищевикладеного, податкове повідомлення - рішення від 15.07.2010 №0000638823/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку більше ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (далі - ПДВ) у сумі 1 849 249,23 грн. ґрунтується на нормах законодавства. Тому, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2011 року

Суддя <(підпис) >

< Список >

Постанова не набрала законної сили 11.11.2011

Суддя Р.А. БарановськийР.А. Барановський

< Текст >