Постанова № 21068350, 05.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

05.10.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/9100/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніна О.С. <Текст > при секретаріГрунт Ю.В. сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровськ до Малого державного підприємства «Декорит»про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до МДП «Декорит», в якому просив стягнути в рахунках у банках обслуговуючих відповідача на користь державного бюджету кошти в рахунок погашення боргу з земельного податку у сумі 15842,70 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що заборгованості по податку на землю виникла внаслідок несплати відповідачем узгодженої суми податкових зобовязань відповідно до наданих податкових декларацій та накладених на нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати.

Від представника позивача надійшло клопотання, в якому він зазначив, що позовні вимоги викладені у позові підтримує у повному обсязі та просить розглянути дану справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином та заздалегідь, заперечень на позов суду не надавав, про причини свого неприбуття суд не повідомив.

Тому у відповідності до ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про систему оподаткування»втрачають чинність.

У зв`язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати платником податків орендної плати за землю виникли як до, так і після набрання чинності Податковим кодексом України, суд приходить до висновку, що у даному випадку необхідно застосовувати норми Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закон України «Про систему оподаткування»та Податкового кодексу України.

Положення п. 11 ст. 10 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» зазначають, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках передбачених законом.

Також, пунктом 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України ( який набрав чинності з 01.01.2011р.) передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платників податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що МДП «Декорит»зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 12.07.1993 р. як субєкт підприємницької діяльності юридична особа та перебуває на обліку як платник податків та обовязкових платежів у ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Відповідно до зворотнього боку облікової картки платника податків, наданої податковим органом, МДП «Декорит», станом на 13.07.2011 р., має податковий борг по земельному податку у розмірі 15842,70 грн., який виник на підставі наступного.

10.12.2009 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення №0005011503/0, №0004971503/0, якими відповідачу донараховано штрафні санкції за неподання податкової звітності на загальну суму 340 грн. та податкове повідомлення-рішення №0004961503/0, яким донараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань у сумі 691,38 грн. Наведені податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем 12.12.2009 р.

09.08.2010 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі акту перевірки №2556/234/20228857 від 06.08.2010р. винесено податкове повідомлення рішення по земельному податку №0001322302/0, яким відповідачу нараховано основного платежу по земельному податку у сумі 7942,56 грн. та штрафні санкції у сумі 5100 грн. Дане податкове повідомлення було отримано відповідачем 09.08.2010 р., про що свідчить підпис на уповноваженої особи на його корінці.

25.01.2011 року за № 507 МДП «Декорит»подало до податкового органу податковий розрахунок на 2011 рік по сплаті земельного податку за землі державної та комунальної власності, відповідно до якого самостійно нарахувало земельний податку у сумі 3943,73 грн. з помісячною оплатою у розмірі 328,69 грн. Проте, відповідач не сплатив самостійно узгоджену суму земельного податку за січень червень 2011 рік, що складає 1643,2 грн.

Також, податковим органом нарахована пеня у сумі 125,51 грн.

Вищенаведені податкові повідомлення рішення ні в адміністративному, ні в судовому порядку відповідачем не оскаржувались, а тому вважаються узгодженими.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-Ш передбачено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податку в адміністративному або судовому порядку.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 цієї ж статті Закону України № 2181-Ш, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Статтею 1 Закону України № 2181-Ш визначено, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено, що платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно п.п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірі, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також оренду плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року, подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій ( стаття 14 Закону України «Про плату за землю»).

Згідно зі ст.17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічна норма міститься і в п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про плату за землю», контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Законом України «Про систему оподаткування»(який діяв до 01.01.2011р.) встановлено, що земельний податок є обовязковим платежем, а платниками податків та зборів (обовязкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законодавством покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі) у встановлені законом строки.

Згідно із пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податків та збори в строки та розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідальність за несвоєчасність сплати податкових зобов'язань платники податків несуть у відповідності з законодавством України.

Положення п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлюють, що податковий борг - сума грошового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 15842,70 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровськ до Малого державного підприємства «Декорит» про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків у банках обслуговуючих Мале державне підприємство «Декорит» (ЄДРПО 20228857, р/р 2606130130260, 2600530130260 ПАТ ПІБ м. Дніпропетровськ, МФО 305437, ) в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати юридичних осіб за землю у сумі 15842,70 гривень. (ЄДРПО 20288948).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О.С. Луніна

< Текст >