Постанова № 21068200, 29.09.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

29.09.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/8410/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потолової Г.В.

при секретарі Тимцунік Ю.В.

за участю: представника позивача Халаім А.В.

представника позивача Солощенка С.В.

представника відповідача Кривоніс І.А.

представника відповідача Семенова Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Протор»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, про визнання протиправними висновків в акті та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Протор»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними висновків зазначених в Акті №2030/23-3/37211425 від 24.06.2011р., як результат документальної позапланової невиїзної перевірки Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Альтекс-Юг»за жовтень-грудень 2010 року в частині встановлення порушення ПП «Протор» законодавства України щодо недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, порушують публічний порядок та суперечать моральним засадам суспільства.

21.07.2011р. позивач до матеріалів справи надав заяву про зміну позовних вимог, за змістом якої просить визнати протиправними дії Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська щодо відображення в акті перевірки від 24.06.2011р. №2030/23-3/37211425 фактів нікчемності угод внаслідок порушення ПП «Протор»законодавства України та зобовязати відповідача не використовувати дані відображені в зазначеному акті перевірки щодо нікчемності угод.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги. В обґрунтування позовних вимог стверджують, що відповідач за змістом спірного Акту, встановивши на підставі власних припущень недійсність (нікчемність) укладених позивачем правочинів та порушення ним норм цивільного законодавства, без встановлення в передбаченому законодавством порядку будь-яких фактичних обставин та належних доказів, перевищив службові повноваження, привласнив функції судових органів та грубо порушив норми законодавства України, тому просять суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні посилаються на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у звязку з чим просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Протор» (код ЄДРПОУ 37211425), зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 18.08.2010р.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, позивач перебуває на податковому обліку у Лівобережній МДПІ з 19.08.2010 року за №8844.

Отже, позивач належним чином зареєстрований, як юридична особа, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності в Україні.

На підставі направлення від 20.04.2011р. №239 фахівцями податкового органу, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу №571 від 20.04.2011р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Протор»(код ЄДРПОУ 37211425) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Альтекс-Юг»(код ЄДРПОУ 37048928) за жовтень-грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.06.2011р. №2030/23-3/37211425, в якому Лівобережна МДПІ м.Дніпропетровська прийшла до висновків про порушення ПП «Протор»ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ПП «Протор»з ПП «Альтекс»та з іншими підприємствами-покупцями за жовтень-грудень 2010 року. Також, згідно висновку в акті перевірки, з урахуванням вимог «Методичних рекомендацій (орієнтовний алгоритм дій) органів державної податкової служби…»наведених листом ДПА України від 03.02.2009р. №2012/7/10-1017, матеріали перевірки Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська по підприємству ПП «Протор»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Альтекс-Юг»за жовтень-грудень 2010 року підлягають направленню до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-покупці, для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України.

Крім цього, перевіркою ПП «Альтекс Юг»встановлено порушення ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.203, ст.215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Альтекс Юг»при придбанні та продажу товарів (послуг). Відповідач у акті перевірки стверджує, що товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України. А також зазначив, що податковий кредит, сформований за рахунок контрагентів-постачальників та відповідні дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за період: липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків), про обсяги придбання та як наслідок про обсяги продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобовязання в межах податкового кредиту) є недійсними.

Податковим органом у акті зафіксовано, що фактичне місце здійснення діяльності субєкта господарювання встановити немає можливості. Документи бухгалтерського та податкового обліку ПП «Протор»за місцезнаходженням підприємства, відповідно установчих документів, не знаходяться. Не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Не погоджуючись з висновками в акті перевірки податкового органу, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що зазначений акт перевірки і дії субєкту власних повноважень щодо встановлення порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України під час фінансово-господарської діяльності є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації та порушують чинне законодавство України з наступних підстав.

Позивач стверджує, що в оспорюваному акті відсутні посилання на те, які саме правочини податковий орган визнав недійсними, з яких саме підстав та чим підтверджуються такі висновки.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п.18 постанови від 06.11.2009р. №9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним»: «При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, шодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.»

Також, позивач посилається на те, що згідно з п.24 цієї постанови для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Позивач вважає, що неможливо встановити недійсність правочину, тим більше стверджувати про те, що його недійсність прямо встановлена законом, не дослідивши його суть, зміст, форму укладення, суттєві умови, факт вчинення і виконання, наявність умислу сторін правочину та інші необхідні фактичні обставини і докази, що встановлюються судом при розгляді справ, повязаних з визнанням правочинів недійсними.

