Постанова № 21067216, 29.06.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

29.06.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/2802/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - С.В.Чабаненко, розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд», згідно якого позивач просить визнати недійними (скасувати) у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0001048822/0 від 17.08.2010, № 0001048822/1 від 10.09.2010, № 0001048822/2 від 24.11.2010 стосовно донарахування ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» податкового зобовязання по сплаті податку на додану вартість.

В обґрунтування даної вимоги позивачем зазначено про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також безпідставність висновків відповідача, викладених у акті перевірки № 1745-08-03/2-13472597 від02.08.2010, на підставі якого прийняті вказані рішення податкового органу.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув повторно, поважність причин неприбуття в судове засідання не підтвердив та не надав заперечень на адміністративний позов. Заява відповідача щодо неможливості завчасно надати заперечення на адміністративний позов судом розцінено критично, оскільки про дату судового засідання відповідач був повідомлений у строки, встановлені ч. 3 ст. 35 КАС України, тобто завчасно. Крім цього, судом враховано, що відповідач в судове засідання без поважних причин не прибув повторно.

З урахуванням вимог ч. 4, ч. 6 ст. 128 КАС України, за відсутності визначених цією статтею перешкод для розгляду справи, а також потреби заслухати свідка чи експерта, справу розглянуто у письмовому провадженні.

У відповідності до досліджених у справі доказів судом встановлені наступні фактичні обставини.

Так, згідно акту № 1745-08-03/2-13472597 від 02.08.2010 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, проведеної СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, встановлено порушення TOB "Молочна фабрика "Рейнфорд", в т.ч., п.п.7.4.1. п.п.7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.97 №168/97 ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), TOB "Молочна фабрика "Рейнфорд" завищено податковий кредит в податковій декларації за квітень 2009 року на суму 106617,37грн., за травень 2009 року на суму 135762,76грн., за червень 2009 року на суму 15200,50грн.

Вказаний висновок обґрунтовується тим, що взаємовідносини підприємства позивача з ПП «ОСОБА_1.»протягом квітня, травня, червня, жовтня, листопада 2009 року лютого 2010 року щодо придбання молока на загальну суму 2409917,4 грн., в т.ч. ПДВ 401653,07 грн. на підставі договорів поставки № 15 від 01.01.2009 та № 21 від 01.01.2010, згідно яких постачальнику ПП «ОСОБА_1.»покладено в обовязок передати у власність покупця - ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»товар (молоко) з супроводчими документами у приймальному пункті покупця у кількості і за ціною відповідно зі специфікаціями.

Відповідно до специфікацій обсяг товару (молоко), що постачався ПП «ОСОБА_1.»склав: з 01.04.2009 по 31.12.2009 2219287,48 грн., у т.ч. ПДВ 369881,24 грн.; з 01.01.2010 по 31.03.2010 190630,20 грн., у т.ч. ПДВ 31771,70 грн.

Як зазначено в акті, згідно наданої інформації щодо переліку товарно-транспортних накладних, наданих ПП «ОСОБА_1.», TOB «Молочна фабрика «Рейнфорд»розрахунки за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі та відповідно до платіжних доручень в період з 19.11.2009 по 09.02.2010 TOB «Молочна фабрика «Рейнфорд»сплачено 2631095,0 грн. за молоко по договорах № 15 від 01.01.2009 та № 21 від 01.01.2010.

На підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентом до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було направлено запит про проведення відповідної перевірки та як встановлено податковим органом за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ПП «ОСОБА_1.»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»з 01.04.2009 по 28.02.2010, відповідно до службової записки ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП від 02.08.2010 № 1086/7/08-16-342 у СГД ОСОБА_1 відсутні транспортні засоби та останній є посередником реалізованого товару.

Згідно акту, за результатами перевірок постачальників товару по другому ланцюгу (щодо ПП «Малрос.Нев»- 30.11.2009 анульовано свідоцтво платника ПДВ № 100159240 від 13.01.2009, щодо ТОВ «Пал.Лада»- 21.04.2010 анульовано свідоцтво платника ПДВ № 100150612 від 13.11.2008) та, відповідно, з аналізу фінансово-господарської діяльності ПП «ОСОБА_1.», податковим органом зроблено висновок про нікчемність укладених між позивачем та ПП «ОСОБА_1.»правочинів щодо поставки молока у квітні 2009 р. на суму 533087 грн. (без ПДВ), сума ПДВ 106617,40 грн., у травні 2009 р. на суму 678813 грн. (без ПДВ), сума ПДВ 135762,60 грн., оскільки, як визначено в акті перевірки:

- у СГД ОСОБА_1 відсутні необхідні умови для досягнення результатів вище перелічених фінансово-господарських операцій щодо придбання та продажу товарів (робіт, послуг) в силу відсутності трудових ресурсів та відсутності основних засобів;

