Постанова № 21068271, 03.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

03.10.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/6109/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняТроценко О.О. за участю представників сторін: Від позивача: Від відповідача: Міщенко В.В. Шрамко І.В., Голубчина Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про скасування податкових повідомлень - рішень.,- ВСТАНОВИВ:

25.05.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд»звернулося з адміністративним позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі та просить скасувати податкові повідомлення рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 20.05.2011р.:

- №0001142301 про збільшення суми податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 72000,00 грн. основного платежу, 18000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій

- №0001132301 про збільшення суми податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 230100,00 грн. основного платежу, 57525,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Свої позовні вимоги, з урахуванням наданих письмових пояснень від 08.08.2011р., позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р. валютного та іншого законодавства. За наслідками перевірки було складено акт №649/231/25004967 від 12.05.2011р. за висновками якого встановлено, що позивачем порушено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 230100,00 грн., в т.ч. за IV квартал 2010р. на суму 230100,00 грн. та п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.4.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 72000,00 грн., у тому числі за жовтень 2010р. в сумі 47600,00 грн., за грудень 2010р. в сумі 24400,00 грн. 20.05.2011р. на підставі вказаного вище акту податковою інспекцією були прийняті два податкові повідомлення-рішення № 0001142301 про збільшення суми податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 72000,00 грн. основного платежу, 18000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0001132301 про збільшення суми податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 230100,00 грн. основного платежу, 57525,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Проте, позивач з наведеними висновками податкового органу в акті перевірки щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю первинних документів, які підтверджують правомірність віднесення відповідних сум до податкового кредиту та заниження позивачем доходу в частині безоплатно отриманого товару не погоджується та зазначає, що позивачем до перевірки надані усі первинні бухгалтерські документи, однак МДПІ не приймає їх як належні докази проведення господарської операції, а дійшла висновку про те, що господарські операції щодо яких позивачем надані первинні документи в реалії в певній їх частині здійснені не були. Також МДПІ у акті перевірки від 20.05.2011р. наводить зміст акту перевірки ДПІ Красногвардійського району м. Дніпропетровська від 25.03.2011р. щодо ТОВ «Трансторгінвест», який був контрагентом позивача та зазначений акт містить посилання на наявність ознак нікчемності правочинів, здійснених ТОВ «Трансторгінвест»та ПП «Селтік-Юг»у вигляді відсутності у зазначених субєктів господарювання необхідних трудових та технічних ресурсів. Позивач вважає такий висновок податкової інспекції надуманим та таким, що є припущенням перевіряючих посадових осіб МДПІ, оскільки позивачем за результатами виконання умов договорів складались відповідні первинні документи на підставі яких вівся бухгалтерський та податковий облік. Аналіз первинних бухгалтерських документів не дає підстав для висновку щодо безоплатного отримання позивачем товару, оскільки податковим органом не встановлено під час перевірки факту неналежного оформлення податкових накладних контрагентів позивача на підставі яких позивачем зазначені в них суми віднесені до ПДВ, а також до розрахункових документів. Позивач вважає, що посилання МДПІ на нікчемність господарських операцій з придбання матеріалів є помилковим, не відповідає ні нормам чинного законодавства, ні первинним бухгалтерським документам, ні фактичним обставинам справи, оскільки позивачем здійснені господарські операції з придбання товару, ремонту у відповідності з укладеними договорами в межах його фінансово-господарської діяльності. У письмових поясненнях від 08.09.2011р. позивач вказує на те, що здійснення ним в реалії господарської діяльності саме з метою досягнення економічних результатів та отримання прибутку підтверджується деклараціями з податку на прибуток за 2009, 2010рр., повною оплатою за придбаний товар, зміною в структурі активів та зобовязань, власному капіталі в результаті виконання договору від 06.12.2010р. №22/12 між позивачем та ТОВ «Трансторгінвест». Також, позивач зазначає, що як він, так і його контрагент були належним чином зареєстровані як субєкти господарювання та платниками ПДВ. Щодо висновків ДПІ про порушення, повязане з відсутністю коригування позивачем податкового кредиту на суму повернутих переплат позивач зазначає, що надані для перевірки банківські виписки не містять відомостей щодо перерахування позивачем у жовтні 2010р. на адресу ТОВ «Ексімгормаш»суми у розмірі 285600,00 грн., яка потім була повернута ТОВ «Ескімтрейд». Позивач у жовтні 2010р. перерахував кошти ТОВ «Ексімгормаш»в розмірі 214670,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за 14.10.2010р., 15.10.2010р., 18.10.2010р., загальна сума яких була 20.10.2010р. повернута ТОВ «Ексімтрейд». Також позивач зазначає, що за жовтень 2010р. підприємство взагалі не має предмету для коригування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ексімгормаш», тому що позивач не включав до складу податкового кредиту ні в жовтні, ні в листопаді, ні в грудні суми господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Ексімгормаш». Зазначене підтверджується деклараціями позивача з податку на додану вартість за вказані місяці 2010 року, а також позивач не отримував від ТОВ «Ексімгормаш»податкові накладні, як на суму 214620,00 грн., так і на 285600,00 грн., що виключає можливість включення податкового кредиту відповідних витрат позивача. Отже, на думку позивача, висновки викладені в акті перевірки ТОВ «Ексімтрейд»надумані та необґрунтовані.