Крім того, позивач стверджує, що згідно п.2.1.2 Листа ДПА від 03.02.2009р. №2012/7/10-1017: «Доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи, про які ДПА України неодноразово зазначала у своїх листах, наказах, інших документах (оглядових листах). Слід врахувати, що не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів: переміщення товарів, наявності транспортних засобів тощо».

Тобто, позивач вважає, що висновок відповідача в акті перевірки від 24.06.2011р. №2030/23-3/37211425 щодо недійсності (нікчемності) укладених позивачем правочинів та порушення ним норм цивільного законодавства, зроблений податковим органом на підставі власних припущень, без встановлення в передбаченому законодавством порядку будь-яких фактичних обставин та належних доказів, перевищив службові повноваження, привласнив функції судових органів, грубо порушив норми закону.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що згідно перевірки, вчинені позивачем правочини порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету та є нікчемними.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що підставою для здійснення висновків викладених в акті перевірки №2030/23-3/37211425 є те, що Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська від ДПІ у м.Херсоні листом №3161/7/23-204 від 07.02.2011р. отримано інформацію та матеріали (Акт перевірки №607/23-2/37048928 від 04.03.2011р.) щодо встановлених нікчемних правочинів ПП „Альтекс-Юг" (37048928) по взаємовідносинам з ПП „Протор" за жовтень-грудень 2010 року. В результаті чого, відповідачем на адресу ПП „Протор" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Кільченська, буд.8, кв.1) було направлено Лист №8512/10/23-308-555 від 17.03.2011р. з питань взаємовідносин з ПП „Альтекс Юг" за жовтень-грудень 2010 року, який позивачем отриманий, але пояснення та їх документальне підтвердження протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту надано не було.

Так, відповідач стверджує, що з урахуванням викладеного, на підставі п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було виписано Наказ №371 та Направлення №239 від 20.04.2011року на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП „Протор" з питання взаємовідносин з ПП „Альтекс Юг" за жовтень-грудень 2010 року.

Також відповідач зазначає, що співробітниками податкового органу було здійснено вихід за місцезнаходженням підприємства ПП „Протор", та за результатами перевірки встановлено, що підприємство за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Кільченська, буд.8, кв.1 не знаходиться, про що складено Акт №1432/23-3/37211425 від 20.04.2011 року. До відділу податкової міліції Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська надано запит на встановлення місцезнаходження суб'єкту підприємницької діяльності від 20.04.2011 року за №77.

Відповідач вказує, що у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням, керуючись п.79.2 ст.79, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відділом перевірок відшкодування ПДВ на адресу ПП „Протор" на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питання взаємовідносин з ПП „Альтекс Юг" за жовтень-грудень 2010 року, були направлені поштою Наказ №770 від 02.06.2011 року і повідомлення про початок перевірки №4 від 02.06.2011 року, які отримані позивачем. Як зазначає відповідач, жодних пояснень та їх документальних підтверджень щодо відносини ПП „Альтекс-Юг" з підприємством ПП „Протор" до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська надано не було.

Також, представники відповідача у судовому засіданні посилаються на те, що оскільки фактичне місце здійснення діяльності суб'єкта господарювання встановити не вдалося, документи бухгалтерського та податкового обліку ПП „Протор" за місцезнаходженням підприємства не знаходяться, не було виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності, документальна позапланова невиїзна перевірка ПП „Протор" була проведена на основі матеріалів документальної невиїзної перевірки ПП „Альтекс-Юг", що надійшли на адресу Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року та податкової інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу.

Окрім вищезазначеного, відповідач вказує, що за результатами перевірки декларації з податку на прибуток підприємств 2010 році до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська не надавалися. Відсутня будь-яка інформація щодо основних фондів та нематеріальних активів, необхідних для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Таким чином, відповідач зробив висновок, що метою укладених угод між ПП „Протор" з ПП „Альтекс Юг" та з іншими підприємствами-покупцями за жовтень-грудень 2010 року є штучне створення податкового кредиту з ПДВ вищезазначених покупців товарів (робіт, послуг). Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких підприємство не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.

На думку відповідача, вищевикладене в повній мірі підтверджує факт здійснення позивачем правочинів, які не створюють юридичних наслідків, а отже дії податкового органу правомірні, а викладений висновок у акті перевірки №2030/23-3/37211425 від 24.06.2011р. є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютного та іншого законодавств, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, відповідно до п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Таким чином передача запиту на отримання інформації до підрозділу податкової міліції не є законним способом отримання податкової інформації від платника.

