Постанова № 21068839, 14.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

14.10.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/5135/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКальника Віталія Валерійовича <Текст > при секретаріПетранцові О.Ю, за участю: представника позивача Уханенко Л.Д. представників відповідача1 Іванько Т.В., Авдєєвої Ю.М. представника відповідача 2 Войтенко Н.І< ПІБ Представників ><Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер - Профі Україна" до відповідача 1: Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, відповідача 2: Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Майстер-Профі Україна» 29 квітня 2011 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача 1: Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, відповідача 2: Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області з позовними вимогами про: - визнання неправомірним та скасування рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги № 8157/10/25-008 від 18.03.11р.;

- визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної ДПІ (в Індустріальному районі) № 0000062335/9514 від 23.03.11р.;

- визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної ДПІ (в Індустріальному районі) № 0000012335/0/710 від 10.01.11р.

В обґрунтування позову зазначено, що у відповідачів відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з податкового кредиту позивача на загальну суму 22101881,грн., яка віднесена до складу податкових зобовязань декларації з ПДВ за червень 2010 року на суму 12685 902 грн. та березень 2010 р. на суму 9415 979 грн., тим самим коригувати показники податкової звітності позивача. Тому, позивач не погоджується з рішенням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги № 8157/10/25-008 від 18.03.11р. та з податковими повідомленнями-рішеннями Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, оскільки вважає їх незаконними та винесеними із грубим порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, викладені у Акті перевірки є такими, що суперечать діючому законодавству, все це порушує законні права позивача.

Представник позивача, що зявився у судове засідання, надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 1 надав до суду письмові заперечення. У судове засідання зявилися представники відповідача 1 та в обґрунтування своєї позиції по справі зазначили, що дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська щодо складання акту перевірки та податкових повідомлень рішень повністю відповідають вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції ОДПІ. Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська додержано всіх вимог правових норм, які регулюють порядок їх прийняття, рішення узгоджуються з вимогами чинного законодавства і прийняті відповідно до обставин, що склалися, тому, підстави для скасування рішень відсутні.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечував. До суду надав заперечення, в яких зазначено, що Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська правомірно збільшено податкові зобов'язання з ПДВ TOB «Завод Майстер-Профі Україна»за лютий 2010 року на 4255762 грн. внаслідок відсутності документального підтвердження правомірності проведеного товариством коригування податкових зобов'язань. Зменшення податкового кредиту на суми ПДВ (14586910 грн.), сплачені на митниці при ввезенні орендованих будівельних кранів, також є правомірним, оскільки умови зазначеного ввезення не передбачають переходу права власності на об'єкт ввезення, тобто, операція не являється імпортом у розумінні чинного законодавства. Крім того, умовами відповідного контракту обмежений та чітко визначний період знаходження Кранів 1 та 2 на території України. Тобто, в даному випадку товариством неправильно вибраний митний режим ввезення відповідного майна. Також, зазначено, що листи ДПА України, на які посилається Позивач, а еаме №3719/5/15-2316 від 12.04.05, №1661/6/25-0515 від 19.02.10, №20296/7/16-1417 від 12.10.05, №2741/7/16-1517 від 14.02.06р., не є податковими роз'ясненнями для Позивача в розумінні пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону № 2181-III, оскільки податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування (абз,«г»пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону №2181-111). Тобто, зазначені у позовній заяві листи ДПА України є податковими роз'ясненнями лише для тих платників податку (зацікавлених осіб), які звертались до податкового органу вищого рівня з відповідними запитами.

Відповідно до ст. 60 КАС України у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому КАС України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

18 липня 2011р. прокурором Самарського району м. Дніпропетровська подано заяву про його вступ в адміністративну справу №2а/0470/5135/11.

Однак, в судові засідання прокурор не зявлявся.

