Постанова № 210695, 26.10.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26.10.06р.

Справа № А35/333

За позовом Дніпропетровського обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сад",

с. Хутірське Дніпропетровської області

про стягнення 6737,00 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники сторін:

Від Позивача - Кондратова Т.В.. - головний спеціаліст, дов.№ 03-06/02 від 05.01.06 р.

Від Відповідача - представник не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача адміністративно-господарські санкції –6737,00 грн за нестворені в 2005р. місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням відповідачем вимог ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі Закон).

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, вказав, що відповідач добровільно до цього часу санкції за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів не сплатив.

Відповідач відзив на позов не надав, вимог не заперечив, в судове засідання не з’явився.

Відповідно до ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Ухвали суду та повістки направлені відповідачу за його місцезнаходженням як суб’єкта підприємницької діяльності, та отримані відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення від 08.09.2006р. Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї адміністративної справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХП (зі змінами та доповненнями станом на 2005р.) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 15 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05. 1995р. № 314 передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров’я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, що діяли в 2005р., на підприємства покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування органів, що здійснюють працевлаштування, про наявні вакансії.

У відповідності із „Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” (форми 10-ПІ річна) на підприємстві відповідача середньооблікова чисе-льність штатних працівників облікового складу склала 18 осіб, працюючі інваліди відсутні. Чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до нормативу –одна особа.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постановах від 20.07.2004р. №04/336 зі справи 2-23/9789-03, від 29.03.2005р. №05/145 зі справи №13/403 та від 29.03.2005р. №05/144 зі справи №3/118, дані про повідом-лення відповідачем органів працевлаштування щодо наявності вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів входять до предмету доказування з огляду на приписи норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до довідки Петриківського районного центру зайнятості населення №402 від 26.04.2006р. відповідач протягом 2005р. надавав до Центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць, про потребу в інвалідах не заявляв, в зв’язку з чим інваліди на його підприємство не направлялися.

Інших доказів щодо повідомлення органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про вакансії для інвалідів, відповідачем також не надано. Отже, органи працевлаштування інвалідів не мали підстав для направлення інвалідів на підприємство відповідача, відсутність повідомлення про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів робить таке направлення неможливим, що і зазначено у вказаній довідці Центру зайнятості. Самостійно відповідач також не займався цією діяльністю. Зазначене свідчить, що відповідач не створив робочих місць відповідно до нормативу саме для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними властивостями.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до звіту форми №10-ПІ середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 613,00 грн. Відповідач в своєму звіті не вірно визначив цю суму, оскільки фонд оплати праці становить 132300,00 грн, працюючих 18 осіб, отже середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 7350,00 грн. Відповідно штраф за одне нестворене робоче місце складає 7350,00 грн. За розрахунком позивача відповідач частково сплатив цей штраф в сумі 613,00 грн, стягненню підлягає 6737,00 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 21.06.2005р. №05/343 по справі 1/255, Закон не ставить в залежність обов’язок щодо сплати санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а лише вказує джерело оплати. Відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Доказів сплати штрафу на час розгляду справи суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Сад»- 51822,

с. Хутірське Петриківського району Дніпропетровської області, вул. Амурська,41, код ЄДРПОУ 30836004 (п/р 26001001025358 в ЗАО «Агробанк», МФО 307123) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 60, к. 18, код ЄДРПОУ 25005978 (р/р 31217230600010 в УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012) санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів –6737,00 грн (шість тисяч сімсот тридцять сім грн).

Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 184-186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Л.П. Широбокова