Суд вважає, що факт відсутності посадових осіб позивача за місцезнаходженням не підтверджений належним чином, оскільки відповідно до ч.12 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Частиною 14 цієї ж статті передбачено, що якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Таким чином відсутність юридичної особи за місцезнаходженням підтверджується витягом (випискою, довідкою) з ЄДРПОУ, а відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, відповідач у своїх запереченнях підтверджує отримання позивачем документів податкового органу, направлених за адресою реєстрації ПП «Протор»(а.с.72-73).

Також, суд звертає увагу, що Акт №1432/23-3/37211425 від 20.04.2011р. щодо не встановлення місцезнаходження ПП «Протор»не може вважатись належним доказом у розумінні ст.ст.69-71 КАС України, оскільки підписаний лише посадовими особами податкового органу, тобто зацікавленими особами та надрукований, що унеможливлює його складання безпосередньо на місці перевірки за адресою реєстрації ПП «Протор»(а.с.70).

Отже, факт відсутності позивача за місцем реєстрації спростований матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі порядок №984), визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.5.2. Розділу II Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Наведене вказує на те, що відповідач зобов'язаний був звернутися до позивача з дотриманням порядку отримання податкової інформації, встановленого статтею 73 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку позивача - скласти акт про таку відмову, або у разі отримання таких документів дослідити їх та систематизовано, як того вимагає пункт 4 Розділу І Порядку №984, викласти факти, що міститься в таких первинних документах та надати їм об'єктивну оцінку. Однак, відповідачем не виконано приписи вказаних правових норм. При цьому, в акті перевірки фактично лише наводяться цитати з актів перевірок інших підприємств без підтвердження цих фактів первинними документами. Логіко-граматичне тлумачення нормативних актів, що регулюють правовідносини пов'язані з проведенням контролюючим органом перевірок та складання актів перевірок, вказує на те, що акт перевірки не є підставою для виникнення будь-яких прав та обов'язків ані у платника ані у податкового органу, а тому відомості, зазначені в актах податкових перевірок інших підприємств, не мають преюдиційного значення, а підлягають встановленню на загальних підставах.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання копій первинних документів (оригінали яких оглянуто у судовому засіданні).

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України. Крім того, суд вважає, що викладення висновку про нікчемність правочинів в акті перевірки суперечить також нормам цивільного законодавства, виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті Договори є двосторонніми правочинами.

Згідно ч.1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Крім того, ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 203 ЦК передбачено, зо зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст.228 ЦК, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Системний аналіз вищевказаних норм говорить про те, що правочином є лише ті зобов'язання сторін, які витікають із цивільно-правового (господарського) договору.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій. В акті перевірки взагалі не зазначено аналізу (проведеного на підставі текстів угод, додатків до угод, документів на підтвердження виконання (невиконання) зобов'язань та ін.) жодного із правочинів, які вчинені в період, що був предметом перевірки, і, на думку відповідача, є нікчемними.

Зазначенні в Акті припущення, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність взагалі усіх правочинів без дослідження конкретних угод за участю учасників таких угод та з врахуванням (спростуванням) пояснень (заперечень) учасників правочинів, є беззмістовними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів.

Аргументи відповідача у акті перевірки про порушення товариством норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд вважає таким, що не підтверджується фактичними обставинами справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірні висновки відповідача не відповідають нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову частково.

Таким чином, відповідачем не додержано встановленого законодавством порядку здійснення перевірки, що свідчить про протиправність дій щодо відображення у акті перевірки фактів нікчемності угод в наслідок порушення ПП «Протор»ч.1 і ч.5 ст.203, ст.ст.215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України.

Також, згідно п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акту перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З огляду на вище викладене, судом встановлено, що відповідачем порушено вимоги п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, не прийнято відповідне податкове повідомлення рішення.

Отже, стаття 19 Конституції України зобовязує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень вбачається, що субєкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу Приватному підприємству «Протор»судові витрати у розмірі 1грн.70коп., сплачені квитанцією №32702.286.8 від 11.07.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Протор»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, про визнання протиправними висновків в акті та зобовязання вчинити дії задоволено частково

Визнати протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції щодо викладення в акті від 24.06.2011 року №2030/23-3/37211425 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Протор»(код за ЄДРПОУ 37211425) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Альтекс-Юг»(код ЄДРПОУ 37048928) за жовтень-грудень 2010 року»висновків про порушення ПП «Протор»частини 1 статті 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ПП «Протор»з ПП «Альтекс»та з іншими підприємствами-покупцями відображеними у висновку зазначеного акту перевірки за жовтень-грудень 2010 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Протор»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Кільченська, 8, кв.1) 1грн.70коп. одна грн. 70коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 19.09.2011 р.

Суддя Г.В. Потолова