Постанова № 21068821, 14.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

14.10.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/10413/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняТроценко О.О. за участю представників сторін: Від позивача Снісаренко І.В. Мороз О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до Приватного підприємства «Нітал» про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 136977 грн. 49 коп. за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, - ВСТАНОВИВ: 17.08.2011р. Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська звернулася з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Нітал»та просить надати дозвіл Лівобережній МДПІ на погашення суми податкового боргу у розмірі 136977 грн. 49 коп. за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач має податковий борг за узгодженими податковими деклараціями з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності по декларації № 2776 від 28.01.2010р. за період з лютого по грудень 2010р. та по декларації № 32547 від 31.03.2011р. за період з січня по травень 2011р., а також за податковим повідомленням-рішенням № 0000461503/0 від 31.03.2011р. про застосування штрафної санкції в сумі 170 грн. за несвоєчасне подання податкової декларації з плати за землю за 2011р. У звязку з непогашенням відповідачем податкового боргу у встановлені законодавством строки, податковою інспекцією були сформовані і вручені відповідачеві дві податкові вимоги, а саме: № 1/105 від 02.02.2010р., яку 10.02.2010р. було вручено відповідачеві та № 2/251 від 16.03.2010р., яку 25.03.2010р. вручено відповідачеві. Крім того, податковим керуючим 24.06.2010р. було складено акт опису активів відповідача, на які поширюється податкова застава та на підставі ст.8 Закону України № 2181 видано витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 12.07.2010р. За викладеного, позивач вважає, що відповідно до п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби повинен, у такому випадку, звернутися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився двічі 12.09.2011р. та 10.10.2011р., причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за відсутності його представника не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення відповідачеві поштового відправлення від 27.09.2011р. (а.с.43).

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача, який не є субєктом владних повноважень належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення судом відповідача про час і місце розгляду справи, другу неявку відповідача, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній доказами за відсутності відповідача з урахуванням норм ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, які брали участь у судовому засіданні, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України норми якого встановлюють перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, обовязки та права платників податків та зборів, визначають компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 та Закон України «Про систему оподаткування»втратили чинність.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з наведеного та норм ст. 58 Конституції України відповідно до якої закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, тому до даних правовідносин щодо наслідків несплати податкового боргу, який виник до набрання чинності Податковим кодексом України, в даному випадку, слід застосовувати норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181, який був чинним на момент виникнення правовідносин у 2010р., а до правовідносин, які виникли у 2011р. , слід застосовувати норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.

Згідно до ст.ст. 67, 68 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори у порядку і у розмірах, встановлених законодавством, неухильно додержуватись Конституції та законів України.

Стаття 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 ( який був чинним на момент виникнення податкового боргу у 2010р.) передбачала, що на платників податків юридичних осіб, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких, згідно із законами України покладено обовязок утримувати та (або) сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), пеню, штрафні санкції.

Податковий борг (недоїмка) податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня на суму такого податкового зобовязання ( п.1.3 ст. 1 Закону України № 2181).

Аналогічні норми містяться і у Податковому кодексу України.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Нітал»зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.05.1994р. та перебуває на податковому обліку у Лівобережній міжрайонній ДПІ м. Дніпропетровська як платник окремих податків ( щодо плати за землю), що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру станом на 25.07.2011р. та копією повідомлення про включення платника податків до категорії окремих платників податків від 25.02.2011р. № 24-135/113(а.с.8-11).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Нітал»станом на 26.07.2011р. має податковий борг в сумі 136977 грн. 49 коп., що підтверджується витягом з облікової картки відповідача, який наявний у матеріалах справи(а.с.29-30).

Судом встановлено, що зазначений податковий борг у відповідача виник у звязку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобовязань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а саме:

- за поданою відповідачем декларацією № 2776 від 28.01.2010р., де відповідачем самостійно нараховані зазначені зобовязання з розбивкою річної суми рівними частинами за місяць за період з лютого по грудень 2010р. зі строком сплати до 30 числа наступного місяця за звітним, виходячи з чого у відповідача за вказаною декларацією виник податковий борг відповідно по кожному місяцю за лютий 2010р. 01.04.2010р., за березень 2010р. 03.05.2010р., за травень 01.07.2010р., за червень 2010р. 01.08.2010р., за липень 2010р. 31.08.2010р., за серпень 2010р. 01.10.2010р., за вересень 2010р. - 01.11.2010р., за жовтень 2010р. 01.12.2010р., за листопад 2010р. 31.12.2010р., за грудень 2010р. 01.02.2011р.(а.с.13);

- за поданою відповідачем декларацією № 32547 від 31.03.2011р., де відповідачем самостійно нараховані зазначені зобовязання річної суми рівними частинами за місяць за період з січня по травень 2011р. зі строком сплати до 30 числа наступного місяця за звітним, виходячи з чого у відповідача за вказаною декларацією виник податковий борг відповідно по кожному місяцю за січень 2011р. 01.03.2011р., за лютий 2011р. 31.03.2011р., за березень 2011р. 03.05.2011р., за квітень 2011р. 31.05.2011р., за травень 2011р. 01.07.2011р. (а.с.14-17);

- за податковим повідомленням-рішенням № 0000461503/0 від 31.03.2011р. на суму 170 грн., що становлять штрафні санкції за несвоєчасне подання декларації з плати за землю за 2011р., яка була застосована до відповідача на підставі акту перевірки від 31.03.2011р. № 1030/15-3/20290170, яке отримано відповідачем 31.03.2011р., а відповідно строк виникнення податкового боргу з урахуванням отримання відповідачем зазначеного повідомлення-рішення та норм ст.57 Податкового кодексу України є 03.05.2011р.(а.с.24).