Свідок ОСОБА_7, як головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер - Профі Україна", яка була викликана за ініціативою суду, у судове засідання не зявилась у звязку з хворобою, що підтверджується листком непрацездатності. До суду надала пояснення, в яких заперечувала проти фактів та обставин, які були викладені у вищевказаному акті перевірки. Також, зазначила, що у відношенні неї винесено постанову Самарського районного суду від 31.03.11р. по справі № 3-503/11, яка набрала чинності 11.04.11р., про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності, якою ОСОБА_7 визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 153-1 Кодекус України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 170 грн. Свідок пояснила, що про існування постанови не знала, оскільки до суду не викликалась, відповідно в судовому засіданні присутня не була. Після отримання постанови має намір оскаржити її до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Майстер-Профі Україна» (код ЄДРПОУ 308419) зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 14.03.2000 р., з урахуванням змін до установчих документів 29.01.2009р. реєстраційний № 12241050004009624. Підприємство зареєстровано як платник податку на додану вартість, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.04.2000 року за № 3244, станом на час проведення перевірки перебуває на обліку в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська.

На підставі повідомлення від 30.04.2010 року №14100/10/23-121, посадовими особами Лівобережної міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська згідно із частиною п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ у період з 23.09.2010 р. по 10.11.2010 р. проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Майстер-Профі Україна» (код ЄДРПОУ 3088419) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. За результатами перевірки складено Акт від 24.12.2010 р. №11046/23/30888419.

У ході проведення перевірки податковою інспекцією встановлено порушення:

- в порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) TOB "Завод Майстер-Профі Україна" завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за лютий 2010 року на суму 9 415 979,00 грн., за червень 2010 року на суму 12 685 902,00 грн.;

- в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), TOB "Завод Майстер-Профі Україна" завищено від'ємне значення податку на додану вартість, який відображено в ряд.26 декларації по податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 4 588 235,00 грн.;

- пп.4.2.12, пп. 4.2.15 п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8, п.3.4 ст. З, п.7.1.ст. 7, пп. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9, пп.9.12.2 п.9.12 ст.9, п.17.2 ст.17, п 19.2 ст.19, пп.20.3.2.п.20.3 ст.20 Закону України № 889-IV від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб»зі змінами та доповненнями, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб в період, що перевірявся, на загальну суму 939,86 грн. податку та згідно п.п.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України № 889- IV нараховано штрафу у розмірі 15% грн., що складає 189,54 грн.;

- ст. 2 Закону України від 23.09.94 №185/94 ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(із змінами та доповненнями). У відповідності з ст. 4 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) порушення резидентами строків, передбачених ст.2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Донараховано пені за порушення термінів розрахунків по контрактам №1/2009 від 02.11.2009р.та № 1-К від 22.10.2009р.- 5364 318,33 грн.

На підставі акту перевірки 10.01.2011 року Лівобережною міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012335/0/710 про зменшення ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна»на 22101 881 грн. сум бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 525 810,25 грн.

Згідно підпункту 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до тексту рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги № 8157/10/25-008 від 18.03.11 р. зазначається про можливість його оскарження в порядку, передбаченому чинним законодавством.

ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна»звернулося зі скаргою на податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області. Результатом розгляду скарги позивача стало прийняття Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області рішення № 8157/10/25-008 від 18.03.11 р., яким було частково скасоване оскаржуване повідомлення-рішення стосовно застосування штрафних санкцій в сумі 5525470,25 грн., в іншій частині залишено без змін. Тобто рішення податкової частково залишено в силі. Правовим наслідком прийняття рішення ДПА № 8157/10/25-008 від 18.03.11 р. стало прийняття Лівобережною міжрайонною ДПІ нового повідомлення-рішення № 0000062335/9514 від 23.03.11р.

Як вбачається зі змісту спірного акту перевірки від 24.12.2010 р. №11046/23/30888419 Лівобережною міжрайонною ДПІ було визначено, що ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна»завищено суми бюджетного відшкодування з ПДВ за 6 місяць на 12685902 грн. та за 3 місяць на 9415979 грн. на загальну суму 22101881 грн.

Відповідач 1 в запереченнях посилається на п.п. 5.1.2. р. V «Порядок відкликання податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. № 985 та підпункту 60.1.3. п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, стверджуючи, що податкове повідомленнярішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобовязання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Суд не погоджується з висновками відповідача 1 про те, що рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 10.01.11р. № 0000012335/0/710, яке просить скасувати позивач, вже є відкликаним, виходячи з наступного.