- СГД ОСОБА_1 сформовано валові витрати по взаємовідносинах з контрагентами, які мають ознаки сумнівності, а саме: посадовими особами надані пояснення про непричетність до господарської діяльності. Угоди, укладені між СГД ОСОБА_1 та його основними постачальниками ТОВ «Пал.Лада»та ПП «Малрос.Нев»визнано нікчемними. Здійснені між субєктами господарювання операції, вчинені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту для інших субєктів підприємницької діяльності, у звязку з чим дії підприємства, як зазначено в акті, направлені на приведення до втрат дохідної частини Державного бюджету України;

- отримані ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»папери за формами первинних документів, які підприємство надало для перевірки в якості підтверджуючих документів щодо проведення господарських операцій по придбанню товарів у СГД ОСОБА_1 не відповідають вимогам діючого законодавства, а саме: невідповідність волевиявлення учасників правочину його внутрішній волі та вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які мали настати на підставі цього правочину;

- посадовим особам ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан СГД ОСОБА_1, умови ведення цим підприємцем господарської діяльності.

Отже відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»проводилась фінансово-господарська діяльність без мети реального настання правових наслідків, а з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків та завищення позивачем валових витрат в розмірі 1287902,71 грн. оскільки на думку відповідача до складу валових витрат позивачем віднесено суми витрат за нікчемними правочинами.

Крім того, перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»мало операції з контрагентами, що мають стан не основний, а саме: ТОВ «Ровер 2008», ТОВ «Еко-Пром-Інвест», ТОВ «Стронг», ТОВ «Алекс ВК».

За результатами такої діяльності:

по ТОВ «Ровер 2008»у ІІ кварталі 2009 року до складу валових витрат позивачем віднесено 4489300,6 грн. та відповідно до ухвали суду від 18.05.2010 підприємство ТОВ «Ровер 2008»має стан ліквідовано;

по ТОВ «Еко-Пром-Інвест»відповідно до договору поставки № 09/09/16 від 17.09.09 в перевіряємому періоді з 01.04.09 по 31.03.10 обсяг поставки склав 12157405,44 грн. у т.ч. ПДВ 0026234,21 грн.; до складу валових витрат позивачем віднесено 10131171,23 грн., у т.ч. у ІІІ кварталі 2009 р. 920000,15 грн., у ІV кварталі 2009 р. 3705675,27 грн., у І кварталі 2010 р. 5505495,81 грн.; встановлено перевищення обсягів взаємовідносин, зазначених у звітності ТОВ «Еко-Пром-Інвест»з ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»в серпні, жовтні, листопаді 2009 р., січні-лютому 2010 р., при цьому перевірка з питань дотримання ТОВ «Еко-Пром-Інвест» податкового законодавства не проводилася;

по ТОВ «Стронг»в перевіряємому періоді 01.04.2009 31.03.2010 відповідно до договору поставки б/н від 04.01.2007 позивачем придбано товар на суму 14814833,29 грн., в т.ч. ПДВ 2469138,88 грн., до складу валових витрат ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»віднесено всього 12345694,41 грн., у т.ч. у ІІ кварталі 2009 р. 10137686,02 грн., у ІІІ кварталі 2009 р. 2208008,39 грн. та під час перевірки правомірності включення до податкового кредиту сам ПДВ встановлено, що по ТОВ «Стронг»за даними декларації про податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2009 р. на підприємстві основні фонди відсутні, обсяги, зазначені у звітності ТОВ «Стронг»перевищують обсяги взаємовідносин з ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд», згідно інформаційної довідки Лівобережної МДПІ від 23.06.2010 підприємство ТОВ «Стронг»має стан припинено;

по ТОВ «Алекс ВК»за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 відповідно до договору поставки б/н від 05.01.2009 до складу валових витрат позивачем віднесено 2230095,00 грн. у ІІ кварталі 2009 р., згідно відповіді Лівобережної МДПІ підприємство ТОВ «Алекс ВК»не знаходиться за місцезнаходженням.

Вказані обставини відповідач врахував для прийняття висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 257580,63 грн. за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, у тому числі: за квітень 2009 р. 106617,37 грн., за травень 2009 р. 135762,76 грн., за червень 2009 р. 15200,50 грн., в т.ч. по правочинам, які відповідачем у акті перевірки визнані нікчемними.

Вказані обставини слугували підставою для прийняття відповідачем 17.08.2010 податкового повідомлення-рішення № 0001048822/0 на суму 386370,95 грн. (за основним платежем 257580,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 128790,32 грн.).