Податкові зобовязання є узгодженими, оскільки самостійно визначені відповідачем у податкових деклараціях відповідно до п.5.1 п.п.5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 ( який був чинним на момент виникнення податкового боргу у 2010р.).

Аналогічні норми містить і Податковий кодекс України.

З метою погашення податкового боргу, на виконання п.п.6.2.3 п.6.2 ст. 6 положень Закону № 2181 податковою інспекцією 02.02.2010р. було сформовано першу податкову вимогу № 1/105, яка була 10.02.2010р. вручена відповідачеві (а.с. 28). 16.03.2010р. була сформована друга податкова вимога № 2/251, яка була отримана відповідачем 25.03.2010р.(а.с.45).

У подальшому, у звязку з не сплатою відповідачем податкового боргу за сформованими податковими вимогами, податковою інспекцією на підставі Закону України № 2181 ( чинного станом на червень 2010р.) податковим керуючим 24.06.2010р. був складений акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, а саме: станок координатно-розточний інв. № 3033, модель 2А450, 1987 року випуску, вартістю 142660,70 грн.(а.с.26).

Вищенаведене рухоме майно було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 12.07.2010р. ( а.с.25).

Відповідно до п.3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 (чинного станом на 2010р.) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Представники позивача у ході судового розгляду справи не надали суду доказів щодо стягнення з відповідача вказаного податкового боргу за рахунок активів відповідача чи стягнення податкового боргу з рахунків, обслуговуючих такого платника податків за рішенням суду з урахуванням Закону України № 2181 (до правовідносин, які виникли у 2010р.), а також з урахуванням повноважень податкової інспекції, встановлених п.п. 20.1.18 п.20.1 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України ( до правовідносин, які виникли у 2011р.).

Пунктами 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платників податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою державної податкової інспекції. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюються центральним органом державної податкової служби.

Проаналізувавши зміст наведеної правової норми, яка регулює порядок надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, суд приходить до висновку, що вказані дії можуть бути проведені лише за чітким дотриманням податковим органом послідовності виконання вимог п.п.95.1, п.95,2, п.95.3 статті 95 Податкового кодексу України, а саме: право на звернення до суду про надання дозволу на погашення всієї суми заборгованості може бути реалізовано податковим органом за наявності рішення суду про стягнення заборгованості за вказаною сумою податкового боргу з рахунків боржника, яке набрало законної сили, знаходилося на виконанні у податковому органі та доказів того, що рішення суду у такий спосіб не було виконано з причин недостатності коштів на рахунках боржника.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, представник позивача пояснив, що заходи щодо стягнення податкового боргу в рахунок погашення податкового боргу за рахунок активів відповідача чи стягнення коштів з рахунків, обслуговуючих такого платника податків у судовому порядку податковою інспекцією не вживалися у період дії як норм Закону України № 2181, так і дії норм Податкового Кодексу України та рішення суду, яке набрало законної сили, щодо стягнення вказаної суми податкового боргу відсутнє. Також, позивачем на вимогу суду не надано і доказів недостатності коштів на рахунках відповідача.

При цьому, слід зазначити, що положення Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, застосовуються до платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за датою введення в дію Податкового кодексу України, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Судом приймається до уваги те, що податковий борг у відповідача виник у 2010р., коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181, який встановлював більш сприятливі умови стягнення податкового боргу, зокрема, направлення першої та другої податкової вимоги та відсутність такої норми як надання дозволу судом на погашення всієї суми боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Відтак, враховуючи конституційний принцип незворотності дії закону в часі (крім імперативно визначених законом випадків), суд приходить до висновку про безпідставність застосування Державною податковою інспекцією законодавчого акту, який погіршує становище платника податків, до правовідносин, які виникли ще до набрання ним чинності, а саме: надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу, який виник у 2010р. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, встановлений Податковим кодексом України, який набрав чинності лише з 01.01.2011р.

Також, не може бути такий спосіб захисту права, як надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, застосований і до правовідносин, які виникли у 2011р., оскільки таке право податковим органом може бути реалізоване лише у разі дотримання ним абз. 1 п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України та у разі наявності доказів щодо недостатності коштів на рахунках боржника.

Доказів дотримання абз. 1 п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України позивачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Тобто, позивачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність застосування до правовідносин щодо погашення податкового боргу у спосіб обраний позивачем з урахуванням положень ст. 95 Податкового кодексу України.

За викладених обставин, суд дійшов до висновку про те, що заявлені позовні вимоги є передчасними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом, суд виходить із того, що позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до Приватного підприємства «Нітал» про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 136977 грн. 49 коп. за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 14.10.2011р.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >С.О. Конєва

< Текст >