Згідно пункту 60.4. ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Правовий статус відкликаного повідомлення рішення законодавчо не визначено. Вказане повідомлення відкликано, але залишається в силі, так як не скасоване ні податковою ні судом.

Оскаржуване повідомлення рішення не відноситься до рішень, визначених в підпункті 60.1.3. п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України. Так як грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Податковим повідомленням-рішенням Лівобережної міжрайонної ДПІ (в Індустріальному районі) № 0000012335/0/710 від 10.01.11 р. зменшено ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна»на 22101 881 грн. сум бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 525 810,25 грн.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (підпункт 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська № 0000012335/0/710 від 10.01.11 р., яке залишене відповідачами частково в силі, не підпадає під визначення пункту 60.4. ст. 60.

В рішенні Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області № 8157/10/25-008 від 18.03.11р. підтверджено правильність зменшення Лівобережною міжрайонною ДПІ позивачу податкового кредиту в сумі 14586 910 грн., який виник у нього під час митного оформлення двох орендованих будівельних кранів, ввезенних в Україну в лютому, в травні і в червні 2010 р. по контракту № 5-к від 10.12.2009р., укладеному з Компанією «Саренс НБ»(Бельгія).

Відповідно до умов контракту компанія «Саренс НВ», Бельгія (орендодавець) передала в оплатне користування (оренду) крани зі строком оренди на 5 та 6 місяців з дня їх готовності до експлуатації. Ввезення кранів відбувалось частинами у лютому 2010 року (кран Demag CC), у травні та у червні 2010 року (кран Liebher LR).

Під час митного оформлення кранів позивачем було сплачено до державного бюджету ПДВ у лютому в сумі 9415978,58 грн., що підтверджено вантажними митними деклараціями з 11.02.10 р. по 19.02.10 р.; у травні - червні в сумі 5170929,60 грн., що підтверджено вантажними митними деклараціями з 01.06.10 р. по 07.06.10 р., 28.05.10 р., 27.05.10 р., всього на загальну суму 14586 910 грн.

Згідно підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (який діяв на час спірних правовідносин) у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість. Відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Відповідно до п. 1.17. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поняття «лізинг (оренда)»розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме:

Лізингова (орендна) операція (п.1.18 ст.1) - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Оперативний лізинг (оренда) (п.п. 1.18.1 п 1.18 ст.1) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

До об'єкта оподаткування ПДВ згідно з п. 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон про ПДВ) включають операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп. 3.1.2 Закону про ПДВ ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі імпорту) згідно з положеннями глав 29-30 Митного кодексу України є об'єктом оподаткування ПДВ. З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення на митну територію України обєкта лізингу (крім повернення обєкта оперативного лізингу, раніше наданого (вивезеного) лізингодавцем чи іншою особою за його дорученням з території України у митному режимі тимчасового вивезення (ввезення) для вільного обігу згідно з положеннями глави 34 Митного Кодексу України).

Згідно зі ст. 188 Митного кодексу України імпорт - це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Таким чином, операції з імпорту обладнання - великої вантажопідйомної будівельної техніки (кранів) та послуг з наданням в оренду таких засобів на митній території України є об'єктом оподаткування ПДВ, до якого застосовується повна ставка ПДВ.

У той же час згідно з пп. 7.4.1 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Згідно із вимогами Закону про ПДВ та Порядку внесення податку на додану вартість до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 417 від 02.04.1998 р. (які діяли на час правовідносин), при тимчасовому та безоплатному ввезенні великої вантажопідйомної будівельної техніки на митну територію України резидентом - орендарем сплачується ПДВ.

Податкові розяснення, які надавались Державною податковою адміністрацією України, підтверджують право резидента - орендаря на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого на дату подання митної декларації.

Так, в листах від 12.04.05 р. № 3719/5/15-2316 та від 19.02.10р. №1661/6/25-0515 Державна податкова адміністрація України розглянула питання щодо тимчасового та безоплатного ввезення на митну територію України основних засобів за договорами оренди (лізингу) та іншими договорами, що не передбачають переходу права власності, і підтвердила право резидента орендаря на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого на дату подання митної декларації при імпорті, до якого згідно з п.п.3.2.1 Закону про ПДВ відноситься обєкт оренди (лізингу).