Представник позивача в судовому засіданні вищезазначені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях на позов проти позову заперечують та, з урахуванням доповнень до заперечень від 17.08.2011р., просять відмовити в його задоволенні в повному обсязі посилаючись на те, що Південною МДПІ у м. Кривому Розі отримано від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська акт від 25.03.2011р. №877/23-307/3721255 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Трансторгінвест»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Селтік-Юг»за жовтень 2010р., грудень 2010р., яким визначено, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) ТОВ «Трансторгінвест» порушують ч.ч.1.5 ст.203, ч.ч.1.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства. Таким чином, оскільки первинні документи фінансово господарської діяльності ТОВ «Трансторгінвест»щодо подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у ПП «Селтік-Юг»до перевірки не надано, можливо зробити висновок, що «вигодонабувачем»товару отриманого від ТОВ «Трансторгінвест»виступає ТОВ «Ексімтрейд», оскільки в ході здійснення планової документальної перевірки ТОВ «Ексімтрейд»встановлено наявність господарських взаємовідносин з ТОВ «Трансторгінвест». На підставі наявних документів встановлено наступне: у грудні 2010 року між ТОВ «Ексімтрейд»та ТОВ «Трансторгінвест»укладено договір №22/12 від 06.12.2010р. Сума договору, на момент його укладання, становить 767000,00 грн. без ПДВ, 20% ПДВ 153400,00 грн., усього з ПДВ - 920400,00 грн. Так, ТОВ «Ексімтрейд»у грудні 2010 року придбало товар у ТОВ «Транторгінвест»згідно накладних №3297 від 17.12.2010р., №3244 від 17.12.2010р. та №3369 від 20.12.2010р. на загальну суму 920400,00 грн. у тому числі ПДВ 153400,00 грн. Зазначені товари було оприбутковано, як основні засоби. Станом на 31.12.2010р. по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»рахується кредиторська заборгованість по взаємовідносинам ТОВ «Ексімтрейд»ТОВ «Трансторгінвест»у розмірі 20400,00 грн. В податковому обліку витрати на придбання основних засобів у розмірі 767000,00 грн. не відносилися. ТОВ «Ексімтрейд»є кінцевим споживачем вищевказаного товару на митній території України. Так в ході перевірки встановлено та підтверджено факт оприбуткування основних засобів, отриманих від ТОВ «Трансторгінвест»на суму 767000,00 грн. (без ПДВ); встановлено відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Ексімтрейд»у грудні 2010р. по ланцюгу поставки ПП «ФобосТранс»ПП «Селтік-Юг»- ТОВ «Трансторгінвест»- ТОВ «Ексімтрейд»; встановлено отримання ТОВ «Ексімтрейд»доходів з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: «… вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді…»у грудні 2010р. на суму 920400,00 грн.; встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2010р. у сумі 24400,00 грн.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.09.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідачів, які брали участь у судовому засіданні, зясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин (жовтень-грудень 2010р.), тобто Закон України «Про податок на додану вартість»(чинний в редакції станом на 2010р.) та норми Податкового кодексу України виходячи з того, що перевірка позивача податковим органом здійснена у травні 2011р.

Згідно підпункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на 2010р.) визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість ( чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктами 7.2.1 і 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про додану вартість»податкова накладна, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках ( оригінал надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) та повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань ( абзаци 1, 3, 4 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з продажем товарів (робіт, послуг) звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку проводиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Так, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що у період з 11.04.2011р. по 04.05.2011р. Південною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі було проведено планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р.

За результатами зазначеної перевірки податковою інспекцією було складено акт від 12.05.2011р. №649/231/25004967 за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 230100,00 грн., в тому числі за IV квартал 2010 року на суму 230100,00 грн.;

- підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, статті 7, пункту 4.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього у сумі 72000,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року в сумі 47600,00 грн., за грудень 2010р. в сумі 24400,00 грн. (а.с.18-43 ).