Вказане податкове повідомлення-рішення не можна вважати таким, що відповідає вимогам діючого на час його прийняття законодавства, виходячи з наступного.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Пунктом 2 статті 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97 встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими первинними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

За приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події, або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Отже, виходячи з викладеного можливо дійти висновку, що лише у випадку відсутності податкової накладної платник податку позбавляється права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат та визнання недійсними установчих документів контрагента платника податку з моменту його реєстрації не може бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно п. 9.6 ст. 9 цього Закону, свідоцтво про реєстрацію особи як платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Відповідно до акту перевірки, відповідач посилається на нікчемність правочинів, укладених позивачем з СГД ОСОБА_1 на тій підставі, що за результатами перевірки господарської діяльності СГД ОСОБА_1 укладені останнім правочини з СГД ОСОБА_1 з ТОВ «Малрос.Нев»31.05.2009, 30.06.2009 та з ТОВ «Пал.Лада»30.04.2009 податковим органом рахуються як нікчемні, при цьому відповідач зазначає про анулювання свідоцтва платника ПДВ по цих підприємствах відповідно по ТОВ «Малрос.Нев»30.11.2009 та по ТОВ «Пал.Лада»- 21.04.2010. Отже, навіть ці обставини, які відповідач враховує як підставу для визнання нікчемності правочинів, свідчать про те, що на момент здійснення господарських операцій та отримання контрагентом СГД ОСОБА_1 податкових накладних у квітні-червні 2009 року свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Малрос.Нев»та ТОВ «Пал.Лада»не були анульовані чи визнані недійсними, тобто дані особи, як платники податку на додану вартість, у встановленому порядку, та на підставі пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»мали право на видання податкових накладних.

Також суд бере до уваги, що згідно Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачається обовязковість податкового стану (обліку) контрагентів і фактичної сплати ними податку до бюджету для виникнення права покупця на податковий кредит. Питання від'ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом інших осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Фактичне постачання товару позивачеві на суму 1545483,25 грн. в т.ч. ПДВ 257580,54 грн. ПП ОСОБА_1 в ході перевірки підтверджено первинними документами (товарними накладними) у відповідності до п. 3.1., п. 3.2. договору поставки № 15 від 01.01.2009 р., а також специфікаціями, податковими накладними та платіжними дорученнями про проведення розрахунків за отриманий товар, журналами обліку руху автотранспорту по ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд». За результатами проведених операцій позивачем визначено податковий кредит в розмірі 257580,54 грн., що було ним відображено у деклараціях з ПДВ.

Відповідно до п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»податкова звітність грунтується на даних бухгалтерського обліку.

Зазначені витрати відповідно увійшли до складу валових витрат згідно п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки були здійснені на придбання товарів, які використовувались позивачем для ведення господарської діяльності, що підтверджено договорами з TOB «Трейд», та знайшло відображення в акті перевірки від 02.08.2010 №1745-08-03/2-13472597.

Що стосується посилання відповідача на порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, суд зазначає, що згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог; п. 2 статті 215 цього ж кодексу: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Таким чином, підставою вважати правочин недійсним є його недійсність, встановлена законом, а не актом перевірки податкового органу. Для доведення нікчемності правочину, державний податковий інспектор повинен вказати норму закону, яка б чітко вказувала про нікчемність такого правочину.

Частиною 1 статті 216 ЦК України від 16.01.2003 року №435-IV зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно до статті 655 ЦК України: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні, а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Як визначено статтею 656 ЦК України від 16.01.2003 року №435-IV предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно до статті 664 ЦК України, моментом виконанням продавцем своїх обовязків є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з досліджених судом письмових доказів не вбачається, що зміст правочинів, укладених позивачем, суперечить діючому законодавству або моральним засадам суспільства, або вчинений у формі, яка не встановлена законом, або не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто, як відображено в акті перевірки та підтверджено відповідними доказами, є доведеним факт існування взаємовідносини (придбання товарів) позивача з СГД ОСОБА_1: придбання позивачем товару та здійснення розрахунків за придбаний товар.

Отже, фактичні обставини, з яких можливо б було дійти висновку про те, що правовідносини між позивачем та СГД ОСОБА_1 є такими, що мають ознаки нікчемних, у наданих суду письмових доказах, в тому числі виходячи зі змісту акту СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 02.08.2010 № 1745-08-03/2-13472597, відсутні.

За викладених обставин та з огляду на досліджені у справі докази суд дійшов висновку про те, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0001048822/0 від 17.08.2010, № 0001048822/1 від 10.09.2010, № 0001048822/2 від 24.11.2010 про визначення суми податкових зобов'язань ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»з податку на додану вартість у сумі 386370,65 грн. у тому числі за основним платежем 257580,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 128790,32 грн., що були прийняті на підставі акту перевірки від 02.08.2010 № 1745-08-03/2-13472597 та за результатами розгляду скарг ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»в порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, є протиправними, оскільки винесені без наявності належних підстав та у супереч вимогам діючого законодавства, отже підлягають скасуванню.

При цьому, з урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист якого він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та прийняти постанову, якою визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 9, 11, 70-71, 86, 128, 160-162, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську № 0001048822/0 від 17.08.2010, № 0001048822/1 від 10.09.2010, № 0001048822/2 від 24.11.2010, прийнятих на підставі акта перевірки від 02.08.2010 № 1745-08-03/2-13472597 про визначення суми податкового зобов'язання ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 386370,65 грн., у тому числі за основним платежем 257580,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 128790,32 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >С.В. Чабаненко

< Текст >