Вищевказаними листами Державної податкової адміністрації України було розяснено, що операції з ввезення за договорами оренди (лізингу) з метою оподаткування прирівняні до імпорту, а також те, що податковий кредит звітного періоду формується із сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника, та за умови використання великої вантажопідйомної будівельної техніки (кранів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника ПДВ, сплачений на дату подання митної декларації, може включатися до податкового кредиту.

В своїх запереченнях відповідач 2 посилається на лист ДПА України № 7466/7/16-1517-16 від 15.04.2010 р., який було видано податковим органом після проведення позивачем митного оформлення імпортованих кранів, в якому було зазначено, що оскільки податковий облік операцій з отримання послуг від нерезидента на митній території України не передбачає окремої сплати до бюджету податку на додану вартість, то податок на додану вартість по таких операціях у рядок 2 Розрахунку суми бюджетного відшкодування не включається.

Відповідно до підпунктів «г»та «д»підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта; не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому, при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Вказана норма права кореспондована в ст. 53 Податкового кодексу України, в якій сказано, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Таким чином, судом встановлено наявність податкових розяснень ДПА України, що містить різні правові позиції щодо оцінки одних і тих же правових норм, що вказує на визнання податковим органом можливості неоднозначного (множинного) трактування прав та обовязків платників податків.

Відповідно до п. 4.1.4 Податкового кодексу, одним з принципів, на яких грунтується податкове законодавство, є презумпція правомірності рішень платника податку, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За викладених обставин суд доходить висновку, що так як ПДВ фактично сплачений позивачем митному органу при ввезенні на митну територію України товарів (кранів) та обчислений виходячи з митної вартості кранів, зазначеної у ввізних митних деклараціях, що відповідає положенням пп. 7.2.7 п. 7.2, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем правомірно віднесено 14586 910 грн. до сум бюджетного відшкодування.

Правомірність заниження суми бюджетного відшкодування з ПДВ ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна»в розмірі 7514971 грн. відповідачами не доведено. Тоді як відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, суд не бере до уваги посилання Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська на постанову Самарського районного суду від 31.03.11р. про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності, як на підставу у відмові в задоволенні позовних вимог, оскільки суд оцінює вказану постанову приймаючи до уваги всі обставини у справі, та приходить до наступного.

У відповідності до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено, зокрема, обовязковість рішення суду.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, обєднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Згідно зі ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Тому, враховуючи наведене вище, спираючись на обставини, досліджені та встановлені судом у судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що рішення Самарського районного суду від 31.03.11р. не може бути покладене судом в основу цієї постанови як беззаперечний доказ щодо законності і обґрунтованості рішень, прийнятих відповідачами, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська до Самарського районного суду не було подано всіх документів, що мають значення для прийняття рішення по справі, судом було досліджено лише витяг з акту перевірки № 11046/23/30888419 від 24.12.10р., внаслідок чого Самарський районний суд був позбавлений можливості встановити всі фактичні обставини справи, про що свідчить мотивувальна частина постанови від 31.03.11р. по справі № 3-503/11. Крім того, в судовому засіданні не була присутня особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, як наслідок, Самарський районний суд був позбавлений можливості заслухати пояснення головного бухгалтера - ОСОБА_7, що безумовно сприяло б більш повному та всебічному дослідженню фактів, які мали значення для розгляду справи.

Також, суд зазначає, що постанова Самарського районного суду від 31.03.11р по справі № 3-503/11 винесена відносно головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер - Профі Україна" - ОСОБА_7, в той час як стороною в данній справі є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер - Профі Україна".

Згідно частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зазначеною правовою нормою встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 10 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією від 29.04.11р. № ПН 2545.

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 10,20 грн.

На підставі викладеного, виходячи з норм Податкового кодексу України, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер - Профі Україна" до відповідача 1: Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, відповідача 2: Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги № 8157/10/25-008 від 18.03.11 р.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної ДПІ (в Індустріальному районі) № 0000062335/9514 від 23.03.11 р.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної ДПІ (в Індустріальному районі) № 0000012335/0/710 від 10.01.11 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Майстер - Профі Україна» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 грн. 20 коп. (десять грн. 20 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 27.09.11р.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >В.В. Кальник

< Текст >