За актом перевірки ТОВ «Ексімтрейд»встановлено наявність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Трансторгінвест», а саме: у грудні 2010р. між вказаними підприємствами було укладено договір №22/12 від 06.12.2010р. Сума договору, на момент його укладання, становить 767000,00 грн. без ПДВ, 20% ПДВ 153400,00 грн., усього 920400,00 грн.

Також в акті перевірки містяться посилання Південної МДПІ у м. Кривому Розі на отриманий від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська акт від 25.03.2011р. №877/23-307/37212555 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Трансторгінвест». Зазначений акт перевірки містить в собі висновки щодо наявності ознак нікчемності правочинів, здійснених між ТОВ «Трансторгінвест»та ПП «Селтік-Юг».

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 20.05.2011р. податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0001132301 в якому зазначено про порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та визначено до сплати податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 230100 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 57525 грн. ( а.с.44);

- податкове повідомлення-рішення № 0001142301 в якому зазначено про порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.4.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»та визначено до сплати податок на додану вартість за основним платежем 72000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18000 грн. (а.с.45).

Як вбачається із наданих суду документів, у грудні 2010р. між ТОВ «Ексімтрейд» та ТОВ «Трансторгінвест»було укладено договір №22/12 від 06.12.2010р. згідно якого постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно Специфікації, яка є невідємною частиною договору. Сума договору, на момент укладання, становить 767000,00 грн. без ПДВ, 20% ПДВ 153400,00 грн., усього з ПДВ 920400,00 грн., згідно специфікації №1 від 06.12.2010р. предметом поставки були днище ковша 2шт. х 61000,00 грн.; вал привідний 1шт. х 510000,00 грн.; круг роликовий 1шт. х135000,00 грн. (а.с.51,52)

Станом на момент проведення господарських операцій позивачем з ТОВ «Трансторгінвест», останній знаходився в Єдиному реєстрі як юридична особа та був платником ПДВ в тому числі і позивач був платником ПДВ, що підтверджується наявними копіями свідоцтв від 30.10.1997р., від 10.08.2010р. (а.с.160-164 т.1).

Факт виконання поставки за вищевказаним договором підтверджується рахунком-фактурою №3244 від 15.12.2010р. на вал привідний ч.1255.06.3005сб 1 шт. 510000,00 грн. без ПДВ., паспорт на вал привідний №83; рахунком-фактурою №3297 від 17.12.2010р. на днище ковша ЕКГ-8И ч.3505.29.02.000СБ 2 шт. 122000,00 грн. без ПДВ, паспорт на днище ковша в зборі V8 м3; рахунком-фактурою №3369 від 20.12.2010р. на круг роликовий ч.3519.07.03.000 1 шт. 135000,00 грн. без ПДВ, паспорт на роликовий круг №5; виписками з банку по особовому рахунку ТОВ «Ексімтрейд»№721; відомістю і журналом - ордером по рахунку 631 за грудень 2010р. та за лютий 2011р. та податковими накладними №3244 від. 15.12.2010р., №3297 від. 17.12.2010р., №3369 від 20.12.2010р.; товарно-транспортними накладними 11ЛВТ №621784, 11ЛВТ №621792, 11ЛВТ №621799 та договором оренди транспортного засобу №06 - ТС (а.с.53-66,165-173,175 т.1).

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Отже, вище досліджені судом первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне отримання позивачем товарів у грудні 2010 року на загальну суму 920400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 153400,00 грн.) за договором від 06.12.2010р. № 22/12, що відображено позивачем в журналах-ордерах 631, що спростовує висновки відповідача у акті про відсутність факсу придбання ТОВ «Ексімтрейд»у грудні 2010р. товару у ТОВ «Трансторгінвест».

Крім того, факт отримання позивачем товару від ТОВ «Трансторгінвест»підтверджується також і рухом активів, що досліджені судом, наявністю отримання позивачем прибутку у 2010р., що підтверджується відповідними деклараціями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також судом досліджено і факт оприбуткування придбаного товару позивачем як основних засобів та використання його у своїй господарській діяльності.

Щодо зазначення в акті перевірки про порушення, повязане з відсутністю коригування позивачем податкового кредиту на суму повернутих переплат в рамках виконання договору між позивачем та ТОВ «Ексімгормаш»від 11.01.2010р. №11/10-1, то судом встановлено, що у жовтні 2010р. позивач перерахував кошти ТОВ «Ексімгормаш»у розмірі 214670 грн., що підтверджується банківськими виписками від 14.10.2010р., 1510.2010р., 18.10.2010р. Однак зазначена сума була повернута позивачу 20.10.2010р. у звязку з неможливістю ТОВ «Ексімгормаш»виконати зобовязання (а.с.205-210р. т.1).

Тобто, у позивача відсутні були підстави для коригування податкового кредиту за жовтень 2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «Ексімгормаш», оскільки позивач не включав до складу податкового кредиту ні в жовтні, ні в листопаді, ні в грудні суми господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Ексімгормаш», що підтверджується деклараціями позивача з ПДВ з жовтня 2010р. по грудень 2010р. (а.с.139-151, т.1).

Також судом встановлено, що позивач не отримував від ТОВ «Ексімгормаш»податкових накладних на суму 214620,00 грн. (яка фактично була перерахована), ні на суму 285600 грн. (яка була зазначена МДПІ в акті перевірки), що виключає можливість включення до податкового кредиту відповідних витрат позивача та коригування податкового кредиту.

За п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, а п.7.5 ст.7 цього ж Закону визначає право платника податку на додану вартість формувати податковий кредит, а не обовязок.

За таких обставин, висновки МДПІ про порушення, повязане з відсутністю коригування позивачем податкового кредиту на суму повернутих переплат в рахунок виконання договору №11/10-1 від 11.10.2010р. між позивачем та ТОВ «Ексімгормаш» є неправомірними, та такими, що суперечать п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених субєктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України. Зі змісту акту перевірки вбачається, що в ньому дано оцінку господарської діяльності ТОВ «Трансторгінвест», ПП «Селтік-Юг», ПП «Фобос Трейд», однак, як встановлено в судовому засіданні позивач не мав будь-яких договірних зобовязань з ПП «Селтік-Юг», ПП «Фобос Трейд», а договірні відносини позивача з ТОВ «Трансторгінвест»підтверджуються первинними вищезазначеними бухгалтерськими документами щодо поставки товарів, документами щодо виконання робіт за договором поставки, оплатою проведеною позивачем за них на користь ТОВ «Трансторгінвест»у складі якої позивачем було сплачено в тому числі і ПДВ в розмірі 20%.

Пунктом 1.3 статті 1 та статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на 2010р.) покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи не надходження цим сум ПДВ до Державного бюджету.

Крім того, відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного станом на 2010 року та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного станом на 2010р., ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість»не повязує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обовязок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобовязань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обовязків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ»стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обовязків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обовязку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Статтями 61,67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальністю особи має індивідуальний характер.

Отже, якщо контрагент позивача - ТОВ «Трансторгінвест»не виконав своїх зобовязань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього та така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність та законність своїх висновків щодо порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, статті 7, пункту 4.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», викладених в акті перевірки ТОВ «Ексімтрейд»від 12.05.2011р. №649/231/25004967.

Відповідачем не підтверджені також належними доказами і висновки в акті перевірки щодо нікчемності правочину укладеного позивачем та ТОВ «Трансторгінвест», оскільки суду не надано рішення суду, яке набрало законної сили, щодо визнання договору нікчемним, а також на доведено умислу та вини посадових осіб позивача на порушення публічного порядку сторонами правочину або однією із сторін щодо зменшення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Акт перевірки від 12.05.2011р. не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу та вини позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визначається тільки судом.

Однак, податковий орган з перевищенням своїх повноважень самостійно визначив правочин укладений між позивачем та ТОВ «Трансторгінвест»нікчемним керуючись, при цьому, лише припущеннями, що суперечить Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Податковому кодексу України.

Також, судом враховується, що матеріали справи містять документи про відсутність вини посадових осіб позивача та відсутність складу злочину за результатами перевірок за актом від 12.05.2011р., що підтверджується копією постанови про відмову в порушені кримінальної справи від 03.06.2011р., а також копією постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04.08.2011р. у справі №3-1666/11/0408 про притягнення бухгалтера позивача ОСОБА_6 за якою провадження у справі про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за актом перевірки від 12.05.2011р. закрито. (а.с.185-189 т.1).

Отже, позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «Трансторгінвест»на основі наявних договорів, які не визнані недійсними (нікчемними) у встановленому законодавством порядку та на основі наявних первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», досліджені судом та наявні у справі.

А виходячи з того, що позивачем податковий кредит був сформований правомірно, то останнім не було занижено і податок на прибуток, а тому посилання відповідача в акті перевірки від 12.05.2011р. на порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставними та спростовуються наданими позивачем доказами, які досліджені судом та наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Виходячи з того, що висновки відповідача, зазначені в акті від 12.05.2011р. є неправомірними, то позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2011р. № 0001142301, №0001132301, прийнятих на підставі вказаного акту перевірки, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією №102 від 23.05.2011р. (а.с.2), а відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2011р. задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 20.05.2011р.:

- №0001142301 про збільшення суми податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 72000,00 грн. основного платежу, 18000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0001132301 про збільшення суми податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 230100,00 грн. основного платежу, 57525,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вітчизни, 9, ЄДРПОУ 25004967) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 19.09.2011р.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >С.О. Конєва

< Текст >